КРИМКИ
(к╕нолог╕чно-мисливський парадокс)

Серг╕й Копилець
м.Ки╖в

На жаль, зараз ця картина для бiльшостi мисливцiв ╓ лише мр╕╓ю. Чудове полювання з хортами, що веде сво╓ корiння з багатовiково╖ традицi╖ схiдних народiв, сьогоднi майже цiлком зникло в Укра╖нi. Причин тому багато, але головна та, що за останнi десятилiття ми практично втратили поголiв▓я вiтчизняних хортiв. А принаймнi двi породи цих унiкальних мисливських собак можна вважати спрадавна укра╖нськими.

Перша з них, це та, що ╖╖ поляки називають ⌠харт польський■, а росiяни чомусь ⌠русская хортая борзая■. Як бачимо, сусiди приписують цю породу собi, але вона сформувалася в минулому столiттi в Укра╖нi. До речi, з усього рiзноманiття порiд собак, що iснують у свiтi, щонайменше п▓ять ╓ суто Укра╖нськими. Однак, ми чомусь про те анi пари з вуст. Та це тема для окремо╖ розмови. Друга порода вiдома в минулому як ⌠кримка■.

В Европi зараз розводиться ╖╖ близькосхiдний рiзновид "салюкi", на сходi цих собак називають тази (або тазiй чи тозi, залежно вiд вимови в рiзних народiв). Тази √ в тюркських мовах означа╓ ⌠чистий■, на вiдмiну вiд усiх iнших собак, яких за iсламськими канонами вважають за нечистих тварин.

У минулому сторiччi ця порода була розповсюджена вiд Монголi╖ на сходi до Балкан на заходi, й вiд Сибiру на пiвночi до Iндiйського океану на пiвднi. Отже, в минулому в степовiй зонi Укра╖ни ця порода була звичайною та найпоширенiшою з мисливських собак. Природньо, що на такий величезнiй територi╖ утворилося чимало мiсцевих вiдрiдь, якi часто мали мiсцевi назви. Лише на теренах колишньо╖ Москов╕╖ П. М. Мачеварiанов та Л. П. Сабан╓╓в (корифе╖ мисливського собакiвництва минулого столiття), налiчували не менше сiмох рiзновидiв цих хортiв, якi скрiзь мисливцями називалися ⌠кримками■. (Згада╓мо безсмертнi Гоголiвськi ⌠Мертвi Душi■, Ноздрьов √ завзятий мисливець та собачник, теж мав кримку.)

Походження цi╓╖ породи сяга╓ сво╖м корiнням у глибину вiкiв. На фресках, знайдених у Месопотамi╖, що датуються другим тисячолiттям до Р. Х. зображено собаку, що за екстер▓╓ром цiлком вiдповiда╓ сучасним ⌠салюки■. На ще бiльш давнiх фресках з ╢гипту можна бачити мисливського пса типу ⌠слюггi■. До речi, обидва типи представленi серед казахських тази, перший ма╓ назву кумай√тази, другий джоргак√тази. Обидва типи в Казахтанi змiшуються мiж собою i не розрiзняються на окремi породи. Дуже близькими до середньоазiатських собак ╓ аборигеннi афганськi хорти, яких афганцi також називають тазi. В собак афганського порiддя сильнiше, нiж у ╖хнiх пiвнiчних та захiдних родичiв, розвинуто здовжене пiдшерстя по боках та низу тiла. А щодо назви породи, то термiн ⌠тази (чистий)■ азiати поширюють часто на всi породи хортiв. Авторовi доводилося чути в Казахстанi, як росiйських псових хортiв тубiльцi називали ⌠орус√тази■, тобто руськ╕ тази.

Полюють iз тази√кримками, використовуючи не тiльки ╖хню прудкiсть, витривалiсть на бiгу та чудовий зiр, але й прегарний нюх. На ловах собаки за допомогою чуття та зору самi знаходять здобич i самостiйно женуть ╖╖, поки не спiймають. При полюваннi на вовкiв, звичайно, потрiбна допомога мисливцiв або беркута. Загнаних кабанiв цi хорти тримають на мiсцi подiбно до лайок. З дрiбнiшими звiрями: лисицями, борсуками, шакалами, дикими котами, зайцями собаки здатн╕ впоратись самостiйно. Всi хорти схiдних порiд схильнi до апортування, отже ╖х дуже легко привчити пiдносити здобич.

Авторовi доводилося в околицях Алмати полювати з тази на фазанiв, собака не гiрше за спанiеля чи лягаво╖ знаходить птаха, ⌠садовить■ його на дерево й голосом да╓ знати, де вiн ╓. (Треба сказати, що схiднi хорти майже не гавкають, а загнавши дичину найчастiше кричать, виють). При полюваннi на гiрських козлiв √ тау√теке √ тази аналогiчним чином заганяють цих тварин на бескиди, ⌠ставлять на вiдстiй■ i галасуючи, тримають ╖х до приходу хазя╖на з рушницею. Далi справа влучностi.

На вiдмiну вiд ⌠европейських спринтерiв■ √ грейхаундiв, росiйських хортiв, ⌠азiати■ дуже повороткi й спритнi в досить густих заростях. Це дозволя╓ ╖м, не ризикуючи розбитися об дерева, на великiй швидкостi гнати й ловити звiра в лiсi та на захаращенiй мiсцевостi. Часто тази використовують подiбно до гончакiв, запускаючи ╖х у густi чагарi, очерет або гай, звiдки собаки, правда нишком, виганяють, а бува й ловлять звiра, що там сховався.

Полювання з тази дуже здобичливе. За словами академiка А. А. Слудського, за сезон 1937√1938 рр. з 53000 шкурок лисицi, заготовлених ⌠Каззаготхутром■, 29400 штук добуто з тази. В Казахстанi, в мiсцевостях, що багатi на лисицю, кожен хорт ловить за сезон у середньому 16 лисиць i кiлька десяткiв зайцiв. Нерiдко за сезон собака добува╓ 30√50 лисиць i бiльше. Розповiдають, що знаменитий тази багача√бая Туребекова Айтмухамеда за сезон ловив до 300 лисиць i сам приносив ╖х господаревi. За результатами дослiджень, проведених А. А. Слудським, бiльшiсть цих собак схоплю╓ лисицю за шию за вухами (68% випадкiв), за вухо (10% випадкiв) i за писок (6% випадкiв). Коли лисиця берется в такий спосiб, шкурка не дефекту╓ться. Лише в 16% випадкiв тази хапала звiра за спину та iншi частини тiла.

За розмiрами тази меншi, нiж грейхаунди та росiйськi хорти, зрiст казахських собак у холцi в середньому 60√70 см., туркменки √ 60 см. i нижче. Собаки сухо╖ конституцi╖, ребра та маклаки помiтно вирiзняються. Iндекс розтягнутостi близько 103. Забарвлення полове, руде, глинисте, бiле, сiре, чорне та iнше. Допуска╓ться крап у тон забарвлення тiльки на ногах i пiдпалини тiльки свiтло√сiрi або бiлястi. Волосся в кумай√тази коротке, м▓яке, пряме. На вухах волосся пишне й спуска╓ться нижче кiнцiв вух на 5√10 см., створюючи так званi бурки, по√казахськи √ чашак. По низу хвоста негустий пiдвiс. На заднiх сторонах переднiх нiг та стегон рiдкi очоси. Джоргак√тази вкритi рiвним коротким волоссям на кшталт грейхаундiв. Бурки, пiдвiс та очоси вiдсутнi.
Голова суха, клиновидна, видовжена, з помiрно широкою черепною частиною. Перехiд вiд лоба до писка плавний, слабковиражений. Шия досить довга, високо поставлена. Груди неширокi (при поглядi на собаку спереду корпус повинен ⌠вкладатися■ мiж заднiми ногами), глибокi, ребра спускаються до лiктiв. Спина пряма або злегка вигнута догори, м▓язиста. Часто зустрiча╓ться переслiджена. Поперек короткий, опуклий. Круп широкий, спадистий, часто дуже спадистий. Живiт довол╕ пiдтягнутий √ ⌠пiдiрваний■. Переднi кiнцiвки прямi паралельнi. Заднi широко розставленi, колiна трохи розведенi назовнi. Хвiст тонкий, недовгий, у спокiйному станi опущений у виглядi шаблi, на кiнцi бажане кiльце або крутий гачок. Пiд час руху пiднiма╓ться не вище лiнi╖ спини. Рухи широкi, розгонистi, гарнi. М▓язи сух╕, добре розвинут╕.

Цi собаки дуже цiнуються на Сходi. Мешканцi iсламських кра╖н взагалi не вважають хортiв собаками, з точки зору мусульман, це зовсiм рiзнi тварини, як, скажiмо, кiнь та вiслюк. Араби називають хортiв ⌠ель хор■ √ благородний. Це загальнi улюбленцi, ╖х не тiльки допускають у людське житло, до якого нiколи близько не пiдпустять звичайного собаку, а й дозволяють валятися на подушках у жiночiй половинi помешкання. У Коранi ╓ навiть спецiальнi вiршi, якi дозволяють магометанам вживати м▓ясо тварин, здобутих хортами.

Зараз в Укра╖нi ╓ невелика кiлькiсть тази, яких тримають любителi цi╓╖ породи в Ки╓вi, Ковелi, Запорiжжi, Одесi. Цi хорти завезенi в основному з рiзних районiв Казахстану. Дума╓ться, що при бажаннi прихильникiв цi╓╖ породи, на базi тих собак, що вже ма╓мо, та пiдвозi нових, ми могли б вiдродити свою швидконогу кримку. Може знайдуться зацiкавленi в цьому й серед кримських татар, яким по праву ма╓ належати ╕н╕ц╕атива у розведеннi цi╓╖ породи.

1. Мачеварианов П.М. Записки псового охотника Симбир-ской губернии. Минск 1991.

В╕д редакц╕╖:

Вс╕х бажаючих взяти участь у в╕дродженн╕ в╕тчизняних пор╕д хорт╕в,
просимо звертатися до автора даного матер╕алу.
Ки╖в-162, а/с 189; E mail : <nature@nature.kiev.ua>