В ГОСТЯХ
У МОНГОЛЬСЬКИХ БЕРКУТЧ╤
(FLYING VISIT)
Видавц╕
називають Стефена Бод╕о
старомодним натурал╕стом.
Мабуть саме за це, його так в╕ддано
╕ щиро люблять американськ╕
д╕тлахи з Зах╕дного узбережжя
Сполучених Штат╕в, де його книжки
╓ найб╕льш популярними. Адже, як
кажуть знавц╕, найб╕льше юних
мр╕йник╕в ╕ справжн╕х любител╕в
природи вироста╓ саме там.
Стефен Бод╕о автор чудових книжок,
безл╕ч╕ талановитих ессе╖в
та нарис╕в, розгублених на
стор╕нках р╕зноман╕тних журнал╕в
та пер╕одичних видань.
В╕н невиправний оптим╕ст, в╕дданий
прихильних ╕дей захисту
природи, спортсмен ╕ мандр╕вник.
Користу╓мось
нагодою щоб подякувати йому за
над╕слан╕ книжки
╕ надане право опубл╕кувати його
останн╕й нарис про мандр╕вку
до Монгол╕╖.
Стефен
Бод╕о
США
Переклад
Серг╕я Копильця
та Миколи Рудя
Частина перша
Коли Ви уважно вивча╓те життя та побут жител╕в Центрально╖ Аз╕╖, то рано чи п╕зно побачите людину ╕з птахом на руц╕. Уперше мен╕ впало в око зображення мисливця з птахом у книз╕ видан╕й ще у 1930 р.
На другому фото, що привернуло мою увагу, було знято казаха у нац╕ональн╕й хутрян╕й шапц╕ на тл╕ косм╕чного корабля. Але на обох малюнках найхарактерн╕шим був ловецький птах. Як правило, це самиця беркута, що сидить на прав╕й руц╕ мисливця. ╥╖ добре пом╕тн╕ пазур╕ завб╕льшки майже з руку людини.
Велик╕ оч╕ безпристрасно й уважно дивляться у камеру коли вони не закрит╕ шк╕ряним клобучком. Як соколятник, що пише про стосунки м╕ж тваринами та людьми, я завжди ц╕кавився казахськими й киргизькими беркутч╕, як╕ вважаються визнаними в усьому св╕т╕ фах╕вцями в полюванн╕ з ловецькими птахами. В╕домий натурал╕ст Тор╕ Роджер Петерсон написав, що людство вийшло з туману минулого ╕з соколом на руц╕.
Це - чудовий образ, та в╕н ╓ дещо помилковим у вибор╕ птаха. Полювання з соколом - сво╓р╕дна драма, в як╕й невеличкий, ляльково╖ краси птах ширя╓ над полем, проносячись мов блискавка в гонитв╕ за дичиною, п╕днятою мисливським псом, - в╕доме лише к╕лька стол╕ть як вишуканий вид розваг. Культура соколиного полювання в наш час на диво р╕зноман╕тна, за сво╖ми формами вона може бути суто англ╕йською чи типовою для турецьких селян або ж для арабських м╕л╕ардер╕в. У пошуках перв╕сних джерел форми та м╕сця, де зародилося полювання з ловецькими птахами, нам сл╕д, мабуть, звернутися до Алтайських г╕р - "батьк╕вського дому" вс╕х тюркських народ╕в. Опоненти помилково виводять витоки соколярства з традиц╕╖ араб╕в, як╕, певна р╕ч, засво╖ли ц╕ знання в╕д тюрк╕в. Японц╕ д╕зналися про соколярство в╕д корейц╕в, як╕ перейняли його в китайц╕в, а т╕, в свою чергу, навчилися цьому в "п╕вн╕чного племен╕". Ш╕сть тисяч л╕т тому в долинах Алтаю, Сиб╕ру та Казахстану в середовищ╕ кочовик╕в, що випасали там сво╖ численн╕ стада ╕ зародилося полювання з ловецькими птахами.
Коли сорок рок╕в тому я зац╕кавився пернатими хижаками й почав збирати про них вс╕ляку ╕нформац╕ю, то наштовхнувся на факти про полювання з беркутами на таку велику дичину як газел╕ й нав╕ть олен╕. Я також був дуже здивований д╕знавшись, що орел може захистити отари в╕д лисиць ╕ нав╕ть вовк╕в. Н╕ про що под╕бне ран╕ше мен╕ не доводилося чути.
Протягом ус╕х цих рок╕в я уважно сл╕дкував за вс╕м, що в╕дбувалося в кра╖нах Центрально╖ Аз╕╖ ╕ дивувався тому, як сво╓р╕дн╕й м╕сцев╕й культур╕ вдавалося збер╕гатися десятил╕ттями правл╕ння тотал╕тарного режиму та примусово╖ колектив╕зац╕╖.
В 1995 р. м╕й старий друг, фотограф Дев╕д Едвардс, зд╕йснив подорож по Зах╕дн╕й Монгол╕╖ ╕ повернувся з розпов╕дями про загадкових людей, що наче вийшли з легенд ╕ м╕т╕в. В╕н надзвичайно ц╕каво опов╕дав про монгольське "овече" свято, про казах╕в, що зимували в будиночках ╕з сирцово╖ цегли ╕ полювали з орлами. Там в╕н познайомився з Канатом, молодим казахом-п╕дпри╓мцем, який вивчив англ╕йську мову п╕д час служби у Радянськ╕й арм╕╖ ╕ був його пров╕дником ╕ г╕дом. П╕сля вс╕х цих ╕стор╕й я годен був хоч зараз же мчати до Монгол╕╖.
***
Вже за к╕лька тижн╕в мене
зустр╕чав безмежний монгольський
степ осяяний пром╕ння ранково╖
заграви.
Вона мерехт╕ла наче полум'я багаття
кр╕зь легкий серпанок морозного
лютневого ранку.
Ц╕лу н╕ч перед тим ми разом з
Канатом трусилися у "руському
джип╕" на шляху до селища Байяан
Нуур, що розташоване у
п╕вн╕чно-зах╕дн╕й частин╕ аймаку
Байяан Олг╕й. Оселя Каната поряд з
домом його тещ╕.
В не╖ ми ╕ зупинилися. Неподал╕к
мешкав беркутч╕ Сулеймен. В╕н
чабан, але прославився тим, що
кожного л╕та намага╓ться
вирощувати у спепу картоплю...
Двор╕чний орел Сулеймена мирно
др╕мав на тракторному колес╕. Птах
був заввишки з три фути, м╕цний,
плечистий, чорноп╕дпалого кольору.
Золотаве п╕р'я на ши╖ створювало
подобу намиста ╕ надавало беркуту
царственного вигляду. Птах був у
клобучку з чорно╖ шк╕ри. Мен╕ часто
доводилося бачити так╕ на
фотограф╕ях. ╥х надягають птахам
щоб вони збер╕гали спок╕й до
моменту напуску на дичину. Дзьоб у
беркута був вуг╕льно-чорного
кольору, а блискуч╕ луски на лапах
здавалося випром╕нювали св╕тло
немов якийсь та╓мничий жовтий
кам╕нь. Б╕лястий пух ворушився
в╕ялом у основи хвостового
оперення. Плетений довжик з'╓днував
опутц╕, що кр╕пилися на ногах ╕
м╕цним вузлом був прив'язаний до
тракторного колеса. Уже зовс╕м
розвидн╕лося ╕ в яскравому св╕тл╕
пустел╕ птах св╕тився немов тьмяне
сонце. Загадковий ╕ прекрасний,
яким може бути лише жива ╕стота.
Сулеймен запросив нас у хату ╕
пров╕в до к╕мнати, де був ще один
орел, що сид╕в на р╕зблен╕й
дерев'ян╕й присад╕.
Худорлявий
молодий чолов╕к пров╕в нас, несучи першого беркута на правиц╕. Канат
пояснив, що |
Хлопчина прин╕с чайника ╕ додав у
нього цукру щоб п╕солодити чай.
Канат перекладав слова Сулеймена:
"... вже к╕нець сезону ╕ птахи не
л╕тали майже два тижн╕, але чай ╕
цукор нададуть ╖м сил та енерг╕╖,
отже, хоча вони й голодн╕,
л╕татимуть добре".
Беркутч╕ вставив к╕нець гумово╖
рурки орлов╕ у дзьоба, набрав
гумовою сприц╕вкою чаю з п╕али ╕
став потроху вливати птахов╕ до
рота. В╕н к╕лька раз╕в повторив
процедуру, поки не вир╕шив, що доза
достатня.
Сулеймен коментував: "Тепер в╕н
зн╕ме клобучок ╕ беркут, якщо ма╓
погадку зригне ╖╖".
Силом╕ць влитий чай збудив орла,
той затрусив головою ╕ намагався
чистити дзьоба об присаду.
Чай остаточно збудив його, погляд
став св╕домим ╕ в╕н почав чистити
п╕р'я - доза кофе╖ну зробила свою
справу. З другим беркутом проробили
таку саму процедуру ╕ скоро ми вже
були готов╕ вирушати.
Подв╕р'я було заповнене хаотичною
на перший погляд юрмою людей ╕
тварин.
Та насправд╕, у кожному рус╕ й
процес╕ був присутн╕й внутр╕шн╕й
сенс ╕ порядок в╕дпрацьований ╕
поставлений на сво╓ м╕сце протягом
стол╕ть. Двогорбий верблюд став на
кол╕на - т╕льки так вершник може
с╕сти на нього. Зас╕длан╕ кон╕
стояли напоготов╕ в оч╕куванн╕
сигналу Сулеймена до походу.
Мисливц╕ закинули за плеч╕ сво╖
двустволки, а вод╕й вже зав╕в джипа
й поставив у магн╕тофон в╕дпов╕дну
до тако╖ под╕╖ касету з казахською
музикою.
З динамик╕в залунали гучн╕ звуки в яких було чути характерний сп╕в на тл╕ дикого ритму галопу. Сулеймен рушив у б╕к г╕рського хребта, що височив приблизно в мил╕ в╕д нас. Треба було п╕днятися на нього поки молодш╕ брати беркутч╕ прочешут р╕внину в долин╕. Бахит та решта вершник╕в уже вирушили. За к╕лька хвилин ╕ ми потяглися до п╕дн╕жжя скелястого хребта. Сулеймен замикав нашу валку верхи на б╕лому жеребц╕ та ╕ззаду вказував нам правильну дорогу вгору.
Канат перекладав мен╕ його вказ╕вки. Сулеймен ╕ Бахит ╕з беркутами на рукавицях на подив спритно керували сво╖ми к╕ньми, як╕ ристю несли вгору сво╖х с╕док╕в. Я рухався обережн╕ше - кроком, тримаючись за хирляв╕ рослини, щоб запоб╕гти пад╕нню. З верху хребта в╕дкривалися безкра╖ простори.
Червона р╕внина простяглася до обр╕ю наск╕льки сягало око. На п╕вдн╕ проглядали Сн╕гов╕ гори - високий Алтай, а на сх╕д розкинулася долина Кров'яно╖ р╕ки - Ховдс Гол. Сулеймен ╕ Бахит разом з╕ сво╖ми орлами вс╕лися на двох найвищих каменях, а ми з Канатом влаштувалися поряд.
Пройшло близько двох годин, ничого не в╕дбувалося. Мисливц╕ спок╕йн╕с╕нько сид╕ли на м╕сц╕ пильнуючи навколо, а час м╕ж тим непом╕тно спливав. Канат старався не марнувати його ╕ тихенько допитував мене намагаючись узнати етимолог╕ю деяких англ╕йських сл╕в. Неспод╕вано вискочив за╓ць ╕ щодуху дременув в╕д вершник╕в, що ланцюгом розтяглися по долин╕. Сулеймен зняв клобучок з╕ свого беркута ╕ рукою вказав йому в напрямку рухливо╖ цяточки. Птах уважно подивився у б╕к зв╕рка, труснув головою, засував ногами ╕ п╕днявши хв╕ст дещо облегшив кишечник. Потому п╕днявся в пов╕тря й опустився фут╕в на тридцять нижче скель на яких ми сид╕ли, трохи в╕д╕йшов уб╕к ╕ став вич╕кувати моменту для злету. В╕н оглянувся на господаря, розпушив п╕р'я ╕ щось жал╕сно пропищав до нього. Жоден фальконер не потребу╓ перекладу того, що мав на уваз╕ птах: "Пробач, але тут аж надто багато роботи". Сулеймен п╕дманив його до себе на рукавицю й повернувся до коней. За╓ць зник ╕ полювання на сьогодн╕ на цьому зак╕нчилося. Cулеймен, Канат ╕ я стали спускатися у долину лишивши орл╕в на вершин╕ п╕д наглядом Бакита. Коли ми спустилися, Сулеймен д╕став з м╕шка половину заморожено╖ заячо╖ тушки й прив'язав ╖╖ до шнура. Беркути мають слухняно йти до господаря за його першим покликом. Вони також не повинн╕ втрачати здатност╕ точно й безпомилково брати свою жертву по м╕сцю - тобто правильно, як сл╕д, щоб жертва не могла покал╕чити або травмувати птаха. Це, звичайно ж, потребу╓ регулярного тренування.
Старий беркутч╕ за мотузку потягнув по п╕ску заячу тушку ╕м╕туюч╕ крик пораненого зайця. Бахит пустив ╕з гори беркута ╕ той, побачивши приваду, п╕йшов у п╕ке випередивши штучну жертву. Сулеймен з криком протягнув зайця ще к╕лька фут╕в з метою ╕м╕тувати боротьбу ╕ потому кинув шнура. Орел, накривши здобич, став жад╕бно пожирати зайчатину.