З дуже широкої ділянки капіталістичної економіки я вибрав ринок futures, бо він має безпосереднє відношення до утворення стабільності в видобувній, переробній та сільськогосподарській індустріях. Очевидно, самі по собі ринки futures не існують. Вони тісно переплетені з фінансовими ринками, в першу чергу ринками боргових документів-бондів, з банкової системою, як джерела утворення капіталу. Не думаю, що варто ускладнювати мій опис міжнародними ринками валюти. Також, відразу вибачаюся, що до можливих неточностей опису економіки України бо живу на другому кінці світу.

Отже, без ринків контрактів (futures) майбутніх продаж сировинної продукції, ні видобувна, ні переробна, ні сільськогосподарська індустрії не можуть функціонувати стабільно. Фактично, всі ціни, які оголошуються в газетах на сировину є цінами futures. Коли зараз повідомляється, що ціна на нафту на світовому ринку впала, то це мається на увазі на ринку futures.

Цей ринок можна описати відносно просто - це торгівля контрактами на поставку сировинної продукції покупцеві в майбутньому, принаймі через кілька місяців, або й за рік.

Такі контракти не є новиною. Їх люди вигадали багато століть тому. Зрештою, українці в Україні (по собі знаю) постійно користуються принаймі однією видозміною майбутностей-futures, може навіть не підозрюючи, що це він і є. Для прикладу, я задумав ремонт квартири, звернувся до знайомого майстра, який згодився поремонтувати за певну суму. Я мусів дати завдаток, показуючи, що мої наміри серйозні, а він пообіцяв розпочати роботу, і закінчений продукт - ремонт квартири "доставити" в середині наступного місяця. А тільки після цієї "достави" я заплачу решту грошей. Наша домовленість-контракт хоч і був на словах, але все одно залишається контрактом. Очевидно, в цій домовленості ми визначили, що саме очікується від майстра зробити, тобто характеристики "продукту" - зремонтованої квартири, встановили ціну і терміни. Це все, що потрібно для контракту-ф▓ючера. Доречі, той завдаток можна вважати платнею за контракт-домовленість.

Або, ще один приклад, продаж-купівля помешкання. Я з продавцем домовився про ціну, ми уклали угоду, але він виселився, а я вселився не в момент підписання угоди-контракту, а десь за місяць, чи пізніше. Тобто, продавець "доставить" товар-помешкання в майбутньому.

Те ж відбувається і в сільському господарстві. Фермер може виростити врожай і аж тоді його пробувати продати покупцеві-переробнику, або, скажімо, за півроку до збирання врожаю домовитися про ціну на майбутній врожай, отримавши завдаток від покупця.

В першому випадку, фермер і переробник дуже ризикують. Якщо врожай буде добрим, то він буде добрим не лише в одного фермера, а в багатьох. Всі фермери, в один і той самий час, звезуть свої помідори до переробників. Продати помідори якнайскоріше буде багато бажаючих, а переробити їх всіх переробник не зможе. Фермери будуть знижувати ціну, щоб якось ті помідори продати.

Настане класичний приклад з економіки - пропозиція перевищить попит, тобто ціна впаде. Якщо фермер позичив гроші в банку на вирощення врожаю (а він це зробить, бо треба буде закупити насіння, купити трактори, бензин для них, найняти працівників і т.д.), то це означає, що не зможе сплачувати борг, отже, як наслідок - банкрутство.

А ось другий варіант - futures - виглядатиме цілком впорядковано. Ще за півроку до збирання врожаю, тобто, ще не посадивши нічого, фермер вже знає за яку ціну він той врожай продасть, а переробник знає, за яку ціну купить. Планова економіка в чистому вигляді, яка і не снилася совкові. І зовсім не потрібне втручання держави, встановлення цін, "керування", міністерських бюрократів з їхніми інструкціями і т.д.

Отже, futures!

Нижче подано спрощене пояснення ринку futures для кращого розуміння, в процесі викладу пояснення буде потроху ускладнюватися, щоб вкінці якомога точніше описати сучасний ринок futures.

Ринки futures по-перше: утворюють-відкривають ціну с/г продукту (фермер-продавець намагається її задерти, а переробник-покупець її знизити), але обоє домовляться і дійдуть компромісу, тобто самі, без стороннього втручання, встановлюють ціну.

По-друге: вносять стабільність у функціонування індустрії, бо дозволяють перенести ризик на того, хто його хоче прийняти. Це, друге, можна пояснити так.

Якщо фермер бачить, що не зможе доставити домовлену кількість помідорів, він може відкупити futures-контракт назад. Тому, що ціною тої майбутності є величина задатку, то викупити той задаток-контракт назад буде коштувати трохи більше, ніж сама величина задатку. Фармер втратить гроші при викупленні контракту, але втрата буде невелика. З другого боку, переробник буде скомпенсований за розірваний контракт і буде мати час укласти нову домовленість (купити майбутність) з іншим фармером. Так фермер може позбутися ризику.

Якщо ж у переробника щось змінилося і він не зможе переробити домовлену кількість, чи заплатити за неї, він може продати той контракт-майбутність іншому переробникові. Ціна може бути більша або менша від величини початкової ціни-задатку. Залежить від попиту. Переробник переніс ризик, тобто фінансове зобов'язання купити врожай у фармера (а це - великі гроші), на когось іншого, в даному випадку, іншого переробника, втративши трохи, або заробивши трохи на ціні контракту, тобто на величині задатку.

Те саме відбувається і в видобувній промисловості. Наприклад, комбінат продав майбутність на видобуток мідної руди комбінатові, що ту мідну руду переробить в мідь.

Тепер прийдеться ускладнити опис ринку майбутностей введенням ще одного персонажу - перекупника. Це також нічого нового. Кожна крамниця в принципі - це звичайний перекупник-посередник між продуцентом товару і покупцем-споживачем. Ця третя особа, перекупник, є просто необхідна. Саме на нього продуцент переносить свій ризик виготовлення товару.

Отже, перекупник на ринку майбутностей виконує роль того громовідвода, на якого переносять свій ризик і фармер і перерібник. Перекупник на ринку futures називається спекулятором (не спекулянтом, який був великим ні-ні за совка, а спекулятором, хоч в принципі і той і другий роблять те саме - купують і перепродують).

Спекулятор називається так тому, що згідно з визначенням з англійського словника спекуляція (speculation) - акт теоретизування, друге визначення - висновок, зроблений на основі теоретизування, також, інвестиція, що є ризиком з надією на прибуток.

Є ще інший вид перекупника на ринку майбутностей - hedger геджер (не знаю українського терміну, але геджінг означає відгороджувати). Функція його в принципі є цілком протилежною спекуляторові, він намагається повністю позбутися будь-якого ризику від якоїсь інвестиції за допомогою майбутностей. Але про нього - в наступній частині.

Отже, замість того, щоб фармер шукав переробника, укладав з ним контракт за допомогою правника, він просто продає стандартизований (це дуже важлива ознака) контракт перекупникові, щоб той гриз собі голову, що з тим контрактом робити. Той контракт, тому, що стандартизованиий скаже, що той, хто продав контракт, зобов'язується доставити 20 тонн свинини (bacon) на встановлену дату.

І довго описується характеристики тої свинини. Ціна тої свинини становить стільки і стільки за кілограм. Якщо фармер продасть два контракти, то зобов'язується доставити 40 тонн і т.д. Тобто, кожний контракт є точно встановлена одиниця продукту-товару. Продав фармер перекупникові той контракт за певну ціну, яка є малою сумою в порівнянні з повною ціною 20 тонн свинини.

Купив він той контракт-майбутність тільки з однією метою - перепродати його дорожче ще перед тим, як настане термін достави свинини. Не те, що він боїться, що як не продасть куплений futures контракт раніше, ніж настане термін достави, то з'явиться вантажівка біля його додому і вивалить 20 тонн свинини на його порозі. Та свинина, насправді, буде зберігатися в холодильниках, аж поки не прийде замовлення доставити її до переробника. Кошт достави і зберігання в холодильнику оплачує власник контракту.

Просто, спекулятор не потребує тої свинини і тому, не має наміру за неї заплатити. Він тому купив контракт, що в результаті спекулювання-теоретизування, вирішив, що ще перед настанням терміну достави, ціни на свинину виростуть, отже, виросте і вартість купленого контракту-майбутності.

Очевидно, що вартість контракту буде лише часткою від вартості свинини, але та частка вартості буде прив'язана до ціни на свинину і буде рухатися в тому самому напрямі, що і вартість свинини. Щоб додати кілька цифр, варто зазначити, що лише приблизно 5% всіх контрактів дотримуються до терміну достави і відбувається сама достава, решта 95% анулюються до настання терміну достави.

Анулювання виглядає так, якщо я продав контракт і хочу його анулювати, то мушу його купити назад. І навпаки. Якщо купив, то для анулювання, мушу продати. Якщо я продав за високу ціну (а я можу відкрити контракт як купівлею, так і продажею), тоді ціна на свинину впала, то я його купую назад для анулювання за нижчу ціну, а різницю в ціні кладу в кишеню. Коли ж ціна свинини виросла, то виросла і ціна контракту, отже, щоб погасити його, я мушу викупити його назад за вищу ціну, ніж заплатив при продажу. Отже виходить, що я надто затеоретизувався і втратив гроші.

Те саме при купівлі контракту. Як я купив за низьку ціну, а тоді його вартість разом з вартістю свинини виросла, то я його гарно продаю за вищу ціну і різницю кладу до кишені. Коли ж ціна від часу купівлі контракту впала, то я, не бажаючи платити набагато більшу суму за доставлену свинину, продаю його перед терміном достави за безцінь. Втратив гроші.

Отже, ринок майбутностей виглядає так: фармер продає контракт спекуляторові, той купує його після болісного роздумування, куди ж таки піде ціна на свинину, а, отже, і того контракту, і встановлення для себе порогу, до якого, на його думку, та ціна виросте. Тоді, як ціна виросте, продасть його або переробникові, або ще такому самому спекуляторові, котрий вважає, що ціна на свинину, а отже і на контракт буде рости ще вище.

Може скластися враження, що спекулювати на ринку майбутностей можуть тільки дуже багаті люди. Насправді це не так. Бо ціна за один контракт є порівняно невелика, може становити, наприклад, 2000-3000 дол. А вартість продукту, який контролюється тим контрактом, може становити і 100000 дол.

Такий контроль малою сумою великої вартості товару називається leverage (важіль). Саме завдяки тому "важелеві" невеликий рух в ціні товару-свинини, викликає велетенський рух в ціні контракту. Звідси й легке утворення 100%-200% прибутку чи втрати (100 чи 200% вартості контракту, тобто від 2000 чи 3000 дол).

Очевидно, великі інвестиційні компанії купують десятки чи сотні тисяч контрактів, тому й рух в ціні товару приносить чи забирає сотні мільйонів доларів. Індивідуальні інвестори використовують майбутності в більшості для hedging (засторога або загородка), захисту від ризику. Це окрема тема.

Отже, з поданого, мабуть, стає зрозумілим, наскільки важливим для України є утворення ринку майбутності в зв'язку з приватизацією сільськогосподарської землі. Такий ринок забезпечує фермера і переробника від коливань цін, викликаних непередбаченими погодними умовами, допомагають уникати розорення, банкрутства, створить відносно забезпечене середовище для наймання фармером працівників, бо він знатиме, що зможе оплатити їх працю. Те саме стосується і переробника. Тобто вони можуть наперед планувати свою діяльність.

Варто згадати, що ринок futures не може функціонувати ефективно без розвиненої банкової системи. Банкова система може бути ефективним джерелом утворення капіталу тільки при умові вільних фінансових ринків.

Під вільними фінансовими ринками розуміється вільний, без обмежень зі сторони держави, доступ громадян країни до капіталу. Тобто, якщо громадянин потребує капітал, щоб розпочати якусь діяльність, він може звернутися до будь-якого банку, який, на основі свого аналізу ризику, на свій розсуд надасть чи не надасть потрібний капітал. Жодного дозволу держави в такому випадку не потрібно.

Вільні фінансові ринки є можливі лише при мінімальному втручанні держави. Функція держави в таких ринках зводиться до нагляду за дотриманням правил діяльності системи, щоб запобігти шахрайству та відхилення від встановлених правил діяльності, а не до безпосереднього керування ними.

Вільні фінансові ринки заохотять чужоземних інвесторів, що дозволить зменшити залежність держави Україна від позик Монетарного фонду. Вони допоможуть пришвидшити циркуляцію капіталу, виключать автоматично потребу в чорному ринку, сприятимуть в утворенні ринку нерухомостей. Швидкий рух капіталу допоможе полегшити хронічну державну потребу - генерувати гроші для податків.

Наскільки важливим є саме таке встановлення економічної діяльності в державі може служити приклад Естонії. Ось цитата з новини Майдану: "Естонія у цьому році вийшла на четверте місце у світі за індексом Економічної Свободи... Цей індекс визначає країни за рівнем зменшення обмежень на торгівлю, податкової системи, рівнем втручання держави в економічні стосунки, ліберальністю монетарної і банківської політики, циркуляцією капіталу і зовнішніми інвестиціями, ступенем регулювання цін і зарплат, станом ринку нерухомості і ступенем поширення чорного ринку та тіньової економіки."

Проте, вільні фінансові ринки є проблемою для уряду тому, що вплив, а значить і сила державного апарату, контроль його над суспільством, зменшиться пропорційно до вільності фінансових ринків.

Саме тому, що теперішня влада в Україні не хоче від такого контролю відмовлятися, і навіть навпаки, намагається його збільшити, приватизація землі, скоріше всього, нічого істотного не змінить в житті суспільства. Просто стане ще одним предметом зневіри людей. А отже, навіть правильні кроки уряду можуть бути сприйняті, як чергове шахрайство.