ЦЕРАТОПТЕРІСОВІ

ЦЕРАТОПТЕРІСИ

Ceratopteridaceae

(родина роговидні)

Микола Рудь

Латинська назва родини походить від двох грецьких слів: кератос - ріг та птеріс - папороть. Рід Ceratopteris описаний Броньяром у 1821 році.
Всі види, що входять до його складу зустрічаються лише в тропіках.
Науковці та любителі іноді користуються іншою науковою назвою родини - Parkeriaceae (паркерієві), даною на честь синонімічної назви одного з видів, що входить до складу родини, описаної у 1825 році Хукером-старшим Parkeria pteridoides (паркерія птеридіумовидна).

Цератоптеріс рогатий або рогата папороть (Ceratopteris сornuta) був описаний Біюво (Beauvois, A.M.F.J.P.de. (1752-1820рр)) видатним французьким ботаніком у 1806 році і назвав вид (Pteris cornuta) папороттю рогатою. Проте, в 1830 році Лепріє (Leprieur, F.R. (?- 1869)) також французький вчений, відніс вид до цератоптерісів. Природній ареал рогатої папороті розповсюджується на Африку, Мадагаскар, Близький схід, Південно-Східну Азію та північну частину Австралії. В регіонах, де рослина у великій кількості зустрічається в природі, місцеві жителі нерідко споживають її, як салатну культуру. Може тому в середовищі акваристів цю папороть називають ⌠салатом■ або ⌠капустою■. В природніх умовах довжина від основи до кінчика вай сягає більше метра. Ширина зелених вай - 50 см. Таким чином рослина, що плаває на поверхні води має діаметр до двох метрів, а своїм корінням дістає майже до дна водойми. В акваріумних умовах папороть виростає до значно скромніших розмірів. Найчастіше зустрічається в акваріумах початківців. Це обумовлене тим, що рослина недорога і тому доступна любителям шкільного віку. При правильному оформленні рослинного акваріума, рогата папороть також може бути з успіхом використана в оформленні композиції. Вона може або плавати у вигляді розетки на поверхні води, виконуючи роль світлофільтра, або бути укоріненою. З метою укорінення рослину слід добре закріплювати, оскільки всі її органи мають велику кількість порожнин і каналів, заповнених повітрям. Рослин, що ростуть зануреними при достатньо яскравому освітлені, мають соковито-зелене забарвлення і оригінальну форму у вигляді ажурних, глибоко розсічених вай. Дорослі рослини мають красивий вигляд, здаються пишними. Рослина добре росте при достатньо потужному освітленні і температурі води 18-35⁰С. Недостатнє освітлення призводить до того, що рослина втрачає колір спочатку з яскраво-зеленого до жовтого, а згодом і до руйнації тканини вай. Якщо для рослин, які плавають на поверхні води створити умови підвищеної вологості, накривши склом акваріум, вони почнуть швидко збільшувати свою масу, а їх молоді ваї піднімаються над поверхнею води маже вертикально. На старих ваях утворюються бруньки з яких розвиваються молоді рослини. У них швидко з■являються коренеподібні відростки і згодом вони можуть бути відділені від маточної рослини. Такий механізм розмноження характерний для всіх видів цератоптерісів.

Цератоптеріс рутвицеподібний (Ceratopteris thalictroides) був описаний першим серед усіх представників родини у 1753 році Карлом Ліннеєм і отримав назву (Akrostichum thalictroides). Видова назва ⌠thalictrum■ перекладається з наукової латини як ⌠рутвиця■.

Саме ці рослини морфологічно характеризуються перистороздільним листям, схожим за формою на ваї даного виду папороті. У 1821 році Броньяр, описуючи родину роговидних, відніс до неї за морфологічними ознаками даний вид і цим переіменував її. Рослина поширена від центру Південної Америки до південного сходу Північної Америки, у Південно-Східній Азії, у Північній Австралії, у Східній Африці, на Великих Антильських островах. В природі досягає таких же розмірів, як і рогата папороть. В акваріумі значно менший.

Даний вид найкраще укорінюється в акваріумному грунті. До того ж він найпривабливіший з усіх чотирьох представників родини і тому найбільш поширений в колекціях акваріумних рослин. При надлишку освітлення рослина не вражається водорослями і тому може з успіхом виконувати роль світлофільтра.
У зануреному вигляді пірчасто-розсічені, ажурні ваї мають яскраво-зелений колір і напрочуд ефектно виглядають у кутах акваріума. Аматорам, які спокусяться на оригінальну форму і яскравий колір цератоптеріса рутвицеподібного та намагатимуться ввести його в композицію акваріума рослинного типу, слід обов"язково подбати про додаткове освітлення, яке було б орієнтоване на зарості цератоптерісів.

Описуваний вид невибагливий до кислотності та твердості води. Швидкий ріст рослини можливий при наявності у воді достатньої кількості вуглекислоти та мінеральних живильних речовин. Коріння плаваючих на поверхні води рослин є чудовою декоративною прикрасою композиції. Густі, пишні звисаючі коренеподібні утворення можуть також виконувати функцію сховищ для мальків щивородящих риб та субстрату для нересту ікрометущих коропозубих.

Цератоптеріс птеридіумоподібний (папоротеподібний) (Ceratopteris pteridoides) Хукер-старший описав у 1825 році і назвав його Parkeria pteridoides. Саме від назви цієї рослини походить синонімічна назва всієї родини. У 1905 році німецький ботанік Хіронімус (Hieron) (Hieronimus, G.H.E. (1846-1920)) в результаті проведеної ревізії, відніс паркерію до цератоптерисів. Поширена рослина в Південній і Центральній Америці, на півдні Південної Америки, а також на Великих Антильських островах.

Листки-ваї цієї папороті цупкіші і мають темніший колір ніж інші вищеописані представники родини. В літніх та отоплюваних закритих басейнах зустрічається частіше ніж в акваріумах через те, що істотно затінює укорінені рослини і надто швидко розростається, швидко поглинаючи поживні речовини з води. Вид невибагливий до якості води і присутності в ній значної кількості органічних речовин. Волосисті пишні корінці у великих басейнах та акваріумах, де утримується велика кількість риб, можуть використовуватись як місце схованки мальків.