Шановнi колеги!
Для кожнойi областi можна розробити аналогiчну програму.
I виконати можна буде, якщор на це буде воля.
Треба вимагати вiд обласних та мiсцевих Рад передбачати в бюджетах
кошти на заходи енергозбереження та розвиток альтернативнойi
енергетики.
Сергiй Федоринчик, керiвник iнформцентру УЕА "Зелений свiт"
--------------------------------------------------------------

Концепцiя програми енергозабезпечення районiв Черкаської областi

Енергетика - базова галузь, вiд якої у найбiльшiй мiрi залежить ефективнiсть економiки та забезпечення вимог розвитку соцiальної сфери. Фiнансова криза, криза неплатежiв в Українi зумовлюють неякiсне енергопостачання споживачiв, великi збитки у виробничiй сферi, незадовiльне поповнення державного i мiсцевих бюджетiв, а в кiнцевому результатi - зниження життєвого рiвня населення. Усi недолiки в енергозабезпеченнi економiки i населення України викликанi дефiцитом енергоносiїв власного видобутку, пiдвищенням цiн на них на свiтовому ринку, недосконалою структурою економiки, низькою культурою
енергоспоживання. За цих обставин проблема енергозабезпечення споживачiв Украiни може бути розв'язана за рахунок впровадження енергоефективних (енергоощадних) технiки i технологiй та широкомасштабного використання нових (нетрадицiйних) i поновлюваних джерел енергiї (НПДЕ). Заходи щодо енергоощадностi в рiзних регiонах залежно вiд клiматичних i виробничих умов дуже рiзноманiтнi i мають визначатися окремо для кожного району, галузi чи пiдприiмства, тодi як заходи щодо використання НПДЕ повсюдно можуть здiйснюватись за такими напрямами: вiтроенергетика, мала гiдроенергетика, мiсцевi види палива, сонячна енергетика, використання енергiї довкiлля та вторинних енергоресурсiв. Однак при визначеннi заходiв щодо використання НПДЕ мають обов'язково враховуватися регiональнi клiматичнi та виробничi вiдмiнностi.
З огляду на зазначене, основний змiст робiт з впровадження НПДЕ в районах Черкаської областi полягає в наступному. Вiтроенергетика. Впровадження вiтроенергетичної технiки буде здiйснюватись у трьох напрямах. Найпростiший варiант - органiзацiя виробництва та експлуатацiї вiтрового механiчного приводу, вiтроустановок типу <Ромашка>. Цi багатолопатевi вiтроустановки досягають розрахункових параметрiв продуктивностi (потужностi) при швидкостi вiтру в межах 4-5 м/с i завдяки цьому вони можуть застосовуватися у будь-якому регiонi для водопiдйому, а також для приводу соломо- чи силосорiзок, млинiв, компресорiв. Споживачами цiєї технiки мають бути фермери, мелiоративнi, сiльсько-, рибо- i водогосподарськi та iншi пiдприємства. Таких суб'єктiв господарювання в Українi нараховується нинi в межах 80-100 тисяч. Якщо врахувати, що середня потужнiсть таких вiтроустановок становить близько 1 кВт, то при середнiй потребi в них на одне господарство у кiлькостi лише 2 штуки, загальна потреба по Українi обчислюється у 160-200 тис. штук.

Вартiсть однiєї установки в середньому має становити 600-800 дол. США, що зробить їх доступними для широкого кола споживачiв, тобто забезпечить їх збут. Виробництво такої вiтротехнiки доступно для будь-якого машинобудiвельного пiдприiмства. Одночасно з налагодженням виробництва цiєї технiки потрiбно створювати сервiснi структури для її
монтажу i ремонту. Другий напрям впровадження вiтротехнiки - органiзацiя виробництва, монтажу, налагодження та експлуатацiї вiтрових електрогенеруючих установок (ВЕУ) потужнiстю 20 кВт, що працюють переважно паралельно з електромережею нацiональної
енергосистеми. Вибрана потужнiсть - 20 кВт є тiєю межею, що дозволяє здiйснювати безпечну експлуатацiю ВЕУ без створення додаткової iнфраструктури (ЛЕП, трансформаторнi пiдстанцiї). Вартiсть такої ВЕУ, 8000 дол. США, робить її доступною для українського споживача та привабливою для експорту в СНД, насамперед у Молдову, Грузiю, Прибалтику.

Технiка розрахована на досягнення номiнальної потужностi при швидкостi вiтру 8,5-9,0 м/с. Завдяки цьому в регiонах України iз середньорiчною швидкiстю 4,0 м/с вона забезпечить генерування 40000 кВт*год/рiк i окупнiсть за 6-7 рокiв, а в регiонах, де середньорiчна швидкiсть становить 6,0 м/с, вона забезпечить генерування 80000 кВт*год/рiк i окупнiсть за 4-5 рокiв. Для порiвняння: нинi в Українi випускається ВЕУ USW 56-100 потужнiстю 107,5 кВт, яка в умовах Криму забезпечує генерування 40000-50000 кВт*год/рiк. Це кращi показники цього типу ВЕУ в Українi. Коштує ВЕУ USW 56-100 62.000 дол. США. Для її роботи необхiдно створювати додаткову iнфраструктуру. Сумарнi питомi вкладення становлять у цьому випадку 880 дол. США на 1 кВт встановленої потужностi. Потреба у ВЕУ потужнiстю 20 кВт в Українi обчислюється у 100000-150000 шт. Її основнi споживачi - фермери, сiльськогосподарськi пiдприємства.

Органiзацiя серiйного виробництва таких ВЕУ можлива на будь-якому пiдприємствi машинобудiвельного чи електроремонтного профiлю. Третiй напрям впровадження вiтроенергетичної технiки - спорудження та експлуатацiя мережних ВЕУ потужнiстю понад 600 кВт на територii кожного району областi (при кожному виробничому пiдроздiлi районних електромереж, якi в змозi забезпечити технiчно грамотну експлуатацiю таких ВЕУ).

Кiлькiсть ВЕУ визначається для кожного району, виходячи iз потреби покриття рiзницi навантаження мiж годинами <пiк> та <нiчного провалу>. Залежно вiд обсягiв енергоспоживання району потрiбна кiлькiсть ВЕУ потужнiстю 600 кВт може становити вiд 1 до 10 штук. Для такої кiлькостi ВЕУ у будь-якому районi можна вiдшукати площадки iз задовiльним для їх роботи вiтропотенцiалом, оскiльки цi ВЕУ потребують
значно бiльших швидкостей вiтру: номiнальну потужнiсть вони досягають при швидкостi (на вiсi вiтротурбiни) 11,5-13,5 м/с. За багаторiчними даними середньорiчна швидкiсть вiтру на площадцi метеостанцiї <Христинiвка> становить 4,3 м/с.

ВЕУ потужнiстю 600 кВт комплектуються вежами висотою 50-80 м, що дозволяє очiкувати середньорiчної швидкостi вiтру на вiсi вiтротурбiни вiд 5,7 м/с до 6,0 м/с i вiдповiдного генерування електроенергiї в обсягах вiд 1,0 до 1,6 млн кВт*год/рiк, що забезпечить окупнiсть цiєї технiки в межах 10-12 рокiв. ВЕУ потужнiстю 600 кВт - надзвичайно складна технiка i можливостi освоєння її виробництва на пiдприємствах
Черкаської областi необхiдно вивчати окремо. Експлуатацiю та частково сервiс цих ВЕУ має здiйснювати персонал РЕМ. Для повномасштабного сервiсу ВЕУ необхiдно створити спецiалiзовану органiзацiю.

Вiтроелектричнi установки, що будуть експлуатуватись на територiї областi, наближенi до споживача, дозволять суттєво (на 2-4 %) скоротити втрати в електромережi, що дасть значний додатковий економiчний ефект для держави та прибуток для обленерго. З огляду на зазначене, держава та обленерго мають сприяти спорудженню цих децентралiзованих енергооб'єктiв (наприклад брати фiнансову участь у їх спорудженнi).

Мала гiдроенергетика в Черкаськiй областi має розвиватися в напрямi вiдновлення малих ГЕС, побудованих у 50-тi роки, та в спорудженнi нових малих ГЕС. В обох випадках будiвництво малих ГЕС має здiйснюватись на базi сучасної технiки з повною автоматизацiєю роботи МГЕС, тобто за варiантом безлюдної експлуатацiї з комп'ютерним
контролем та управлiнням. Основна кiлькiсть МГЕС на територiї Черкаської областi має працювати паралельно електромережi з навантаженням виключно в години <пiк>. В решту часу здiйснюється накопичення запасу води. В рядi районiв областi МГЕС можуть працювати в режимi гiдроакумулюючої електростанцiї, для накопичення запасу води
для яких можуть застосовуватися вiтровi водопiдйомнi установки та електронасоси, що закачуватимуть воду з нижнього водоймища у верхнi в години <нiчного провалу> за пiльговим тарифом.

Мiсцевими видами палива в Черкаськiй областi можна вважати бiомасу, тобто вiдходи сiльського господарства (солома, бадилля та кошики соняшникiв, вилущенi качани кукурудзи) та лiсопаркових господарств (сухостiй, обрiзь деревини) та бiогаз. Бiомасу можна спалювати в котельних для отримання тепла (гарячої води), а також використовувати для отримання генераторного газу, що на 80-100 % може замiнити моторне пальне для дизельних ТЕЦ.
Найбiльш поширеними будуть дизельнi ТЕЦ з потужнiстю електрогенератора 25 кВт та 50 кВт, якi можуть використовуватись для покриття пiкових навантажень фермерських господарств та сiльських населених пунктiв. Дизельнi ТЕЦ бiльшої потужностi можуть використовуватись в районних центрах областi та на промислових пiдприємствах. Для комплектацiї цих ТЕЦ можна використовувати вiтчизнянi дизельнi електростанцiї, а
газогенераторнi установки можуть вироблятися пiдприємствами областi. Дизельнi ТЕЦ, як ВЕУ та МГЕС, мають працювати паралельно з електромережею. Робота в режимi ТЕЦ дозволить ефективнiше (у 1,5-2 рази) використовувати енергiю спалення палива. В години, коли не буде потреби генерувати електроенергiю, дизель може приводити в дiю
тепловий насос, завдяки чому здiйснювати теплопостачання житлових та виробничих примiщень.

Надзвичайно великим ресурсом для енергозабезпечення сiл може бути бiогаз, отриманий анаеробною переробкою гною та iнших органiчних вiдходiв в метантенках. При нормальному розвитку економiки i особливо сiльського господарства в Українi для забезпечення родючостi грунтiв потрiбно мати стадо великої рогатої худоби (ВРХ) у 40-60 млн голiв, що може забезпечити сировини для отримання 12-16 млрд куб. м бiогазу.
Цiєї кiлькостi бiогазу достатньо для забезпечення побутових потреб в газi сiльського населення (опалення, приготування їжi) та частково для роботи дизельних ТЕЦ. Обладнання для виробництва бiогазу може випускатись заводами Черкаської областi. Окрiм ВРХ Україна з часом наростить поголiв'я свиней. Гнiй iз свиноферм без обробки шкiдливий для грунту (i питної води). Пiсля його обробки в метантенках вiн стає
нешкiдливим корисним добривом.

Для отримання бiогазу можна ефективно використовувати також курячий послiд, свiжу зелену бiомасу (бур'яни) та iншi вiдходи (наприклад, м'ясокомбiнатiв, шлами очистки каналiзацiйних стокiв).
Серед iнших мiсцевих видiв палива необхiдно мати на увазi можливiсть i необхiднiсть використання горючих побутових i промислових вiдходiв. Теплопостачання об'єктiв за рахунок використання НПДЕ може здiйснюватись шляхом спалення в котлах та у дизельних ТЕЦ мiсцевих видiв палива, утилiзацii енергii сонячного випромiнювання, вилучення за допомогою теплових насосiв теплової енергiї iз навколишнього середовища (грунту, грунтових вод, рiк, озер, водойм, атмосферного повiтря) та iз теплових скидiв промислових та iнших пiдприємств.
Для утилiзацiї енергiї сонячного випромiнювання i створення високоефективних систем лiтнього гарячого водопостачання у Черкаськiй областi можна налагодити серiйне виробництво сучасних сонячних колекторiв. Потреба в колекторах тiльки в Черкаськiй областi перевищує 1 млн кв. м. В iмпортi сучасних дешевих сонячних колекторiв
зацiкавлена Молдова. Тепловi насоси серiйно випускаються в Українi. Для монтажу i сервiсу сонячно-колекторних i теплонасосних систем теплопостачання необхiдно створити пусконалагоджувальнi дiльницi.

КОРОБКО Борис Павлович, заступник директора державного науково-дослiдного та проектно-конструкторського Iнституту Нетрадицiйної Енергетики та електротехнiки Мiненерго 253094, м.Київ, вул.Червоногвардiйська, 20А; тел.044/551-6632,факс.551-66-62;
--
Serghiy M. Fedorynchyk <fedoryn@grworld.freenet.kiev.ua>,
Director of Zeleny Svit Informational Centre,
Ukrainian Environmental Association "Zeleny Svit" (Green World)
Post address: post box 449, Kyiv-1, 01001, Ukraine;
Phone (380-44) 456-3435, fax connected manually on request