|
За Антарктичною лоц╕╓ю Аргентинськ╕ острови, на яких розм╕щена перша укра╖нська станц╕я Академ╕к Вернадський, розташован╕ на в╕дстан╕ 5-ти миль в╕д берега Грейама, як його тут називають Мейнланд (Велика земля).
17 листопада 1995 року тут розпочала свою першу зим╕вку команда Укра╖нська Антарктична експедиц╕я. Спочатку команда зим╕вник╕в станц╕╖ Фарадей складалась з п'ятьох член╕в. Згодом, коли увечер╕ 6 лютого був спущений британський "Юн╕он Джек" та на щогл╕ над станц╕╓ю затр╕пот╕в наш укра╖нський жовто-блакитний прапор, вже у повному склад╕ з дванадцятьох зим╕вник╕в ми прийняли в сво╖ руки цю перлину Антарктиди. ╤ це д╕йсно так. На погляд багатьох полярник╕в, гори Земл╕ Грейама мають мальовничий вигляд. Вони зд╕ймаюься над станц╕╓ю до висоти 2000 метр╕в. Та особливо красивою ╓ протока Лемайер, котру можна вважати брамою в св╕т дальн╕х теплих мор╕в. Аргентинськ╕ острови - це мальовничий арх╕пелаг з протоками та п╕дводними скелями, численними островами, що вкрит╕ сн╕гом та льодом.
Станц╕я Фарадей розм╕щена на остров╕ Гал╕ндез, найвища точка якого пагорб Вуззл, суц╕льно вкритий сн╕жно-льодяною шапкою. Його найвища точка зд╕йма╓ться над р╕внем моря на 51 метр. Верх╕вку пагорба зручно використовувати для спостереження за станом льоду в околицях станц╕╖. На нього можна п╕днятися практично з будь-яко╖ точки острова. Якщо дивитися вниз, то на сн╕гу видно вигнут╕ стежечки що ведуть до верх╕вки пагорба. Саме тому з в╕домим почуттям гумору англ╕йц╕ назвали його ╕менем уявно╖ тварини з книги А.А.М╕лна "В╕нн╕-Пух". Ця казкова тварина "Вуззл" завжди залишала за собою на сн╕гу сп╕ралевидн╕ сл╕ди.
За даними Британсько╖ антарктично╖ служби, наукова база на Аргентинських островах вперше з'явилася в 1934 роц╕ як Британська Експедиц╕я на Землю Грейама. З 1947 року тут проводяться безперервн╕ науков╕ досл╕дження. Це найстар╕ша, пост╕йно д╕юча станц╕я на Антарктичному п╕востров╕. Нам, укра╖нським науковцям пощастило продовжувати та розвивати науков╕ досл╕дження в цьому район╕.
Хоча в дов╕дц╕ про кл╕мат станц╕╖ в╕дсутн╕ показники надто низьких "антарктичних" температур (найхолодн╕ший м╕сяць взимку - 20(С, а "вл╕тку" б╕ля 0(С), проте сн╕г тут ╕де 250 дн╕в на р╕к, а дн╕в, коли св╕тить Сонце нал╕чу╓ться всього 30.
Вже першого м╕сяця зими нам довелось в╕дчути на соб╕ вс╕ особливост╕ тутешньо╖ погоди, ╕ неприв╕тний подих Тихого океану. В н╕ч на 26 кв╕тня (фатальний для Укра╖ни день Чорнобильсько╖ катастрофи) над станц╕╓ю знялась буря. Тиск упав до 35 м╕л╕бар ╕ налет╕в ураган з╕ швидк╕стю в╕тру до 130 км/год. Температура п╕дскочила з -6(С до +4(С. Все навкруги скрип╕ло, бухало, свист╕ло ╕ вило. В╕тер скинув з помосту човна, поперевертав нап╕впуст╕ бочки, не давав в╕дкривати та закривати двер╕, закладав вуха та збивав з н╕г. Ураган пройшов над станц╕╓ю трьома хвилями. Протягом трьох д╕б будинок станц╕╖ здригався п╕д натиском стих╕╖. Таким чином н╕би сама природа дикою в╕холою в╕дм╕тила чорний день нашого народу ╕ держави.
З середини 50-х рок╕в база на Аргентинських островах ╓ головною на Антарктичному п╕востров╕. Це геоф╕зична обсерватор╕я для досл╕дження кл╕мату та ф╕зики верхньо╖ атмосфери. Тут отримують дан╕ про стан ╕оносфери, магн╕тосфери, геомагнетизму, з метеоролог╕╖, та про стан озонового шару. Деяк╕ спостереження ╓ найтривал╕шими в Антарктиц╕, а тому одними з найц╕нн╕ших рядами даних.
Ще в середн╕ в╕ки ходили чутки про ╕снування великого п╕вденного континенту, розташованого далеко на п╕вдень в╕д екватора. Нев╕дома П╕вденна земля - Terra Australis nondum cognita - Терра Аустрал╕с ╤нкогн╕та уявлялась зеленою та чар╕вною ╕ змальовувалась на середньов╕чних картах такою, що простягалася далеко за П╕вденний полюс. П╕сля в╕дкриття Нового св╕ту ╕спанськ╕, португальськ╕, а сл╕дом за ними англ╕йськ╕ ╕ французьк╕ мореплавц╕, поступово просувались у сво╖х мандр╕вках вздовж узбережжя П╕вденно╖ Америки. Так поступово було досягнуто мису Горн. Вони були впевнен╕: якщо цей континент ╕сну╓, то в╕н ма╓ бути в╕докремленим в╕д ╕нших земель небезпечними та важкопрох╕дними морями ╕ лежати далеко на п╕вдн╕. Як зараз в╕домо, одн╕╓ю з найб╕льш широких та небезпечних, була протока Дрейка, названа на честь сера Френс╕са Дрейка, англ╕йського адм╕рала, котрий в 1578 р пройшов Магелланову протоку (була в╕дкрита португальцем Магелланом в 1520-му).
Перш╕ записи спостережень яких-небудь земель у цих водах в╕дносять до в╕дкриття групи субантарктичних остров╕в в 1675 роц╕ англ╕йським купцем Антон╕о де ла Роше. В╕н повертався ╕з Перу на двох торгових кораблях повз мис Горн в кв╕тн╕ ╕ сильним штормом був занесений дал╕ на сх╕д в╕д звичного в той час шляху ╕ побачив вкриту сн╕гом землю на широт╕ 55(. Корабл╕ були змушен╕ сховатися в бухт╕ ╕ впродовж двох тижн╕в чекати к╕нця шторму. Як зараз вважають, це були острови П╕вденна Георг╕я.
На мап╕ вар╕ац╕й магн╕тного поля, опубл╕кован╕й в 1700 роц╕ Едмундом Галле╓м за сво╖ми спостереженнями, що простяга╓ться до 60( п╕вденно╖ широти, натяк на П╕вденний континент м╕ститься т╕льки в малюнках незвичайних птах╕в та айсберг╕в, плаваючих в "Льодовому океан╕". З приводу птах╕в на карт╕ м╕ститься наступний запис: "Океан в ц╕й сво╖й частин╕ багатий двома типами тварин - дещо середн╓ м╕ж птахом та рибою, тварини мають шию як у лебедя ╕ плавають так, що ╖х т╕ло повн╕стю занурене у воду, т╕льки ╕нколи вони п╕дн╕мають свою довгу шию, щоб вдихнути пов╕тря".
Французька експедиц╕я в п╕вденний океан п╕д командуванням Ж.Б.С.Буве (J.B.C.Bouvet) на кораблях "╤гл" ╕ "Мар╕я" (Eagle, Marie) 1 с╕чня 1739 року в╕дкрили остр╕в Буветойа. Корабл╕ знаходились б╕ля острова 12 дн╕в, але льоди ╕ туман перешкодили ╖м висадитися на берег. Корабл╕ пройшли дал╕ вздовж краю пакових льод╕в на п╕вдень до 38( та 25 с╕чня повернули на п╕вдень.
В 1756 роц╕ ╕спанський корабель "Леон" за св╕дченням одного ╕з пасажир╕в Дуклоза Гайота виявив ╕ пройшов навколо остров╕в П╕вденна Георг╕я.
В 1773-1775-х роках великий англ╕йський мореплавець та досл╕дник Джеймс Кук зд╕йснив велику навколосв╕тню подорож уздовж 50-╖ п╕вденно╖ паралел╕, щоб в╕дкрити та нанести на карту п╕вденний континент. В с╕чн╕, 30-го числа 1774 року, в╕н досяг найп╕вденн╕шо╖ точки сво╓╖ подорож╕. Уже далеко за Полярним колом на широт╕ 71( в╕н був зупинений суц╕льним щ╕льним паковим льодом та змушений був повернутися назад. В╕н вир╕шив, що п╕вденного континенту не ╕сну╓, хоча написав в бортовому журнал╕ про "кра╖ну, приречену долею бути похованою п╕д в╕чним сн╕гом ╕ льодом". Подорож Кука заперечила ╕снування "П╕вденно╖ земл╕" принаймн╕ на широтах 60( ╕ повн╕стю зм╕нила концепц╕ю, на як╕й базувались пошуки. Кук в╕дм╕тив наявн╕сть в цих водах велико╖ к╕лькост╕ кит╕в та тюлен╕в. Ця новина, т╕льки но стала в╕домою, одразу дуже зац╕кавила багатьох людей в ╢вроп╕ та Сполучених Штатах. На початку 19-го стол╕ття в даному рег╕он╕ почалось хижацьке винищення кит╕в та колон╕й тюлен╕в. В╕домо також, що багато американських суден полювало на тюлен╕в у водах П╕вденного океану з 1800-го року, однак через те, що моряки намагалися тримати в та╓мниц╕ цей промисел та м╕сця полювання, дан╕ про ╖х подорож╕ практично в╕дсутн╕.
В 1819 роц╕ британська експедиц╕я на судн╕ "В╕льямс" п╕д командуванням кап╕тана В╕льяма См╕та в╕дкрила П╕вденн╕ Шетландськ╕ острови ╕ в жовтн╕ вперше висадилась на остров К╕нг Джордж.
27-го с╕чня 1820 року в╕домий мореплавець, в╕йськово-морський кап╕тан (а п╕зн╕ше адм╕рал) Тадеуш Бел╕нсгаузен нар╕вн╕ з╕ сво╓ю командою став першою людиною в ╕стор╕╖, яка побачила Антарктичний континент. На шлюпах "Восток" та "Мирний", в╕н досяг п╕вн╕чно╖ частини в╕дкритого та названого на честь царя Олександра I острова ╕ в лютому 1821 року досл╕див п╕вденне узбережжя П╕вденних Шетландських остров╕в. Результатом його кругосв╕тньо╖ експедиц╕╖, яка проходила в основному п╕вденн╕ше 60-╖ паралел╕, було багато нових географ╕чних назв. Т╕льки в район╕ Антарктичного п╕вострова було дано 16 нових ╕мен. Серед них остр╕в Олександра I та п╕к на цьому остров╕ - святого Георг╕я, о. Траверс╕, о. Петра I.
На П╕вденних Шетландських островах Бел╕нсгаузен не знав назв, вже даних См╕том в 1819-му роц╕, в╕домих американськими ╕ британськими мисливцями на тюлен╕в. З ц╕╓╖ причини його назви не були прийнят╕ п╕зн╕ше картографами. Р╕зним островам арх╕пелагу П╕вденних Шетландських остров╕в в╕н давав ╕мена битв п╕д час недавньо╖ в╕йни з Наполеоном - о.Смоленськ - о-ву Л╕в╕нгстон, о.Ватерлоо - о-ву К╕нг Джордж, о.Бород╕но - о-ву Десепшен. В╕н також використав ╕м'я Олена для о.Бриджман та ╕мена рос╕йських адм╕рал╕в для деклькох ╕нших остров╕в (наприклад, о.Десепшен - о.Тейля). Назви, дан╕ ним, у в╕дпов╕дност╕ до м╕жнародних правил, не були збережен╕ як оф╕ц╕йн╕, хоча на в╕дм╕ну в╕д ус╕х цив╕л╕зованих кра╖н, на рос╕йських картах приводяться в дужках п╕д оф╕ц╕йними назвами.
А через три дн╕, п╕сля того як Бел╕нсгаузен досяг о-ва Олександра I, ╕нший в╕домий мореплавець та досл╕дник Едвард Брансф╕лд 30 с╕чня 1820 року став першою людиною, яка побачила узбережжя Антарктичного п╕вострова. Цю землю в╕н назвав Тр╕н╕т Ланд - тепер п╕востр╕в Тр╕н╕т╕. В наступн╕ три роки мисливц╕ за тюленями американець Натан╕ел Палмер ╕ британець Джеймс Уеделл полювали у водах, що омивають п╕востр╕в Тр╕н╕т╕. Вл╕тку 1831-32 рок╕в кап╕тан Джон Б╕ско зак╕нчував сво╓ кругосв╕тн╓ плавання. У лютому 1832 року в╕н в╕дкрив острови, як╕ були назван╕ на його честь. А через к╕лька дн╕в в╕н побачив острови зах╕дн╕ше П╕вострова, як╕ пот╕м стали в╕дом╕ як Арх╕пелаг В╕льгельма. До складу цього арх╕пелагу входять ╕ назван╕ п╕зн╕ше Аргентинськ╕ острови. Згодом, лише через 40 рок╕в в цьому район╕ знову з'явились досл╕дники.
|