Історія станції Академік Вернадський
(Фарадей)
Перша зимівля
(з 7.02.96 р. по 4.03.96 р.)

Генадій Міліневський
(фотоілюстрації автора)

Перший день "української" зимівлі розпочався 7 лютого 1996 року у середу.

Надвечір до станції з Ушуаї (Аргентина) прибули ще четверо наших полярників. Їх доставило вже знайоме нам судно "Академік Борис Петров", яке цього сезону працювало в Антарктичних водах як туристичне.

З нашими полярниками знову прибуло десять тонн вантажу! І розвантажувати треба знову вночі, не більш ніж за чотири години (умови контракту)!

А вранці знову зустрічати туристів! Люди полягали спати о 5-й ранку, о 7-ій підвелися і знову протягом дня працювали. Наступного дня Сергій Гордієнко вийшов один на п'ятиденну зимівлю на острів Скуа. Незрозуміла ситуація - дозволяти, чи не дозволяти такі походи?

За інструкціями британців це абсолютно заборонено. Але ясно, що утримувати його даремно. Відпустив на свій страх і ризик. Послав факс до Києва з приводу його програми мандрівок в районі станції. Команда займалася розбором та перетягуванням вантажу по складах. Настала перша наша суботня вечеря. Приємно, що попереду в нас буде стільки разів всього "вперше". Не всі поки що сприймають англійські традиції станції Фарадей і дуже здивувались, коли ми - "стара" і "середня" четвірки - з'явилися у костюмах, білих сорочках і краватках. В понеділок перевезли на аварійну базу муку і згущене молоко, і ще дещо, використовуючи човен "Зодіак". Гарна машина, але, на перший погляд, занадто потужна - 55 кінських сил тримаєш в одній руці. Такі собі "Жигулі" вагою в півсотні кілограмів. При збільшенні швидкості човен виходить на глісування і мчить з швидкістю 40-50 км/год. Навкруги плаває лід і можна легко напоротись на підводне каміння!

За тиждень з Центру прийшов факс в якому категорично заборонялись поодинокі виходи за межі острова. Заборонити легко, але виконати нереально. Особливо, у випадку з Гордієнком. Наступного дня, в неділю, боролися із забрудненням навколишнього середовища. Пішов дощ і біля паливних танків стало вимиватися пальне. Декілька років тому трапилось витікання палива, і все каміння навкруги вкрила плівка нафтопродукту. Ми встановили пожежну помпу і добрих півтори години гнали воду на камені, намагаючись очистити їх. Однак, в розколинах і тріщинах між ними скупчувались залишки палива. Перед цим встановили у трьох місцях спеціальні захисні "ковбаси". Вони здатні вбирати пальне та мазут, не акомулюючи в собі воду. Нажаль, небагато вдалося зібрати цієї грязюки, хоча внесок в боротьбу за чистоту природи, було зроблено. Ефективність такого способу незначна. "Ковбаси" залишили на ніч, прив'язавши до човнових кріплень. Але в одному місці, вочевидь, не розрахували висоту припливу і вранці виявилося, що три "ковбаси" змиті у море. Можливо мотузки розв'язались, хоча й не виключено, що іх відгризли тюлені. Пошуки на човні з Павлом Крушеницьким навколо найближчих островів і за допомогою бінокля успіху не мали. Так сталася перша втрата майна на станції (так здавалося).

Надвечір прийшло російське туристичне судно "Професор Хромов". Зупинились за милю від станції на якорі. Дуже приємна команда і дуже приємні господарі круїзу - Тоні із Плімуту (там завжди іде дощ) і Аманда - любителька сидру і знайома Стіва - колишнього радіооператора станції Фарадей, котрий перебував на станції безвиїздно протягом трьох зим - 3,5 роки! Туристи в основному з Британії. Це було перше туристське судно, яке зайшло на станцію, після того, як вона стала українською. Їм, як британцям, було цікаво подивитися якою станція стала в наших руках. Забігаючи наперед, треба сказати, що вони залишились задоволені і дуже нам дякували. Нас запросили ввечері спочатку до себе на судно і влаштували на палубі барбекю. І для нас, і для туристів. Було дуже приємно і цікаво.

Однак, "екологічні ковбаси", що відірвалися вчора, не давали мені спокою, тим більше, що по дорозі на судно Павло наче помітив між островами дещо на них схоже. Тому вирішили довго не затримуватися, і з першою партією ми поїхали із судна, щоб до темряви спробувати їх відшукати. Виїхали на човні з Сергієм. Після 15-ти хвилин пошуків, виявили три "ковбаси", які були затиснуті у розколині айсбергу і гойдалися біля одного із островів Three Little Pigs ("Три Маленьких Поросятка"). Так було повернуте майно станції, що не могло нас не радувати.

За три дні після "Хромова" до станції прибула яхта "Kотік-1" з Аланом і Клаудіною Карадек. З ними четверо туристів з Франції. Не дають нам гості розслабитись. Цікаво, що Алан купив цю яхту у Олега Білого, який побудував собі більше судно - "Kотік-2". Непосидючий Сергій Гордієнко загітував нашого кока Рязанова, виїхати з ним на острів Уругвай на дві ночівлі. Перед цим, увечері, ми з Гордієнком проїхали човном і вивчили околиці навколо острова. Пройшли внутрішньою бухтою між островами Корнер і Уругвай, підібрали місце причалювання. Відвезли їх двох на двох човнах і потім разом з Володею Бахмутовим і Володею Павликом. Пвсля цього рушили далі до північного краю о. Уругвай, пройшли повз колонію корморантів (блакитнооких бакланів), серед мальовничих айсбергів і навколо найближчого острова - Гротто. Потроху досліджуємо околиці і підбираємося до мандрівки на Антарктичний півострів - Мейнланд, як його називають англійці.

Наступної суботи знову приймали туристичне австралійське судно "World Discoverer" з 110-ти туристами на борту. Достатньо важко для Бахмутова і для мене, оскільки поки що тільки ми можемо водити екскурсії базою і розповідати англійською, чим ми тут займаємося і що досліджуємо. Познайомився з Джеффом Лортоном - драйвером "Зодіаку", який збирається мандрувати Антарктикою. Поки він живе в Чилі на Східних островах. Туристи були організовані дуже чітко по дві групи, за три рази точно впродовж трьох годин, як і домовлялися з капітаном, всі 110 чоловіків, дівчат, та бабусь з судна пройшли станцією і з усім познайомилися.

29 лютого, четвер. Андрій Сидорівський вивіз Гордієнка на о. Корнер, одного на дві ночівлі. А невдовзі був зроблений наступний серйозний крок до Мейнланд. На двох човнах Бахмутов з Гур'яновим, і я з Павликом виїхали на острів Ялур. Це перший виїзд за межі місцевої групи островів через протоку Пенола (глибини до 400 метрів). Острів розташований посередині шляху між північним краєм о. Уругвай і Мейнланд, точкою Расмуссен Хат. Коли вийшли за о. Уругвай, відразу відчули море - хитавиця та гостре відчуття, що знаходишся у маленькому фібергласовому човнику (3,5 метри довжиною) на морських хвилях. Сила вітру під час перетину Пеноли була біля 10 вузлів, але хвилю ще можна було витерпіти. Однак, уже при більшій силі вітру виходити за місцеві острови не можна. До острова Ялур від о.Уругвай дісталися за 20 хвилин. Все обійшлось без пригод, не рахуючи невеликої нудоти (не зношу хитавиці). Ялур зустрів нас непривітно. Довго шукали місце, куди пристати - дуже сильний прибій, відсутнє пологе місце - всюди каміння, воно то стирчить з води на 30-50 см, то скрите хвилями. Нарешті пристали, якось викинулись на каміння, погода різко зіпсувалася, пішли снігові заряди, і видимість стала не більше 500 метрів. Всі околиці зникли з поля зору, ні о.Уругвай, звідки ми прийшли, ні Мейнланд не стало видно. Хлопці пішли вивчити околиці островом, а я залишився стерегти човни, тому що особливо сильна хвиля діставала до них і добре підкидала.

На найвищій точці острова стоїть аварійний запас продуктів, позначений жердкою. Є невелика колонія пінгвінів. Однак, значно менша, ніж на о. Пітерман. Хлопці через 20 хвилин повернулися. Ми з великими труднощами скинули човни і відпливли. Вирішили пошукати більш приємне місце причалювання. Таке місце виявилося недалеко, на південному краї о. Ялур. Однак, вже не причалювали бо пішов сніг. Обійшли навколо острова і вирушили назад до о.Уругвай. Добре, що всі карти і човни споряджені компасами. Це дуже важливо, оскільки погода може зіпсуватись раптово і можна втратити орієнтири. Час від часу такі випадки траплялись - ми опинялися в снігових зарядах з видимістю не більше 200 метрів (а до о.Уругвай 2,5 км) - доводилося їхати прямо на захід. Повна відстань від бази - 10 км - за звичайними мірками це дуже небагато, але для Антарктиди - достатньо, щоб вляпатись в небезпечну халепу, особливо на воді.

На базу дістались без пригод. Увесь шлях назад уже пропливли повз островів Уругвай і Корнер. З боку океану, сильно хитало, але треба ж набиратися досвіду. Бачили пару мальовничих гротів, льодових і кам'яних. Потрібна гарна погода щоб познімати навколо.

Наступного дня зранку почали готувати експедицію на Мейнланд, але вчасно зупинились - за метеоданими дуже падав тиск, і за всіма ознаками наближалася буря. Особливо, коли з Палмера при передачі погоди сказали, що в них всі ознаки шторму - побіг і зупинив відправку. Мабуть, пощастило. Через 20 хвилин знявся сильний вітер, і почалася злива.

Однак, до вечора з о. Корнер потрібно було забирати Гордієнка. На 17 годину погода лишалась не з кращих - дув сильний вітер і йшов дощ. Пориви вітру більше 42 вузлів (21 м/с). Але справа не у вітрі, а у хвилях, які підкидали човни, немов тріски. Ніс човна задирався інколи так високо, що здавалося перекинеться уздовж і накриє зверху. Передбачливо виїхали двома човнами (на випадок, як щось трапиться з одним) - Роман на першому, я - на другому. Коли вийшли з каналу Мік і потрапили на відкритий простір - захитало ще сильніше. Важко і неприємно було підставляти борт човна хвилям, щоб повертати до затоки. В затоці стало спокійніше і пристали нормально. Забрали Сергія, (поклали важкі речі на носи човнів) і за вітром, набувши досвіду, успішно дісталися до станції. Небезпечно, коли заглухає двигун - вітер несе некерованого човна дуже швидко. Висновки - Сергій міг би вийти на зв'язок і перенести своє повернення до кращої погоди. На човнах можна спокійно плавати при вітрі не більше 10-ти, а у відкритому морі - не більше 8-ми вузлів. При вітрі більше 15 вузлів на "Зодіаку" виходити на воду небажано - може перевернутися. Потрібно навантажувати ніс човна під час руху на зустрічному вітрі. У всіх відношеннях, досвід був корисним, хоч це і стало причиною сильної втоми післямандрівки. важкої

Про свої враження від публікацій пишіть на адресу:

Україна 03162, Київ-162, а/с 189; Рудю Миколі

E-mail < nature AT nature.kiev.ua >