Ви любите їжаків?

(фрагмент з недописаної книжки)

На пташиному ринку в ряд продавців кошенят та щенят затесався якийсь молодик, котрий продавав їжаченя. Воно було маленьке і на вигляд зовсім змучене. Втративши або ще не набувши природньої полохливості і обережності до людей, воно кволо лазило по коробці і маленькими зацікавленими очицями розглядало людей, які байдуже проходили повз нього. Природня цікавість, характерна для всіх малят та відсутність страху, збили з пантелику Млина і він необережно поцікавився вартістю тваринки. Юнак продавав колючого полоняника за ціну рівну пляшці вина.

Так їжак поповнив вже і без того численний видовий склад Млинової та Басіної зоологічної колекції. Потрапивши у Ноїв ковчег - багатокімнатну квартиру у старезному будинку з колосальною за своїми розмірами кухнею, довжелезними коридорами, з величезною кількістю закапелків, проходів між ящиками, комірками, тумбочками, столами, мішками, чемоданами та ще Бо-зна чим, він пропав безслідно. Зник, як на той світ.

Їжака-примару практично не було ні видно ні чутно з місяць. Про нього навіть встигли забути. Але якось негадано він дав знати про своє існування громоподібним двигтінням усього, що можна зрушити з місця. Так стало цілком зрозумілим, що іжаченя вже добряче виросло.

У зовсім негуманний спосіб по відношенню до законних господарів квартири, їжак починав видобувати страшенний грюкіт саме тоді, коли всі відходили до сну. Тільки но вимикалось світло і господарі лягали спати, все, що могло скрипіти, дзелінчати або ще якимсь чином відтворювати страшні звуки, приводилось ним у рух. У міру того, як невеличка мила тваринка перетворювалась на все більшу нахабну, кривоногу істоту, збільшувалась і потужність видобуваних ним звуків. Еквівалентно нічній діяльності їжака, зростала і міра нелюбові до нього. Через цю свою несамовиту схильність створювати небажаний звуковий фон, Бася назвала бідолашного їжака страшним прізвиськом - Геббельс. Кожного ранку вона повзала рачки по величезній кухні, вигрібаючи віником з-під меблів скляні осколки розбитих банок та пляшок.

Млин здійснив кілька безуспішних намагань зловити їжака. Озброївшись рибальською підсакою, він тихо немов прикордонник сидів у засідці з пів-години, але їжак виявився більш досвідченим партизаном і на полювання не вийшов. А Млинові не поталанило - він заснув сидячи в повній темряві на маленькому стільчику і мало не розбив собі голови, схилившись спросоння на бік.
Зненацька прокинувшись, він довго не міг второпади де він і що з ним сталося. Згадавши, що він на їжачиному сафарі, Млин заспокоївся, зрозумів, що зазнав фіаско, піднявся і пійшов навпомацки до ліжка. Більше він не поновлював своїх спроб зловити хулігана.

Квартира дісно була надто великою, для того, щоб в ній можна було вловити їжака. Бажання вполювати привида залишилось практично нездійсненним наміром. Знайти його не було ніякої можливості. Вночі їжак бешкетував, а на ранок забирався у найвіддаленіший закуток і тихо засинав. Дуже швидко причини нічних погромів з"ясувались. Їжак, що за біологічними ознаками є комахоїдою, нічною твариною, не міг відмовити собі у полюванні на численних тарганів. Однак пасувати перед їжаком комахи не збирались. Таргани мільйонами успішно плодились в старій захаращеній квартирі. На місце знищених, швидко ставало достойне поповнення. А їжак щоночі, зчиняючи страшний лемент, влаштовував на них полювання.

Ситуація була не на боці людей. Таргани пережили геологчний період тривалістю у мільйони років еволюційного пристосування і не зникли. Не було такої певності і цього разу. Було абсолютно зрозуміло що всіх тарганів їжак не переловить. Млин довго шукав вирішення проблеми і таки дійшов до істини.

Він підглянув рішення у природи і вийшов з положення у досить простий спосіб. У випиту звечора пляшку пива, вночі налазило чимало тарганів. З того часу старе пиво, налите у блюдця, ставили в центрі кухні і вимикали світло. Улюблений для комах запах приманював їх з усієї квартири. Вони як зачаровані повзли до пива. А поряд лежав розтовстілий Геббельс і їв, їв, їв.

З того часу він перестав ганятись за тарганами по всій квартирі. Вони самі йшли до нього. Нічні погроми припинились. Але про нього не забули. Бо у кімнатних іжаків є одна суттєва вада: їх не можна виводити на повідку на вулицю, щоб вони там справляли свої природні потреби. І це зовсім невесело. Хоча... можна й звикнути. Але всеодно неприємно.

Більшість людей погано вчать у школі біологію і з дитячих років зафіксували у своїй пам’яті картинку, на якій зображено їжачка з неодмінним грибком чи яблучком, наколотим на голки.
Варто зазначити, що первинний варіант малюнка належить якомусь ідіоту-художнику, котрий перш ніж малювати, полінувався заглянути в енциклопедію щоб дізнатись, що їжаки - це комахоїдні тварини, котрі ніколи не їдять грибів чи яблук.

Навесні одностайно вирішили надати Геббельсу свободу десь у лісі під Києвом. Як і все живе він мав природнє право дати потомство, щоб виправдати своє існування.
Дав би Бог, щоб недолюдки, як отой молодик, не ловили маленьких їжаченят з метою продати.
А дурні б не купували, щоб не ускладнювати собі життя.
Бо їжак у квартирі - то біда!