АХАТІНИ

АХАТІНИ

(найбільші сухопутні слимаки)

Микола Рудь

Слимак відноситься до родини Achatinidae - гілочкооких молюсків, які з систематичної точки зору входять в т.з. архаїчну групу. Викопні рештики ахатінід відомі з плейстоцену. Вже тоді, в порівнянні з іншими сухопутними видами молюсків, вони характеризувались найбільшими розмірами. Черепашки ахатін бувають досить яскраво забарвленими. Всі відомі науці ахатіни (біля 100 видів) за розмірами рековини варіюють від 1,8 до 21 сантиметрів. Але довжина молюска, що розтягнувся по поверхні у русі, разом з черепашкою може сягати 30 см. Природнім ареалом ахатін є тропічні ліси Східної Африки.

Найбільш відомими з описуваної родини є ахатіна мавританська (A.mauritana) та ахатіна велетенська (Achatina fulica).

Останній вид цікавий перш за все своїми біологічними властивостями. Найпершою з них є та, що у багатьох народів він вважається не лише істивним, а й неабияким делікатесом. Вказана обставина призвела до того, що з 60-х років ХVIII століття ці африканські слимаки стали безконтрольно розповсюджуватись людиною у багатьох країнах з теплим кліматом з метою утворення самодіяльних розплідників та ферм по її вирощуванню. В умовах жаркого клімату, в тропічному лісі, при наявності достатньої вологості, слимаків завжди є чим годувати. Варто зазначити, що молодь ахатіни не приносить шкоди. Вона споживає відмерлу органіку, запобігаючи тривалому періоду її розкладу, приймає активну участь в асенізації - утилізації фекалій тварин. В умовах культивування на огорожених ділянках відкривається можливість досягнення надвисоких врожаїв слимака. Вражаючим прикладом може бути концентрація африканських молюсків на Гавайських островах. За повідомленням наукових джерел вона може сягати астрономічної ваги - 33-х тон на одному гектарі площі! І це лише за період у кілька місяців!

Статевої зрілості молюски досягають вже у двохмісячному віці і здатні розмножуватись у дуже великій кількості протягом 5 років. Характерним для даного виду слимаків є те, що вони досить швидко набирають вагу за рахунок споживання недорогих природніх кормів - звичайної рослинної біомаси (листя, кора, залишки процесу переробки цитрусових і т.інш..

Як з■ясувалось пізніше, дорослі особини в умовах вільного перебування в природі здатні суттєво шкодити таким профільним сільськогосподарським культурам, як банани та цитрусові. Вони нерідко є профільними для економіки багатьох країн, що розвиваються. Саме за рахунок їх експорту наповнюється державний бюджет. Виявилось і те, що за рахунок самих слимаків можна добре заробляти. Відомо, що лише за 1977 рік до Франції їх було експортовано на загальну суму близько 15 мільйонів франків.

З біохімічної точки зору м■ясо молюсків характеризується високим вмістом білку. Склад амінокислот сприяє повному забезпеченню організму людини всіми необхідними поживними речовинам. Варто зазначити, що молюски не лише є делікатесом, а й можуть призначатись як дієтичний продукт для людей, організм яких ослаблений тривалою хворобою. Смакові якості ахатін також досить високі. З іх м■яса кухарі східних кухонь та спеціалісти з ресторанів Парижу виготовляють страви з характерним запахом та незвичайним, ні на що не схожим смаком. Ця обставина стала причиною того, що багато людей у країнах Європи вирощують цих молюсків у підсобних господарствах для власних харчових потреб. Роблять вони це для того щоб не купувати молюсків у спеціальних магазинах, де вони мають у порівнянні з іншими продуктами, відносно високу ціну.

В країнах колишнього СРСР і нині в Україні ахатін нерідко вирощують в домашніх тераріумах у якості звичайних декоративних мешканців живого куточка. Бажаною температурою утримання є діапазон 24-28*С. Годують слимаків досхочу будь-якими овочевими, краще провареними залишками та очистками. Важливою умовою є відсутність у пропонованому раціоні солі та прянощів. Ахатін легко прогодувати, якщо їх кількість не перевищуватиме десяток екземплярів. За цієї умови прибирання тераріума також не становитиме значних труднощів. Бажано, щоб у відсаднику для їх утримування був горщик з садовою землею, яку бажано регулярно зволожувати. В землю можна регулярно висівати зерна злакових культур. Проростаючи, вони будуть для слимаків постійним джерелом важливих мінеральних та органічних поживних речовин.

Цих чудових молюсків навряд чи можна переоцінити у якості живих наочних посібників у шкільних біологічних кабінетах. При вивченні у шкільному курсі зоології теми ⌠слимаки■, кожен з учнів може потримати у руках і добре розглянути незвичайну, досить велику і по своєму привабливу тварину.

Багато любителів вже добре засвоїли методи їх розмножування і нерідко пропонують молодь слимаків аматорам, зацікавленим у тому, щоб спробувати свої сили у культивуванні безумовно цікавого молюска.