Глосостігма
(Glossostigma elatinoides, Bentham (1854))

Микола Рудь
Фото автора

Ця рослина, що належитть до родини ранникових (Scrophulariaceae) поширена в Австралії, на островах Нової Зеландії і на Тасманії.

Вузькому колу гідроботаніків вид також відомий як
Tricholoma elatinoides, Bentham (1846).
З спеціальної довідкової літератури* відома також
глосостігма двотичинкова (Glossostigma diandrum).
Вона не отримала поширення, здогадно, не лише з
причини не надто високої декоративності, а скоріше
через складність забезпечення належних умов
утримання та розмноження.

Ще зовсім недавно глосостігма елатиноідес не була
відома широкому загалу акваристів. Про цю рослину
почали активно говорити і писати лише з часу, коли
видатний японський фітодизайнер Акасі Амано досяг
визначних успіхів у побудові рослинних композицій з
її використанням. Зображення його композицій стали
популярними і доступними для огляду широким колом
любителів завдяки інтернету - всесвітній електронній
мережі зв'язку.

Глосостігма - мабуть одна з найбільш цікавих акваріумних рослин.

Зовні вона нічим особливим не примітна - така собі
маленька травиночка. Однак, саме через її невеличкий
розмір вона цікава як елемент декорування переднього
плану.
Важливою умовою його побудови є утворення угрупування
з високою щільністю вегетації - саме в цьому і полягає її
унікальність.

Ось чому оптимальна для формування зеленої галявинки
рослина про яку мріяло кілька поколінь акваристів-дизайнерів
є досить бажаною для багатьох колекціонерів, що звузили
своє акваріумне захоплення до пошуків гармонійної побудови
рослинної композиції.

На жаль, поки що її рідко можна побачити в акваріумах
любителів. Вперше автор цієї статті отримав рослину в
подарунок від австрійських колег-акваристів у 1999 р.
(вірогідно тоді вона вперше й потрапила в Україну).
Вона прибула до Києва у целофановому пакетику, де
перебувала протягом 3-х діб. Незважаючи на це,
висаджені у кілька окремих місткостей з дрібним
гравієм, рослинки швидко показали ознаки життя.

Вони були поміщені у великий акваріум на поличку
розташовану біля поверхні води якомога ближче до
освітлення комбінованого з люмінісцентних і звичайних
ламп.
Рослини швидко дали молоді пагони і суттєво збільшили
свою вегетативну масу. У зв'язку з цим більшу частину
екземплярів було вирішено перенести на підвіконня у
палюдарні умови. Залишившись без належного нагляду
за дуже короткий час під потужними променями сонця
всі рослини загинули, а в акваріумі, де лишилоося лише
кілька екземплярів перегоріли кілька ламп.
Результати не забарилися - і рослини були втрачені.
Глосостігма - примхлива і доволі дорога рослина,
в котрій мають потебу зовсім небагато людей.
Як правило, - це досвідчені аматори, або любителі
зі стажем, які вирішили спробувати свої сили у
культивуванні цього чудового виду.
Отже її, як і багатьох інших видів постійно не буває
в продажу навіть у дуже престижних магазинах, котрі
мають спеціалізовані відділи і торгують акваріумними
рослинами. Тобто, швидко отримати її з-за кордону
не було можливості.

В примарній надії що хоча б одному екземпляру вдалось
вижити, була ретельно перебрана вся колекція рослин
з палюдарних місткостей. Однак, на жаль пошуки були
марними.

Друга поява глосостігми в Києві також була пов'язана
з Австрією. Участь автора у міжнародній екологічній
конференції та відвідування відомого віденського
зоомагазину принесли свої плоди - вдалось придбати
глосостігму та ынший відомий і відсутній на той час в
Україні вид - Micranthemum umbrosum - так знову в Києві
з'явилась чудова рослинка.
Але й цього разу рослині не вдалось закріпитися в
акваріумі з технічних причин, які не залежали від автора.
Згодом на прохання звернене до Ігоря Дученка, її знову
вдалось отримати але вже з Німеччини. Одразу після
отримання кілька гілочок було передано відомому
київському культиватору акваріумних рослин Глебу
Рихлевському та згодом фітодизайнеру Костянтину
Смирнову.
Отже маю надію, що цього разу рослина пошириться
серед київських та українських любителів остаточно
і назавжди.

Майже всі відомі літературні джерела дають інформацію
про існування двох видів глосостігм G. elatinoides та
G. diandrum, однак жодне з тих, які вдалось розшукати
в бібіліотеках чи інтернеті (окрім довідника водяних
рослин Мюльберга) не дає зображення глосостігми
двотичинкової.

Глосостігма двотичинкова (Glossostigma diandrum).

У австралійському довіднику The Plants Directory. Volume 1,
North-east NSW (All of the species and sub taxa…) також
вміщено два згаданих види. Однак, з аналізу реферативних
австралійських ботанічних матеріалів та з приватного
листування з австралійськими нуковцями-ботаніками
вдалось дізнатись, що в австралійських гербарних колекціях
є чотири види (підвиди, або ж варієтети) глосостігм, однак
їх точних видових назв не наведено, бо наскільки відомо,
до кінця 20 століття результатів компаративного дослідження
колекцій ніхто не публікував, отже вказати їх точну назву в
даний час без посилань на публікації, навряд чи можливо.

Для повноцінного культивування у зануреному стані в
акваріумних умовах необхідний збагачений поживними
речовинами грунт, а також яскраве освітлення, завдяки
чому рослина формує подобу зеленої галявинки.
Наслідком нестачі світла є подовження стебла - при цьому
рослина витягується до світла через що суттєво втрачає у
декоративності. Розмножується глосостігма утворенням
пагінців.

Виходячи з наявних літературних даних та власного досвіду
культивування, можно відмітити, що задовільного росту
рослини можна досягти при помірній або низькій твердості
води. Є підстави вважати, що рослина ще не пристосувалась
до умов у тримання у воді сердньої твердості.

Якщо в системі водопостачання вода містить середню або
значну кількість солей, вірогідно слід бути готовим до того,
щоб проягом всього періода культивування для підмін
готувати пом'ягкшену воду, або ж віддати перевагу іншим
рослинам.
Слід також врахувати, що навіть в таких великих містах з
розвиненою акваристикою як Санкт Петербург, де м'яка
вода в системі водопостачання є нормою, ця рослина
донині не є надто поширеною навіть в акваріумах
досвідчених любителів, незважаючи на неодноразове
її завезення. Це свідчить про те, що рослина ще не
розкрила всі свої таємниці і ще довго буде лишатися
раритетом навіть в акваріумах професійних
фітодизайнерів.

Не менш важливою умовою відповідності умов
утримання зеленої галявинки глосостігми є наявність
риофактору (присутність помітної проточності) і вміст
у воді достатньої кількості розчиненого вуглекислого
газу (СО2).
Багатьма любителями підмічено, що вид значно гірше
росте в грунті що складається з відносно крупних
часточок ріню (4-5 мм.). Як показує досвід, рослина
віддає перевагу просуванню в напрямку дрібного
грунту з розміром фракції 2-3 мм.

Не зайвим буде нагадати, що в світовій мережі
є згадки про те, що рослина погано реагує на
присутність у воді альгоцидів (антиводорослевих
препаратів).

Останнім часом дизайнерами здійснювались спроби
створення переднього плану незвичайного вигляду.
Передбачається, що галявинка складатиметься з кількох
видів - глосостігми та ехінодоруса ніжного (E. tennelus).
Більший за розмірами ехінодорус, що явно домінує над
килимком з глосостігми вносить в загальну картину
елемент еклектичності. Така сама картина вірогідно
буде й з іншими елементами зведеними в одне
рослинне угрупування - будь то інші некрупні
ехінодорси (E. quadricostatus) або лілеопсіси
(Lilaeopsis n.zelandica).
Наявність у заростях елементів відмінних у розмірах
і формі викликає відчуття візуального дисонансу.

І навпаки - суцільний яскраво-зелений килимок
глосостігми, з естетичної точки зору, виглядає
довершеним елементом.
У своїй однорідності він може бути вдало
інтегрований у будь-яку за складністю рослинну
композицію.
Отримання суцільного, візуально щільного рослинного
килиму з глосостігми є доволі складною задачею. Нині
її намагаються вирішити багато любителів, теоретиків
та практиків акваріумного дизайну, про що свідчасть
численні дискусії в світовій електронній мережі та
висока популярність даної рослини, яка має тенденції
до ще більшого зростання.
_____________

* Muhlberg H. The Complete Guide to Water Plants, A reference book, Leipzig,1981;

(С) Ukrainian "Naturalist" magazine