Морське узбережжя Херсонщини:
( екологія чи економіка? )

Сергій Чорний,
завідувач каф. екології та географії═
Херсонського держ. пед. університету
chorny@kspu.kherson.ua

Морська берегова зона це
унікальне місце на Землі.
Контакт тіл різної природи
"вода" - "повітря", "вода" - "суша",
"вода" - "дно", "суша" - "повітря" і т.п.
робить її напрочуд багатою з точки зору біорізноманіття, форм рельєфу,
геологічних покладів тощо.

Саме в берегової зоні знаходиться головна частка населення Землі, найбільш великі міста
та виробництва, виловлюється більша кількість морепродуктів, тут акумулюється значна
частина забруднень антропогенного походження тощо.

Між тим, Херсонщина є єдиною областю України, що має вихід відразу до двох морів - Чорного та Азовського. З прибережною зоною та прилеглими акваторіями пов'язані сподівання десятків тисяч жителів області на економічне відродження регіону, сучасний стан якого є чи не найгірший в Україні.

Саме в сфері рибальства та рибопереробки, харчової промисловості та, можливо, виробництво будівельних матеріалів, в розвитку транспортної інфраструктури, в повній реалізації унікальних рекреаційних можливостей узбережжя знаходяться нові робочі місця та заможне майбутнє жителів Генічеська, Скадовська, Лазурного, Залізного Порту та інших, менш відомих в Україні, селищ та містечок.

Визначною рисою узбережжя Херсонщини є той факт, що саме тут знаходиться кілька природоохоронних територій загальноукраїнського та міжнародного значення - Чорноморський біосферний заповідник, Азово-Сиваський та Джарилгацький національний парк. Останній, щоправда, знаходиться лише в фазі формування. Досвід експлуатації природних ресурсів прибережних зон регіону показує, що існує певний зв'язок між економічним розвитком та їх екологічним станом. Слід визначити, що лексичною основою слова "екологія" є два древньогрецьких поняття - "oikos" та "logos". Перше слово означає "житло, домівку", друге - "слово, вчення". Тобто "екологія" - це наука про домівку. Причому останнє трактується досить широко та неявно, а саме "домівка, житло" як середовище для існування, для життя. "Oikos" є також коренем слова "економіка" як науки про ведення господарства. Тобто в Стародавньому Світі не було протиріччя між цими поняттями. Вони практично були сінонімами. Але зараз взаємовідносини між цими науками більш складні - економічний розвиток регіону часто псує "домівку", а згвалтоване довкілля може бути суттєвим обмеженням щодо економічного процвітання певної території. Яскравим прикладом цього є берегова зона Херсонщини.

Корінна антропогенна трансформація хімічного складу прибережних вод привела до практичного знищення рибогосподарського значення Дніпровсько- Бузького лиману, Джарилгацького заливу, прилягаючих акваторій Чорного моря та (частково) Азовського моря.

Що стосується Лиману, то такі зміни проходили поступово - збільшення кількості водосховищ на Дніпрі в 50 - 70 роки ХХ сторіччя приводило до скорочення загального стоку річки. Враховуючи, що водний та сольовий режим Лиману цілком визначається лише двома складовими - стоком річки Дніпро(93.8% всього притоку прісних вод) та нагонами морських вод з Чорного моря, то, очевидно, вилучення частини прісного стоку привело до збільшення загальної солоності вод. Періодично відмічається також наявність чорноморського сірководню в воді Дніпровсько-Бузького лиману. А це явна ознака наближення екологічної катастрофи - сірководень та життя між собою не сумісні. Іншою напастю прибережних водойм Херсонщини є високий вміст біогенних речовин - амонійного та нітратного азоту, мінерального фосфору тощо. Їх максимум приходиться на літо та початок осені, коли збільшується інтенсивність процесу розкладу органічних речовин. Це стосується, в першу чергу, Дніпровсько-Бузького лиману, тому що зарегулювання стоку р. Дніпро підвищило майже вдвічі концентрацію біогенних елементів.

Причина цього феномену пов'язана з анаеробними умовами придонних шарів лиману та збільшенням стоку біогенних речовин з всього басейну річки, в якому інтенсивна ґрунтова ерозія має виключно антропогенні чинники. Наявність біогенних елементів приводить до швидкого розмноження синьо-зелених водоростей та евтрофікації водойми. Останній процес цілком слушно називають раковою пухлиною водойм - евтрофікація є головною причиною катастрофічного зниження концентрації кисню в воді, що викликає часткову стерилізацію вод, зокрема, замори риб. Дніпровсько-Бузький лиман, який, разом з Азовським морем, ще в 30-ті роки ХХ сторіччя був одним з найбільш рибопродуктивних районів в Світі, проте зараз повністю втратив рибогосподарське значення і вже не може забезпечити заможне існування жителів прилягаючих селищ Херсонщини. Разом з рибою зникла і рибоконсервна та рибопереробна галузі промисловості, що існувала ще в 70-х роках. Якісні зміни вод Каркінитської та Джарилгацької заток значною мірою сформовані скидами дренажних вод із зрошуваних масивів та скидними водами з каналізаційних систем міст та курортних зон. Зокрема, експлуатація магістрального напірного колектора, що приймає стічні води м. Скадовська і всієї скадовської рекреаційної зони, пов'язана з безперервним виникненням аварійних ситуацій та скиданням стоків в земляні накопичувачі, що розташовані у прибережній зоні Джарилгацької затоки. З цих ємкостей нечистоти просочуються безпосередньо в затоку. Екологічно небезпечна ситуація існує в роботі каналізаційних систем в іншій курортній зоні Херсонщини - в районі селища Залізний Порт.

В останні роки було кілька разів зареєстровано пориви каналізаційного колектору. Мілководність та ізольованість від Світового океану Азовського моря є найбільш суттєвою рисою водойми, що сильно впливає на гідрологічні та гідрохімічні властивості вод та визначає порівняно невелику їх термічну та динамічну інерцію. Це головна причина виняткової вразливості моря до антропогенних впливів. Гідромеліоративне будівництво в 50-70 роках ХХ сторіччя спочатку в басейнах Дону, а потім і Кубані зменшило загальний приплив прісних вод у море на 14 км3 і відповідно зменшило стік біогенних елементів. Зменшення весняного стоку і розливів у заплавах Дону та Кубані погіршило умови розмноження цінних видів риб, які приходять сюди на нерест.

Зниження сумарного прісного стоку призвело до зменшення кількості поживних солей, особливо фосфору, які потрібні для розвитку водоростей та планктону. Їх продуктивність впала майже вдвічі.

Разом з цим збільшився приток чорноморської води через Керченську протоку та підвищилася загальна солоність, що викликало зміни у співвідношенні видів та груп планктону Азовського моря. При осолоненні моря з 10 ┴ до 12 ┴, яке поширюється з Керченської затоки на північ та північний схід, організми, що живуть у воді з меншою солоністю, почали переміщатись до Таганрозької затоки та гирла Дону, що негативно вплинуло на рибну галузь українського узбережжя Азовського моря, зокрема, на рибогосподарський комплекс Генічеська. Утлюцький лиман був колись найкращим місцем для нагулу молоді судака, ляща та тарані. Тепер ці породи риб зустрічаються в більш опрісненій акваторії водойми - в пригирлових ділянках Дону та Кубані. На тлі невизначених, але безперечно гігантських обсягів браконьєрства, провідні рибопереробні виробництва галузі залишилися без сировини. Наприклад, АТ "Генічеський рибоконсервний завод" працює зараз на 35-40 % від проектної потужності, причому ще з 1972 року частково переробляє океанічну (атлантичну) рибу.

Окремою великою проблемою є забруднення води великими підприємствами Маріуполя, Таганрога, Керчі, а також морськими суднами. Зараз більш ніж 1200 промислових підприємств на узбережжі скидають 18.4 мільйонів кубометрів стічних вод в Азовське море і більш 5.5 з них без якого-небудь очищення. Іншим джерелом забруднення є добрива та пестициди, що виносяться з агроландшафтів. Моніторинг водойми показує, що максимальні концентрації нафтопродуктів інколи перевищують припустимі значення у 150 разів, фенолів - у 34 рази, ртуті - у 20 разів, концентрації ДДТ досягають 400 мг/л (при нормі 0). В 90-ті годи було зареєстровано більш сотні випадків заморів риби, зокрема, осетрових. Зареєстровані також випадки загибелі дельфінів. Постійно під загрозою знаходяться унікальні Тендрівька та Ягорлицька затоки, які є головною частиною Чорноморського біосферного заповідника. Цей заповідник є не тільки неперевершеним еталоном заповідної справи в Україні, а й перспективним об'єктом з точки зору розвитку екологічного туризму в регіоні. Якщо поверхневі води західної частини акваторій Ягорлицької та Тендрівської заток знаходиться під впливом стоку річки Дніпро, то на сході якісний склад цих акваторій формується за рахунок скидів відносно прісних дренажних вод із Краснознам`янської зрошувальної системи. З цієї причини солоність Тендрівської та Ягорлицької заток, особливо в східній частині, в останні кілька десятиліть безперервно знижується і зараз коливається в межах 10.5 - 17.5 ┴.

Слід зазначити, що середня солоність Чорного моря - 18 ┴, а вихідна солоність заток в 50-ті роки ХХ століття до інтенсивних антропогенних впливів складала 22 - 25 ┴. В цих затоках розвиваються процеси антропогенної евтрофікації. Специфіка антропогенного навантаження на природне середовище в акваторії Сиваша безпосередньо пов'язано з унікальними властивостями вод цієї затоки Азовського моря.

Це озеро-затока вміщує приблизно 3000 млн. м3 ропи, яка складається з хлориду натрію - 100 000 тис. тон, брому - 250 тис. тон, магнію - 6000 тис. тон, а також стронцію, літію, оксиду бора, рубідію тощо. Високий вміст у ропі та воді озера-лагуни цінних хімічних елементів став головною мотивацією для будівництва на кордоні з Херсонщиною на Перекопському перешийку (Республіка Крим) кількох потужних хімічних виробництв - Кримський содовий завод, Перекопський бромний, Армянське ВО "Титан" тощо.

Це є одним з найбільш великих скупчень шкідливих хімічних виробництв в Україні. Експлуатація сиваських вод, як джерела цінних хімічних сполук, можлива при певному гідрологічному режимі озера. Такий режим забезпечують кілька дамб, які по суті розділили єдиний басейн озера на кілька ізольованих водойм - Західний, Центральний та Східний Сиваш. Саме Західний Сиваш (0.044 км3) є першочерговим джерелом сировини для хімічного виробництва. Порушення єдності басейну сильно вплинуло на величину та аквальний розподіл солоності, що, разом з притоком дренажних вод із зрошуваних систем, привело до часткового розпріснення Сиваша.

Якщо, ще 30 - 40 років тому середня солоність озера сягала рівня знаменитого Мертвого моря - 200 - 250 ┴, то тепер вона впала майже в 10 разів. Поряд з дренажними водами (щорічне скидання складає приблизно 0.29 млн. км3) з зони зрошення Північно-Кримського каналу та Каховської зрошуваної системи в озеро попадає велика, але точно не визначена кількість пестицидів та отрутохімікатів. Розпріснення озера Сиваш привело до перебудови всієї флори та фауни водойми, зокрема різко збільшилась площа очеретових заростей. Їх площа вже зараз дорівнює плавням Дніпра.

Погіршення екологічного стану прибережних вод Чорного та Азовського морів ставить під сумнів можливості рекреаційного розвитку херсонського узбережжя - як одного з головних чинників виходу регіону з перманентної економічної кризи. А між іншим в переліку курортних населених пунктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України в 1997 році на Херсонщині визначено 12, з яких 11 на морському узбережжі: м. Генічеськ (Арабатська Стрілка, узбережжя Азовського моря), с. Більшовик, с. Залізний порт, с. Роздольне, с. М.Горького, с. Олексіївка, с. Приморське, с. Хорли, м. Скадовськ, смт. Лазурне, с. Красне. Однією з причин того, що ці курортні зони повністю не використовуються, є екологічні негаразди, які сильно погіршують імідж узбережжя Херсонщини у відпочиваючих. Це одна з головних причин, що Херсонщина програє конкуренцію з сусідніми рекреаційними запорізькими та миколаївськими центрами та, особливо, з Кримом. А тому амбіційні плани, щодо введення в недалекому майбутньому 140,8 тис. місць для відпочинку та оздоровлення на Чорному морі і 99,5 тис. місць на Азовському, можуть і не бути реалізовані. Розвиток портів та видобуток будівельних матеріалів в регіоні пов'язані з певним екологічним ризиком. В першу чергу, цей ризик стосується стану берегів. Антропогенний вплив на морські береги області проявляється як прямо через, наприклад, будівництво в береговій зоні портових споруд, проведення робіт з заглиблення дна в портових зонах Скадовська та Генічеська, вилучення морських наносів для будівельних потреб, так і опосередковано - через вплив на природні фактори динаміки берегів. Останнє може проявитися в збільшенні рівня чорноморських та азовських вод по причині глобального потеплення клімату. Інший опосередкований вплив √ це трансформація біоти прибережних водойм, що є наслідком скидів більш прісних дренажних та каналізаційних вод та зменшення твердого стоку Дніпра, визначає суттєву якісну та кількісну трансформацію обсягів наносів, які утворюють акумулятивні форми - коси та острови в північно-західній частині Чорного моря та в Азовському морі. Унікальні, часто заповідні території, можуть бути суттєво змінені. Цікаво, що зникнення популяцій деяких молюсків, під впливом загального забруднення морських вод вже приводить до зменшення площ деяких островів та кіс, що складаються з черепашок саме цих молюсків. Трансформація берегів в найближчій перспективі гіпотетично може розвитися у двох напрямках.

По-перше, при збільшення рівня морів посилюються процеси руйнації берегів (абразії), причому швидкість цього процесу зараз зростає в 2-3 рази, що пов'язано із зростанням хвильової енергії моря. Під постійною загрозою руйнування знаходяться розміщені в береговій зоні окремі житлові будинки, курортні комплекси, інженерні споруди, сільгоспугіддя.

По-друге, збільшення рівня морів під впливом зміни клімату, може привести затоплення низинних берегів Каркінітської та Джарилгацької заток, а також, можливо, Сивашу. Слід також визначити, що до штучного дефіциту наносів приводить видобування піску в затоках або безпосередньо на островах та косах.

Зараз розвідано кілька родовищ будівельного піску в акваторії херсонської частини морів.
Деякі з них експлуатуються і сьогодні. Це - Утлюцьке родовище піску і черепашки в південній частині Утлюцького лиману на глибині моря 3-6 м. Невелика кількість піску видобувається безпосередньо на Арабатській Стрілці, де створені два кар'єри - 5 та 19.6 га.

Гостра геоекологічна проблема щодо добування піску на цій косі існувала ще в 50-70 роках, коли радянське міністерство шляхів сполучення добувало велику кількість (кілька сотень тисяч тон щорічно) черепашково-піщаної суміші. Існувала небезпека прориву півострова азовською водою в штормові погоди та знищення унікальної сиваської водойми.

Під тиском громадськості та науковців в 1969 році видобуток піску припинено, залізниця, що була збудована для його вивезення, демонтована. Але і зараз ще існують залишки кар'єру та залізничного насипу, які плюндрують ландшафт Арабатської Стрілки. Отже розвиток курортної та заповідної справи, рослинництва та транспортного господарства у прибережних районах напряму залежить від сучасного стану та динаміки берегів. Компромісним рішенням, що поєднає, як необхідність економічного розвитку приморської зони, так і вирішення екологічних проблем може стати створення Азово-Чорноморського екологічного коридору. Головна ідея такого коридору полягає в розбудові мережі з природних заповідних ядер(Чорноморський біосферний заповідник, Біосферний заповідник "Асканія-Нова", Азово-Сиваський національний парк тощо), безпосередньо екологічного коридору для забезпечення взаємозв'язків між цими природними системами, буферні зони, що зміцнюють і захищають мережу від негативних впливів.

Азово-Чорноморський екологічний коридор пройде безпосередньо по прибережній смузі, до нього буде включено прибережне морське мілководдя, морські черепашково-детритові піщані коси, острови, пересипі тощо. До складових екологічної мережі відносяться також рекреаційні території для організації масового відпочинку населення і туризму. Важливим елементом екологічної мережі можуть стати також лісонасадження та створення луків та пасовищ замість розорених земель.

В той же час, створення Азово-Чорноморського екологічного коридору ще не вийшло за межі проектних розробок, а його реалізація залежить від іноземних інвестицій, находження яких, як відомо, стримується правовим проблемами та економічною ситуацією в країні.

(С) Ukrainian magazine "Naturalist"