Це великий (до 85-90 см ╕ масою в╕д 3-х до 6.5 кг), енерг╕йний, рухливий птах. Таксоном╕чно вважа╓ться типовим орлом. Ма╓ довг╕ та в╕дносно вузьк╕ крила, потужн╕ лапи з гострими к╕гтями. Самки пом╕тно б╕льш╕ за самц╕в, але мають однакове темно-буре забарвлення. Задня частина голови та ши╖ забарвлен╕ у рудуватий кол╕р. Молод╕ особини мають св╕тлий хв╕ст з темною смугою. Для виду характерна сутт╓ва морфолог╕чна м╕нлив╕сть в залежност╕ в╕д рег╕ону походження.

Вид поширений у ╢враз╕╖ (в╕д л╕сотундри до Кавказу), П╕вн╕чно-Зах╕дн╕й Африц╕, П╕вн╕чн╕й Америц╕. В Укра╖н╕ зустр╕ча╓ться в Карпатах, в Б╕лорус╕ за даними 1986 р (В.Алешка), в╕дм╕чена пара птах╕в у В╕тебському район╕. Однак, за останн╓ десятил╕ття жодно╖ гн╕здно╖ пари не знайдено в Могильовськ╕й, Гроднинськ╕й, М╕нськ╕й областях. Покинув цей птах ╕ територ╕ю Прип■ятьського запов╕дника. Оселяються беркути звичайно в великих л╕сових масивах, на островах в заболочених м╕сцевосцях. В Карпатах беркути гн╕здяться у важкодоступних м╕стинах у горах. Гн╕зда беркут╕в можуть сягати д╕аметра 3-х ╕ висоти 2-х метр╕в. Зручн╕ гн╕зда використовуються птахами багато рок╕в п╕дряд, якщо вони не в╕дчувають загрози або негативного впливу оточуючого середовища. Кожна пара може мати к╕лька запасних гн╕зд в межах кормових уг╕дь. В гн╕зд╕ звичайно 1-2 яйця б╕ло-кремового кольору (з■являються в кв╕тн╕). Насиджування трива╓ п╕втора м╕сяц╕.

Перш╕ 30 дн╕в п╕сля вилуплення орлята вкрит╕ б╕лим пухом. Протягом наступного м╕сяця ╖х т╕ло поступово вкрива╓ться п╕р■ям. Молод╕ птахи набувають здатност╕ до польоту вже в 75-80 денному в╕ц╕, але перебувають п╕д оп╕кою батьк╕в протягом року до наступного пер╕оду розмноження. В╕д року до пер╕оду статевого дозр╕вання молодь активно кочу╓. Доросл╕ сформован╕ пари ос╕дл╕. Беркут - типово моногамний птах. Пари формуються на все життя. В природ╕ беркути живляться крупними та середн╕ми за розм╕рами ссавцями - дикими козенятами та поросятами, зайцями. Бабак╕в та ховрах╕в може брати, як на земл╕ з пов╕тря, так ╕ п╕дстер╕гати ╖х б╕ля н╕р. З птах╕в полю╓ за глухарями, тетеруками, р╕дше за р╕зноман╕тними водоплаваючими.

Беркут охороня╓ться повсюдно. В Укра╖н╕ вимага╓ особливо╖ уваги та охорони. За наявними даними на 1985 р╕к в зоопарках колишнього СРСР було в наявност╕ 50 птах╕в р╕зного в╕ку ╕ стат╕. В 1985 р була зд╕йснена перша спроба розмноження беркут╕в в невол╕. В к╕нц╕ березня було отримано два яйця масою 130 та 136,9 г. П╕сля пер╕оду штучно╖ ╕нкубац╕╖ протягом 41 та 42 дн╕в на св╕т з■явилось два пташеняти вагою 76,8 та 83,4 г. Пара беркут╕в у яко╖ в╕д╕брали яйця для ╕нкубац╕╖, згодом знову знесла два яйця. З них вже в результат╕ насиджування самкою на 42-й день також з■явилось одне пташеня. При цьому, пташеня до дорослого стану батьки вигодували самост╕йно.

Беркутч╕ - мисливець, що полю╓ з беркутом. Як правило це поважна людина, яка здатна правильно виховати ╕ використовувати птаха. Методолог╕чно процес виховання та дресури беркута ╓ тривалим ╕ складним. Багато зусиль треба докласти, щоб виховати хорошого ловця. Враховуючи, що полюванням з беркутами промишляють переважно люди середнього та старшого в╕ку, вони завжди тонко ╕ точно п╕дм╕чали морфолог╕чн╕ та ╕нш╕ ознаки за якими можна вгадати в птахов╕ хорошого мисливця. Як зазнача╓ у сво╖й в╕дом╕й книз╕ ⌠Птица на руке■ Ральф Пфеффер, секрети приручування беркут╕в передавалися з покол╕ння в покол╕ння в династ╕ях. В╕д батька до сина, а ╕нод╕ й до онука, передавались та роз▓яснювались в деталях секретн╕ ознаки, у в╕дпов╕дност╕ до яких беркутч╕ може вгадати ╕ зробити правильний виб╕р, беручи на виховання птаха. Такий крок надто в╕дпов╕дальний, тому, що ╓ випадки, коли плодотворне сп╕вроб╕тництво ╕ дружба м╕ж птахом та людиною продовжу╓ться б╕льш н╕ж 30 рок╕в.

Мисливц╕в-беркутч╕ з древност╕ виконували в родо-племенному сусп╕льств╕ коч╕вник╕в-скотар╕в роль сво╓р╕дних загот╕вельник╕в хутра. Вони ж та члени ╖х с╕м■╖ або роду, як правило, ум╕ли вичиняти шкури добутих тварин, а також шили шапки та одяг з них. Таким чином ╖х д╕яльн╕сть в╕д початку до к╕нця була сво╓р╕дним ланцюгом з технолог╕чних секрет╕в ╕ та╓мниць. У народ╕в Середньоаз╕йського рег╕ону такий вид профес╕йно╖ д╕яльност╕ переважно був клановим ╕ династ╕йним. Отже, в минулому людина на кон╕ з беркутом була не просто мисливцем. Беркутч╕ являв собою члена сусп╕льства з високим соц╕альним статусом, який нин╕, нажаль, майже втрачено.

Для того, щоб отримати чудово вивченого, слухняного ╕ добичливого птаха, в сх╕дн╕й школ╕ п╕дготовки ловчих птах╕в ╕сну╓ два шляхи: перший - знайти гн╕здо, добратись до нього в потр╕бний час ╕ у в╕дпов╕дност╕ до класичних канон╕в, як╕ тримаються кожною династ╕╓ю в секрет╕, правильно вибрати пташеня. П╕сля цього потр╕бно вигодувати його до в╕ку дорослого птаха, одночасно шляхом довгих тренувань, навчивши прийомам полювання. ╤нший шлях - сп╕ймати дорослого птаха, який вже вм╕╓ самост╕йно полювати. При цьому також важливо зробити правильний виб╕р ╕ сп╕ймати найкращого, найспритн╕шого з них. Для цього беркутч╕ довго спостер╕га╓ за молодими беркутами в природ╕ ╕ лише згодом вир╕шу╓ якого з них потр╕бно ловити. Роблять це п╕зньо╖ осен╕. Встановивши кордони мисливських уг╕дь обраного птаха, проводять п╕дготовку - розставляють тенета ╕ приманки (голуби або кам■ян╕ кур╕пки-кеклики). Протягом к╕лькох дн╕в, при правильно орган╕зован╕й справ╕, беркута в╕дловлюють. ╢ й ╕нший спос╕б в╕длову беркута, описаний В. Альжановим, який застосовують в степовому Казахстан╕. В╕н поляга╓ в тому, що мисливець на далек╕й в╕дстан╕ спостер╕га╓ за беркутом, який полю╓. З моменту, коли беркут зловить здобич ╕ насититься, його починають пересл╕дувати на доброму, витривалому кон╕. П╕днявшись з важким зобом на висоту до 100 метр╕в, птах здатен, використовуючи потоки теплого пов╕тря, пролет╕ти в╕дстань у 4-5 к╕лометр╕в. Згодом в╕н вимушений трохи знижуватись ╕ обов"язково зробити вимушену посадку. Пересл╕дуваний мисливцем на кон╕, в╕н знову вимушений витратити значн╕ зусилля на те, щоб злет╕ти в пов╕тря. Тепер птах трима╓ться на висот╕ лише 40-50 метр╕в не в змоз╕ п╕днятися вище ╕ ефективно використовувати висх╕дн╕ тепл╕ потоки пов╕тря. Але й ця висота для нього згодом виявля╓ться не п╕д силу ╕ в╕н вимушений шукати м╕сця для посадки, щоб в╕дпочити. ╤ як т╕льки це станеться, людина на кон╕ почина╓ його активно наздоганяти. Зд╕йнятись у пов╕тря в трет╕й раз з важким тягарем м■яса в зоб╕ для птаха досить важко. Досягти висоти б╕льше 20 метр╕в птах, як правило, не в змоз╕. Пролет╕ти в знесиленому стан╕ беркут може не б╕льше к╕лометра. Виснажений, в╕н вимушений знову с╕дати, якщо поряд нема╓ високих дерев та пагорб╕в. Обороняючись в╕д людини беркут ляга╓ на спину, виставляючи вперед сво╖ к╕гт╕. Досв╕дчений мисливець шмага╓ по лапах м■яким шматком кошми, яку орел ╕нстинктивно м╕цно зажима╓ к╕гтями. П╕сля цього його швидко накривають м■якою тканиною, щоб спеленати ╕ запоб╕гти травмуванню. Воло птаха обов■язково зв╕льняють в╕д м■яса та промивають розчином води з цукром або ча╓м, щоб одразу мати можлив╕сть приступити до процесу п╕дготовки до виношування. Подальший процес дресури (тримання) поляга╓ в тому щоб птах перестав дичитись та сторонитись свого господаря. Для цього його не годують та не дають спати протягом к╕лькох д╕б. У в╕дпов╕дност╕ до сх╕дно╖ школи виноски, не повинен спати при цьому й беркутч╕. В╕н обов■язково ма╓ бути поряд, говорити з птахом, сп╕вати йому п╕сень, грати на домбр╕. В результат╕ тривалого сп╕лкування беркут стомлю╓ться, звика╓ться з╕ сво╖м становитщем ╕ бере з рук господаря ╖жу. Таким чином орел прийма╓ дружбу людини, але н╕ в якому раз╕ не визна╓ себе переможеним. В╕днин╕ й надал╕ птах не ╓ рабом людини, а лише партнером у полюванн╕. П╕сля цього наступа╓ тривалий пер╕од тренувань, в результат╕ яких при допомоз╕ людини, птах опанову╓ нов╕ способи ╕ методи полювання.

Характер беркут╕в, зловлених дорослими сутт╓во в╕др╕зня╓ться в╕д особин, вирощених в невол╕. Перш╕ чудово ор╕╓нтуються на полюванн╕, пересл╕дують лише того зв╕ра, який явля╓ собою мисливську ц╕нн╕сть. Наявн╕сть у таких птах╕в самост╕йно╖ мисливсько╖ практики, ╓ основою ╖х розумно╖ повед╕нки на полюванн╕. На противагу особинам, що виросли в природ╕, птахи, що взят╕ з гн╕зда ╕ виросли п╕д наглядом людини, можуть кидатись на будь-яку дичину, св╕йських тварин або, що найстрашн╕ше, на д╕тей. Так╕ орли у казахских беркутч╕ отримали назву ⌠кор-бала■, що в переклад╕ означа╓ ⌠незряча дитина■. З такими орлами полюють лише далеко в степу на значн╕й в╕дстан╕ в╕д людського житла. ╤ншою негативною особлив╕стю ⌠кор-бала■ ╓ його гучн╕ крики на полюванн╕. Цим птах нер╕дко псу╓ полювання. Зв╕рина, почувши характерн╕ звуки орла, хова╓ться або т╕ка╓ з мисливсько╖ д╕лянки. Окр╕м того, орли-гн╕здар╕ ф╕зично значно слабш╕ в пор╕внянн╕ з дикими особинами, виловленими дорослими з природи. В нов╕й якост╕ беркуту вже не потр╕бно полювати на дичину, яка ран╕ше задовольняла його харчов╕ потреби. Основним об"╓ктом в полюванн╕ з цього часу, як правило, ╓ лис. Саме цей об■╓кт ста╓ причиною, зразком ╕ моделлю шл╕фування прийом╕в та опанування науки блискавично╖ перемоги над ним. За один день досв╕дчений беркутч╕ може добути чотири або й п"ять лис╕в. З орлом, якого казахи називають ⌠алтайдин-ок-╕нги■, як вказують численн╕ автори, здобуток мисливця може бути удв╕ч╕ б╕льшим. В значно менш╕й м╕р╕ добува╓ться корсак ╕ заяць-толай. До останнього часу в загот╕вельн╕ орган╕зац╕╖ Казахстану досв╕дченими беркутч╕ здавались значн╕ к╕лькост╕ вичинених шкурок лис╕в. При полюванн╕ в холодний сезон або в г╕рськ╕й м╕сцевост╕, птах витрача╓ багато зусиль на погоню ╕ боротьбу з жертвою. Враховуючи те, що для п╕дтримки в╕дпов╕дно╖ спортивно╖ форми та запоб╕ганню зб╕льшенню маси т╕ла, ╖жа не завжди в повн╕й м╕р╕ в╕дпов╕да╓ потребам орган╕зму птаха, досв╕дчен╕ соколяр╕ добре дбають щоб беркут не виснажувався. Для цього п╕сля полювання його т╕ло бережно загортають у вовняну, м"яку повсь ╕ кладуть у спец╕альний каркас, який казахськ╕ беркутч╕ називають ⌠болеу■. Робиться це для того щоб птах мав можлив╕сть швидко з╕гр╕тись ╕ не витрачати сил на п╕дтримання р╕вноваги на руц╕ господаря на зворотньому шляху до дом╕вки.

╤ все ж полювання з беркутом на вовка в минулому було реальн╕стю. Деяк╕ династ╕╖ беркутч╕ на замовлення род╕в казах╕в, що в╕дкочовували взимку на П╕вн╕ч з метою полювання ╕ потребували тепло╖ одеж╕, тренували сво╖х птах╕в ╕ орган╕зовували полювання саме на вовка. Бо власне одяг з такого хутра був житт╓вою необх╕дн╕стю для людей, що жили ╕ працювали в умовах суворих холод╕в. Отже й думка людини винайшла в╕дпов╕дн╕ методи. З метою загот╕вл╕ зимового хутра с╕романця, при вихованн╕ орла, беркутч╕ з самого початку застосовував особлив╕ методики, спрямован╕ виключно на п╕дготовку до полювання на вовка. З ц╕╓ю метою птаха тренували за спец╕альними методиками на опудал╕ вовка. Такий беркут повинен був брати зв╕ра, як говорять мисливц╕, ⌠по м╕сцю■ - тобто одн╕╓ю лапою за зашийок, ╕ншою за б╕к ближче до серця ╕ леген╕в. При цьому ╓ обов▓язковим, що сво╖м потужним дзьобом в╕н повинен вправно ╕ швидко викльовувати вовков╕ оч╕. Така методика вимагала застосування особливих родових секрет╕в дресури беркута. Важливим було ч╕тко видресирувати птаха на застосування складного ╕ одночасно митт╓вого прийому позбавлення зв╕ра можливост╕ протид╕╖ ╕ ор╕╓нтац╕╖ у простор╕. З ц╕╓ю метою шляхом довгих тренувань, беркута вчили нал╕тати на опудало вовка ╕ видовбувати лас╕ шматки м■яса, закладен╕ в порожнини черепа на м╕сц╕ очей. Таким чином витончена форма мисливсько╖ думки досягала бажаного результату. Вовк, будучи сильною, могутньою твариною, здатен чинити в╕дпов╕дний оп╕р нав╕ть добре п╕дготовленому, видресированому птаху. Тому, беркутч╕ завжди трима╓ться поблизу свого годованця ╕ при перш╕й нагод╕ приходить йому на допомогу у боротьб╕ з╕ зв╕ром. Однак робити це потр╕бно обережно, так як тварина почувши людину, почина╓ чинити шалений оп╕р в над╕╖ вирватись з к╕гт╕в беркута ╕ це може призвести до кал╕цтва птаха. В╕рог╕дно, беркути, ор╕╓нтован╕ на добування вовк╕в, не мають тривалого пер╕оду життя. Отже, нин╕, коли хутро вовк╕в не ╓ житт╓вою необх╕дн╕стю людини, розпов╕д╕ про добування беркутами вовк╕в ╓ скор╕ше мисливським переб╕льшенням або ж красивою легендою.

За даними М. Альжанова казахськ╕ мисливц╕ з беркутами визначають в╕к птах╕в за забарвленням хвоста. Орла р╕чного в╕ку (р╕чняка) називають ⌠балапан■, двор╕чного - ⌠тирнек■ (в╕н линя╓ лише частково), трир╕чного - ⌠тастулак■/тастулек/ (линя╓ повн╕стю), чотирир╕чного - ⌠ама■, п■ятир╕чного - ⌠кана■. Визначають також в╕ков╕ форми на ймення ⌠баршин■ /бархин/, що означа╓ дорослого птаха, котрий набув остаточного забарвлення, яке лише в незначн╕й м╕р╕ зазна╓ малопом╕тних для неспец╕ал╕ста зм╕н аж до 15 р╕чного в╕ку та ⌠ коктулек ■ - дуже старого орла. Останн╕й в╕д баршина в╕др╕зня╓ться с╕рим кольором пуху (у молодших особин в╕н ма╓ б╕ле забарвлення).

В невол╕ у середньоаз╕йських беркутч╕ орли ефективно працюють ╕ показують висок╕ показники протягом 5-ти, максимум 10-ти рок╕в, п╕сля чого, як правило, помирають в╕д хвороб. Такий в╕дносно короткий пер╕од утримання ловчих орл╕в, в╕рог╕дно, визнача╓ться низькою культурою утримання, год╕вл╕ та використання на полюваннях. Японськ╕ мисливц╕ з орлами-куматака полюють протягом досить тривалого часу. Класичне середньоаз╕йське полювання з беркутом в╕дбува╓ться у вза╓мод╕╖ з конем та собакою.

Випадки утримання аматорами ╕ полювання з беркутом в╕дм╕чен╕ в Ки╖в╕ в 80-т╕ роки. Однак це явище не набуло масовост╕ через фактичну незаконн╕сть в╕длову або взяття з гн╕зда представника виду, занесеного до ⌠Червоно╖ Книги■, а також в ре╓стр МСОП.

╤люстрац╕╖ ( 1-3 ) взят╕ з журналу "Didar".