ОЦІНКА ТОВСТОЛОБИКІВ ЯК СИРОВИННОЇ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА КОМБІКОРМІВ В СУЧАСНИХ РИНКОВИХ УМОВАХ

КОНЦЕПТУАЛЬНА ОЦІНКА ТОВСТОЛОБИКІВ ЯК СИРОВИННОЇ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА КОМБІКОРМІВ В СУЧАСНИХ РИНКОВИХ УМОВАХ

М.П. Рудь
Інститут рибного господарства УААН,
м. Київ, Україна

Товстолобики обох видів з моменту інтродукації у водойми України у 1954 р. (Приходько, Носаль, 1967) залишаються найважливішим елементом аквакультури в усіх рибоводних зонах нашої країни.
За обсягом фінансових та трудових витрат, що припадають на отримання одиниці товарної маси √ товстолобики обох видів та їх гібриди мають найменші показники √ тобто, з урахуванням заводського методу відтворення, підрощування, та вирощування, вони є найбільш перспективними об'єктами сучасного рибництва. В переліку ефективного екологічного інструментарію товстолобики як рослиноїдні риби-фільтратори зайняли провідне місце і не мають альтернативи, залишаючись практично єдиним ефективним засобом підвищення рибопродуктивності при нагульному способі вирощування у водоймах всіх типів та при вирощуванні в умовах полікультури як абсолютно органічний, комплементарний елемент в комплексі практично з усіма новими і традиційними об'єктами рибництва.

Концепції минулого

З огляду на необхідність виробництва широкої гами комбікормів з високими показниками вмісту білку на кінець 80-х років минулого століття в рибництві України склалась ситуація, коли дефіцит основного наповнювача (якісного білку з широким спектром амінокислотного набору і його ціни) визначав глобальне кризове явище.

За даними І. Маліцького та Ю. Желтова (1995) потреба в комбікормах на 1995-2005 рр була такою: 1995 р. √ 605 тис.т.; 1996 р. √ 635 тис.т.; 1997 √ 665 тис. т.; 1998 √ 695 тис.т.; 1999 р. √ 725 тис.т.; 2000 р. √ 756 тис.т.; 2001 р. √ 786 тис.т.; 2002 р. √ 816 тис.т.; 2003 р. √ 846 тис.т.; 2004 р. √ 876 тис.т.; 2005 √ 906 тис.т.. *

Зрозуміло, що з моменту складання даного документу з викладом потенційної потреби комбікормів, відбулись серйозні історичні події, які можна оцінити як форсмажорні обставини. Незважаючи на те, що ці цифри віддзеркалюють потреби тогочасного періоду, вони є точкою відліку і дозволяють у порівнянні з реальними сучасними цифрами скласти уяву про можливий масштаб процесу комбікормового виробництва.
Отже, єдиною причиною спаду виробництва комбікормів на тлі диспаритету цін була відсутність достатньої кількості кондиційної білкової речовини. Відомо, що дана криза спочатку призвела до активного пошуку нових джерел недорогого білку, а згодом - широкого використання в кормовиробництві так званого БВК (білково-вітамінного концентрату). За хімічним походженням ця речовина є продуктом бактеріального розкладу стеаринів нафти, а за своїми біологічними властивостями - потужним канцерогеном (речовиною, яка спричиняє виникнення ракових пухлин). Є припущенння, що широке впровадження БВК в кормовиробництво вже у кінці 80-х років ХХ ст. призвело до суттєвого підвищення показників онкозахворювань.

Сучасні тенденції

Сучасні показники кормовиробництва в Україні, окрім всіх можливих чинників, на яких ми не будемо зупинятись, мають таку саму основну причину √ дефіцит якісного білку. Це видно з наказу від 01 серп. 2001 р. Міністерства аграрної політики, Державної акціонерної кампанії "Хліб України" та Української Аграрної Академії, де зазначено, що більшість сільськогосподарських підприємств та особистих підсобних господарств населення використовують концентрати, в основному у вигляді подрібненого зерна (дерті), в той час як потужності комбікормових заводів використовуються в середньому на 5%.

Сировина для виготовлення кормбікормів використовується не за призначенням, більшість її вивозиться за межі країни за демпінговими цінами. Проблема дефіциту відносно дешевих речовин багатих на вміст білку породила численні технології виробництва білкових наповнювачів різноманітного походження. Одним з найбільш якісних вважається крилеве борошно, яке виробляється з відходів виробництва брикетів морожено-вареного м'яса криля. Рибне, кісткове, м'ясо-кісткове, м'ясне, кров'яне, види борошна є основними білковими наповнювачами при виробництві комбікормів.

З числа білкових наповнювачів рослинного походження можна навести лише боби сої, культивування якої в умовах України має обмежені перспективи через високі вимоги до температурних умов. Окрім того, боби сої не містять всієї гами амінокислот, необхідних для виробництва повноцінних комбікормів, котрі б задовольняли всі технологічні потреби процесу підрощування та вирощування риби.

На відміну від розвинутих країн Заходу, в Україні практично відсутня система санітарного нагляду за терміном реалізації та якістю рибних і м'ясних продуктів. Відомо наприклад, що такий продукт як морожені варені креветки та багато інших продуктів в системі західної торгівлі мають доволі обмежений термін реалізації √ після його збігання ці продукти мають надходити на утилізацію.
Даний процес підлягає ретельному контролю і має забезпечуватись технологічним документуванням. Отже у нас відсутня база отримання виробниками кормів відносно дешевої сировини, яка в результаті грамотної утилізації та переробки перетворюється на джерело якісного білку.

Екологічний аспект

Слід також зазначити, що більшість стабілізаторів-консервантів входять в перелік потенційно небезпечних речовин для вживання людиною у їжу, як токсиканти та канцерогени. Ці хімічні сполуки досить стабільні в перспективі їх деструкції ферментами травної системи риб, з тої причини, що вони є консервантами, а отже з хімічної точки зору самі по собі є доволі активними. Отже, їх кумуляція майже у незмінному вигляді у водоймах (які можна розглядати у якості ресурсів питної води), є небезпечним, бо в кінцевому рахунку, вони опиняються в організмі людини.

Застосування українськими виробниками рибного борошна з включенням імпортних інгредієнтів (консервантів, стабілізаторів) та готових комбікормів іноземного виробництва в сфері АПК не завжди супроводжується належним дослідженням процесу їх виведення з організму сільськогосподарських тварин, міграції та трансформації їх у довкіллі. Слід також зазначити, що світовий ринок цих речовин дуже динамічний. Вони можуть швидко з'являтися у широкому модифікаційному спектрі і також швидко зникати. При цьому, не завжди при їх впровадженні у виробництво, споживач отримує належні паспортні дані з їх точними хімічними характеристиками та біологічними властивостями.

Часто молоді держави з невизначеною юридичною базою, яка має регулювати видачу дозволів на використання у виробництві цих речовин, стають своєрідним полігоном для всебічного їх випробування. Аспект національної безпеки

Нині, коли виробництво БВК припинено через його неабияку небезпеку, в Україні з'явились нова не менш небезпечна загроза, а саме поширення в системі АПК генетично модифікованих об'єктів (ГМО).

Варто зазначити, що ці об'єкти потенційно можуть містити в собі смертельно небезпечні для людського організму вірусні захворювання. ГМО в Українському АПК в недалекому минулому нерідко поширювались абсолютно безконтрольно через відсутність відповідного законодавства, котре мало б регулювати важливі питання національної безпеки при проникненні в сферу сільськогосподарського виробництва генетично модифікованих об'єктів (ГМО), їх культивування та використання в харчовій промисловості.

Як свідчить світова практика, навіть незначні помилки в сфері прав людини на точну інформацію про наслідки вживання тих чи інших продуктів, товарів чи послуг, можуть призвести до непоправних наслідків.

Все це не може не викликати небезпеки хоча б тому, що в даний час поширюються страшні й невиліковні хвороби, інформація про які для пересічних громадян малодоступна або взагалі відсутня. Поки що в інформаційній мережі відсутні точні медичні статистичні дані захворюваності громадян України на губчасту енцефалопатію √ так званий коров'ячий сказ (хвороба Кройцфельда-Якоба). Не встановлено джерел надходжння збудників цієї хвороби, не вивчена клініка та методи захисту населення від її масового поширення. В даний час існуюча система охорони здоров'я України та багатьох інших держав світу, не має засобів захисту населення, які вже неодноразово продемонстрували при виявленні коров'ячого сказу в лікувальних заходах таких країн як Канада, США та інші.

Відсутні також точні й дешеві тести, які можуть визначити причину загибелі сільськогосподарських тварин перш ніж вони будуть відправлені на переробку у якості сировини для виробництва м'ясо-кісткового борошна. На сьогодні практично повністю відсутні статистичні дані про кількість таких випадків і чи в повній мірі є гарантовано заблокованими шляхи потрапляння м'яса таких тварин у переробку на білкову сировину, а відтак, потрапляння інфікованого білку до складу комбікормів.

В таких інформаційно герметичних умовах використання в Україні нових біотехнологій західного виробництва, ГМО без будь-яких запобіжних заходів із захисту населення, є, по меншій мірі, злочинною недбалістю.

Слід зазначити, що в найближчому майбутньому не виключене виявлення і можливе поширення інших хвороб, природа яких сучасній медицині невідома, які обумовлені вірусами занесеними в геном культур при конструюванні нових ГМО.

Технологічний аспект

Процес технологічної переробки 4-5 річного товарного товстолобика з метою отримання філейної продукції дає можливість отримувати у вигляді відходів важливі інгредієнти для виробництва комбікормів.
Сировиною для виробництва комбікорму є голови, нутрощі, кістки та внутрішньопорожнинний жир.
Сумарно її маса може складати 55-65% від товарної продукції. Щойноотримана сировина для виробництва комбікорму характеризується високими органолептичними якостями, бо не була піддана зберіганню, заморожуванню, транспортуванню, що суттєво впливає на якість та вартість комбікормів, а відтак на формування ціни на кінцевий продукт. Окрім того, сировина не містить речовин-консервантів, що є надто важливим як з екологічної, так і з економічної точок зору.

Сировину використовують одразу після перемелювання на потрібні фракції у млинах різного призначення та доводять центрифугуванням до кондиційного рівня вмісту вологи. Особливо цінною з біохімічної точки зору дану сировину можна вважати в період збільшення показників концентрації зоопланктону у водоймі та, як наслідок, його високого вмісту в кишечниках при високих показниках його наповнюваності.

Таким чином, строкатий товстолобик та його гібрид в даному випадку виконує роль своєрідного високотехнологічного об'єкту заготівлі цінної сировини, яка має сезонний характер і при спробах її промислової організації потребувала б суттєвих технологічних та фінансових інвестицій. Такого унікального за своєю дешевизною і одночасною ефективністю механізму заготівлі зоопланктону не має жодна структура з виробництва комбікормів. Отримання сировини з високим вмістом зоопланктону технологічно дозволяє організувати виробництво якісних стартових кормів √ для цього при переробці риби потрібно лише сепарувати кишечники з їх вмістом, а також при необхідності охолодити, з тим, щоб в подальшому використати їх за призначенням.

Ціноутворення, як стратегічний аспект

В сучасних умовах слід зрозуміти важливу економічну перспективу √ графічна крива ціни на пальне та речовини-стабілізатори-консерванти, має тенденцію до неухильного зростання. Отже, доля вартості електроенергії при виробництві комбікорму на власній сировинній базі у формуванні кінцевої ціни завжди буде нижчою ніж витрати на консерванти, транспорт, складування, сортування, перевантаження, упаковку та інше, що складає вартість комбікормів, які виробляються на основі вищезгаданих кормових добавок промислового походження.

Тактичні аспекти

Наявність в господарстві технічного обладнання для виробництва власних комбікормів гіпотетично дозволяє до вересня годувати до товарного стану коропа, з вересня-жовтня до кінця грудня в умовах садкового виробництва на теплих водах (18^оС) годувати форель, а потім вдруге з січня до квітня-травня годувати нову партію форелі. При цьому, отримання товарної продукції коропа приуроченої до осінніх свят, згодом форелі - до передріздвяних та передноворічних, а пізніше до травневих та великодніх свят - з комерційної точки зору є доволі перспективним.

Таким чином, обоє види товстолобиків та їх гібриди, вирощувані в садках та в нагульних умовах на теплій воді, окрім власне фільтраційно-меліоративної функції є постійним джерелом якісного білку та жирів для виробництва комбікормів, що дозволяє вирішити основні проблеми: забезпечити власне господарство якісними, недорогими комбікормами з чітко встановленими біохімічними характеристиками, котрі дозволяють складати якісний прогноз отримання товарної продукції; процес реалізації філейної продукції товстолобиків має кращі перспективи призначеної для тривалого зберігання та заморожування зробивши її зручною для поступової реалізації; забезпечення годівлі культивованих об'єктів за рахунок власних дешевих і якісних комбікормів; вирощування двох партій товарної форелі, приурочених до різдвяно-новорічних та березнево-травнево-великодніх свят.

Важливим технологічним моментом даної концепції є технологічна потреба всіх господарств, де передбачається вирощувати товарних товстолобиків обох видів та їх гібридів у вирощуванні посадкового матеріалу для водосховищ кондиційною масою 120-180 г (Рудь, 1993) недоступного для споживання хижаками і орнітофауною та 80-100 г - для водойм-охолоджувачів електростанцій.

З цією метою слід формувати маточне стадо на теплих водах (Рудь, Третяк, 1993), відпрацьовувати технологію поліциклічного відтворення (Рудь, 1990; Рудь, Рибальський, 1993) з обов'язковим садковим підрощуванням та вирощуванням рибопосадкового матеріалу. Дана схема дозволить швидкими темпами збільшити виробництво річняків та дворічок до потрібного рівня за короткий період від 2-х до 4-х років.

Економічний аспект

Суттєва відмінність реалізаційної ціни на готову живу рибу та на філейну продукцію може здогадно негативно вплинути на перспективи її реалізації. Однак короткий термін окупності обладнання для розробки риби та виробництва комбікормів може дати можливість частково компенсувати вартість філейної продукції за рахунок вартості сировини. Зазначимо, що вартість на міжнародному ринку тони рибного борошна, крупи або гранул з риби або ракоподібних в залежності від їх якості, становить від 300 до $.670 США.

При цьому Україна у 2003 р. закупила цієї продукції біля 6,9 тис. т., а експортувала близько 1,3 тис. т.
Отже, якщо уявити, що на долю товстолобиків, виловлених у тому ж 2003 році припадає 15,595 тис. т, то при обробці на філейну продукцію 100% виловленої риби (хоча це доволі проблематично), можна отримати масу сировини, якої приблизно буде достатньо для виробництва комбікорму, в склад якого увійшла б кількість рибного борошна, яку в цьому ж році Україна експортувала.

Реферат

З урахуванням ринкових тенденцій в українській економіці початку XXI ст. та проблем сучасного кормовиробництва, товстолобики при переробці їх на філейну продукцію є джерелом цінної сировини, придатної для виробництва комбікормів. При цьому доля сировини при розробці 4-5 літніх товарних риб може складати до 50-65% від їх товарної маси (кістки, нутрощі, голова, плавці). Це набуває важливого, практично унікального значення з урахуванням сучасних тенденцій на ринку білкових наповнювачів в нових економічних умовах.

Дана стаття є викладом концепції орієнтації рибних господарств України на власні виробничі та сировинні ресурси, яка на думку автора, є безальтернативною, бо в найближчі роки процес зростання витрат на менеджмент, транспорт, пальне, складські приміщення не втратить своїх темпів.

Окрім того, з великою мірою достовірності у найближчі роки можна очікувати суттєвого загострення конкурентної боротьби на ринку морських та океанічних рибопродуктів, комбікормів, а також пов'язаних з цим витрат на рекламу та транспортні витрати, що в результаті призведе лише до суттєвого зниження якості продукції.

* Слід відзначити, що станом на 2001 р за даними Міністерства аграрної політики, Державної акціонерної кампанії "Хліб України" та Української Аграрної Академії в Україні комбікормова промисловість здатна виготовляти за рік біля 20 млн. т. комбікормів і повністю задовольнити в них потребу тваринництва, птахівництва та рибництва.

Бібліографічний список

Приходько В.А., Носаль А.Д. Рыбохозяйственное освоение растительноядных рыб на Украине. // Рыбное хозяйство. К.: ⌠Урожай■, 1967, вып. 5 - С. 41-51.

Рудь Н.П. Использование водоемов-охладителей для повторного получения потомства толстолобиков в одном вегетационном сезоне. // Тезисы докладов Всесоюзной научной конференции молодых ученых и специалистов "Оценка состояния, охрана и рациональное использование биологических ресурсов водных экосистем в условиях антропогенного воздействия" Ростов-на-Дону, 1990. - С. 126-127.

Рудь Н.П., Рибальский К.П. Зміни рибоводно-біологічних показників самок товстолобиків в залежності від кратності циклів відтворення. // Рибне господарство. К.: "Урожай", 1993, вип. 47. - С. 32-37.

Рудь Н.П., Третяк А.М. Использование теплой воды Бурштынской ГРЭС при формировании и эксплуатации маточных стад растительноядных рыб и буффало. // Проблемы производства и переработки рыбы и других гидробионтов (Материалы научно-практической конференции) 24-25 ноября 1993 г., Киев-1993. - С. 67-68.

Рудь Н.П. Выращивание крупного посадочного материала большеротого буффало и белого толстолобика на естественной кормовой базе водоема-охладителя. // Тезисы докладов Всероссийского науч.-производ. совещания по проблемам развития пресноводной аквакультуры. 15-19 ноября 1993 г. М. - 1993. - С. 28-29.

Наказ від 01 серпня 2001 р. ╧231/63/72 Міністерства аграрної політики, Державної акціонерної кампанії "Хліб України" та Української Аграрної Академії "Про заходи щодо розвитку комбікормової промисловості та збільшення обсягів виробництва комбікормів".