Гідроелектростанції,
котрі нікому не потрібні
Микола Рудь
Незважаючи на те, що протягом багатьох років будівлі маленьких гідроелектростанцій на річці Гнилий Тікич стоять занедбані і зруйновані, вони зберігають якийсь приємний, картинно-живописний вигляд.
Дамби з 50-х років справно виконують свою функцію, хоча пережили кілька повеней і давно не ремонтувались.
Кам"янобрідська ГЕС
В нинішніх умовах енергетичної кризи, здавалось, варто було пошукати інвестора або принаймні чекати ділової активності жителів навколишніх сіл, щоб відновити енергогенеруючі потужності. Адже з найдавніших давен людство зрозуміло свою безумовну вигоду і користь від маси води, що падає донизу. Запрягати вітер, річки і навіть маленькі потічки людина навчилась давно. З того самого часу дороги на дамбах
у всьому світі стала платними, бо їх потрібно було утримувати, вкладаючи важку працю.
Важко дивитись на те, як цінний гідроресурс пропадає даремно. Вода спливає у безвість, несучи з собою все те, що могла дати людям - багатство, ситість, впевненість, затишок теплого житла і незалежність від нетривких обставин.
Водорегуляційна дамба Кам"янобрідської ГЕС
Але люди не скористалися з благості і доброти природи, вірогідно, через свою ліність і рабську сутність.
Ці споруди нікому не потрібні, ніхто не уявляє собі тієї користі, котра може бути від них. Зідки така пасивність і байдужість? Невже селянин з більшім завзяттям здатен працювати на червоного підпанка, ніж на власну вигоду і добробут? Легко підраховуються колосальні збитки, котрі поніс наш народ за довгі роки бездіяльності і розвалу. Можна собі тільки уявити, скільки згоріло даремно вугілля, газу, мазуту за період злочинної бездіяльності і ВІДСУТНОСТІ ІНСТИТУТУ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ, що перетворює звичайних, порядних людей на злодіїв і рабів.
На відтинку течії р. Гнилий Тікич протягом менш ніж двох десятків кілометрів перебуває у занедбаному стані три гідроелектростанції (ГЕС) - Семенівська, Кам"янобрідська і Лисянська.
Відновити їх діяльність можна силами тих, хто матиме бажання їх придбати разом з кількома гектарами навколишніх угідь. Добре, якщо б це був хазяйновитий господар, котрому не всеодно, що коїться на його рідній землі, а у Верховній Раді прийняли б ясний і чіткий закон для загальної користі.
Семенівська ГЕС
Однак навряд щоб так сталося, говорять місцеві жителі - не зацікавлені люди зверху, щоб трудовий люд в краї звільнивсь від залежності центру, чиновника, місцевого князька і дістав усвідомлення власної волі.
Що ж ми за народ такий?!
Чи може вірна та думка, що ми українці ще не дійшли у своєму соціальному розвитку до усвідомлення
Одна з найбагатших країн світу - Голандія почалась з побудови дамб, відвоювання у болота шляхом важкої
праці власного шмату землі, встановлення на ньому вітряка, водяного млина, усвідомлення своєї самодостатності, котра походить від права
безумовного володіння своїм власним добром
і життям.
Лисянська ГЕС
Чи прийде на нашу землю час, коли право на працю на власній землі буде св"ященним і не підлягатиме відторгненню чиновником чи іншим прислужником влади? Адже влада - це ми. Хто ж інший дає нашим обранцям право забирати в нас волю?
Міст-гребля Лисянської ГЕС
з водорегуляційними механізмами
Водоспад Лисянської ГЕС через котрий
роками витікає без користі наше
національне багатство, котре може
принести в наші оселі зиск і добробут.
Чи ми й надалі існуватимемо як безправний
люд, що марно чекає коли йому дадуть
очікувану волю і право на працю ...
Вони не дадуть!
Ніхто не дасть, поки ми самі не зрозуміємо, що ми - вільні люди і ніхто нам волю дати не може, бо вона в є нас самих, в душі нашій від народження.