Микола Рудь
фотографії автора,
малюнки Ростислава Соріша

Балабан - птах родини соколиних,
за розмірами трохи менший за
кречета. Його максимальна довжина
60 см, маса 800-1300 г при довжині
крила у самок, які звичайно більші за самців - 413 мм. В збудженому стані птах
відтворює звуки: к’як-к’як-кеєк-кеєк.

Для забарвлення балабанів характерні рудуватий та коричневий кольори.
Наявні слабкопомітні “вуса” у вигляді темних смужок по боках голови.
Після линьки на другий рік свого життя спина крила та надхвістя птаха
набувають темно-сивого відтінку. Краплевидні строкатини замінюються
на широкі смужки на грудях та животі, блакитні лапи та восковиця
набувають жовтого відтінку.

У деяких авторів можна зустріти опис дещо меншого за розмірами і
контрастніше забарвленого птаха під назвою сокола Лоренца.
Насправді ж мнимий вид є балабаном. Древня слов’янська назва балабана
“красний сокіл” вказує не лише на теплі кольори забарвлення, а й на його
видатні якості, як ловчого птаха. Є у птаха іще одна древня слов’янська
назва - рарог.

В природі балабан харчується переважно різноманітними видами гризунів.
Зникнення балабанів в деких країнах Європи пов’язують зі скороченням
нерозорюваних степових цілинних земель. Наслідком цього є зникнення
ховрахів - основного елементу в харчовому спектрі виду.
Полюють балабани також на птахів (шпаків, голубів, жайворонків),
а подекуди навіть на зайців, беручи їх при самій землі.
В природі вид поширений від Південно-Східної Європи до Монголії,
Південного Забайкалля та Півн.Зах. Африки.

Самець балобана
( малюнок Р.Соріша)

В Україну птахи прилітають в другій половині березня, або на початку
квітня, окремі пари зимують на півдні.

В Україні балабан гніздиться по всій території окрім безлісих районів.
Для гніздування обирає переважно лісові балки та галявини. По берегах
річок, в болотах на високих вільхах, залитих водою, нерідко можна
побачити гніздо балабана, розташоване в гніздовій колонії чапель.
В гірських районах птахи облюбовують для своїх гнізд неприступні скелі.
В лісових масивах обирають тактику зайняття чужих гнізд. При цьому,
легко зганяють круків, ворон, канюків, шулік, чапель, залишаючись
протягом всього гніздового періоду в колонії у постійному оточенні
птахів вказаних видів або навіть близькому сусідстві з іншими соколами.
Особливо часто поселються балабани в колоніях граків.
Як показують спостереження спеціалістів, помітного антагонізму між
балабанами та гайворонням немає. Така форма співіснування,
вірогідно, вигідна балабану.
Наскільки важко визначити де саме розташоване гніздо балабана в
оточенні великої кількості гнізд граків, можна пересвідчитись після
тривалого спостереження за колонією. Найбільш дивовижним є те,
що при дефіциті придатних для відкладання яєць гнізд, балабан може
зігнати з гнізда навіть такого великого і сильного птаха, як орел могильник.
Балабани відкладають, як правило, не більше 5 яєць, котрі мають досить
мінливе, переважно рудувате забарвлення. Насиджує кладку виключно
самка протягом 30 днів. Пташенят буває рідко більше 4-х. Вони вилітають
з гнізда через 40-45 днів після вилуплення.

Молодий птах
( малюнок Р.Соріша)

В кінці червня вони вже добре літають і
здійснюють перші спроби самостійного полювання.

За твердженням Ральфа Пфеффера, висловленими у відомій
книзі “Птица на руке”, балабани, взяті з гнізда не старшими 10-14-ти днів,
всі без вийнятку стають ручними.
Казахські соколярі за давньою традицією утримують молодих птахів в житлі
практично у вільному стані. Таким життям птах живе доти, поки сам не вилетить
на полювання і не повернеться з повним волом (зобом). З цього часу з ним
починають працювати і обов’язково беруть на прив’язь.
Якщо цього не зробити, птах відчувши свою здатність до самостійного існування,
може відлетіти і вже не повернутись.

Зображення птаха в польоті.
( малюнок Р.Соріша)

Балабан - шанований птах у соколярів арабської школи.
Вірогідно, через більшу видовищність полювання, в ранжирі
цін на ловчих птахів, видатних балабанів часто ставлять вище сапсана і навіть кречета. Ось що відмітив відомий автор Гейлінг, описуючи повадки дикого балабана в болотистій дельті Нілу: “полює він з меншим поспіхом і запальністю, ніж інші соколи. Можна також припустити, що балабан в близькосхідних умовах є більш універсальним та здобичливим”.

Добре виношений балабан вважається чудовим засобом для відпочинку
забезпечених громадян країн Близького Сходу. З ним можна добувати
практично увесь спектр мисливської дичини, характерний для даного регіону
(зайців, фазанів, дрохв (хубар), кам’яних куріпок кекликів, болотну пернату
дичину).

Відповідне ставлення соколярів Сходу до птаха підкреслює та обставина,
що в Центральній Азії ще століття тому за добре виношеного балабана давали
верблюда з сідлом.

Як зазначає ряд авторитетних авторів (Н.А.Холодковський, А.А.Силанть’єв
та інші), лише з балабаном можливе полювання на газелей. Інші соколи через
свою запальність кидаються на здобич з такою великою силою, що ломають
собі грудну кістку та гинуть.

В Туркменії балабан є популярним птахом з яким традиційно полюють на
зайців-толаїв. Зважаючи на те, що в Україні зайці мають значно більші розміри
і вагу, це слід враховувати при підготовці до полювання навіть з добре
виношеними, крупними самкам балабана.

Деякі старовинні автори наводять
сумнівні дані про випадки напусків балабанів
на людей. Якщо з цим важко погодитись,
або навіть уявити собі, то факти нападу
птахів на собак є доволі поширеним явищем.
Така універсальність і здобичливість призвели
до того, що балабан є ловчим птахом, за рахунок
якого поповнюються соколятні заможних
любителів у всьому світі. За приблизними
підрахунками щорічно до 2 тисяч молодих
птахів потрапляють в неволю.

В світовій пресі неодноразово повідомлялось
про затримання контрабандних партій болабанів,
котрих намагались переправити з Китаю та
Російської Федерації.
При цьому, часто, значна частина живого товару,
на час його знайдення митниками або
прикордонниками фіксується як загибла. Це трапляється тому, що птахів
великими партіями (до 40 особин) вкладають міцно зв’язаними в тісні коробки
без належної вентиляції і захисту від впливу низької температури.

Контрабандна торгівля ловчими птахами суттєво підриває популяцію і, вірогідно,
вже в близькому майбутньому може призвести до незворотних наслідків.

Балабан занесений в “Червоні книги” багатьох держав. Це призвело до того,
що соколярі Европи почали активно використовувати для полювання
мексиканського балабана (Falco mexicanus), якого відносно недорого можна
придбати в країнах, де його популція перебуває не в такому загрозливому стані.

І хоча раніше вказаний вид у такій якості ніколи не використовувався,
практика показала, що птах американського походження має чудові
мисливські якості і хорошу здатність до дресури.
Окрім того, останні дестиліття ознаменовані позитивними змінами
- в країнах Західної Європи балабана навчились розмножувати в умовах
вольєрного утримання.

Гніздарі вигодувані недосвідченими соколярами часто мають яскраво виявлені
ознаки непридатності до полювання. Вони безупину кричить, чим полохають
дичину, погано піддаються дресурі. Будучи переданими в інші руки, можуть
бути поступово виправлені, якщо для цього у нового господаря є терпіння
і достатній досвід. Основним способом такого процесу є переведення птаха
на строго розмірений і вивірений по годинах графік існування, котрий
передбачає постійне щоденне тренування і полювання.
Годівля за таких умов проводиться виключно в процесі дресури та на
полюванні при успішних напусках.