В ГОСТЯХ У МОНГОЛЬСЬКИХ БЕРКУТЧ╤
(FLYING VISIT)

Видавц╕ називають Стефена Бод╕о старомодним натурал╕стом.
Мабуть саме за це, його так в╕ддано ╕ щиро люблять американськ╕
д╕тлахи з Зах╕дного узбережжя Сполучених Штат╕в, де його книжки
╓ найб╕льш популярними. Адже, як кажуть знавц╕, найб╕льше юних
мр╕йник╕в ╕ справжн╕х любител╕в природи вироста╓ саме там.
Стефен Бод╕о автор чудових книжок, безл╕ч╕ талановитих ессе╖в
та нарис╕в, розгублених на стор╕нках р╕зноман╕тних журнал╕в
та пер╕одичних видань.
В╕н невиправний оптим╕ст, в╕дданий прихильних ╕дей захисту
природи, спортсмен ╕ мандр╕вник.

Користу╓мось нагодою щоб подякувати йому за над╕слан╕ книжки
╕ надане право опубл╕кувати його останн╕й нарис про мандр╕вку
до Монгол╕╖.

Стефен Бод╕о
США

Переклад
Серг╕я Копильця
та Миколи Рудя

Частина перша

Коли Ви уважно вивча╓те життя та побут жител╕в Центрально╖ Аз╕╖, то рано чи п╕зно побачите людину ╕з птахом на руц╕. Уперше мен╕ впало в око зображення мисливця з птахом у книз╕ видан╕й ще у 1930 р.

На другому фото, що привернуло мою увагу, було знято казаха у нац╕ональн╕й хутрян╕й шапц╕ на тл╕ косм╕чного корабля. Але на обох малюнках найхарактерн╕шим був ловецький птах. Як правило, це самиця беркута, що сидить на прав╕й руц╕ мисливця. ╥╖ добре пом╕тн╕ пазур╕ завб╕льшки майже з руку людини.

Велик╕ оч╕ безпристрасно й уважно дивляться у камеру коли вони не закрит╕ шк╕ряним клобучком. Як соколятник, що пише про стосунки м╕ж тваринами та людьми, я завжди ц╕кавився казахськими й киргизькими беркутч╕, як╕ вважаються визнаними в усьому св╕т╕ фах╕вцями в полюванн╕ з ловецькими птахами. В╕домий натурал╕ст Тор╕ Роджер Петерсон написав, що людство вийшло з туману минулого ╕з соколом на руц╕.

Це - чудовий образ, та в╕н ╓ дещо помилковим у вибор╕ птаха. Полювання з соколом - сво╓р╕дна драма, в як╕й невеличкий, ляльково╖ краси птах ширя╓ над полем, проносячись мов блискавка в гонитв╕ за дичиною, п╕днятою мисливським псом, - в╕доме лише к╕лька стол╕ть як вишуканий вид розваг. Культура соколиного полювання в наш час на диво р╕зноман╕тна, за сво╖ми формами вона може бути суто англ╕йською чи типовою для турецьких селян або ж для арабських м╕л╕ардер╕в. У пошуках перв╕сних джерел форми та м╕сця, де зародилося полювання з ловецькими птахами, нам сл╕д, мабуть, звернутися до Алтайських г╕р - "батьк╕вського дому" вс╕х тюркських народ╕в. Опоненти помилково виводять витоки соколярства з традиц╕╖ араб╕в, як╕, певна р╕ч, засво╖ли ц╕ знання в╕д тюрк╕в. Японц╕ д╕зналися про соколярство в╕д корейц╕в, як╕ перейняли його в китайц╕в, а т╕, в свою чергу, навчилися цьому в "п╕вн╕чного племен╕". Ш╕сть тисяч л╕т тому в долинах Алтаю, Сиб╕ру та Казахстану в середовищ╕ кочовик╕в, що випасали там сво╖ численн╕ стада ╕ зародилося полювання з ловецькими птахами.

Коли сорок рок╕в тому я зац╕кавився пернатими хижаками й почав збирати про них вс╕ляку ╕нформац╕ю, то наштовхнувся на факти про полювання з беркутами на таку велику дичину як газел╕ й нав╕ть олен╕. Я також був дуже здивований д╕знавшись, що орел може захистити отари в╕д лисиць ╕ нав╕ть вовк╕в. Н╕ про що под╕бне ран╕ше мен╕ не доводилося чути.

Протягом ус╕х цих рок╕в я уважно сл╕дкував за вс╕м, що в╕дбувалося в кра╖нах Центрально╖ Аз╕╖ ╕ дивувався тому, як сво╓р╕дн╕й м╕сцев╕й культур╕ вдавалося збер╕гатися десятил╕ттями правл╕ння тотал╕тарного режиму та примусово╖ колектив╕зац╕╖.

В 1995 р. м╕й старий друг, фотограф Дев╕д Едвардс, зд╕йснив подорож по Зах╕дн╕й Монгол╕╖ ╕ повернувся з розпов╕дями про загадкових людей, що наче вийшли з легенд ╕ м╕т╕в. В╕н надзвичайно ц╕каво опов╕дав про монгольське "овече" свято, про казах╕в, що зимували в будиночках ╕з сирцово╖ цегли ╕ полювали з орлами. Там в╕н познайомився з Канатом, молодим казахом-п╕дпри╓мцем, який вивчив англ╕йську мову п╕д час служби у Радянськ╕й арм╕╖ ╕ був його пров╕дником ╕ г╕дом. П╕сля вс╕х цих ╕стор╕й я годен був хоч зараз же мчати до Монгол╕╖.

***

Вже за к╕лька тижн╕в мене зустр╕чав безмежний монгольський степ осяяний пром╕ння ранково╖ заграви.
Вона мерехт╕ла наче полум'я багаття кр╕зь легкий серпанок морозного лютневого ранку.

Ц╕лу н╕ч перед тим ми разом з Канатом трусилися у "руському джип╕" на шляху до селища Байяан Нуур, що розташоване у п╕вн╕чно-зах╕дн╕й частин╕ аймаку Байяан Олг╕й. Оселя Каната поряд з домом його тещ╕.
В не╖ ми ╕ зупинилися. Неподал╕к мешкав беркутч╕ Сулеймен. В╕н чабан, але прославився тим, що кожного л╕та намага╓ться вирощувати у спепу картоплю...
Двор╕чний орел Сулеймена мирно др╕мав на тракторному колес╕. Птах був заввишки з три фути, м╕цний, плечистий, чорноп╕дпалого кольору. Золотаве п╕р'я на ши╖ створювало подобу намиста ╕ надавало беркуту царственного вигляду. Птах був у клобучку з чорно╖ шк╕ри. Мен╕ часто доводилося бачити так╕ на фотограф╕ях. ╥х надягають птахам щоб вони збер╕гали спок╕й до моменту напуску на дичину. Дзьоб у беркута був вуг╕льно-чорного кольору, а блискуч╕ луски на лапах здавалося випром╕нювали св╕тло немов якийсь та╓мничий жовтий кам╕нь. Б╕лястий пух ворушився в╕ялом у основи хвостового оперення. Плетений довжик з'╓днував опутц╕, що кр╕пилися на ногах ╕ м╕цним вузлом був прив'язаний до тракторного колеса. Уже зовс╕м розвидн╕лося ╕ в яскравому св╕тл╕ пустел╕ птах св╕тився немов тьмяне сонце. Загадковий ╕ прекрасний, яким може бути лише жива ╕стота. Сулеймен запросив нас у хату ╕ пров╕в до к╕мнати, де був ще один орел, що сид╕в на р╕зблен╕й дерев'ян╕й присад╕.

Худорлявий молодий
чолов╕к пров╕в нас,
несучи першого
беркута на правиц╕.

Канат пояснив, що
це учень Сулеймена
- Бахит ╕ що вони
якраз збиралися
по╖ти птах╕в.

Хлопчина прин╕с чайника ╕ додав у нього цукру щоб п╕солодити чай.
Канат перекладав слова Сулеймена:
"... вже к╕нець сезону ╕ птахи не л╕тали майже два тижн╕, але чай ╕ цукор нададуть ╖м сил та енерг╕╖, отже, хоча вони й голодн╕, л╕татимуть добре".

Беркутч╕ вставив к╕нець гумово╖ рурки орлов╕ у дзьоба, набрав гумовою сприц╕вкою чаю з п╕али ╕ став потроху вливати птахов╕ до рота. В╕н к╕лька раз╕в повторив процедуру, поки не вир╕шив, що доза достатня.
Сулеймен коментував: "Тепер в╕н зн╕ме клобучок ╕ беркут, якщо ма╓ погадку зригне ╖╖".
Силом╕ць влитий чай збудив орла, той затрусив головою ╕ намагався чистити дзьоба об присаду.
Чай остаточно збудив його, погляд став св╕домим ╕ в╕н почав чистити п╕р'я - доза кофе╖ну зробила свою справу. З другим беркутом проробили таку саму процедуру ╕ скоро ми вже були готов╕ вирушати.

Подв╕р'я було заповнене хаотичною на перший погляд юрмою людей ╕ тварин.
Та насправд╕, у кожному рус╕ й процес╕ був присутн╕й внутр╕шн╕й сенс ╕ порядок в╕дпрацьований ╕ поставлений на сво╓ м╕сце протягом стол╕ть. Двогорбий верблюд став на кол╕на - т╕льки так вершник може с╕сти на нього. Зас╕длан╕ кон╕ стояли напоготов╕ в оч╕куванн╕ сигналу Сулеймена до походу. Мисливц╕ закинули за плеч╕ сво╖ двустволки, а вод╕й вже зав╕в джипа й поставив у магн╕тофон в╕дпов╕дну до тако╖ под╕╖ касету з казахською музикою.

З динамик╕в залунали гучн╕ звуки в яких було чути характерний сп╕в на тл╕ дикого ритму галопу. Сулеймен рушив у б╕к г╕рського хребта, що височив приблизно в мил╕ в╕д нас. Треба було п╕днятися на нього поки молодш╕ брати беркутч╕ прочешут р╕внину в долин╕. Бахит та решта вершник╕в уже вирушили. За к╕лька хвилин ╕ ми потяглися до п╕дн╕жжя скелястого хребта. Сулеймен замикав нашу валку верхи на б╕лому жеребц╕ та ╕ззаду вказував нам правильну дорогу вгору.

Канат перекладав мен╕ його вказ╕вки. Сулеймен ╕ Бахит ╕з беркутами на рукавицях на подив спритно керували сво╖ми к╕ньми, як╕ ристю несли вгору сво╖х с╕док╕в. Я рухався обережн╕ше - кроком, тримаючись за хирляв╕ рослини, щоб запоб╕гти пад╕нню. З верху хребта в╕дкривалися безкра╖ простори.

Червона р╕внина простяглася до обр╕ю наск╕льки сягало око. На п╕вдн╕ проглядали Сн╕гов╕ гори - високий Алтай, а на сх╕д розкинулася долина Кров'яно╖ р╕ки - Ховдс Гол. Сулеймен ╕ Бахит разом з╕ сво╖ми орлами вс╕лися на двох найвищих каменях, а ми з Канатом влаштувалися поряд.

Пройшло близько двох годин, ничого не в╕дбувалося. Мисливц╕ спок╕йн╕с╕нько сид╕ли на м╕сц╕ пильнуючи навколо, а час м╕ж тим непом╕тно спливав. Канат старався не марнувати його ╕ тихенько допитував мене намагаючись узнати етимолог╕ю деяких англ╕йських сл╕в. Неспод╕вано вискочив за╓ць ╕ щодуху дременув в╕д вершник╕в, що ланцюгом розтяглися по долин╕. Сулеймен зняв клобучок з╕ свого беркута ╕ рукою вказав йому в напрямку рухливо╖ цяточки. Птах уважно подивився у б╕к зв╕рка, труснув головою, засував ногами ╕ п╕днявши хв╕ст дещо облегшив кишечник. Потому п╕днявся в пов╕тря й опустився фут╕в на тридцять нижче скель на яких ми сид╕ли, трохи в╕д╕йшов уб╕к ╕ став вич╕кувати моменту для злету. В╕н оглянувся на господаря, розпушив п╕р'я ╕ щось жал╕сно пропищав до нього. Жоден фальконер не потребу╓ перекладу того, що мав на уваз╕ птах: "Пробач, але тут аж надто багато роботи". Сулеймен п╕дманив його до себе на рукавицю й повернувся до коней. За╓ць зник ╕ полювання на сьогодн╕ на цьому зак╕нчилося. Cулеймен, Канат ╕ я стали спускатися у долину лишивши орл╕в на вершин╕ п╕д наглядом Бакита. Коли ми спустилися, Сулеймен д╕став з м╕шка половину заморожено╖ заячо╖ тушки й прив'язав ╖╖ до шнура. Беркути мають слухняно йти до господаря за його першим покликом. Вони також не повинн╕ втрачати здатност╕ точно й безпомилково брати свою жертву по м╕сцю - тобто правильно, як сл╕д, щоб жертва не могла покал╕чити або травмувати птаха. Це, звичайно ж, потребу╓ регулярного тренування.

Старий беркутч╕ за мотузку потягнув по п╕ску заячу тушку ╕м╕туюч╕ крик пораненого зайця. Бахит пустив ╕з гори беркута ╕ той, побачивши приваду, п╕йшов у п╕ке випередивши штучну жертву. Сулеймен з криком протягнув зайця ще к╕лька фут╕в з метою ╕м╕тувати боротьбу ╕ потому кинув шнура. Орел, накривши здобич, став жад╕бно пожирати зайчатину.