Xilocop

Лист до редакції

БДЖОЛА -ТЕСЛЯ

Шановна редакція!

Дуже хочу дізнатися, що за комаха живе у нас на дровах у пеньку. Той старий пеньок ми не чіпаємо, а комаха щороку туди прилітає. Нажаль, я не маю можливості зробити її фото. Зовні комаха дуже схожа на збільшену втричі бджолу, має дві пари крил, надкриль нема. При польоті гучно гуде. Здатна летіти черевцем уперед. Забарвлення тіла переливчасте від чорного до синього, фіолетового. Самку від самця відрізнити неможливо. Комаха не агресивна, однак налітає на людину, якщо та підходить надто близько до гнізда. Хід до нього має діаметр близько 1-го сантиметра. З'являється комаха з настанням тепла. Надіюсь, що ви напишите про мого улюбленця. Буду рада будь-якій інформації. Сподіваюсь, що багатьом моїм одноліткам буде цікаво розкрити таємницю такої красивої комахи.

Іваненко Олександра (14 років)

смт Буки, Черкаської обл.

Маньківського р-ну

Редакція звернулась за консультацією до нашого постійного автора - видного українського науковця-ентомолога, кандидата біологічних наук, доцента Харківського Педагогічного Університету - Юрія Бойчука.

Йому було надіслано листа нашої читачки, на которого він відповів цікавою, докладною, інформаційно наповненою статтею. На нашу думку, вона якнайкраще може згодитися шкільним вчителям при висвітленні відповідних тем в програмі шкільного курсу біології. Особливий інтерес становлять ілюстрації, виготовлені постійним співавтором науковця - Костянтином Скубицьким. Малюнки є напрочуд вдалими і майстерними.

На нашу думку, особливо цікавою стаття є для студентів біологічних факультетів, а також для всіх любителів природи він школярів, аж до спеціалістів-екологів. Адже навіть природничникам іноді приходиться прикладати чималих зусиль, щоб протягом тривалого часу, шляхом ретельних пошуків, з розрізнених бібліографічних джерел, скласти цілісну картину цікавого явища.

В прироі є небагато комах, котрі можуть бути порівняні за багатьма особливостями біології з гігантською бджолою-теслею або ксилокопою. Зовні вона дещо нагадує великого джмеля.

Довжина її тіла сягає 27 мм, забарвлення чорне з темно-фіолетовим відливом, крила - коричнево-чорні, непрозорі, також з синьо-фіолетовим відтінком.

Нині науці відомо біля 300 видів ксилокоп, котрі розповсюджені переважно в тропічних і субтропічних зонах земної кулі. Область поширення бджоли-теслі охоплює Европу (крім північних районів), Північну Африку, Кавказ, а також Азію (від західних регіонів до Монголії та Китаю). В фауні України зустрічається два види ксилокоп - звичайна (Xylocopa valga Gerst.) /верхній малюнок/ і фіолетова ( X. violaceae L.). Ці бджоли поширені в Закарпатті, Київському та Чернігівському Поліссі, в центральних та південних областях, в Криму. Встановлено, що в Азії межі ареалу ксилокопи звичайної співпадають з межами степових ландшафтів. В Европі межі ареалу цього виду співпадають з межами стародавніх степів, котрі зникла декілька тисяч років тому. В ті часи клімат був значно теплішим, на місці теперішніх тундр росли ліси, а степи далеко заходили за межі нинішньої лісової зони. Після настання похолодання, рослинні зони зсунулись на південь, але деякі види тварин залишились на старих місцях існування, пристосувавшись до нових умов. В цих випадках сучасне розташування ареалів видів допомагає нам зрозуміти процес біологічної історії Землі.

Ксилокопа фіолетова - вид більш південний, один з тих середземноморських представників бджолиних, котрі поширені в Криму, Карпатах, на Кавказі і навіть Копетдазі. Але в цілому її ареал удвічі менший, ніж у ксилокопи звичайної.

На превеликий жаль, чисельність цих чудових комах катастрофічно зменшується і вони занесені до Червоної Кнгиги України, отже потребують всілякого захисту і охорони з боку всіх без вийнятку громадян нашої країни.

Біологія цих двох видів подібна. Вони належать до ряду перетинчастокрилих і родини Антофорид. Обидва види дають одне покоління потомства на рік. І лише в південних частинах ареалу можливе дворазове розмноження протягом одного вегетаційного сезону. Харктерний для ксилокоп біотоп - деревинна, чагарникова рослинність (лісосмуги, зарослі гірські схили. Вони також можуть заселяти різні дерев'яні споруди. Дорослі комахи літають з кінця травня по серпень.

Особливу цікавість являють гнізда цих комах. Вони їх влаштовують в мертвій деревині - пнях, телеграфних стовпах, стінах брусових будівель, іноді в тріщинах скель, або навіть у грунті. Підмічено, що бджоли-теслі часто оселяються в деревині ураженій грибами. Вірогідно, це обумовлено тим, що така деревина більш м'яка і зручна для "теслювання".

Будує гнізда самка. Її інструментом для роботи є щелепи і передні ніжки. Цікаво, що щелепи працюють почергово. Обома щелепами одночасно, комаха користується лише, як кліщами, щоб відривати шматочки деревини.

Вхід до гнізда бджола розташовує, як правило, з південного боку стовбура. Товста, розширена частина ходу спочатку єде горизонтально, а потім різко згинається донизу, або ж піднімається догори. Довжина такого каналу може досягати 25 см. При цьому один хід веде в два-три паралельних канали. На будівництво і влаштування ходу бджола витрачає декілька днів. Вертикальний хід бджола ділить перегородками на комірки таким чином, що дах кожної з них є дном наступної. В кожній комірці закладається запас провізії - медвяне тісто, котре є сумішшю пилку, нектару і меду. Це тісто і є основним кормом для личинок бджоли. На нього самка ксилокопи відкладає крихітне яйце, запечатує комірку і більше ніколи донеї не повертається. Личинку в майбутньому, на відміну від звичайних бджіл, чекає самостійне життя.

Першу комірку бджол-тесля споруджує на самому дні каналу. Над нею надбудовується наступна, а коли увесь хід заповнюється, він стає схожим на багатоповерховий будинок. Вхід до гнізда ксилокопа закриває масивною пробкою з фрагментів деревини, котрі залишились від процесу пробуравлювання ходу. Комаха це робить, щоб зберегти мікроклімат в гнізді і таким чином захистити своє потомство від різних паразитів та хижаків. А їх, у комахи не бракує! Оси-сапігіди, їздці-гастерупції можуть зашкодити потомству ксилокоп. Личинки сапіги, будучи відкладеними поверх яйця бджоли теслі, спочатку знищують яйця личинки-господаря, а потім і запас корму. Їздці ж личинок бджоли не займають, але прирікають їх на голодну смерть, бо споживають запаси їх корму.

Восени личинки перетворюються на лялечок. З них після періоду розвитку з'являються бджоли нового покоління. Однак, назовні вони вийдуть лише наступної весни. Щоб вийти з гнізда, кожна молода бджілка прогризає свій власний вихід. Вміння теслювати знайшло своє відображення у власній назві комахи не лише в українській, російській, а й в англійській та французькій мовах. В них комаха також зветься "теслею".

У відношенні споживання корму, ксилокопи є поліфагами - тобто споживачами різноманітного за своїм походженням харчу. Підраховано, що ксилокопа живиться на 60-ти видах рослин, що належать до 23 родин, серед котрих є плодоягідні, лісові культури, бобові, тощо. Отже, ксилокоп можна вважати добрими запилювачами рослин.

В останній час через санітарні вирубки сухостою, зменшення кількості дерев'яних споруд і надмірного застосування хімічних засобів захисту рослин, чисельність ксилокоп суттєво зменшилась. Щоб зберегти ці чудові створіння природи, треба охороняти недоторканими характерні біотопи, придатні для гніздування і розвитку личинок цих комах. Вірогідно, є сенс створити мікрозаказники, де б життя цих комах було в найбільшій безпеці. Перші штучні гнізда для цих комах запропонував ще французький ентомолог-любитель Жан-Анрі Фабр. Він помітив, що ксилокопи із задоволенням оселяються у великих пустотілих стеблах очерету. Фабр запропонував бджолам вулики з очерету власної конструкції (очеретини, розташовані в рядки). Їх одразу почали заселяти ксилокопи. Внаслідок втручання людини їх робота зводиться до мінімуму і полягає лише в тому, щоб обладнати перегородки. Бджолам це легко зробити лише за рахунок вирівнювання стінок каналу всередині пустотілої очеретини. При організації охорони місць гніздування ксилокоп, треба враховувати, що бджоли часто займають гнізда своїх попередників. Місця, де відмічені скупчення гнізд більш ніж 100 особин бджіл-тесль, треба наносити на географічні земельні мапи господарств. Районні служби захисту рослин (підприємства Сільгоспхімії) і землевпорядкування мають бути попереджені про розташування крупних популяцій зникаючих (червонокнижних), корисних і рідкісних комах та проінформовані про способи сприяння їх охороні та збереженню. Особливо цінні місця мешкання ксилокоп охороняються в режимі державного ентомологічного заказника або у формі шкільного мікрозаказника, мікрозаповідника, агрорезервата. В таких випадках рішення місцевих керівних структур може бути закріплене у вигляді відповідного рішення місцевої, районної чи обласної Ради народних депутатів.

Заказник (або інша форма території, що охороняється) включає в себе власне колонію, тобто територію, зайняту гніздами та кормову ділянку, котра використовується населенням колонії (наприклад ділянка різнотрав'я в радіусі 200 м від колонії). Кормовою ділянкою може слугувати ділянка з штучним насінневим висівом багаторічних ентомофільних культур - тобто медоносів, котрі є привабливими для комах-опилювачів. Площа заказника може варіювати від 0.5 до 10 га. При цьому не менше третини від загальної площі відводиться під кормову ділянку.

На межах заказника встановлюють попереджувальні щити з поясненням і переліком дій, заборонених на даній території. При необхідності ділянку огороджують, щоб на неї не заходила худоба. Навколо заказника встановлюють охоронну зону шириною не менше 200 метрів, де заборонено застосовувати отрутохімікати.

У кожному господарстві доцільно створювати мережу заказників корисних комах, що мабть між собою екологічний зв'язок (шляхи міграцій, резервні кормові угіддя). Це можуть бути лісосмуги, ділянки цілинного різнорав'я. Все це сприяє стабільності і відновленню популяції червонокнижного виду, а в результаті - оздоровленню всієї екологічної обстановки, в тому числі й збільшенню ролі комах у створенні і захисті врожаїв.

Юрій Бойчук

канд. біол. наук, доцент

Художник - Костянтин Скубицький