Реквієм
по річці Інгулець

Сергій Чорний, завідувач каф. екології та географії Херсонського держ. пед. університету chorny@kspu.kherson.ua

Річка Інгулець є останньою великою притокою Дніпра.
Загальна довжина річки - 549 км. Сучасний екологічний стан її жахливий. Інтенсивне землеробство, в тому числі зрошуване, гірничорудна промисловість, швидке зростання металургійної та хімічної галузі в її басейні привело до поступового занепаду річки. Історія природокористування в басейні річки Інгулець є історією її поступового знищення.
Причому сучасне знищення річки дозволено Кабінетом Міністрів України (в 2000 р. - згідно розпорядження ╧ 1346-р від 8.12.99) та проходить згідно регламенту, розробленому Інститутом гідробіології НАН України.

Саме такими рішеннями дозволено здійснення скиду мінералізованих зворотних вод в Інгулець із гірничорудних підприємств. Правда, "за умови не перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у місцях водокористування населення".

Сьогоднішні спостереження за якістю води річки Інгулець показують, що практично за всіма показниками, гранично допустимі концентрації забрудників перевищені. За критерієм мінералізації воду р. Інгулець в межах Херсонської та Миколаївської області можна класифікувати як солонувату. За забрудненням компонентами сольового складу воду Інгульця відносить до дуже забрудненої хлоридами та сульфатами. Причому в інгулецькій воді в останні роки (1999-2000 рр.), порівняно з минулими роками, вміст хлоридів і сульфатів значно збільшився і складає в середньому, відповідно, 1025.8 мг/л, що в 2.9 більше за гранично-припустиму концентрацію (ГПК) та 741.1 мг/л (1.5 ГПК). Зрозуміло, що забруднення річки збільшується від села Садово в Херсонській області (місце впадіння Інгульця у Дніпро) до міста Кривого Рогу, що в Дніпропетровській області.
Негативний вплив низькоякісних═господарських вод та фекальних стоків Кривого Рогу, особливо відчутний на початку року, коли проходить масовий скид високо мінералізованих шахтних вод. У січні - березні показники мінералізації у різних пунктах спостережень по руслу річки становлять від 700 до 5700 мг/л. Саме в цей проміжок часу вміст азоту амонійного перебільшує ГПК в 6 разів, вміст нітратного азоту в 1.2 рази, нітритного азоту в 4.8 рази. Забруднення марганцем становить 2.4 - 11.0 від ГПК, магнієм 1.4-10.0 від ГПК і кальцієм 0.8-2.4 від ГПК. Вміст міді в інгулецькій воді перебільшує ГПК в 4.0-23.0 рази, а заліза в 0.5-1.7 рази.

Дещо змінюється ситуація з якістю води в пониззі Інгульця - від гирла до Снігірівки, що в Миколаївській області, коли влітку та восени працюють потужні насосні станції, що подають воду в Інгулецьку та Явкінську зрошувальні системи. Тоді і в пониззя річки заходить дніпровська вода, яка дещо розбавляє високомінералізовані кривбаські скиди.═По суті, в цей період року річка Інгулець припиняє стік в Дніпро, а її пониззя перетворюється в "антирічку", в якій течуть в зворотному від природного напрямку дніпровські води.

Але і в цей період якість води все одно не відповідає існуючим нормативам щодо поверхневих вод. До того ж вода із значною мінералізацією попадає при зрошенні в ґрунти та викликає їх осолонцювання і засолення.

Осолонцювання зараз є найбільш поширеним деградуючим процесом на зрошуваних землях в Миколаївській та Херсонській області. Інгулецька вода, що вміщує велику кількість розчинених солей, зокрема іонів натрію, викликає солонцюватість в грунтах. Осолонцювання проявляється в різкому погіршенні їх агрофізичних властивостей═- руйнується структура орного шару, знижується пористість та водопроникність, ущільнюється ґрунтовий профіль. Особливо такі процеси помітні та тлі негативного балансу органічної речовини. Подальший розвиток таких процесів приводить до злитизації ґрунтів, коли проходить їх ущільнення та усадка при висиханні, та набрякання при зволоженні. Врожайність сільськогосподарських культур на осолонцьованих ґрунтах різко знижується.

З причин безперервних скидів мінералізованих вод в річку з гірничорудних виробництв Інгулець зараз практично повністю втратив свою фундаментальну, щодо річок, властивість - здатність до самоочищення. По суті, всі існуючі антропогенні заходи щодо охорони вод є лише підтриманням спроможності річок та озер до самоочищення. Природне руйнування або нейтралізація забрудників проходить в результаті складних фізичних (осідання часток, випаровування), хімічних(окислення, коагуляція, гідроліз токсикантів) та біологічних процесів (включення забруднюючих речовин в обмінні процеси, руйнування або перехід токсикантів у нетоксичні форми). Така нейтралізація хімічних речовин-забрудників залежить, в першу чергу, від водності водойми. А зменшення водності річок, як правило, приводить до збільшення вмісту забруднюючих речовин. Але═і кількісні величини═стоку річки Інгулець в значній мірі зараз визначаються діяльністю людини.

Злочинне залучення до землеробства в 60-ті роки ХХ століття водозахисних зон Інгульця призвело до катастрофічного збільшення розораності земель басейну річки аж до 85-90 %, що, при практично нульової лісистості території, швидко інтенсифікувало ерозійні процеси. В результаті ерозії грунтів пройшло інтенсивне замулення річища, що суттєво зменшило загальну водність Інгульця.

До речі, це викликало не тільки═втрату функції самоочищення, а й повне знищення транспортного значення цієї річки, яка ще на початку 60 років ХХ століття була судноплавною від гирла до міста Снігірівка.

Зараз щорічний середній обсяг стоку Інгульця у верхів"ях (в передмістях Кривого Рогу до впадіння в нього Саксагані) зараз складає приблизно 0.24 км³. Причому в значній мірі це вже не власне інгулецька вода, а вода з річки Дніпра, що подається каналом Дніпро-Інгулець з Кременчуцького водосховища . В річку скидається приблизно 0.20 км³ шахтних вод Північного горно-збагачувального комбінату ( ГЗК ) в Кривому Розі та стоків з очисних споруд цього міста(через Карачунівського водосховища). Останнє формується також за рахунок води з Каховського водосховища, що подається каналом Дніпро-Кривий Ріг. Деяка кількість шахтних вод( приблизно 0.15 км³ щорічно) попадає в Інгулець з Інгулецького ГЗК та невеличких приток (зокрема р. Вісунь). Головним чином, на зрошення (0.2 км³), а також на випаровування та фільтрацію втрачається приблизно половину стоку. В гирлі річки (с. Садове) фіксується═середньорічний стік в 0.3 км³.

Отже, це вже не річка в загальногеографічному розумінні та визначенні.
Інгулець зараз не відповідає повному визначенню річки як "водного потоку, що живиться за рахунок стоку з водозбору". В цій якості Інгулець вже зник. Зараз він являє собою, потік розчинених в воді солей, що живиться за рахунок скидів мінералізованих вод з кар'єрів та шахт Криворізького залізорудного басейну, води каналів Дніпро-Інгулець та Дніпро-Кривий Ріг, комунальних вод міста Кривий Ріг. Цей створений людиною штучний потік тільки використовує природне русло Інгульця, яке сильно замулене за рахунок ерозійних процесів антропогенного походження. Протягом року стік вже не має природного ходу, він регулюється криворізькими індустріальними скидами та роботою насосних станцій, які подають воду для зрошення. Весняне водопілля замінене проходженням великої солоної "лінзи" скидних вод, літня межень пов'язана з інтенсивними заборами води для зрошення.

(С) Ukrainian magazine "Naturalist"