С╕г╕ - м╕й улюблений яструб Хар╕са

Ст╕в Нью

Я мисливець - полюю, як з рушницею, так ╕ з яструбом. Природа с╕льсько╖ м╕сцевост╕ завжди була близькою мо╓му серцю. Найщаслив╕шим я був тод╕, коли мав можлив╕сть спостер╕гати навколишн╕й св╕т природи. З дитинства, коли мен╕ було 12 рок╕в, я часто рятував поранених диких пернатих хижак╕в. Мен╕ прийшлось тримати мишо╖д╕в-пустельг, зимняк╕в, сов. Згодом я влаштуваввся на роботу у запов╕дник, де мен╕ згодився м╕й досв╕д дитинства, бо часто приходилось турбуватись про орл╕в, сокол╕в, яструб╕в, пугач╕в та ╕нших хижих птах╕в. Нажаль до недавнього часу я не мав можливост╕ тримати та прид╕ляти належну увагу власному ловчому птаху. Однак у вересн╕ 1998 року я остаточно вир╕шив придбати птаха з метою соколярського полювання.

В даний час я тримаю лише одного птаха - яструба Харр╕са на ймення С╕г╕, що ╓ скороченим в╕д Sigidi. На мов╕ Zulu (зулус╕в*) це звучить, як в╕йськовий клич. Ось в╕н перед Вами, погодьтесь невже в╕н не красень? Зараз в╕н перебува╓ на останн╕й фаз╕ линьки. З усього видно, що як╕сть оперення матиме в╕дм╕нну. Його вага 700 грам╕в ╕ в╕н ма╓ чудову здатн╕сть до швидкого польоту навздог╕н. При напусков╕ на жертву з рукавиц╕ в╕н легко добува╓ все, що перед ним з'явиться. Звичайно це кролик, фазан або голуби. В╕н також виявляв здатн╕сть атакувати гусок, качок, однак я не м╕г забезпечити йому таке задоволення. Та не надто мен╕ хот╕лося б плавати за ним, щоб бува чого не сталось. Одним словом, нема н╕чого такого, на чому б С╕г╕ не бажав випробувати сво╖ зд╕бност╕ ловця, хоча це завжди ╓ досить безпечним, як для нього самого, так ╕ для мене.

Нер╕дко С╕г╕ виявля╓ бажання самост╕йно пол╕тати незалежно в╕д мого бажання. Але я завжди намагаюсь не випускати його з поля зору. Я добре вивчив його повертатися на м╕й посвист, що ╓ для мене неабиякою вт╕хою.

Якось на прогулянц╕ я пом╕тив якийсь рух в кущах неподал╕к в╕д Кам'яного кар'╓ру. С╕г╕ одразу змахнув крилами, знявся з руки ╕ подався в саму гущавину. Невдовз╕ з супротивного боку вискочила лисиця з мо╖м яструбом. Птах уп'явся к╕гтями в задню частину т╕ла лисиц╕ ╕ не бажав в╕дпускати сво╖ жертви. Лисиця прудко рухалась схилом до кам'яного кар'╓ру. Зв╕дти вона повернула до колючих кущ╕в з нам╕ром шугонути через них щоб скинути з себе яструба. Я одразу зрозум╕в реальн╕сть небезпеки ╕ в цей час бажав мо╓му пернатому напарнику лиш одного - щастя не покал╕читись ╕ лишитися живим. Щосили напружуючи ноги, я б╕г навперейми можливого руху лисиц╕, в╕др╕заючи ╖й шлях в╕д смертельних колючих кущ╕в. Не чуючи ╕ не бачачи н╕чого через густ╕ висок╕ зарост╕, я рухався наверх крутим схилом наверх пагорба ╕ свист╕в в над╕╖, що м╕й птах почу╓ ╕ припинить боротьбу.

Коли я виб╕г на верх╕вку гори, серце мо╓ калатало, виривалося з грудей в╕д напруги, а подумки я вже був готовий до найг╕ршого. Та раптом я почув звук дзвоник╕в ╕ побачив самого С╕г╕. В╕н сил╕в на верх╕вц╕ кущ╕в, н╕би н╕чого й не сталося! П╕дзивний посвист ╕ в╕н слухняно п╕длет╕в на рукавицю. Я одразу почав його оглядати, боячись побачити криваву рану чи як╕сь ╕нш╕ пошкодження. Але птах пув ц╕люс╕нький ╕ н╕де не ушкоджений. На його щастя молодий лис, в╕рог╕дно, з╕ страху обб╕г кущ╕, подався самим кра╓м урвища кар'╓ра. В╕н не здогадався обернутись до С╕г╕, щоб легко розправитись з ним одним порухом потужних щелеп, адже для лиса це зовс╕м неважко.

Повернувшись додому, я довго розм╕рковував про те, наск╕льки бесстрашним ╓ яструб коли обира╓ об'╓кт для нападу ╕ наск╕льки обачним ма╓ бути соколяр перш н╕ж дозволить сво╓му птахов╕ злет╕ти з руки. Адже, якщо соколяр не бачить обрано╖ птахом жертви, в╕н ризику╓, що нею може виявитись зовс╕м не перната здобич, на зразок л╕сового голуба чи ворони. Даний випадок показав, що зв╕р, котрий промайнув у кущах ╕ вискочив з ╕ншого боку, закритого для обзору соколяра, може виявитись зовс╕м не кроликом.

Одного разу я повертався п╕сля полювання в глибок╕й долин╕, де тривалий час мен╕ н╕чого не трапилось нав╕ть побачити. Та раптом С╕г╕ рвонувся в б╕к невелично╖ посадки, подався схилом догори метр╕в на дванадцять, аж до верх╕вок дерев, занурився у гущавину кущ╕в ╕ вигнав зв╕дти великого птаха. Коли я придивився, то вп╕знав красеня-п╕вня фазана, котрий вже встиг вирватися з об╕йм С╕г╕, ливши його на земл╕ з к╕лькома розк╕шними п╕р'╖нами в к╕гтях з╕ свого хвоста. Я з подивом пом╕тив, як С╕г╕ знову з╕рвався з земл╕ ╕ подався за фазаном у посадку м╕ж густих г╕лок дерев.

Це сталося в к╕нц╕ важкого, виснажливого дня. Я був на крутому схил╕ л╕систо╖ долини ╕ зовс╕м не хот╕в спускатись вниз. Навпроти, з ╕ншого боку видн╕лося розлоге поле. Мен╕ стала зрозум╕лою марн╕сть спроб С╕г╕ добути фавзана ╕ я свиснув йому в над╕╖, що в╕н повернеться. Мен╕ було добре видно, як повний сил фазан легко вилет╕в з-за дерев. Однак, С╕г╕ вперто йшов за ним в трьох чотирьох метрах майже наздоганяючи. Так вони знову пролет╕ли до густих, колючих кущ╕в, куди фазан ╕ сховався. Та пересл╕дування на цьому не припинилось. П╕вень знову випорхнув ╕з заростей ╕ вимушений був вт╕кати до верх╕вки гребня долини. Зв╕дти в╕н повернув праворуч ╕ полет╕в уздовж верх╕вки пагорба. Я злякався, що ось-ось вони повернуть в╕д мене ╕ зникнуть з поля зору. Та на мою раз╕сть вони повернули в долину ╕ стали знижатись. С╕г╕ вперто вис╕в на хвост╕ у фазана в двох-трьох метрах в╕д нього. Крила яструба пружно загр╕бали пов╕тря, птах був готовий вхопити яскраво забарвленого п╕вня, котрий в черговий раз зробив раптовий поворот ╕ разом з С╕г╕ зник за пагорбом. Це було неспод╕вано ╕ привело мене у розпач, адже я був далеко ╕ не м╕г швидко спуститись у долину ╕ знову п╕днятись, щоб мати можлив╕сть не загубити мого крилатого товариша. Аж ось я побачив, як фазан знову з'явився з-за пагорба на тл╕ неба ╕ повернув у м╕й б╕к. С╕г╕ знесилений гонитвою, с╕в на верх╕вку невеличкого дерева ╕ в╕дпочивав. Все це тривало з п╕в-хвилини, хоча мен╕ здалось ц╕лою в╕чн╕сть. Мен╕ н╕чого не лишалось, як рухатись у б╕к дерева, де сид╕в м╕й яструб ╕ одночасно п╕дзивати його свистом, над╕ючись на його слухнян╕сть. Коли я пройшов б╕льшу частину шляху ╕ перетнув середину долини, пост╕йний свист ╕ швидкий рух майже повн╕стю позбавили мене сил. За якусь сотню метр╕в в╕д дерева, я почув тел╕нькання його дзвовик╕в ╕ зрозум╕в, що в╕н летить супроти мене. В╕н оминав дерева ╕ знижувався на мою руку, чекаючи маленько╖ винагороди.

Згодом я перев╕рив довжину його польоту навздог╕н фазану за точною географ╕чною мапою ц╕╓╖ м╕сцевост╕. Як з'ясувалось, тривал╕сть його майже безперервно╖ гонитви тривала б╕льше н╕ж два к╕лометри!!! Адже я точно знав м╕сце його старту ╕ вс╕ особливост╕ руху на м╕сцевост╕ аж до найменших подробиць. ╤ хоча того разу я не отримав можливост╕ приготувати печеню з фазана,

чар╕вне видовище у вигляд╕ драми мужнього пресл╕дування яструбом сво╓╖ жертви, котра розгорталась перед╕ мною на фон╕ чудово╖ природи, було незр╕внянно вищим.

Коли я прибуваю з С╕г╕ на м╕сце полювання, я зазвичай пускаю його з руки, щоб в╕н мав можлив╕сть зайняти якомога вищу точку на найближчому дерев╕. Це да╓ йому можлив╕сть широкого обзору з метою побачити можливу дичину. В д╕аметр╕ п'ятидесяти метр╕в я рухаюсь у будь-якому напрямку з метою ╖╖ п╕дняти. Адже для нього не лиша╓ться непом╕ченим жоден з рух╕в у трав╕ на в╕дстан╕ не менш н╕ж двадцяти хвилин мого п╕шого пошуку.

Одного дня я п╕дваблював С╕г╕ на рукавицю з досить далеко╖ в╕дстан╕. В╕н мав можлив╕сть п╕днятися до верх╕вки пагорба, трохи п╕днятись над нею, пот╕м вище над околицями ╕ п╕длет╕ти аж до края поля. Щоб д╕йти до цього м╕сця ╕ зв╕дти, як завжди, покликати птаха на рукавицю, я мав пройти протягом десяти хвилин стежкою. Коли я з'явився у традиц╕йному м╕сц╕, птаха в неб╕ не було, хоча я чув тихий звук його дзвоник╕в. Я оглянув м╕сцев╕сть в б╕к пагорба, але жодних ознак наявнност╕ там яструба не знайшов. Тихий дзв╕н все ж було чутно ╕ це мене заспокоювало. ╤ лиш глянувши незвично високо в небо, я побачив С╕г╕, котрий л╕г на теплий висх╕дний пот╕к ╕ л╕ниво накручував кола. Це було вперше ╕ я не знав чи зреагу╓ в╕н на м╕й п╕дзив з тако╖ висоти.

До того ж швидкий рух на зниження при потужному тепловому потоц╕ давав йому можлив╕сть за дек╕лька хвилин опинитись за двадцять к╕лометр╕в в╕д мене. Я вийняв з ягдташа ласий шматочок м'яса ╕ поманив ним птаха. Мен╕ здавалось, що в╕н знизиться пов╕льною сп╕раллю, так само повол╕, як зараз плавав, купаючись у висх╕дних потоках теплого пов╕тря, але яструб склав крила ╕ каменем полет╕в донизу. Перед самою рукою в останн╕й момент його крила широко розкрились неначе спалахнули б╕лим полум'ям у сонячних променях ╕ птах плавно опустився на рукавицю.

Трохи згодом я збираюсь завести соб╕ ще й самку яструба Харр╕са. Я мр╕ю полювати з ними обома. Полювання у злагоджен╕й пар╕ ма╓ бути хвилюючим видовищем.

С╕г╕ - дуже км╕тливий ╕ товариський птах. В╕н радо з╕стр╕ча╓ мене, чистить мо╖ пальц╕ ╕ волосся сво╖м дзьобом, однак виявля╓ недов╕ру ╕ не надто прив╕тний до незнайомц╕в. До них в╕н зарахову╓ мою ж╕нку ╕ д╕тей. В╕н добре ставиться до мо╖х чотирьох собак, хоча зовн╕ ╕гнору╓ ╖х. Однак т╕льки но заприм╕тить у безпосередн╕й близькост╕ чужого пса, як одразу виявял╓ загрозу ╕ демонстру╓ агрес╕ю. С╕г╕ чудовий птах.

Навряд чи все, чого вартий яструб Хар╕са можна вм╕стити в одну статтю. С╕г╕ - типовий для яструб╕в Хар╕са птах - в╕н над╕лений високим ╕нтелектом, швидкий, км╕тливий у вивченн╕ будь-яких нових способ╕в стосовно полювання. В╕н здатний засво╖ти под╕бний до соколиного стиль атаки зверху ╕ використовувати його виходячи з необх╕дност╕ в конкретн╕й ситуац╕╖. В╕н не менш ефективний при напусках з руки, в'юнкий в умовах густого л╕су, безстрашний при пересл╕дуванн╕ жертви в густих заростях. В╕н ма╓ еластичне оперення, схильний до експерименту ╕ здатний у в╕дпов╕дност╕ до ситуац╕╖ показати ун╕версальн╕ способи пересл╕дування. Харр╕си, як звичайно звуть цих яструб╕в фальконери, зд╕бн╕ злагоджено д╕яти разом з собаками ╕ норними мисливськими тхорями, котр╕ п╕д напуск яструба виганяють з н╕р кролик╕в. Вони нав╕ть здатн╕ полювати вноч╕ при св╕тл╕ ламп, а також злагоджено працювати внаг╕н в пар╕ з ╕ншим яструбом Харр╕са. Однак, це тема вже для ╕ншо╖ статт╕.