ЧЛЕНИСТОНОГІ ПРИВИДИ АКВАРІУМА

Микола Рудь

Поява креветок на пташиному ринку в Київі свого часу, призвела до фурору. Для багатьох любителів можливість бачити потенційно морську істоту в прісноводному акваріумі була дивиною. Поява цікавих істот у продажу була пов”язана з тим, що в цей час науковці проводили експерименти по переселенню прісноводних креветок з Далекого Сходу в так звані оліготрофні водойми. Робилось це з метою підвищення кормової бази потенційно непродуктивних водойм. За розрахунками це мало дати можливість підвищити врожаї риби у відносно бідних, малоперспективних озерах, ставкових господарствах і особливо у водоймах-охолоджувачах теплових електростанцій. Такі розрахунки були пов”язані з тим, що креветки здатні споживати широкий спектр кормів, швидко ростуть і досягають статевої зрілості. Суттєвою особливістю їх біології є те, що в період вилуплення багаточисел ьної молоді креветок, водойми набувають значної продуктивності. Саме це і є тим бажаним ефектом, який позитивно впливає на можливість вирощування великої кількості риби.

З усієї велетенської різноманітності відомих науці креветок, суто прісноводних видів не так вже й багато. Переважна їх більшість водиться у великих водоймах, які протягом тривалого геологічного періоду перебували в географічній ізоляції від моря, а відтак піддалися опрісненню. Саме такі водойми і стали для науковців бажаним джерелом потенційних інтродуцентів для своїх дослідів.

На Далекому Сході такою водоймою є озеро Ханка та кілька річок басейну Амура.
Перші результати по випадковій акліматизації прісноводних креветок були виявлені в 1960-63 рр., коли з Китаю з річки Янцзи з мододдю рослинноїдних риб були завезені личинки креветок до рибгосподарства під Ташкентом (Аккурганський облрибокомбінат) та до водойм-охолоджувачів ДРЕС ім. Классона в місті Електрогорську (“Електросталь”).

Але у акваристів прісноводні креветки з”явились ще раніше. Відомим ентузіастом акваріумної справи та професійним гідробіологом-акліматизатором Ю.Я Мишарєвим в 1947 р були завезені з Далекого Сходу перші прісноводні креветки. Мабуть вже тоді любителі, будучи зачарованими красою цих прозорих, тендітних істот, відчули гіркоту перших технологічних невдач у спробах їх розмножити.

Перша відома публікація, яка стосувалась прісноводних креветок, щодо їх утриманнях в акваріумах, з”явилась в 1968 році в журналі “Рыбоводство и рыболовство” у вигляді запитання читача і відповіді на нього відомого публіциста М.Д.Махліна.

Всі види креветок, які почергово потрапляли до акваріумів любителів завозились переважно з Далекого сходу з озера Ханка та річок басейну Амура. В 1971-72 рр кілька видів ( нажаль до цього часу не ідентифікованих) у вигляді личинок зоеа потрапили разом з новими об”єктами рибництва з Індії. Як це часто було в колишньому СРСР, подальша їх доля невідома через те, що наукові публікації результатів випадкових, не планованих акліматизацій, були неможливими.

Однак, зацікавленість прісноводними креветками в середовищі акваристів завжди мала інші мотиви, які не співпадали з інтересами науковців. Аматорів перш за все цікавили естетичні та біологічні особливості культивування креветок в акваріумах.
Найбільш допитливі любителі, шукаючи можливості дістати в свій акваріум таку чудову істоту, як прісноводна креветка та спробувати свої сили у отриманні потомства, встановили, що в кордонах колишнього СРСР окрім далекосхідних видів у високомінералізованих печерних річках і карстових потоках Кавказу також водиться два прісноводних види з редукованими органами зору. Зараз вже важко встановити ким конкретно, але достеменно відомо, що сліпі креветки (Troglocaris anophthalmus, Kollar;) та (T. schmidti, Dormitzer;) були добуті, завезені і утримувались кількома любителями Київа, які окрім акваріума, захоплювались спелеологією.

Сліпі креветки, як і їх близькі родичі з Далекого Сходу, також не були розмножені, хоча цю проблему намагались вирішити кілька висококваліфікованих любителів. А через деякий час про них забули.

Однак про перспективні види прісноводних креветок з озера Ханка, річки Янцзи, не дали забути численні завози з тих місць, де вони вдало акліматизувались. Завдяки цьому любителі мали можливість спостерігати поведінку “прозорих привидів”, і встановити одну з їх чудових рис, а саме ефективну здатність ласувати п”явками та планаріями. При цьому було підмічено, що слимаків вони можуть споживати лише коли їх знаходять у розтовченому вигляді.

Однак відкрились не лише позитивні якості “характеру” новачків. Було швидко встановлено, що зовні мирні та симпатичні членистоногі в умовах загального акваріума можуть не лише доповнювати свій раціон відмерлими фрагментами листя рослин, а й нападати та поїдати малорухомих риб. Першими жертавами, як з сумом констатував автор цих рядків, стали лорикарії. Пізніше було підмічено загадкове зменшення зграйки беззахистних коридорасів хастатусів. Більш пильне спостереження за креветками показало, що ці істоти своїми напівпрозорими тонкими ніжками при необхідності можуть навіть вправно ловити дафній та крупних циклопів.

При наявності в акваріумі достатньої кількості кормів, відповідної якості води та її температури, після досягнення статевої зрілості, забезпечують відповідні відносини креветок між обома статями. В результаті цього самки подібно до всіх десятиногих раків відкладають ікру на плеаподи (плавальні ніжки) і виношують її у такий спосіб протягом всього інкубаційного терміну. Активно рухаючи плеаподами, самки не лише не втрачаютиь здатності до швидкого плавання, а й забезпечують ікрі відповідний кисневий режим, що дуже важливо для розвидку зародка. У залежності від температури води і видової належності креветок, термін повного розвитку ікри до появи личинок зоеа* може суттєво коливатись.

Температурний режим акваріума, як штучної екосистеми, суттєво відрізняється від природнього ареалу більшості видів креветок у бік значно більшої сумарної температури протягом календарного року. Так наприклад, сума активних температур озера Ханка становить 3250 градусо/днів.** Отже, виходячи з цього можна припустити, що відтворення креветок, або ж хоча б намагання це зробити, можливі для акваристів кілька разів на рік. Та поки що ці чудові створіння завозяться лише з місць акліматизації по досить дорогій ціні. Але, як показує акваристична практика, вони того варті.

Придивімося до зовнішнього вигляду цієї істоти. Склоподібне, майже штучне, механічного походження тіло, рухається немов би супроти законів природи. Прозора тендітність, уразливість компенсується неабиякою рухливістю і навпаки: здатністю зливатися з навколишнім середовищем, затаїтись подібно привиду і нападати на жертву із укритя. Досить часто креветка невеликих розмірів не співставляючи невідповідності розмірів жертви з своєю силою, нападає на риб значно більшіх розмірів, ніж здатна побороти. І ось прозоре, ламке, створіння вже подібне до вершника. Осідлавши свою жертву, креветка прудко гасає по всьому акваріуму. Виявляючи бульдожачий характер, уплівшись усіма своїми ногами в тіло нещасної, переляканої жертви, вона ще довго не бажає її відпускати не дивлячись на те, що ситуація розгортається не на її користь.

Є у креветок різних видів ще й інша метода добувати їжу. Види схильні до споживання відмерлої органіки, ретельно перебирають гравій вибираючи все, що можна спожити. При цьому довгі ніжки креветок, подібно вправному пінцету, здатні дістати з під камінців трубочників, планарій, різноманітні види п”явок та відкладені ними яйця.

Значний інтерес прісноводні креветки становлять для любителів акваріумів рослинного, композиційного типу. Наявність цих істот, безумовно, оживляє загальну картину. Окрім цього, в замкненому просторі акваріума вони здатні краще ніж будь які інші живі істоти утилізувати мертву органіку. Креветки не дозволять різко погіршитись ситуації, якщо в акваріумі з”явиться загибла риба або ж крупні слимаки. Вони не встигнуть зіпсуватись і негативно вплинути на вміст кисню у воді або сприяти раптовому збільшенню у воді гнилостних бактерій та токсинів.

Розмноження креветок на відміну від процесу утримання, є неабиякою проблемою не лише для акваристів, а й для спеціалістів-науковців. Проблема полягає в правильній годівлі щойно вилуплених личинок зоеа. По-перше, їжа для молоді креветок має бути характерною за формою і за кольором, а по-друге, містити в собі всі необхідні поживні та мінеральні речовини. Тільки за таких умов стає можливою кожна наступна линька при якій організм креветки звільняється від попереднього твердого панциря і збільшує свої розміри та масу.

Першим стартовим кормом за літературними джерелами промисловців, може бути так звана “зелена вода”, яка містить значну кількість живих клітин водорості хлорели. Пізнішим кормом бажано щоб був штучний корм, специально розроблений для годівлі молоді креветок в умовах культури.

У акваристів до недавнього часу утримувались кілька видів креветок: Leander modestus, Leander pausidens, Palemon superbus, Palemonetes sinensis. Не виключено, що останнім часом до українських любителів акваріума потрапили види з комерційних завозів з Сінгапуру, фірм Західної Европи.

Значну зацікавленість як для спеціалістів, так і для любителів становлять крупні прісноводні види креветок. Однією з найвідоміших є так звана креветка Розенберга, яка досягає середньої ваги 150 і більше грамів. Можна собі уявити, яке враження на глядача біля скла акваріума справляє велетенського розміру десятиноге чудище, яке раптом виповзає з гущавини рослин. Однак, із незрозумілих причин даний вид поки що не отримав свого розповсюдження в акваріумах любителів навіть в тих країнах, де у відповідних фірмах молодь креветок Розенберга можна без утруднень отримати через відлагоджену систему забезпечення поставок на замовлення.

 

Варто зазначити, що звичайному любителю досить важко до виду визначити креветок, які йому дістались або він хоче придбати. Причина криється у відсутності спеціалізованої літератури, а також в тому, що креветки є активно досліджуваними об”єктами. Остання обставина є причиною ревізій таксонів а відтак і в наукових назвах. Це настільки часте явище, що старі та нові назви, а також синоніми нерідко являють собою складну проблему в якій важко розібратись навіть професіоналу.

-----------------------------------------------------------------------

* Зоеа - пелагічна личинка десятиногих ракоподібних (раків, лангустів, крабів, креветок). У деяких ракоподібних, таких як річкові раки, ця стадія проходить в яйці до вилуплення.

** "Сумою активних температур" називається сумарна кількість середньостатистичних денних температур вищих за 15"С.