Фото автора

Буркунами, як правило звуть трьох представників
родини лабіринтових, схожих за своєю біологією
види, яких відносять до одного роду трихопсисів:
трихопсіса Шалері (Trichopsis schalleri Ladiges, 1962),
власне гурамі-буркуна (T. vittatus (Cuvier - Valenciennes, 1831),
та карликового гурамі - трихопсіса Пумеля (Т. pumilus (Arnold, 1936)).

І дійсно - з акваріума де їх утримують час від часу можна чути
ніжні звуки подібні до пісні цвіркуна або скрипу дверцят.

Що ж стосується любителів, котрі серед розмаїття акваріумних
риб віддають пальму першості лише буркунам, то вони
стверджують, що ці звуки нагадують скоріше щебет
маленького птаха.
Не будемо суддями в суперечці про красу і першість, а надамо
кожному любителю право самому зробити свій вибір.
В природі описувані види зустрічаються на островах Малакка,
Ява, Суматра та на материковій частині: в Малайзії, Таїланді,
Кампучії. При цьому, якщо на островах, в умовах географічної
ізоляції, мешкає лише гурамі-буркун, то на материковій частині
Південно-Східної Азії, зустрічаються всі три види в умовах
змішаного ареалу. Характерними біотопами є малопроточні,
неглибокі лісові водойми.

Їх наповнення дощовою водою у відповідний період, сприяє
виявленню системи сезонного сполучення у єдину гідрологічну
мережу. Це і є причиною того, що всі три види зустрічаються
лише в тропічних реліктових лісах на південний Схід від Бангкоку,
в національному парку Кхаулуанг, поблизу міст Накхонратчасима
(Корат) та Хеткай.

Враховуючи те, що трихопсіси мають великий природній ареал,
можна впевнено стверджувати що невибагливість до умов
середовища, є біологічною закономірністю.
Їх вимоги до хімізму води передбачають діапазон активної
реакції від склабко-кислої до нейтральної, а твердості - від
одного-двох градусів, аж до 11-12.
Температурний режим в умовах акваріума бажано підтримувати
в діапазоні 24-28”С. Що стосується загального вигляду цих риб,
то у привабливості їм не відмовиш, хоча вони й не відзначаються
соковитістю барв та розкішністю форми.

Їх краса інша. Вона ніжна і не одразу кидається в очі. Адже недарма
цих маловідомих риб утримують переважно акваристи зі стажем.
Щоб в повній мірі оцінити доцільність форми тіла і забарвлення
буркунів, треба відчути їх якимось особливим чином.

Щоб оцінити їх грацію, ненав'язливий колорит та делікатність
поведінки, треба довго за ними спостерігати в умовах відповідного
освітлення та рослинного оточення. Для буркунів годяться акваріуми
середнього розміру (30-60 літрів) з густо декорованим рослинами
заднім планом.
З цією метою найкраще використовувати зарості яванського моху
(Vesicularia dubyana) та криловидної папороті (Microsorium pteropus).
В надто яскраво освітлених акваріумах, у сусідстві з великими,
агресивними рибами, буркуни опиняються в невідповідному
для них становищі і швидко втрачають свою привабливість.
Рибки не виходять на відкритий простір, ховаються від своїх
сусідів та надлишку ілюмінації. Всіх трихопсисів без вийнятку
варто утримувати окремо від будь-яких риб ще й тому, що в
сусідстві навіть з мирними, неагресивними але прудкими
видами, їм останнім дістається корм. До того ж на відміну
від більшості акваріумних риб, трихопсіси в період
розмноження доглядають за своєю ікрою, личинками та
мальками. Причому, вони не зачіпають своєї молоді навіть
тоді, коли в акваріумі довгий час був відсутній корм.

Трапляється й так, що при появі в акваріумі нових риб буркуни
ставляться до них агресивно і часом це може закінчитись для
новоприбульців трагічно. Автору достеменно відомо, що звичайні,
мирні на перший погляд, милі буркунчики одним ударом вбивають
такий вид як дермогеніс або більш крупний вид - червоного
напіврила Nomoramphus liemi.
Отже порада утримання буркунів окремо без будь-яких сусідів,
є доволі слушною. З усього розмаїття кормів, які можуть бути
доступними любителю, при культивуванні буркунів, слід
віддавати перевагу гіллястовусим та веслоногим рачкам,
коретрі.

З усього розмаїття кормів, які можуть бути доступними любителю,
при культивуванні буркунів, слід віддавати перевагу гіллястовусим
та веслоногим рачкам, коретрі. Відмінні результати можна отримати
при підготовці плідників до розмноження, якщо з молодого віку до
періоду статевого дозрівання годівля риб хоч зрідка буде
урізноманітнюватись лялечками комарів та стрептоцефалюсами.
Не варто покладати великі надії на отримання якісних плідників,
якщо молодь до періоду статевого дозрівання мала одноманітний,
малокалорійний корм.
У будь-якому випадку треба намагатись варіювати раціон риб
на всіх етапах розвитку навіть за рахунок штучних кормів
(проварені шматочки пісної риби, розтерта, проварена
яловичина, ошпарене консервоване м'ясо криля або
інших ракоподібних).

В природі описувані види займають всі шари водяної вертикалі,
однак виразно тяжіють до споживання корму в середній та
приповерхневій частині водойи. Отже і в умовах акваріума
слід намагатись пропонувати такі види кормів і в такій
кількості, щоб вони не концентрувались в грунті звідки
риби беруть корм з неохотою.

Рибки будують невеличке гніздо або в товщі води, або навіть
на поверхні, якщо вони не знайшли в акваріумі такої схованки,
де гніздо мало б зверху прикриття (корчик, зігнутий дугою лист
крупного анубіасу тощо). Самчик згодом запрошує до гнізда
самочку і рибки відкладають ікру.

З моменту появи в гнізді перших порцій ікри і аж до розплиття
личинок самець доглядає за безпекою потомства і за станом
гнізда, яке під впливом течії з фільтру може навіть змінювати
своє положення. Він не дає бульбашкам розпливатись і увесь
час забезпечує щільність конструкції, скріблюючи її клейкими
виділеннями особливих клітин епітелію, який вистилає його
ротову порожнину.

Як правило під час першого нерестування відкладається небагато
ікри (40-80 ікринок). Наступні нерести характеризуються деяким
зростанням кількості ікри. В залежності від температури води
тривалість розвитку ікри до личинок становить від 36 до 48
годин.

З моменту появи личинок, які висято в гнізді варто подумати про
корм. Личинки дуже дрібні і тому вимагають дрібної коловертки,
яку споживають не виходячи з затінку рослин, що плавають на
поверхні води.

Якщо рибки побудували гніздо під поверхнею води за ним можна спостерігати при допомозі стоматологічного дзеркальця. Це дозволить довідатись чи відклали рибки ікру, а також слідкувати за її розвитком аж до появи личинок.

В цей час плідників бажано висадити з акваріума і розсадити.
Якщо акваріум невеличкий це робити обов"язково, якщо риби
живуть в просторій воддоймі дільше 200 літрів, цього можна не
робити. Однак іншої риби, котра може споживати личинок, не
повинно бути. Личинки до стадії малька можуть живитись
навіть невеличкою кількістю інфузорій, які як правило завжди
присутні в добре засаджених акваріумах.
Однак, в цьому випадку виживе доволі небагато молоді.
Дефіцит живого, якісного корму, особливо на перших днях
життя суттєво впливатиме на подальше формування організму
риб. То ж бажано забезпечити молодь якісним живим кормом
з самого початку і до того часу, коли рибки зможуть активно
споживати всі інші корми як дорослі особини.

(C) Ukrainian "Naturalist" magazine