Лист до редакції
Шановна редакція!
Я давно шукав можливості отримати хоч якусь інформацію з соколярства і ось нещодавно натрапив на ⌠Натураліст■. Ви не уявляєте, яким подарунком для мене і моїх друзів були статті В. Боярського, Р. Соріша та М. Рудя!
Cпілкуючись зі своїми колегами-сокольниками, котрі, як і я є теж початківцями, ми часто звертаємось за довідками до цих авторів. Статті дають нам багато тем для дискусій.
Наявність такого видання важко переоцінити. Всі ми дуже раді, з того, що в Україні є журнал, де можна почитати про соколине полювання.
Звернутись до Вас мене змусило питання на яке я не можу самостійно знайти відповіді. Влітку в нас з▓явився зльоток балобана, котрого ми врятували після профілактичного огляду електроопор в нашій місцевості. Працівники ЛЕП, очищаючи опори від пташиних гнізд, скидали їх на землю без розбору. Викинули й наших балобанів, котрі вже були напів-зльотками. Лише один з них, на наше щастя, чудом вцілів. В село до моєї тещі його з поля принесли дітлахи. Вигодувати гніздаря мені вдалось, а от правильно підготувати птаха я не зміг. Він виріс крикливим. Весь час кричить і боїться людей. Вся виноска пішла на брак. На нашу думку, я щось зробив невірно. Мені жаль птаха і власного часу. Напишіть, як виправити його поведінку і що треба зробити, щоб позбутися такої вади. Адже з ним полювати неможливо. Своїм криком він на кілометр полохає все навкруги, хоча чудово йде на вабило і я бачу, що він потенційно здатен ловити, бо літає енергійно і вправно. Зовні птах виглядає красиво і навіть розкішно. Я до нього дуже звик і встиг полюбити.
З проханням прокоментувати даного листа редакція звернулась до відомого українського соколяра Ростислава Соріша.
Сокіл, котрого не виношували або неправильно виношували, знавець одразу впізнає. Поряд з людиною такий птах почуває себе невпевнено, лякається рухів та звуків, не допускає щоб до нього торкалися, гучно і часто кричить. Причиною крику може бути стрес або голод. Важливо визначити чи це пташенячий крик, котрим зльотки випрошують корм у батьків, чи це клич тривоги, котрий є результатом реакції птаха на внутрішнє напруження.
Як правило, це минається вже через першу добу правильно організованої виноски (виношування). Суть і деталі цього процесу широковідомі і зупинятись на ньому я не буду. Зазначу лиш побіжно, що період виноски триває 10-15 діб, протягом котрих запускається адаптивний механізм з метою якнайскорішого приручення птаха.
Важливим чинником є процес навчання сокола полювати (якщо птаха взято пташеням чи раннім зльотком). Якщо в руки соколяра потрапив дорослий птах, задача інша - зберегти і відшліфувати природні та набуті навички полювання.
Для тренування, годівлі та проведення будь-яких інших заходів важливим чинником є пунктуальність. Птахи особливо чітко відчувають плин часу і чудово звикають до режиму. Саме це допомагає попередити випрошування ⌠канючення■ птахами подачок протягом дня. Зрозуміло. Що це стосується лише дорослих птахів, а не молодих, ще не оперених особин.
Отже дорослого птаха, що має всі ознаки завершеного процесу росту і формування оперення, слід годувати в належний час, а приступати до занять з ним лише після скинутої погадки.
Від редакції:
На додачу до лаконічних рекомендацій консультанта слід зазначити, що викликають сумніви такі слова автора листа: ⌠вся виноска пішла на брак■. Вірогідно, виноски, як такої фактично не було. Був лише процес вигодовування зльотка. Саме через це і спостерігається описана картина. Треба проштудиювати відповідну літературу, засвоїти всі необхідні заходи, провести їх на належному рівні і чітко виконувати всі рекомендації. За іншого перебігу подій задовільних результатів чекати марно.
Для багатьох любителів природи, котрі звертаються до нас з подібними питаннями вірним буде таке твердження: соколярство - це заняття не для кожного і завжди не для дітей, бо дуже небезпечне без відповідного досвіду і нагляду. Ми вже писали про це у ╧ 1998.
Навряд чи ще знайдеться справа, котра вимагає більшої регулярності в заняттях і наявності у любителя такої кількості вільного часу, як соколярство.
Мінімальними вимогами, котрі дадуть надію на появу перших успіхів, є:
Лише раз на тиждень птаха не годують і не тренуються чи не полюють з ним. Але цього дня, як і завжди, за ним доглядають і прибирають місце його утримання. При неможливості виконання усіх вказаних вимог, заводити птаха не лише нема сенсу, а й аморально.
На завершення, варто зазначити: як показує досвід багатьох фальконерських клубів, молоді люди дуже рідко досягають успіху, навчаючись самостійно.
Наприклад, Британський клуб фальконерів не рекомендує молоді до 16 років заводити собі ловчого птаха, якщо вони не мають можливості отримувати постійні консультації, необхідну допомогу і дружбу досвідченого соколяра. При цьому, останній сам повинен мати досвід не менше 5 років підготовки, культивування і полювання з птахом.
Практично всі відомі клуби соколярів передбачають кілька сходинок для досягнення молодими членами клубу належної кваліфікації. На початках, перш ніж дозволити завести молодому учню ловчого птаха, він повинен:
В багатьох країнах існує така форма соколярського захоплення, котра передбачає періодичну участь у полюваннях і користування ловчими птахами, які належать іншому власнику. Однак і для такої форми мисливства або навіть змагань соколяр повинен володіти відповідними навичками і мати високу теоретичну і практичну підготовку. Така форма відпочинку отримала широку популярність в багатьох країнах світу. В Австралії особливою популярністю користується фальконерський туристичний маршрут, котрий передбачає полювання з ловчими птахами. Рекламу таких форм відпочинку лише вряди-годи можна побачити на сторінках спеціалізованих журналів. Як правило, фальконерські тури по кишені лише заможним людям і масовістю не відзначаються.
╘ При передруковуванні матеріалу, посилання на автора та журнал "Натураліст" обов'язкове.