Вчора сонце було по весняному теплим. За день сніг підтанув, ущільнився і підсів на кілька сантиметрів. А вночі тріскучий мороз скував все навколо неначе сталевим панцирем. Через це можна було обирати будь-який напрямок не притримуючись торованих в снігових заметах шляхів.

Особливих успіхів я, звісно, не чекав, адже птаха, що сидів на моїй правиці ніяк не зарахуєш до традиційно ловчих птахів. На волі великий, строкатий канюк-зимняк полює майже виключно на мишовидних гризунів. Тому і політ його не стрімкий. Канюк виглядає свою здобич з верхівки якогось дерева або кружляє над полем на невеликій висоті, зависаючи над скупченням мишачих нірок. Окрім цього, мій птах на ім'я Сід був колись підранком. Щоправда, перебите крило вже давно зрослось і на щастя птах знову спроможний літати. Однак, колишньої здатності ширяти під хмарами, йому вже ніколи не повернути.

Канюк виявився непоганим учнем, бо швидко засвоїв все необхідне для сумісного полювання разом з людиною. Проте, досі ловив лише підсадних голубів. Однак, незважаючи на обмеженість шансів, з самого ранку я чомусь передчував успіх.

Вже за містом на заметених зимовими завірюхами піщаних пагорбах, натрапив на помітні здаля криваві заячі сліди. Вухань мабуть не розрахувавши стрибка, порізався об гостру, немов лезо крижину. Кров не встигла замерзнути - отже трапилось це нещодавно. Мене здивувала поведінка зимняка. Він почав рватися з руки і я відпустив опутці. Злетівши на пагорб, хижак зобнув кілька разів червоно-криваву пляму. По тому, вдовольнивши свою цікавість, злетів на рукавицю і пильно подивився в напрямку ланцюжка слідів, що губилися вдалечині. Десь там, за численними сніговими кучугурами лежав скутий товстою кригою Дніпро.

Канюк знову злетів. Але цього разу вже не донизу. Через десяток метрів прямого ковзання почав крутити спіраль, поволі підіймаючись у свинцево-сіре небо. Ось він вже став темною цяткою на тлі великої снігової хмари. Навіть у бінокл він був ледь помітним. На мить застиг, тяжко змахуючи крилами супроти холодного подиху вітру. Та ось щось змінилося за хмарами - канюк енергійно ковзнув униз і понісся зі складеними крилами по похилій траекторії немов на санчатах.

Я поспішив навздогін за птахом. Наст, що легко втримував вагу мого тіла, при повільному русі, став небезпечно тріщати тільки но я піддав ходу. Кілька разів він зрадливо провалювався і я падав, аж поки не зрозумів остаточно, що за птахом не встигу. Я сповільнив хід, намагаючись хоча б не загубити його з поля зору. За мить птах зник за останнім піщаним пагорбом перед Дніпром.

Коли я нарешті вийшов на берег скутої льодяним панцирем річки, то не одразу угледів свого пернатого друга метрів за п'ятьсот від берега, серед нерівних заметів. Птах віялом розкинув крила і розвернув хвоста, прикриваючи зайця, що сіпався в намаганні звільнитись від міцних обіймів. Енергійні спроби зайця вирватись салютували фонтаном дрібних сніжинок, що вилітали з-під пружних пір'їн.

Якими хитрощами вдалось мишоїду-зимняку здолати хоч і підраненого, але все ж завеликого зайця, для мене донині залишається однією з нерозгаданих таємницьі Матінки-Природи.

Слід зауважити, що саме британцями в цих намаганнях були відкриті неабиякі здібності цих пернатих хижаків до полювання.

Одним з таких доказів є стаття відомого українського соколяра Р.Соріша, де описано саме такий, цікавий факт.

Канюки

В соколярських інструкціях для молодих членів фальконерських клубів Великої Британії канюка звичайного рекомендують, як птаха, котрого під силу вивчити (виносити) початківцю під наглядом старшого досвідченого соколяра. За повідомленнями укладачів цих інструкцій, птах здатен добувати куріпок та молодих кроликів.

Добре піддається дресурі. За переказами практикуючих соколярів, може добувати невеличких зайців, птахів при землі. Вірогідно, здатен добувати куріпок. Про можливість взаємодії з собакою дні відсутні.

Досить великий птах, котрий водиться на відкритих просторах Північної Америки. Незважаючи на сильний вітер, здатний протистояти йому і полювати на здобич. Має видатні пілотні якості. Іноді таксономічно його розглядають скоріше як орла, ніж канюка. Утримування і полювання з ним вимагає відповідної теоретичної та практичної підготовки.

Даний північноамериканський вид вважається чудовим ловчим птахом. Це агрессивний і потужний мисливець, здатний добувати кролика і навіть зайця. Досить схожий на звичайного канюка (Buteo buteo), однак більший і активніший за нього.

© Передрук матеріалів можливий лиш за попередньою згодою редакції журналу "Натураліст".