З╤РКА

Серг╕й Копилець ( м. Ки╖в )

П╕сля трьох тижн╕в безперервних дощ╕в, туман╕в, безпросв╕тного с╕рого неба, коли здавалося,
що земля пересичена вологою от-от попливе по г╕рських схилах, нарешт╕ настав ясний сонячний,
з легким морозцем, ранок.
Маукен, на пр╕звисько "Маугл╕", прокинувся в╕д житт╓рад╕сного ржання, мукання та мекання, що лунало з-над двору. З насолодою потягнувся, глянув у в╕кно, де проглядало ясною лазур'ю безхмарне небо, ╕ досить жваво для сво╓╖ огрядно╖ статури п╕днявся й вийшов з хати. Край сонця з'явився з-за обр╕ю ╕ позолотив навколишн╕й св╕т - вкриту памороззю землю, брунатн╕ скел╕, пот╕чок у долин╕, спини худоби б╕ля яко╖ вже поралися мати з сестрою. Переможно загорлав п╕вень, що увесь аж палав червоним п╕р'ям п╕д сонячними променями.
Св╕т прокидався п╕сля затяжно╖ ос╕нньо╖ негоди.

- Бесм╕лля! (На все воля Божа!) - мимовол╕ вирвалося в Маукена.

До господаря стр╕мголов п╕длет╕ла й рад╕сно застрибала навколо улюблениця - хортиця Джулдуз, яка до цього ╕з захопленням полювала на мишу п╕д скиртою тор╕шньо╖ пр╕ло╖ соломи. ╤м'я сво╓ (джулдуз по-казахськи - з╕рка) мала завдяки чорн╕й мов вуг╕лля маст╕ з б╕лою цяточкою, що наче з╕рка св╕тилася посеред грудей.
Молода сучка вс╕м сво╖м видом показувала, що вона рада життю, рада тому, що набридлива мокреча ск╕нчилася, що св╕тить сонце, що легко диха╓ться ╕ що вона готова хоч зараз ганятися по горах та полях за всякою дичиною.

Маукен ще потягнувся, розправляючи з хрумт╕нням суглоби. Погладив Джулдузку ╕ швидко рушив до сараю з комб╕кормом. З найближчого ср╕блястого в╕д ╕нею пагорба вже спускався перший к╕нський косяк. Великий рудий жеребець, виблискуючи на сонц╕ золотом, з лунким ╕ржанням в╕в сво╖х кобилиць ╕ лошат на подв╕р'я, де ╖м регулярно видавалися ласощ╕ у вигляд╕ ячменю та комб╕корму. Маукен вин╕с м╕шок ╕з комб╕кормом ╕ хутенько розсипав його по дерев'яних ночвах, до яких вже посп╕шали кон╕. П╕дб╕гши, жад╕бно хапали м'якими губами лагомину, гучно хрумали, форкаючи в╕д задоволення. Господар п╕дкинув у ночви к╕лька грудок кам'яно╖ сол╕ й подався до стайн╕.
Звично зас╕длав ╕ вив╕в буланого коника.
Джулдуз рад╕сно крутилася навколо, ╕ поки Маукен заходив до хати за куфайкою та шапкою, тихенько скавчала й тремт╕ла вс╕м т╕лом, передчуваючи прогулянку.
Нарешт╕ хазя╖н у с╕дл╕, змах камчею ╕ вперед натоптаною стежкою.

- Куди синку!? - т╕льки й встигла крикнути всл╕д мати.
- ╥й ... - непевно махнув рукою небалакучий табунник. Год╕ вже сид╕ти вдома!

Стежина вилася м╕ж хребтами порослими негустою пожовклою травкою ╕ мала незабаром вивести на широчезне хвилясте плоског╕р'я, же розкинулося аж до самого Джунгарського Алатау, що виглядав ╕з-за обр╕ю син╕ми вершинами. ╤н╕й уже розтав п╕д сонцем ╕ пригр╕т╕ схили пагорб╕в почали парувати. Буланий, що застоявся п╕д час негоди, рад╕сно форкаючи, жваво дерся в гору.
Джулдуз стр╕мголов гасала за кекликами (г╕рськими кур╕пками), котр╕, ж ╕ вс╕ куряч╕, вол╕ли б╕гати по земл╕ ╕ зд╕ймалися у пов╕тря в останн╕й момент, коли тази (назва аз╕атських хорт╕в), здавалося, ось-ось ухопить якогось.

Джулдуз добре розум╕ла, що ╖й навряд чи вдасться вхопити полохливого птаха ╕ гасала по горах пуегуючи просто в╕д надлишку енерг╕╖.
За п╕вгодини вийшли на р╕внину.
В обличчя дмухнув г╕ркуватий в╕д степового полину в╕терець.
У Маукена трохи запаморочилось у голов╕ в╕д безмежного простору.
В╕д надлишку почутт╕в засп╕вав.
Кожен казах, що вир╕с у степу чи горах, у душ╕ поет.
Маукен пошкодував, що, збираючись похапцем, не прихопив ╕з собою домбру.
Сп╕вав про все, що бачив навкруг.
Про св╕й прекрасний р╕дний край, який не пром╕няв би на ╕нш╕ земл╕ н╕ за як╕ скарби св╕ту.
Про широкий ковиловий степ, про стр╕мк╕ висок╕ гори ув╕нчан╕ в╕чними б╕лими шапками, про дзв╕нки кришталево чист╕ г╕рськ╕ потоки, про красу казахських д╕вчат, про ту яка колись ╕ йому подару╓ сво╓ кохання ╕ народить дюжину син╕в батир╕в...
Нарешт╕ Джулдузц╕ пощастило натрапити на справжню дичину.
З-п╕д куртини таволги дременув сполоханий хортицею за╓ць-толай.
Хто хоч раз бачив як б╕жить хорт за дичиною, не зможе забути того шаленого лету стрункого зв╕ра, неначе навмисно створеного Господом, як досконалий зразок для стр╕мко╖ гонитви. Джулдуз вистелилася над степом поступово скорочуючи в╕дстань до с╕рого зв╕рка, що лет╕в немов вистр╕ляний з рушниц╕. ╤ ось, коли вже в╕д заячого хвоста до зуб╕в тази лишалося не б╕льше метра, зв╕рок умить повернув п╕д гострим кутом ╕ кинувся до рят╕вно╖ улоговини, що тяглася поряд.
Джулдуз, мов чорна блискавка метнулась усл╕д за жертвою.
Та було вже п╕зно, зайчисько зник у густому чагарнику, що встилав дно долинки.
Ще деякий час хортиця рискала по чагарях намагаючись знов п╕дняти косого, та дарма.
Покинувши марну справу, Джулдуз п╕дб╕гла до вершника ╕ трохи винувато зарисила поряд.
Маукен збадьорив мисливицю похвалою, рад╕в щойно баченому.

А за╓ць? Що ж, не перший ╕ не останн╕й, будуть ╕ще. Та й, взагал╕, за╓ць то ╕грашка для справжнього мисливця. Але ж буде чим похвалитися перед приятелями, яких спод╕вався зустр╕ти в колгоспн╕й чайн╕й.

У такий день, у цьому "осередку культури", мало бути досить людно.
А там почнуться балачки, де м╕сцев╕ джиг╕ти похвалятимуться сво╖ми к╕ньми, мисливськими подвигами та перемогами п╕д час останнього "Свята чабана".

Стежка, що мала вивести на дорогу до селища, протяглася кра╓м р╕внини поп╕д невисоким скелястим хребтом порослим колючим чагарником. Вряди-годи серед скель в╕дкривалися устя ущелин, по дну яких зб╕гали струмочки води. Б╕ля одного Маугл╕ зупинився й сп╕шився, щоби напитися та попо╖ти коня. ╤ т╕льки зараз побачив, що Джулдузки н╕де не видно. Напившись, голосно погукав, свиснув. Та хортиця не з'являлася. Тод╕ с╕в на коня й п╕днявся на найближчу гору.
Обдивився - порожньо.
Уважно прислухався.
╤ тут у сус╕дньому ущелку почув неясн╕ звуки - виск, злобне гавкання й гарчання.
Скрикнув, погнав коня на звуки.
Коли п╕дскакав на змоклому буланков╕, то серце защемило в╕д побаченого.
П╕д густим кущем шипшини, впершись в нього задом, стояв невеличкий кабан, к╕лограм╕в на с╕мдесят.
А перед ним з╕ зл╕сним гарчанням крутилася Джулдуз, намагаючись заскочити п╕дсвинков╕ ╕ззаду ╕ вчепитися в незахищен╕ жижки. Кабан в╕дбивався, роблячи випади, ╕ силкуючись зачепити ворога гострими, як лезо ╕клами, але заду в╕д рят╕вного куща не в╕дривав.
Гармидер стояв страшенний - кабан вищав, тази гарчала ╕ гавкала, аж п╕на бризкала з пащ╕, з-п╕д н╕г у тварин лет╕ли земля й кам╕нц╕. Маукен спинився й почухав потилицю. От так штука, рушниц╕-то нема...
Що ж робити? Таку здобич покидати, ой як шкода! Та й для навчання молоденько╖ сучки, яка вперше зустр╕лася ╕з сол╕дною дичиною ╕ так завзято ╖╖ обробляла, теж погано - не довести д╕ло до к╕нця. Але ж поки повернешся до зимовища, а там назад, ск╕льки ж часу мине. Чи зможе молода недосв╕дчена тазочка протримати цю зв╕рюку на м╕сц╕ так довго? Маукен ще з хвилинку повагався, та серце мисливця не витримало. Розвернув коня ╕ чвалом погнав додому. П╕дскакавши до хати, мовчки прив'язав коня й зайшов гепнувши дверима. Посп╕хом зарядив два набо╖, один картеччю, другий кулею, вклав у двостволку, швиденько похлебтав кисляку з╕ сло╖ка й виб╕г на дв╕р. Буланий, ╕ще мокрий в╕д скачки, п╕дозр╕ло покосився на господаря ╕ т╕льки хекнув, коли той кинувсь у с╕дло.

Знов скакали п╕д гору. Маукен хвилювався, гнав, коли к╕нь зовс╕м вже стомлювався, пускав його ступою ╕ знову гнав чвалом махаючи камчею. Коли п╕д'╖хав на змиленому кон╕, сонце стояло вже високо. Джулдуз ╕з кабаном, страшенно втомлен╕ двобо╓м, стояли одне проти одного ╕ важко дихали, висолопивши язики. У Маукена в╕длягло в╕д серця - слава Богу, на м╕сц╕! Кабанчик зр╕дка ще робив спроби втекти, та тази, з налитими кров'ю очима, люто кидалася на нього перекриваючи дорогу. Побачивши хазя╖на, Джулдуз страшенно зрад╕ла ╕ знов, з подв╕йним запалом, поновила напади на зв╕ра. Кидалася, крутилась навколо нього мов дзи╜а, заважаючи приц╕литися. Маукен сп╕шився, трохи в╕ддихавсь. Прис╕в на кол╕но, скинув рушницю ╕ став виц╕лювати. Намагався вловити слушний момент для постр╕лу, щоби не зачепити Джулдузку. Нарешт╕, ╓сть! Натиснув на гачок. Р╕зко бахнув постр╕л ╕ покотився луною по ущелин╕, в╕дбиваючись в╕д скелястих берег╕в ╕ лякаючи все м╕сцеве птаство. Кабан гепнувся на б╕к мов лантух з половою, не усв╕домивши нав╕ть, що помер.

За мить, оглушена постр╕лом Джулдуз отямилася, ╕ з гарчанням вчепилася у ворога. Маукен прис╕в на кам╕нь, закурив. Заспоко╖вшись, в╕д╕гнав хортицю в╕д кабана. Пот╕шилася й досить. Не можна давати хортам сильно тр╕пати дичину, так у хутряного зв╕ра можна попсувати шкуру. Джулдуз кинулася до ручая, лягла грудьми у воду ╕ почала жад╕бно хлебтати - стомилася.

Докуривши цигарку, Маукен д╕став з кишен╕ чабанський н╕ж, спробував на н╕гт╕ лезо й прис╕в б╕ля здобич╕. Поплескав кабанчика долонею по боц╕ - гладенький, в╕д'╖вся на зиму. В╕др╕зав вухо й кинув хортиц╕.

Та трохи пожувала й покинула, не хот╕ла ╖сти. Це добре, подумав Маугл╕, працю╓ не за ╖жу, а з куражу, з азарту. Н╕чого, ще на╖сися. Зняти шкуру з дикого кабана не така скора справа. Поки господар порався б╕ля трофею, Джулдуз розтяглася на осонн╕, насолоджуючись ласкавим теплом ос╕ннього сонечка.

Буланий уже в╕ддихався ╕ тихенько скубав травку б╕ля струмочка. Маукен вправно роз╕брав тушу, розклав м'ясо по хурджунах ╕ прис╕в перекурити та обм╕ркувати - що ж дал╕? Мати, стара мусульманка, звичайно ж, з╕ свининою до дому близько не допустить, та ще й насварить за те, що зогр╕шив - забруднився об "нечисту" тварину. В аул пертися з кабанятиною теж нема сенсу. По╖ду-но до Гошки, вир╕шив нарешт╕.
╢гер Гошка, приятель Маукена, такий же любитель тази та добрих коней, теж, певно, занудьгував в╕д самоти п╕д час дощ╕в, отож буде радий гостев╕ та ще з таким гостинцем. В Гошки завжди ╓ добрий самогон, а з м'яса ╓герева ж╕нка наготу╓ закуски, буде й каурдак, ╕ лагман, ╕ бешбармак (казахськ╕ м'ясн╕ страви).

Зголодн╕лий мисливець аж ковтнув слину. Нав'ючив коня, той злякано захроп╕в, почувши св╕жу кров. Зручн╕ше вс╕вся в с╕дл╕ й рушив у напрямку ╓герського кордону. На серц╕ було легко й рад╕сно, в╕дчував себе геро╓м ╕ звитяжцем в╕д пережитого. Пишався сво╓ю малою пом╕чницею, буде чим похвалитися перед мисливцями. А Джулдуз уже б╕гла далеко попереду, рискаючи по горбах у пошуках ново╖ здобич╕.

(С) Ukrainian "Naturalist" magazine