Хто такі пухоїди?

Юрій Бойчук
кандидат біологічних наук,
доцент каф. зоології
Харківськго Педагогічного Університету

Малюнки - Костянтина Скубицького

Цікавою групою безкрилих комах, що нагадують вошей і мають ротовий
апарат гризучого типу, є пухоїди. Велика голова, тіло пласке, вузьке,
продовгувате, має блідо-жовтий колір. Через напівпрозорі, але дуже міцні
покриви просвічується шлунок.

Більшість пухоїдів сліпі. Лише у деяких видів збереглося одне, ледве
помітне око. Довжина комах варіює від 1-го до 11 міліметрів.
Пухоїди є ектопаразитами (зовнішніми паразитапи) птахів і ссавців.
Одні з них живуть в пір'ї голови, інші - на крилах птахів.

Одні мають короткі ноги, інші - довгі, однак і перші і другі ведуть
малорухомий спосіб життя. Але є й такі види, котрі тримаються біля
самої шкіри і здатні так швидко бігати між пухових волокон і пір'їн,
що їх важко зловити. До групи малорухливих належать справжні
вегетаріанці - вони живляться фрагментами рослинності, котра
потрапляє на тіло птахів.

Інша група рухливих комах полюбляє змішану дієту. Вони гризуть пухові
волокна, а якщо знайдуть невеличку ранку на тілі хазяїна, переходять на
споживання крові. Саме їдять, а не смокчуть бо не бають гострого хоботка.
Періодично пухоїди виходять "пастись" на верхівки тонких пушинок,
гризуть бокові відгалудження пір'я, або споживають лусочки епідермісу,
що утворюються на тілі щедрого хазяїна.
Іноді в специфічній сфері свого існування їм випадає на десерт поласувати
виділеннями сальних залоз або квітковим пилком, котрий випадково
потрапляє в період цвітіння на тіло птаха.

Серед пір'я птахів похоїди мають всі необхідні умови для життя - відповідну
температуру, вологість та інші важливі характеристики сфери існування,
котрі заледать від видової належності птаха. Наприклад, фізіологічні норми
коливання температури тіла складають:

у курки - 40.5 - 42^оС;

качки - 41.0 - 43.0^оС;

гуски - 40.0 - 41^оС;

індички - 40.0 - 41.5^оС;

голуба - 41.0-44.0^оС;

В залежності від цього для пухоїдів характерна сувора приуроченість до певного виду
хазяїна. Зараження птахів пухоїдами відбувається при контакті з представниками свого виду.
На молодих пташенят пухоїди переселяються з батьків ще в гнізді.

Пухоїд качиний

(Trinoton querquedulae L.)

Іноді пухоїдів переносять мухи-кровососки. Але в цьому випадку похоїди виживають
лише в тому випадку, якщо їм пощастило потрапити на відповідний, свій вид господаря.
Цікаво, що підкинуті в чуже гніздо пташенята зозулі не уражуються паразитами-пухоїдами
своїх нових батьків.

Зозулі мають своїх специфічних пухоїдів, котрими вони обмінюються в в дорослому стані
під час спарювання. У відповідності до біологічного закону Келлога, спорідненість видів
пухоїдів відповідає спорідненості їх хазяїв. Пухоїди іноді допомагають орнітологам вирішити
питання систематичної спорідненості різних груп птахів. Саме завдяки їм, було з'ясовано
багато суперечливих філогенетичних питань по багатьох рядах і родинаї птахів.

Пухоїд курячий

(Menopon gallinae L.)

У своєму затишному помешканні пухоїди мають також умови для своїх ніжних переживань.
Тут серед пуха, керуючись чутливими вусиками, у атмосфері сильних запахів виділень
сальних залоз господаря, самцям вдається легко знаходити запах своїх наречених.
Копулятивний орган у пухоїдів має досить складну будову.

При відкладанні, самка не сходячи з місця, приклеює липкою речовиною свої довгасті
яєчки при основі пера, тобто в найбільш теплому місці. Пухоїди можуть відкладати яйця
протягом всього сезону. Для цього на тілі теплокровної тварини вони мають відповідні
умови, а яйця розвиватимуться за стабільних умов за будь-якого сезону.

Яйця пухоїдів мають цікаву будову. Вони мають складну гравіровку, витончену
поверхневу архітектуру і оригінальну будову пор через котрі дихає мікроскопічний
зародок.

На самій верхівці яйця є отвір - мікропіле з кришечкою. При вилупленні з яйця, личинка
відкриває її своїми щелепами і тім'ям. Розвиток яєць триває близько 2 тижнів, а оскільки
розвиток у пухоїдів прямий, без перетворень, то личинки виходять з яйця дуже схожими
на дорослих особин. Одразу після вилуплення вони приєднуються до своїх батьків,
щоб розділити з ними стіл і житло. Коли птахи линяють, для пухоїдів настають чорні дні.

Цей період вони відчувають і намагаються якомога швидше перебратись на нове пір'я,
що пробивається. Але і серед пухоїдів є ледарі - вони опадають разом з пір'ям.
Їх чекає загибель, тому що окремо від хазяїна вони вижити не можуть.
На них також чекає смерть, якщо птах гине. Але життя не припиняється,
бо їх вцілілі родичі численні і добре захищені самою природою. Під час насиджування
і при годівлі пташенят, пухоїди перелазять на молодь і разом з ними продовжують свій
шлях.Живих пухоїдів можна навіть знайти на теплих яйцях в гніздах деяких видів
болотних птахів. На даний час науці відомо близько 2500 видів пухоїдів.
З них 140 видів зареєстровано на території України.

Волосоїд собачий

(Trichodectes canis Deg.)

Є пухоїди, котрі паразитують тільки на ссавцях.
Їх налічують біля 100 видів. Всі вони мають по одному кігтику на лапках,
інші - по два. Це так звані волосоїди. Вони рухаються серед волосяного покриву при
допомозі кігтика і щелеп. Всі волосоїди досить дрібні (1-3 мм), ведуть малорухомий
спосіб життя, живляться лусочками епідермісу, частинками волосся та виділеннями
сальних залоз. Ці паразити живуть на тілі кішок, собак, коней, крней кіз, великої рогатої
худоби, білок, оленів. Такі близькі за походженням види, як собака і вовк можуть мати
на собі однакового паразита - волосоїда собачого. Цей пухоїд має рудо-коричневе
забарвлення і часто оселяється на цуценятах, зосереджуючись перш за все на голові
і шиї. На щастя, жоден з чисельних видів пухоїдів не живе на людині.

Лише іноді деякі пташині види можуть нетривалий час перебувати на людині,
але згодом гинуть. Невелика кількість видів пухоїдів, які живуть виключно на
пір'ї птахів (їх називають пероїдами), залишаються майже непомітними для
хазяїна.
А ті, що рухаються по тілу птаха, зшкрібають ороговілі фрагменти епітелію
- викликають сверблячку, турбують, виснажують птахів. Особливо страждають
від пухоїдів ослаблені особини, котрі не в силах постійно очищати своє пір'я від
паразитів.
Деякі пухоїди є особливо небезпечними паразитами, тому що при допомозі своїх
щелеп, роздирають на шкірі ніжні місця з метою поживитися елементами крові.
Свійські птахи, уражені пухоїдами знижують свою продуктивність і втрачають
резистентність до різноманітних захворювань. Варто відзначити, що і самі
пухоїди здатні переносити, а вірніше бути проміжними хазяями ряду гельмінтів
- собачого ціп'яка, нематод-філярій. Забезпечення чистоти, ругулярні купання,
дезінфекція приміщень і самих тварин, є основними заходами у боротьбі з такими
серйозними паразитами, як пухоїди.

Ключові слова:

Юрій Бойчук (Yuri Boichuk),
Комахи, пухоїди, волосоїди, ектопаразити,
насекомые, пухоеды, власоеды, эктопаразиты;