Художник ма╓ особливий дар - безпосереднього сприйняття Св╕ту таким, яким в╕н ╓. Тому в╕н часто бачить те, чого ми не пом╕ча╓мо. ╤ намага╓ться передати нам через свою творч╕сть. Та ми не зверта╓мо на це увагу, бо, заклопотан╕ повсякденн╕стю, не хочемо витрачати час та сили на розум╕ння образно╖ мови мистецтва.

Чи випадков╕ ц╕ два образи? Чи не являють собою вони, в хронолог╕чному по╓днанн╕, метафору нашого розвитку, нашого шляху?

Quo vadis? Куди йдеш?

╤ що чека╓ тебе там, де зак╕нчу╓ться п╕сок? Чи не безодня? Та, про яку писав Лев Гум╕льов (⌠А дух безодн╕ був ворогом, контакт з ним означав зречення радощ╕в св╕ту, любов╕ до св╕ту ╕ повну самотн╕сть, що випливала ╕з принципу заперечення■)?

Питання, на як╕ не ╕сну╓ в╕дпов╕д╕┘

╤сну╓ лише виб╕р - перед кожним ╕з нас. Щодня, щомит╕.

Дивн╕ реч╕ породжу╓ ╕нод╕ наша св╕дом╕сть. Герман Гессе у книз╕ ⌠Гра в б╕сер■ (Нобел╕вська прем╕я 1946 року) сказав: ⌠Пройшло, однак, досить багато часу, перш н╕ж проклало соб╕ дорогу розум╕ння того факту, шо ╕ зовн╕шн╕й б╕к цив╕л╕зац╕╖, ╕ техн╕ка, промислов╕сть, торг╕вля тощо, також потребують в загальн╕й основ╕ ╕нтелектуально╖ моральност╕ й чесност╕■.

А що означають ╕нтелектуальна моральн╕сть та чесн╕сть?

Власне, щоб пояснити це, Гессе й писав сво╖ книги. Принаймн╕, в╕н намагався пояснити. Х╕ба його провина в тому, що ми не бажа╓мо пояснень?

Високоосв╕чена людина, представник цив╕л╕зованого сусп╕льства, Гессе ц╕лком м╕г орган╕зувати щось таке супер╕ндустр╕альне √ пом╕стити Кастал╕ю у гранд╕озний мегапол╕с, спорудити велик╕ сяюч╕ хмарочоси, нафарширован╕ найнов╕тн╕шою апаратурою, ╕, як сказав би Роберт Бернс, все таке ╕нше. ╤ це, безперечно, тод╕ було б сприйнято на-ура.

Та ж н╕! Йому (в середин╕ ХХ стол╕ття) чомусь знадобилася Педагог╕чна пров╕нц╕я, розташована у в╕ддален╕й мальовнич╕й г╕рськ╕й м╕сцевост╕. Та ще й оформлена у вигляд╕ середньов╕чного чернечого ордену. Особливе м╕сце, до якого за традиц╕╓ю сл╕д було д╕ставатися п╕шки, на самот╕, залишивши за плечима тягар марноти ╕ насичуючи себе св╕жим пов╕трям ╕ величними картинами г╕рських пейзаж╕в. М╕сце, в якому мешканц╕ прагнули в╕днайти справжню Гармон╕ю. Мабуть, вони, якби ╖х запитали, не змогли б сказати яка вона ╕ в чому поляга╓. Але в╕дчували ╖╖ вс╕м сво╖м ╓ством.

Педагог╕чна пров╕нц╕я √ це Старший Брат. Людина без ╕мен╕ ╕ без б╕ограф╕╖, що колись вир╕шила стати китайцем. ╤ таки стала ним. А почав Старший Брат ╕з того, що насадив бамбуковий гай ╕ зробив водойму з золотими рибками, весь родов╕д кожно╖ з яких в╕н знав. Витончений консерватор у всьому, ╕ водночас видатний знавець "Книги Зм╕н".

Щоб л╕таки зл╕тали, хтось мусить насадити бамбуковий гай.

Гармон╕я не може бути частковою!

Ми не здатн╕ порушити ╖╖, нав╕ть якби дуже захот╕ли. Ми можемо лише зм╕нити щось в одному м╕сц╕, викликавши в╕дпов╕дн╕ (╕, як правило, неконтрольован╕) зм╕ни в ╕ншому. Тод╕ ми кажемо, що Природа нам помстилася. Насправд╕ ж ми просто отриму╓мо непередбачуваний, але ц╕лком законом╕рний результат сво╖х власних д╕╖. Ми дума╓мо, що сприйма╓мо св╕т, тод╕ як насправд╕ дивимося у дзеркало ╕ бачимо там лише самих себе. Так╕ явища, як перетворення л╕с╕в на пустел╕ - трив╕альн╕ ╕ тому б╕льш чи менш очевидн╕. В ц╕лому ситуац╕я незр╕внянно складн╕ша ╕ глибша.

Чи не забагато л╕так╕в пада╓ навколо нас? ╤ ск╕льки ╖х повинно впасти, аби ми нарешт╕ зрозум╕ли: коли людина хоча б раз у житт╕ св╕домо затримала п╕дняту ногу, щоб не розчавити жучка на дороз╕, вона тим самим, можливо, зупинила майбутню ав╕акатастрофу.

╤нтелектуальн╕ моральн╕сть ╕ чесн╕сть виявляють себе не в ╕нтелектуальних побудовах, не в словах ╕ не в нам╕рах, хай нав╕ть найблаг╕ших. Вони виявляють себе в д╕ях. Наших д╕ях, кожно╖ мит╕, на кожному кроц╕. В ставленн╕ до всього, що оточу╓ нас.

╤ це зовс╕м не просто.

╤нтелектуальна моральн╕сть ╕ чесн╕сть змушують нас дати соб╕ зв╕т у тому, що чим б╕льш╕ наш╕ можливост╕, тим вища наша в╕дпов╕дальн╕сть за ╖х використання. З кожним кроком технолог╕чного поступу ми ста╓мо все могутн╕шими, ╕ саме це вимага╓ в╕д нас ╕ншого ставлення до св╕ту, в якому ми живемо. Адже кожна медаль ма╓ дв╕ сторони. В даному випадку другою стороною ╓ вразлив╕сть, ╕ вразлив╕сть не Природи, а лише нас самих, точн╕ше - техногенно╖ цив╕л╕зац╕╖. Щоб уникнути ╖╖, ми повинн╕, в тому числ╕, дбати про пост╕йне в╕дтворення зв▓язк╕в ╕з оточенням, як╕ роблять нас його орган╕чною частиною ╕, як це не парадоксально, захищають нас в╕д самих себе.

╤нтелектуальна моральн╕сть ╕ чесн╕сть - це певний модус сприйняття св╕ту, який не лиша╓ м╕сця для его╖зму, псевдорац╕ональних спекуляц╕й та забобон╕в. Модус сприйняття, що визна╓ за св╕том право бути таким, яким в╕н ╓, а не таким, яким би ми хот╕ли його мати для сво╖х потреб, ╕ тим самим визнача╓ наше м╕сце ╕ нашу повед╕нку в ньому. Модус сприйняття, що, опираючись духу безодн╕, проголошу╓ радощ╕ св╕ту та любов до нього.

Але д╕д дав зовс╕м ╕ншу в╕дпов╕дь.

Д╕д сказав, що там, у п╕дводному св╕т╕, все забарвлено тьмяними с╕ро-зеленими кольорами, ╕ рибам в╕д того нудно. Тому люди фарбують днища сво╖х човн╕в яскравими барвами, щоб рибам було весело.

В╕н пригаду╓, як д╕д водив його мальовничими околицями, вчив бачити Св╕т ╕ чути його, ╕ як помалу Св╕т в╕дкривав йому сво╖ та╓мниц╕┘

З того часу минуло багато рок╕в, Опов╕дач став дорослою людиною, ╕ хоча тепер теж дещо зна╓ про короз╕ю метал╕в, хоче в╕рити, що все ж таки люди фарбують днища човн╕в яскравими фарбами, щоб рибам було весело.
_________

В╕дгуки та враження в╕д даного есею прохання лишати в "Гостьов╕й книз╕".
Це дасть можлив╕сть в╕дв╕дувачам висловитись самим ╕ в╕дчути рефлекс╕ю сво╖х колег, опонент╕в, можливих супротивц╕в.

(Редколег╕я)