Загадкові лабео з родини коропових

Микола Рудь

 

Українські акваристи вперше дізнались про існування цих чудових акваріумних риб з книжок та журналів, котрі зрідка привозились з-за кордону і були предметом ретельного вивчення багатьма любителями, які по черзі передавали їх з рук у руки, щоб мати можливість хоча б погортати нове джерело інформації.

Акваріумні книжки іноді зрідка доходили до українських любителів з колишньої Чехо-Словаччини, або Німецької Демократичної Республіки. Перша інформація про двоколірних лабео з’явилась в журналі “Рыбоводство и рыболовство” в №3 за 1970 рік. Отримавши першу інформацію, багато любителів зацікавились біологічними особливостями риб і стали спрямовано шукати додаткову інформацію.

Лише через значний час кільком любителям, котрі здійснювали спроби придбати лабео всілякими доступними способами, вдалось об’єднати свої зусилля і здійснити першу спробу розмноження риб при допомозі гіпофізарних ін’єкцій.

Кооперація акваристів у намаганнях зібрати плідників виявилась досить плідною, хоча її причина в значній мірі є вимушеною. Це продиктовано біологічною особливістю цих риб. Жодним з авторів в ранніх публікаціях не вказувалось на досить агресивну особливість поведінки лабео у відношенні до своїх найближчих родичів. Отже про вирощення кількох екземплярів риб до стану дорослих плідників в одному акваріумі не може бути й мови. А в деяких випадках лабео виявляють ознаки агресії не лише до собі подібних, а й до інших мешканців акваріума. При цьому, їх рухливість вражаюча. Це дуже часто виявляється в значних труднощах при намаганні виловити їх з акваріума. Особливих хитрощів та наявності крім сачка додаткових пристосувань вимагає ситуація, коли риб потрібно виловити з акваріума, густо засадженого цінними, колекційними рослинами.

Найкрасивіший з усіх видів лабео - муарово-чорний біколор (Labeo bicolor) відкритий і описаний лише у 1931 році.

Знайдений він був поблизу Бангкока в тихих затоках річки Меконг. За літературними даними довжина рибок в природі досягає 12 см. Однак, вже нині добре відомі екземпляри, котрі в умовах акваріума мають значно більші розміри.

Вперше у якості акваріумної новинки рибки потрапили до Європи у 50-х роках. З тих пір їх популярність поступово зростала, а ціна у міру задоволення попиту знижувалась спочатку від казково великої, до рівня звичайних акваріумних мешканців, розмноження котрих не є проблемним. Однак для цього був потрібний період більш ніж у три десятиліття.

Спочатку спеціалізованим фірмам Південно-Східної Азії приходилось відловлювати мальків лабео з природи і поставляти їх до Європи та Америки. Згодом були здійснені перші успішні спроби отримання потомства в умовах напівприроднього утримання. Риборозводчики, утримували риб в окремих ставках, де умови були максимально наближені до природніх. Як вже зазначалось, поступове накопичення риб в акваріумах любителів по всьому світу, а особливо в акваріумах любителів колишнього Радянського Союзу, призвело до того, що знайшлися ентузіасти, котрі зібрали дорослих риб в одному місці і при допомозі гонадотропних ін’єкцій отримали перше потомство. Так були зроблені перші кроки до втрати фірмами з Південно-Східної Азії монополії у торгівлі цими чудовими рибами. Згодом через кілька років деяким любителям вдавалось отримували незначну кількість молоді, котра в якійсь мірі задовольняла попит на велетенській території колишнього СРСР. Це стимулювало багатьох любителів до пошуку нових можливостей розмноження лабео перш за все з комерційної точки зору. В результаті цього, вже у 80-х роках, як зелений, так і двоколірний лабео вже не були рідкісними навіть у віддалених містах і селищах України. Однак задоволення ринкового попиту в даний час ще не відбулось в країнах Америки та Європи. Там, як і раніше лабео мали відносно високу ціну. Але такий стан не міг тривати довго. Послаблення візового режиму під час так званої “перебудови”, призвело до того, що протягом короткого часу українські акваристи швидко задовольнили попит на лабео в Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині. Звідти риби потрапляли до країн Західної Європи. Окрім цього, на середину 80-х років, вірогідно і в перелічених країнах, любителі почали самостійно розмножувати цих риб при допомозі гонадотропного стимулювання та задовольняти ринковий попит на них.

Найліпше всі види лабео виглядають в інтер’єрі густо засадженого акваріума з наявними галявинами з короткими рослинами і вільним місцем для плавання.

В природі всі лабео харчуються різноманітного роду біологічними обростаннями, що вкривають поверхню підводних предметів (стволи дерев, каміння і т.інш.). В акваріумі лабео також здатні активно споживати водорослеві обростання. Ця обставина обумовлена наявністю у риб специфічного утворення на губах - характерної присоски. Звідси власне і походить латинська назва цих риб - labeo - тобто губатий.

Присоска дозволяє ефективно зчурхувати з стінок акваріума та листя рослин водорослеві обростання. На початку в 70-х років потенційна здатність риб “очищати” акваріум від таких небажаних “зеленок”, “бороди” та “в’єтнамки” породили безпідставні сподівання, що риби можуть стати своєрідною панацеєю від водорослевої напасті. Однак перші ж досвіди з рибами показали, марність цих надій. Риби не бажали їсти “несмачну” зеленку, віддаючи перевагу будь-якому іншому корму, котрий без особливих зусиль могли відібрати навіть у найагрессивніших сусідів, перш ніж ті могли б щось протиставити.

Труднощі розмноження всіх видів лабео полягають у підборі плідників та необхідності досвіду проведення гіпофізарних ін’єкцій. Отримати позитивні результати без попередньої теоретичної та практичної підготовки практично неможливо. Як правило, любитель збирає приблизно рівну кількість самок та самців перед самим проведенням ін’єкцій. Риби в даний час вже мають бути фізіологічно готовими до нерестування, отримати стимуляцію до овуляції ікри та до продукації якісних молок. Отримана в результаті нересту або сціджування і штучного запліднення ікра, інкубується протягом -28-32 годин. При цьому важливо забезпечити наявність відповідного об’єму води, належну аерації та температуру 24-26оС. Личинок забезпечують живим стартовим кормом у достатній кількості з моменту наявності чітко означених, спрямованих, активних рухів. Молодь при дотриманні належної годівлі, постійній заміні води та відповідних хімічних показниках води, росте швидко. Повної готовності до нересту риби досягають у віці 1-1,5 року.

В Україні честь перших випадків регулярних розмножень обох видів лабео та альбіносної форми зеленого лабео належить акваристам А.Бібенку, М.Родніну, автору цих рядків та багатьом іншим любителям. З середини 80-х років харківський любитель А.Бібенко так ретельно відпрацював власну методику розмноження лабео, а потомство від його плідників мало такі високі декоративні якості, що він протягом тривалого часу отримував численні замовлення з Москви та колишнього Ленінграду на велику кількість молоді цих чудових риб.

Мал.1 - Лабео Біколор.

Мал2 - Лабео френатус (зелений).