президент "Л╕ги захисту права на життя та сприяння р╕вноваз╕ в природ╕", головний редактор журналу "Натурал╕ст"

Щоб отак зустр╕тись ус╕м разом, випада╓ дуже р╕дко. Завжди хтось з нас був зайнятий. Але цього разу, як на замовлення з╕йшлись нарешт╕ товариш╕, об■╓днан╕ одн╕╓ю але щирою любов■ю до ловчих птах╕в та полюванням з ними.

У кожного з мо╖х друз╕в на шк╕рян╕й рукавиц╕ сидить яструб. Найстарший за в╕ком птах у ╢вгена. Це чотирьохр╕чна середн╕х розм╕р╕в самка. У Тараса - молодий, невеличкий, але напрочуд в■юнкий самець. А у В╕тал╕я красива, крупна молода самка. Вона вже встигла вп╕ймати досить дичини, щоб вважатись здобичливим, перспективним птахом. Сьогодн╕, власне, над╕я саме на не╖. Вона ма╓ показати сво╖ найкращ╕ мисливськ╕ якост╕. А ми порад╕ти за не╖ та ╖╖ господаря ╕ побачити все на власн╕ оч╕.

Для того, щоб жити поряд ╕ полювати з гордим птахом, затятих соколяр╕в н╕що не зупиня╓ - н╕ троднощ╕ з житлом, н╕ робота, н╕ ╕нш╕ обставини, як╕ в значн╕й м╕р╕ впливають на розм╕рене життя м╕ського жителя. Кожен все влаштував у сво╓му житт╕ таким чином, щоб н╕що ╕ н╕хто не заважали всепоглинаюч╕й, жагуч╕й любов╕ до найдревн╕шого зайняття справжн╕х мужчин - до полювання у пар╕ з крилатим товаришем.

Ми йдемо по полю поблизу Ки╓ва, яке ще к╕лька рок╕в тому було розд╕льною смугою м╕ж столицею ╕ селом. Через близьк╕сть до м╕ських жител╕в╕в, що мешкали у багатоповерхових панельних ком╕рках, тут н╕коли н╕чого не с╕яли. Вс╕м було зрозум╕ло, що трудова б╕днота, яка вимушена нид╕ти у одн╕й з ⌠найщаслив╕ших кра╖н планети■, однак розкраде врожай для задоволення сво╖х нехитрих харчових потреб, як╕ через недогляд з Москви, ще не встигло знищити парт╕йне начальство. В пер╕од так звано╖ ⌠Перебудови■ воно приклало багато зусиль з метою збороти звичку населення вживати алкоголь, носити сп╕дню б╕лизну, чистити зуби та ╕нш╕ рел╕кти буржуазного життя.

Без особливого сорому протягом десятил╕ть цар╕ природи, що мешкали поряд у великому м╕ст╕ звозили буд╕вельне см╕ття на пустуюче поле. Його кра╖ були завален╕ цеглою, уламками бракованих зал╕зобетонних плит, скал╕ченими придорожними стовпами та ╕ншими витворами повсякденного процесу виробництва техногенного сусп╕льства. Згодом цю захаращену територ╕ю у к╕лька десятк╕в гектар╕в заселили с╕р╕ кур╕пки та зайц╕ - мешканц╕ сус╕дн╕х перел╕ск╕в, яр╕в та пол╕в. Важко соб╕ уявити краще м╕сце для ╖х безпечного життя без лис╕в та мисливц╕в з автоматичною багатозарядною вогнепальною збро╓ю. Кожному, хто обирав це м╕сце для вигулу собаки, чи передвеч╕рн╕х прогулянок, обов■язково випадало побачити косоокого вуханя, на якого мало не наступила декоративна, абсолютно немисливська собака, чи здригнутись в╕д неспод╕ваного лопот╕ння крил майже перед самим обличчям.

Безтурботне для мисливсько╖ дичини життя райсько╖ оази порушували лише повелител╕ пернатих хижак╕в, як╕ сидять на шк╕ряних рукавицях ╕ готов╕ в будь-яку мить злет╕ти навздог╕н жертв╕, щоб здобути соб╕ житт╓во необх╕дний харч. Вряди-годи ми з■явля╓мось сюди, щоб нагадати мешканцям чар╕вного поля, що життя це боротьба.

Про те, що популяц╕я кур╕пок надто зб╕льшилась до розм╕р╕в, як╕ перевищували природн╕ можливост╕ середовища ╖х прогодувати ╕ дати схованки, говорив той факт, що майже вс╕ добут╕ екземпляри с╕рих кур╕пок мали ознаки патолог╕чних зм╕н оперення та к╕нц╕вок. Власне це ╕ стало причиною того, що яструб чи сок╕л зм╕г ╖х наздогнати. Здоров╕ у вс╕х в╕дношеннях птахи та зайц╕ практично не стають здобиччю ловчих птах╕в. Це законом╕рн╕сть природи. Нежитт╓здатний ма╓ загинути, а не передавати нащадкам генетично успадкован╕ патолог╕╖.

Якщо пор╕вняти полювання з рушницею, то воно у дуже мал╕й м╕р╕ здатне сприяти регулюванню к╕льк╕сних характеристик популяц╕╖. Рушниця вбива╓ все, що потрапля╓ п╕д приц╕л. Вона без розбору знищу╓ ╕ кал╕ку ╕ здорову особину. При допомоз╕ рушниц╕ можна лише зменшити к╕льк╕сть дичини, але не сприяти п╕двищенню житт╓здатност╕ популяц╕╖. Що ж стосу╓ться полювання з хижими птахами, то тут можна впевнено сказати, що даний вид мисливства безумовно сприя╓ пол╕пшенню структури популяц╕╖ ╕ ╖╖ оздоровленню через спрямований в╕дб╕р неповноц╕нних особин. Сильних, здатних до швидкого руху особин ловчий птах не може н╕ наздогнати н╕ зреагувати на ╖х потужн╕ маневри при втеч╕.

Сонце виглядало з третини неба з-за с╕рих хмар. Але дощу не повинно бути. У височин╕ згра╖ ласт╕вок промишляли комашнею. Ми вчотирьох ланцюгом рухались через висок╕ бур■яни у напрямку до села, час в╕д часу перегукуючись м╕ж собою.

Ближче к╕лькасот метр╕в до перших хат соколяр╕ намагаються не наближуватись. Сп╕в п╕вн╕в, сокотання курей, та гострий з╕р яструб╕в можуть стати причиною того, що к╕льк╕сть несушок у сел╕ зменшиться, а ми матимемо непри╓мн╕ хвилини ╕ перспективу розплачуватись за курей. ╤ хоч таке ставалося дуже р╕дко, якщо в╕рити вбитим горем господарям, нашим хижакам з опутцями вдавалось закогтити найкращих, найпородист╕ших, а в╕дтак ╕ найдорожчих курей. За ц╕ну одн╕╓╖ тако╖ курки на базар╕ можна придбати аж п■ять. Але господар╕ добре знають, як треба торгуватись ╕ впадати в удаваний розпач з приводу невиправно╖ втрати. Вони також знають, що отримають грош╕ лише повернувши хижого птаха в ц╕лост╕, живим-здоровим, разом ╕з забитою куркою - так╕ склались правила. Отже наш шлях пролягав спочатку в б╕к села, а пот╕м круто вл╕во до дороги.

Цього разу, н╕би в╕дчуваючи можлив╕сть напуску, йшли мовчки. Через десяток крок╕в спод╕вання виправдались. Яструбиха мого товариша - молодого соколяра В╕тал╕я р╕зко прис╕ла на руц╕, узр╕вши зайця за к╕лька метр╕в збоку в трав╕. Соколяр зреагував митт╓во ╕ вив╕льнив опутц╕. Птах це в╕дчув, з╕рвався з руки ╕ по кос╕й р╕зко шугонув у б╕к озера в╕др╕заючи вухатому шлях до високих сухих стебел бур■яну. Тому н╕чого не лишалось, як кинутись в ╕нший б╕к в над╕╖ на раптовий спринтерський в╕дрив. Але птаха вгадала напрям руху. Двома потужними змахами набрала швидк╕сть, за п■ять метр╕в наздогнала ╕ вхопила хитруна. Як норовистий к╕нь, вже ос╕дланий пернатим вершником, заяць стрибнув уб╕к, раптово зупинився, а пот╕м стр╕мкко з╕рвався з м╕сця в над╕╖ скинути з себе страшну напасть. Та яструбиха вже встигла м╕цно перехопити його т╕ло обома лапами. При допомоз╕ потужних стрибк╕в заяць намагався закинути задн╕ ноги супроти нападниц╕. Це йому не вдалось, але був ще один шанс на порятунок - покотитись по трав╕ ╕ п╕д╕м■яти п╕д себе хижака. В цьому була над╕я, що птах ослабить тиск к╕гт╕в ╕ тод╕ вдасться зробити потужний скид уб╕к ╕ вирватись з болючих об╕йм. З гучним шелестом клубок напружених м■яз╕в прокотився у сухих бур■янах, але хватка була по м╕сцю - одн╕╓ю лапою за верх голови, ╕ншою за тулуб. К╕гт╕ глибоко вп■ялись в т╕ло ╕ пухнастий трофей забився у м╕цних лапах. Вс╕ швидко п╕дб╕гли до м╕сця боротьби, де в останн╕х безнад╕йних спромогах вирватись кричав ╕ борсався у срашних стисканнях коричневато-с╕рий довговухий цьогор╕чок. Яструбиха розставила крила ╕ м╕цно почергово зчавлювала к╕гт╕ то одн╕╓╖, то друго╖ лапи. Такими рухами вона намагалась перешкодити борсанню вп╕йманого зв╕ряти. Яструбиха вже мала досв╕д боротьби з к╕лькома молодими зайцями ╕ поводилась, як ╕ належить досв╕дченому мисливцю, вправно ╕ без зайвих метушливих рух╕в.

Щоб вив╕льнити зайця, соколярев╕ приходиться майстерно запропонувати сво╓му крилатому партнеров╕ тушку голуба.

Через це дана фотограф╕я, як ╕ попередня, можуть здатися глядачев╕, необ╕знаному з фальконерською справою, надто кривавими ╕ нав╕ть в╕дразливими.