ДО ТАЄМНИЦЬ ВУХОВЕРТОК

Одними з надзвичайно цікавих тварин є вуховертки - представники шкірястокрилих комах. З пермського періоду вони дійшли до нас в майже незміненому вигляді.
В світовій фауні їх зустрічається більше тисячі видів. Це в основному тропічна група, але є й мешканці помірних широт.
В фауні Україні їх описано 10 видів. Найчастіше у нас зустрічаються вуховертка звичайна /Forficula auricularia/, вуховертка прибережна /Labidura riparia/ і вуховертка городня /Forfocula tomis/.

В фауні СНД зустрічається рідкісний і зникаючий вид - вікаруюча вуховертка /Forfocula vicaria/ котра занесена до Червоної Книги і потребує охорони.

Вуховертки мають витягнуте, циліндричне тіло, вкрите міцним, блискучим хітином, відносно короткі вусики і ротовий апарат гризучого типу, який має також пристосування для злизування рідкої їжі.

Передній їх край тіла хітинизований і утворює луску - рогову пластинку, до якої ззаду примикає ніжна, віялоподібна частина крила. В спокійному стані це крило досить своєрідно складається втричі -вздовж по складкам віяла, потім віяло перегинається впоперек і ще раз складається вздовж. Зверху крила прикриті короткими, твердими надкрилллями, з під яких назовні виступають тільки кінці лусок. Ноги короткі, бігального типу. Вуховертки літають, але дуже рідко, бо їм важко розкривати крила. На кінці черевця у вуховерток є кліщевиднт церки, які розвішені більше у самців, ніж у самок. Це орган захисту і нападу. Також вони виконують допоміжну функцію при розкриванні крил. При захисті вуховертка вигинає досить пластичне тіло догори і заносить церки над головою. М’язи церок достатньо розвинені і ними комаха може досить болісно ущипнути за шкіру. За це у народі їх звуть щипавками.

Наша звичайна вуховертка не створює враження наявності у неї особливої м’язової сили. Але до цікавих висновків прийшли вчені, коли порівняли підйомну силу різних тварин - людини, слона, верблюда, комара, мурахи і вуховертки. Якщо надзвичайно тренований спортсмен може утримати вантаж, котрий в чотири раза перевищує його власну вагу, то вуховертка утримує вантаж, який в 200 разів більший за її власну вагу. Отже, якби вуховертка досягла розмірів слона, то вона змогла б зсунути з місця піраміду Хеопса.

Вуховертки - тепло- і вологолюбиві тварини, ведуть прихований нічний спосіб життя. Вдень вони ховаються в різних щілинах, під корою дерев, камінням, чому сприяє їх пласка форма тіла. Більшість вуховерток є космополітами і живуть на всіх континентах. Нерідко оселяються в житлі людини, якщо там підвищена вологість.
Живляться вуховертки тваринною і рослинною їжею та грунтовим детритом. Можуть незначно пошкоджувати овочеві, плодово-ягідні і квіткові культури. У рослин їх приваблює солодкий сік та ніжні пелюстки квіток.
Наша звичайна вуховертка раніше тривалий час описувалася в літературі як серйозний шкідник багатьох культур. Але в останні роки з'явилося багато повідомлень про корисну діяльність цієї комахи. Виявилося, що вона знищує багатоьх шкідників плодового саду, наприклад, гусениць розанної листовійки, мегалебської і вербової молі, сливової плодожерки, попелиць. Вона є активним хижаком і для гусені яблуневої плодожерки, підкірної листовійки, яблуневої склівки. На штамбах плодових дерев під корою, в місцях де є морозобоїни і сонячні опіки, куди звичайно відкладають яйця яблунева склівка і підкірна листовійка, а також заповзають в пошуках місця для заляльковування гусениці яблуневої склівки, часто зустрічали по 15-30 вуховерток. В лабораторних дослідах також підтверджувалася корисна діяльність цієї комахи. За 9 днів три вуховертки з’їли 64 молодих гусениці склівки, в іншому досліді - 16 дорослих гусениць. Перевага віддавалася гусеницям молодшого віку. В Єгипті деякі вуховерток знищують гусениць бавовникової совки, в Австралії - цикадок, що завдають шкоди цукровій тростині, у Франції - гусениць яблуневої плодожерки, в Італії - лялечок візового листоїда. Але серед вуховерток є й ектопаразити теплокровних тварин. Вони живуть в шерсті деяких летючих мишей, які мешкають в тропіках, головним чином, на острові Ява, в Південній Америці і Південній Африці. Такі вуховертки живляться лусочками епідермісу шкіри своїх хазяїнів, виділеннями жиру і поту, але кров не смокчуть.
Вуховертки - комахи з неповним перетворенням. Європейські види дають одне покоління за рік. Парування особин відбувається восени. Зимує запліднена самка в земляній циліндричній камері, яку вона виготовляє сама.

Рано навесні, а в південних районах, навіть взимку, самка відкладає яйця і виявляє надзвичайну турботу про своє потомство. Відкладені яйця вона весь час облизує і перевертає, всіляко створюючи сприятливі умови для розвитку зародка. Серед вуховерток є і живонароджуючі види - в яйці міститься готова до вилуплення личинка. Самка відразу після відкладання яйця щелепами розриває оболонку і звільняє личинку. До другої линьки самка оберігає своє потомство, весь час його, облизує і, можливо, годує в цей період. Личинки /вірніше німфи/ від 4 до 6 разів линяють і досить швидко ростуть. Імаго і личинки часто утворюють скупчення із багатьох сотень особин.
Існує повір’я, що вуховертки мають звичку залазити у вухо сплячої людини, особливо дітей, і розривати барабанну перетинку. Подібні факти науці не відомі, хоча це відбилося у назві комахи на багатьох мовах світу. Вуховертки - абсолютно невинні, навіть корисні тварини. Поспостерігайте за ними і ви багато чого нового і цікавого відкриєте для себе.