18.12.99.
Шановна редакція журналу “Натураліст”!
Вітаю Вас з наступаючим Новим роком і бажаю всього найкращого. Мені дав ваш журнал один знайомий. Побачивши у ньому об’яву про фотоконкурс, я вирішив одразу написати. Мене звуть Масалов Михайло, мені 13 років. Я дуже захоплююсь фотографуванням і мрію стати професійним фотографом. На даний час я вже маю п’ять чудових кольорових світлин. На них зображена найбільша хитрунка лісу - лисиця. Свою роботу я вирішив назвати “Лисиця в селі“, адже її дійсно сфотографовано в селі, при дуже цікавих обставинах.
Фотографував я фотоапаратом "MINOLTA" RIVA 100 AF, з об’єктивом 34 мм. Користувався я плівкою Kodak 20
Лисиця в селі !
Михайло Масалов
Я лежав на дивані у хаті в нашому селі Пустоварівка Сквирського району Київської області, і читав кижку. Раптом з вулиці долинув якийсь шум і я вийшов поглянути що сталось.
Галас долинав з сусіднього подвір'я. Сусіди лаялися, кури кудахкали, свині кувікали. Виявляється, прибігла лисиця і задушила курча, але мужні власники пернатої жертви її відбили. Вони вважали, що лисиця обов'язково повернеться, причому сьогодні. Я вирішив не втрачати нагоди, щоб зробити кілька
чудових світлин. Отже, я сходив додому, взяв фотоапарат і поклавши курча на лаві біля сусідського двору, влаштувався навпроти в кущах бузку.Чекати прийшлось трохи більше години. Аж ось на стежці між двома кущами (в одному з яких засів я) почувся шурхіт. Я приклав відеошукач фотоапарату до ока і приготувався. Руда злодійка дуже здивувала мене, виринувши несподівано перд об'єктивом. Я блискавично зробив три перші знімки.
Перший кадр вийшов не дуже вдалим - лисиця була надто близько до об’єктива. Спочатку вона зупинилась, але потім побігла побачивши, що я більше не рухаюсь.
Не варто звертати уваги на біле простерадло біля лисиці на другій світлині.
Вітер здув його з мотузки, на якій воно сушилося і здалеку воно схоже на забиту білу курку.
Оговтавшись, я побіг за нею. Та вона хутко прошмигнула під парканом в наш двір. Через це в погоні за нею, мені довелося оббігти кругом через хвіртку.
За сараєм у нас звалище різного непотребу. Там стояв пустий газовий балон - у цьому місці глухий кут. З одного боку - сарай, з іншого - сусідський гараж, а з третього - дерев’яний тин, вкритий клейонкою і дротяною сіткою. В ньому є дірка, але на той час вона була закрита консервною бляшанкою. Так от, лисиця побігла саме туди! Я, звісно, за нею. Лисиці не було куди тікати, але вона невідомо як відчула, що звідти можна вибратись.
Вона стала задніми лапами на балон, а передніми почала бити по бляшанці.
Я не знаю, як це їй вдалося, але вона відкинула бляшанку і втекла. Більше ми її не бачили.
Можу лиш додати, що ця історія сталася 25 липня 1998 року.
Набір тексту та редагування Аліни Кочуби.
________________________
Свої зауваження і враження надсилайте нам:
nature@nature.kiev.ua©
При передруковуванні або копіюванні, посилання на авторів та журнал "Натураліст" з вказанням електронної адреси сайту, є обов'язковим.©
При републикации или копировании, ссылка на авторов и журнал "Натуралист" с указанием электронного адреса сайта, обязательны.