Яванський мох
(Vesicularia dubyana)

Микола Рудь

У природі поширена у водоймах Південно-Східної Азії, які не пересихають, мають відносно чисту воду і незначну течію. Рослина оселяється на невеликій глибині поблизу берега на камінні, затоплених пнях, повалених стовбурах дерев. Від яскравих прямих променів сонця рослина звичайно затінена густим пологом прибережних заростей. По коренях прибережної рослинності, мох вибирається на стовбури дерев і якщо земля мостійно зволожена, може вкривати значний прибережний простір поверхні землі.

При високій вологості повітря, зарості моху можуть суттєво віддалятись від води і навіть підніматись догори по стовбурах дерев. В природі розмножується спорами. Може утворювати їх як під водою, так і на поверхні землі*.

В акваріумі яванський мох утримують досить давно. Він є поширеною рослиною, однак правильно використовувати його декоративні якості вміють не всі любителі. В композиції найкраще враження мох справляє на корчику, на камені або на великому уламку глиняного горщика. Часте відривання рослини від субстрату та перміщення небажане: це погано впливає на ріст. Розмноження проводиться діленням розрослих гілок. При цьому бажане якомога менше травмування рослини. Добре закріплений пучок моху матиме гарний вигляд, якщо у воді міститься достатня кількість поживних мінеральних речовин. Рослина напрочуд приваблива, її присутність неабияк пожвавлює загальну картину. Особливо добре виглядають в маленькому акваріумі в кутах композиції невеликі, оброслі яванським мохом декоративні елементи. Це може бути оболонка кокосового горіха, або суцільно вкрита мохом трубка фільтра, яку вже не можна впізнати за густими, заростями. Розростаючись, яванський мох може повністю закрити задню й бокові стінки, причому не боїться наявності навіть значної течії з фільтра.

Досвідчені акваристи використовують наявність моху в акваріумі, кидаючи в його зарослі трубочник. Риби довгий час вибирають його поміж гілочок, а не підбирають з грунту, в який він, як правило, швидко заривається. Це особливо важливо в тих випадках, коли в акваріумі утримуються риби, які не беруть корм з дна.

Купувати бажано одразу чималий пучок моху. Перед тим, як вводити в композицію, його необхідно добре розглянути при яскравому освітленні. Для цього рослину краще занурити в прозору посудину з водою. Якщо на гілочках моху будуть знайдені синьо-зелені водорослі, нитчатка або синя борода, їх треба намагатись видалити і лише після цього вносити до акваріума. Дуже небезпечним є наявність на гілках моху гідр. Риби і особливо мальки тяжіють до заростей моху і тут можуть стати жертвами жалючих клітин цих небезпечних кишковопорожнинних.

Чим більшим буде новопридбаний пучок, чим свіжішими і ясравішим буде його вигляд, тим скоріше він приживеться і почне розростатись, прикрашаючи композицію та виробляючи речовини, які пригнічують розвиток водоростей.

Як правило вони починають активно утворюватись там, де осідає каламуть, яка є поживним середовищем для них. Це буває в тих акваріумах, де накопичилось у вигляді зважених часточок багато напіврозкладеної надлишкової органіки, або якщо мох росте прямо на замуленому грунті. Тому бажано закріплювати рослини на підвищених місцях тонкою капроновою жилкою, скляними шпильками або притискуючи камінцями. Занадто часті підміни води у великих об'ємах можуть стати причиною ураження заростей дрібнолистих гілочок водоростями. Зупинити цей процес досить важко і тому, щоб не допускати зниження декоративних якостей загальної картини, приходиться видаляти надто уражені ділянки заростей. Однак при недостачі вегетативної маси їх не викидають а переміщують у акваріуми з старою водою, де згодом водорослі, пригнічуються значною кількістю дубильних.
При розвиткові синьо-зелених водоростей, їх очаги треба намагатись видалити разом з гілочками моху.

Нитчатку видаляють тонкою дерев'яною паличкою або сірником, вставленим в тонкий силіконовий шланг - інший кінець шланга натягують на кінчик довгої, тонкої палички, нею зручно оперувати в товщі води акваріума, не занурюючи руки у воду. Обертаючи паличку навколо власної осі, нитчатку обережно накручують на сірник і у такий спосіб видаляють.

Температурний режим в акваріумі, де росте яванський мох, диктується вимогами інших теплолюбивих мешканців. Рослину можна вирощувати для свого акваріума і в палюдарних умовах. Субстратом обирають декоративні елементи (корчики, оболонку кокосового горіха, пластикові поверхні, що мають декоративну текстуру дерева), які згодом розміщують на присосках в тих місцях, де наявність декоративного елементу вкритого мохом буде виправдана з композиційних міркувань.

Хімічний склад води має суттєве значення для нормальноъ життэдыяльносты моху. Він не любить лужного середовища і високого вмісту вуглекислого газу. Встановлення в акваріумі вуглецевого дифузора і забезпечення підвищеного вмісту СО2 у воді, може призвести до пригнічення росту і навіть стати загрозою існування яванського моху.
Окрім того, в літературі наявні дані, котрі свідчать, що яванський мох, у разі низького вмісту у воді СО2 , може сам забезпечувати себе шляхом процесу декальцифікації. При цьому може спостерігатися суттєве зниження кислотності води.
Композиційне використання яванського моху може бути дуже цікаве як спосіб декорування заднього плану при допомозі підвішування на тонкій риболовній жилці.
Освітлення потребує не надто яскравого. Варто віддавати перевагу комбінованим способам влаштування світильників. Направлене, світло від люмінісцентної лампи марки ЛЕЦУ-22, може за кілька днів призвести до загибелі великих, високодекоративних заростей яванського моху (Vesicularia dubyana) та пригнічення росту і розвитку таких рослин, як больбітіс Хедело та криловидна папороть.
___________________

* Чудовим прикладом, котрий яскраво ілюструє рівень освіти авторів і систему роботи видавництв за радянських часів у колишньому СРСР, є перше видання книжки В.С.Жданова "Аквариумные растения" видавництва "Лесная промышленность", в котрый автор впевнено описує у своїй "роботі" наявність у яванського моха квітів і квітконіжок.