LABEO

Загадкові лабео з родини коропових

Микола Рудь

Українські акваристи вперше дізнались про існування цих чудових акваріумних риб з книжок та журналів, котрі зрідка привозились з-за кордону і були предметом ретельного вивчення багатьма любителями, які по черзі передавали їх з рук у руки, щоб мати можливість хоча б погортати нове джерело інформації.

Акваріумні книжки іноді зрідка доходили до українських любителів з колишньої Чехо-Словаччини, або Німецької Демократичної Республіки. Перша інформація про двоколірних лабео з▓явилась в журналі ⌠Рыбоводство и рыболовство■ в ╧3 за 1970 рік. Отримавши першу інформацію, багато любителів зацікавились біологічними особливостями риб і стали спрямовано шукати додаткову інформацію.

Лише через значний час кільком любителям, котрі здійснювали спроби придбати лабео всілякими доступними способами, вдалось об▓єднати свої зусилля і здійснити першу спробу розмноження риб при допомозі гіпофізарних ін▓єкцій.

Кооперація акваристів у намаганнях зібрати плідників виявилась досить плідною, хоча її причина в значній мірі є вимушеною. Це продиктовано біологічною особливістю цих риб. Жодним з авторів в ранніх публікаціях не вказувалось на досить агресивну особливість поведінки лабео у відношенні до своїх найближчих родичів. Отже про вирощення кількох екземплярів риб до стану дорослих плідників в одному акваріумі не може бути й мови. А в деяких випадках лабео виявляють ознаки агресії не лише до собі подібних, а й до інших мешканців акваріума. При цьому, їх рухливість вражаюча. Це дуже часто виявляється в значних труднощах при намаганні виловити їх з акваріума. Особливих хитрощів та наявності крім сачка додаткових пристосувань вимагає ситуація, коли риб потрібно виловити з акваріума, густо засадженого цінними, колекційними рослинами.

Найкрасивіший з усіх видів лабео - муарово-чорний біколор (Labeo bicolor) відкритий і описаний лише у 1931 році.

Знайдений він був поблизу Бангкока в тихих затоках річки Меконг. За літературними даними довжина рибок в природі досягає 12 см. Однак, вже нині добре відомі екземпляри, котрі в умовах акваріума мають значно більші розміри.

Вперше у якості акваріумної новинки рибки потрапили до Європи у 50-х роках. З тих пір їх популярність поступово зростала, а ціна у міру задоволення попиту знижувалась спочатку від казково великої, до рівня звичайних акваріумних мешканців, розмноження котрих не є проблемним. Однак для цього був потрібний період більш ніж у три десятиліття.

Спочатку спеціалізованим фірмам Південно-Східної Азії приходилось відловлювати мальків лабео з природи і поставляти їх до Європи та Америки. Згодом були здійснені перші успішні спроби отримання потомства в умовах напівприроднього утримання. Риборозводчики, утримували риб в окремих ставках, де умови були максимально наближені до природніх. Як вже зазначалось, поступове накопичення риб в акваріумах любителів по всьому світу, а особливо в акваріумах любителів колишнього Радянського Союзу, призвело до того, що знайшлися ентузіасти, котрі зібрали дорослих риб в одному місці і при допомозі гонадотропних ін▓єкцій отримали перше потомство. Так були зроблені перші кроки до втрати фірмами з Південно-Східної Азії монополії у торгівлі цими чудовими рибами. Згодом через кілька років деяким любителям вдавалось отримували незначну кількість молоді, котра в якійсь мірі задовольняла попит на велетенській території колишнього СРСР. Це стимулювало багатьох любителів до пошуку нових можливостей розмноження лабео перш за все з комерційної точки зору. В результаті цього, вже у 80-х роках, як зелений, так і двоколірний лабео вже не були рідкісними навіть у віддалених містах і селищах України. Однак задоволення ринкового попиту в даний час ще не відбулось в країнах Америки та Європи. Там, як і раніше лабео мали відносно високу ціну. Але такий стан не міг тривати довго. Послаблення візового режиму під час так званої ⌠перебудови■, призвело до того, що протягом короткого часу українські акваристи швидко задовольнили попит на лабео в Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині. Звідти риби потрапляли до країн Західної Європи. Окрім цього, на середину 80-х років, вірогідно і в перелічених країнах, любителі почали самостійно розмножувати цих риб при допомозі гонадотропного стимулювання та задовольняти ринковий попит на них.

Найліпше всі види лабео виглядають в інтер▓єрі густо засадженого акваріума з наявними галявинами з короткими рослинами і вільним місцем для плавання.

В природі всі лабео харчуються різноманітного роду біологічними обростаннями, що вкривають поверхню підводних предметів (стволи дерев, каміння і т.інш.). В акваріумі лабео також здатні активно споживати водорослеві обростання. Ця обставина обумовлена наявністю у риб специфічного утворення на губах - характерної присоски. Звідси власне і походить латинська назва цих риб - labeo - тобто губатий.

Присоска дозволяє ефективно зчурхувати з стінок акваріума та листя рослин водорослеві обростання. На початку в 70-х років потенційна здатність риб ⌠очищати■ акваріум від таких небажаних ⌠зеленок■, ⌠бороди■ та ⌠в▓єтнамки■ породили безпідставні сподівання, що риби можуть стати своєрідною панацеєю від водорослевої напасті. Однак перші ж досвіди з рибами показали, марність цих надій. Риби не бажали їсти ⌠несмачну■ зеленку, віддаючи перевагу будь-якому іншому корму, котрий без особливих зусиль могли відібрати навіть у найагрессивніших сусідів, перш ніж ті могли б щось протиставити.

Труднощі розмноження всіх видів лабео полягають у підборі плідників та необхідності досвіду проведення гіпофізарних ін▓єкцій. Отримати позитивні результати без попередньої теоретичної та практичної підготовки практично неможливо. Як правило, любитель збирає приблизно рівну кількість самок та самців перед самим проведенням ін▓єкцій. Риби в даний час вже мають бути фізіологічно готовими до нерестування, отримати стимуляцію до овуляції ікри та до продукації якісних молок. Отримана в результаті нересту або сціджування і штучного запліднення ікра, інкубується протягом -28-32 годин. При цьому важливо забезпечити наявність відповідного об▓єму води, належну аерації та температуру 24-26^оС. Личинок забезпечують живим стартовим кормом у достатній кількості з моменту наявності чітко означених, спрямованих, активних рухів. Молодь при дотриманні належної годівлі, постійній заміні води та відповідних хімічних показниках води, росте швидко. Повної готовності до нересту риби досягають у віці 1-1,5 року.

В Україні честь перших випадків регулярних розмножень обох видів лабео та альбіносної форми зеленого лабео належить акваристам А.Бібенку, М.Родніну, автору цих рядків та багатьом іншим любителям. З середини 80-х років харківський любитель А.Бібенко так ретельно відпрацював власну методику розмноження лабео, а потомство від його плідників мало такі високі декоративні якості, що він протягом тривалого часу отримував численні замовлення з Москви та колишнього Ленінграду на велику кількість молоді цих чудових риб.

Мал.1 - Лабео Біколор.

Мал2 - Лабео френатус (зелений).