Ведмедики коали розраховують на гуманізм людини.

Хірургічна операція, котру вдалось зафіксувати фотокореспонденту журналу “Australian Geographic” Полу Тісону, здійснюється в центрі рятування коал хірургом Грегом Джонсоном. Потрібно лише кілька секунд, щоб самочка ведмедика коали при допомозі спеціального газу опинилась в стані анестезії і не відчувала болю від операції закриття протоків обох яйцепроводів при допомозі високотемпературної коагуляції. Це робиться для того щоб унеможливити подальше розмноження хоча б тих особин, котрі з різних причин потрапили до науковців. Прооперованих тваринок мітять спеціальним міцним барвником зеленого кольору, котрий не змивається протягом всього життя. Це робиться для того, щоб у разі повторного візиту до лікаря, ведмедики не бути повторно піддані маніпуляціям. Центр заснований біля трьох десятиліть тому, в період катастрофічного, на той час, зменшення кількості коал і виникнення реальної небезпеки їх зникнення. Однак нині все змінилося. У такий спосіб науковці намагаються хоча б у незначній мірі призупинити розмноження цих чудових тварин. За останні роки вони настільки збільшили свою чисельність, що стали являти собою загрозу існування інших мешканців евкаліптових лісів... через небезпеку знищення коалами самих лісів.

Заборона уряду Австралії кілька десятиліть тому на традиційне полювання місцевими аборигенами на ведмедиків коал, була прийнята в часи, коли їх кількість наблизилась до небезпечної межі і виникла небезпека зникнення виду. Дія заборони протягом тривалого часу, влаштування спеціальних резерватів зі статусом національних парків, де коали перебували під суворою охороною закону, призвели до того, що тваринки розмножились у велетенській кількості і стали являти собою суттєву загрозу для евкаліптових лісів, площа яких, нажаль, має тенденцію до скорочення.

Коали споживають специфічний корм - листя кількох видів евкаліптів. Іншої їжі вони не визнають. Саме ця обставина призвела до того, що їх не можна побачити в жодному зоопарку планети, окрім тих місць, де для їх утримання є можливість культивувати достатню кількість евкаліптових дерев. Деякі біологи бачать вихід з ситуації в тому, щоб дозволити австралійським аборигенам традиційне полювання на коал, як це було завжди до приходу європейців. Позицію активного спротиву такому вирішенню проблеми зайняли численні гуманітарні організації і прості громадяни Австралії. Суперечка з приводу того чи дозволити полювання на беззахисних тварин іноді набуває гострого громадянського звучання. Її причина в більшій мірі лежить в площині моралі, а не безпристрастного наукового розрахунку. Пропозиції переселювати коал на в інші місця не можуть бути прийняті через обгрунтовані заперечення науковців-екологів. Коали повинні жити в межах свого природнього ареалу. Такий невблаганний закон природи.

На ведмедиків ніхто не полював протягом десятиліть. Отже якщо вони колись і мали якісь механізми поведінкової протидії потенційній небезпеці, то давно їх втратили. Близькість людини, від котрої коали майже ніколи не відчували загрози, призвели до того, що ведмедики не сприймають її як істоту від котрої можна чекати небезпеки. Малоймовірно, що коали встигнуть швидко набути відповідного досвіду, якщо полювання на них буде дозволене.

З іншого боку, відновлення дозволу на полювання місцевими жителями, стане регуляційним чинником їх чисельності, а також, можливо, призведе до набуття ними природніх якостей притаманних диким тваринам.

Оппозиція висуває свої вагомі супротивні аргументи: раптовий дозвіл на полювання з боку людини дуже схожий на зраду. Адже коалам не поясниш, з якого дня їм вже не варто довіряти людині, а потрібно бути якомога обережними. До того ж, чи можливо, що довірливі коали вже ніколи не навчаться бути обережними і дикими?! Так, нажаль і таке може статися.

Однак, є інший вихід, хоча він не всіх влаштовує: просуватися вперед шляхом використання новітніх технологій - у гуманний спосіб намагатися регулювати чисельність коал, хоча це же й дуже дорого. Однак неспростовним фактом є те, що суспільство, встановивши гуманні закони не лише для людей, а й для тварин, самою природою винагороджується достатком. Якщо ж такі заходи будуть проводитись паралельно з кампанією охорони, або ще краще, відновлення площ евкаліптових лісів, це призведе до небаченого підвищення загальної екологічної культури людства і збереження природи у її первісному вигляді.

Як на нашу думку, враховуючи традиційно високу екологічну свідомість пересічного австралійця, нічого кращого не можна собі уявити... особливо з урахуванням того, що нині відбувається в деяких країнах на фоні прийняття нелюдських юридичних норм оподаткування, колективно-безвідповідального господарювання, бузувірського розорювання берегів річок, бездумного осушування боліт, хижацького знищення реліктових гірських лісів та степів.

Це миле створіння в даний час просто спить. Тож, щоб вполювати коалу, особливої майстерності не потрібно. Зовсім інше питання, котре повинні люди вирішити для себе - чи морально вбивати істоту, котра не створила нікому жодних проблем, окрім власної присутності у природі?

При підготовці цієї статті були використані матеріали австралійської преси, люб’язно надіслані австралійським симпатиком журналу "Натураліст" п. Гаєм Домазаром.