╤стор╕я нас вчить...
Що вона н╕кого ╕ н╕чому не вчить.
(Один мудрий чолов╕к нев╕домо з якого приводу)

Як зазначила в╕дома укра╖нська поетеса Л╕на Костенко, був в╕н кульгавеньким та хирлявий т╕лом... Однак податк╕в хот╕в великих. ╤ дбав про ╖х п╕двищення та регулярне стягнення денно ╕ нощно. Тому мав велику дружину, щоб ефективн╕фше ╖х збирати. Безродне оточення гридн╕в мало на князя негативний вплив ╕ штовхало на нов╕ й нов╕ побори з п╕дданих: ⌠... ми - гол╕. П╕ди-но, княже, з нами по данину, хай ╕ ти добудеш, ╕ ми■. Вони ж бо були силою значною. От ╕ п╕д"южували свого патрона на неправедне поповнення казни.

З╕бравши подать з древлян восени 945 року у вигляд╕ борт╕* та всього, що належало, добув в╕н ╕ще до попередньо╖ данини, завдяки чому вирядилися оружжям та одежею ⌠... ╕ чинив ╖м насильство ╕ муж╕ його■. П╕сля цього повернули на Ки╖в. ⌠Та коли повертався назад, то роздумав ╕ сказав дружин╕ сво╖й: ╤д╕те ви з даниною додому, а я походжу ╕ще■. ╤ в╕дпустив в╕н рать свою додому, а з невеликою дружиною повернувся, бажаючи б╕льше майна... Коли ж почули древляни,╕ що в╕н знову ╕де, порадилися з князем сво╖м Малом ╕ вир╕шили: ⌠Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одн╕й все стадо, якщо не уб"ють його, так ╕ сей: якщо не вб"╓мо його, то вс╕х нас погубить. ╤ послали вони до нього муж╕в сво╖х, кажучи: ⌠ Чого ти йдеш знову? Ти забрав ╓си всю данину■. Та не послухав ╖х ╤гор, ╕ древляни, вийшовши насупроти з города ╤скоростеня, вбили ╤горя ╕ дружину його■... Грецький ╕сторик Лев Д╕акон зазнача╓, що ╤горя прив"язали за ноги до двох нагнутих дерев ╕ розчахнули надво╓.

Його ж╕нка княгиня Ольга, яка п╕зн╕ше стала першоапостольною ╕ святою, не зважила на непом╕рну жадн╕сть свого нерозважливого чолов╕ка ╕ стала на шлях помсти. Формально вдова не могла пред"явити вагомих аргумент╕в сильному племен╕ деревлян, для яких ╕ вона ╕ ╖╖ пок╕йний чолов╕к були пришлими, заволоками, чужинцями. ╢диним аргументом була сила.

Подальший розвиток под╕й дуже нагаду╓ звичайн╕с╕ньку казку. Бо ж чи под╕бно на правду, щоб за в╕дмову народу платити непосильну данину, за насильства ╕ збиткування над ним, як св╕дчать л╕тописи, одна з перших поборниць християнства, ⌠р╕вноапостольна свята■ в╕дпов╕ла лютими, нелюдськими злочинами - закопуванням ╕ спалюванням живцем посл╕в, масовими вбивствами на тризн╕ б╕ля могили свого чолов╕ка невинних людей, а на завершення катувань нещасного люду, страшною п╕дступн╕стю, яка не могла бути пор╕вняна нав╕ть з безчинствами монгольських завойовник╕в. В╕рог╕дно, така ⌠свят╕сть■ перших християн Ки╖всько╖ Рус╕ надовго в╕двернула бажання народу прилучитися до Христа, сама ф╕лософ╕я якого побудована на любов╕.

 Перебуваючи в облоз╕ протягом ц╕лого л╕та,** коростенц╕, оточен╕ дружиною Ольги, згодн╕ були покоритись ╕ дати будь-яку данину, аби на ╖х землю прийшов мир. Та Ольга, зата╖вши злобу, не задовольнилась безвинною кров"ю. Вона бажала помститися самому князев╕ Малу, який заховався за заборолею в сво╖й столиц╕. Але городяни не видавали свого князя. Брати ж м╕сто штурмом не було н╕якого сенсу. Захисники м╕ста п╕д час штурму поклали б б╕льш╕сть дружинник╕в Ольги.

Ось тод╕ вона висловлю╓ св╕й нам╕р з╕брати неважкий, фактично символ╕чний податок ╕ вда╓, що бажа╓ примирення: ⌠Лише малого я у вас прошу: дайте мен╕ од двора по три голуби ╕ по три горобц╕■. Для б╕льшост╕ з нас, цей фрагмент л╕топису знову нагаду╓ казку. Чому б це здавалось, вимагати Ольз╕ в╕д деревлян горобц╕в та голуб╕в? Для яко╖ тако╖ корист╕?! Виявля╓ться все було значно проза╖чн╕ше - податок птахами був звичайним, в╕домим всьому цив╕л╕зованому св╕ту податком на соколиний дв╕р. Вс╕ монархи ╢вропи та Аз╕╖ справно збирали його з сво╖х п╕дданих. ╤накше жоден з них не мав би сокол╕в та яструб╕в - одн╕╓╖ з найдорожчих вт╕х зверхник╕в та ╖х придворних до винайдення пороху та рушниц╕. В державах Сходу податок на соколиний дв╕р, як вид обов■язкового платежу, збер╕гся аж до середини Х╤Х стол╕ття***.

╤ зрад╕ли люди в город╕ ╕ дали ╖й чого вона вимагала. Ольга ж тим часом, роздаючи во╖нам сво╖м кому по голубов╕, кому по горобцев╕, звел╕ла прив"язувати до лапок птах╕в трут, обгорнутий тканиною та ниткою. ⌠╤ звел╕ла коли смеркалося, воям сво╖м випустити голуб╕в ╕ горобц╕в. Птахи ж полет╕ли в гн╕зда сво╖ - т╕ в голубники, а горобц╕ п╕д стр╕хи... ╤ не було двора, де б не гор╕ло, ╕ не можна було гасити, бо вс╕ двори палали. ╤ як узяла Ольга город, то стар╕йшин спалила, а ╕нших людей побила, а других оддала в рабство, а на решту наклала данину тяжку. Дв╕ частини ╖╖ йшли на Ки╖в, а третя - Вишгороду, бо в╕н був Ольжиним городом■. Ц╕каво, чи знала Ольга, що голуб в християнськ╕й символ╕ц╕ ╓ ознакою душ╕? Можна також з впевнен╕стю стверджувати, що на час проведення р╕вноапостольною княгинею жорстоко╖ пол╕тики збирання податк╕в з п╕длеглих, людство ще не усв╕домило розум╕ння голуба, як птаха миру. ╤ ще одне - п╕сля прочитання цитати не можна забути оте цин╕чне: ⌠... як ото муж м╕й...■. Адже у вогн╕ гор╕ли д╕ти, старики, нем╕чн╕ - вс╕ т╕, хто не м╕г боронитись в╕д вогню.
Як показав час, така форма державно╖ податково╖ пол╕тики, призвела не до процв╕тання земл╕ Русько╖, а до кривавих м╕жусобиць м╕ж княжатами та зубож╕ння люду, а в╕дтак ╕ держави. Бо побит╕, живцем закопан╕ й спален╕ вже не давали данини, а т╕, що вц╕л╕ли з╕ страху розб╕гались по нетрях та л╕сах, ховаючись в╕д слуг княжих та ⌠податкових ╕нспектор╕в■.

Б╕льш╕сть монарх╕в ╢вропи вже тод╕ розум╕ли, що обов"язковою умовою процв╕тання держави ╓ посильн╕сть податку ╕ що земля не повинна належати князю (держав╕), а лише громадянам кра╖ни. Бо саме вони, обробляючи ╖╖, створюють нац╕ональний продукт. Його частина ╕ повинна йти на виплату ⌠послуг князя■. Отже земля повинна мати свого господаря. Причому нав╕чно ╕ з правом насл╕дування. Бо податок не буде з кого брати, а в╕дтак, казна держави буде пустою. Отже вс╕ розумн╕ голови на той час прийшли до висновку: треба дбати, щоб в держав╕ б╕льш╕сть громадян були багатими. Так╕ громадяни будуть найкращими платниками податк╕в. Страшна хвиля, що набирала сили в безкра╖х степах Аз╕╖ ось-ось мала спустошити цив╕л╕зований св╕т. Русь перед нею виявилась безборонною. ╥╖ чекала важка доля.

Б╕дн╕сть громадян Ки╓ва використали сус╕ди. Син Юр╕я Довгорукого Андр╕й Боголюбський (Китай) при допомоз╕ татар к╕лька раз╕в грабував Ки╖в****.
Московит ╤ван Калита ╕ його нащадки купували у монгольських хан╕в право на збирання податк╕в з Рус╕╕. Багата ╢вропа, будувала сво╓ сите майбуття, а осв╕чена Русь п╕дпала п╕д правл╕ння монгольських баскак╕в. Московити к╕лька раз╕в брали у Орди в╕йська, щоб грабувати всесв╕тню столицю слов▓ян.
З цього часу почалось знекровлення ╕ занепад Ки╓ва. Вороги виточували з руського народу кров, знищували найрозумн╕ших та вивозили духовн╕ ц╕нност╕ (б╕бл╕отеки, ╕кони, церковн╕ рел╕кв╕╖), котрими були наповнен╕ скарбниц╕ Рус╕ - одн╕╓╖ з найбагатших ╕ осв╕чен╕ших кра╖н тогочасного св╕ту.

Так Ки╖в пожав скорботу страшно╖ традиц╕╖, започатковано╖ ╤горем, Ольгою та ╖х потомками: обкладаючи п╕дданих непосильними податками, побивши сво╖х найближчих сус╕д╕в, змусивши народ розб╕гатись куди оч╕ бачили, княз╕ не зробили висновк╕в. Ольга протягом 947 року взялася за обкладання податями Новгороду - п╕вн╕чно╖ торг╕вельно╖ фактор╕╖ Ки╓ва та сво╓╖ вотчини - Пскова. Згодом це законом╕рно призвело до виникнення в цих м╕стах автоном╕стських тенденц╕й та бажання спрямовувати св╕й бюджет на прогодування ╕ розвиток сво╓╖ власно╖ арм╕╖ з чисто утил╕тарного небажання годувати гридн╕в з Ки╓ва*****. Та й це не навчило княз╕всько╖ верх╕вки любов╕ до Русько╖ земл╕. Як Святослав, так ╕ п╕зн╕ш╕ здобутчики слави в╕йськово╖, бажали одного - спочатку обкласти даниною ⌠по шелягу в╕д рала■ вс╕ народи, яких могли досягнути, а п╕зн╕ше забирати все, що могли видерти в людей з немилосердними карами. Висококультурна, осв╕дчена Русь, без струнко╖ системи насл╕дування власност╕ та з дикунським способом стягування податк╕в, була приречена на тисячол╕тн╓ нид╕ння на перифер╕╖ ╢вропи ╕ вимушене братання з безродними тюрко-угро-ф╕нськими варварами, котр╕, не мали мови, культури, а подекуди, як зазнача╓ видатний досл╕дник П.Штепа, мали традиц╕╖ людо╖дства. Держава, д╕яльн╕сть яко╖ спрямована на творення б╕дних, а пот╕м на ╖х соц╕альний захист, в основ╕ сво╖й не ма╓ здорового глузду. В так╕й кра╖н╕ важко жити, бо основними в╕хами ╖╖ ╕стор╕╖ ╓ бунти, кровопролиття та завоювання лютими чужинцями. Адже таку Батьк╕вщину н╕хто не бажа╓ захищати. Бо ж н╕кому не хочеться боронити право на убогу молод╕сть, важку працю протягом життя на бездушного князя та голодну стар╕сть.

*Борть - продукти бдж╕льництва.

** Взявши в облогу ╤скоростень ⌠протягом л╕та■ 946 року, Ольга вже лише цим прир╕кала на голодну зиму, або й на вимирання вс╕х городян, нав╕ть в тому випадку, коли б ╖╖ в╕йськам не вдалось оволод╕ти м╕стом. В тогочасних умовах ведення господарства, при в╕дсутност╕ консервант╕в та можливост╕ пос╕яти а також з╕брати врожай, облога м╕ста протягом чотирьох м╕сяц╕в була для його мешканц╕в загрозою смерт╕. ╢диною можлив╕стю вижити протягом зими було збирання дар╕в л╕су та полювання на л╕сову дичину.

*** Селяни Ташаузько╖ Оази аж до середини Х╤Х ст. при допомоз╕ тенет╕в та духово╖ рушниц╕-тупа╖ вимушен╕ були полювати на горобц╕в та голуб╕в, щоб розплатитись з ханом, котрий дбав про сво╖х ловчих птах╕в. Спец╕альн╕ службовц╕ куш-бег╕ сл╕дкували за регулярн╕стю сплати ╕ жорсткою естафетною чергов╕стю с╕л та м╕ст. Старости с╕л (ра╖си) ч╕тко знали за ким, ск╕льки ╕ якого виду птах╕в ╖м належить сплатити. Така схема забезпечувала безперервн╕сть поступу живих та битих пташок до соколиного двору та ╖х згодовування ловчим птахам. Якщо навести дан╕ по к╕лькост╕ ловчих птах╕в при дворах монарх╕в того часу, то можна соб╕ уявити, який об■╓м складав щор╕чний сумарний вал пташиного м■яса. Наприклад, при двор╕ москов╕тського зверхника Олекс╕я Михайловича (Тишайшого), за св╕дченням п╕зн╕ших неприжитт╓вих б╕ограф╕в, утримувалось до 3 тисяч птах╕в. При цьому сл╕д враховувати, що кожний сок╕л чи яструб в середньому потенц╕йно здатен спожити одну, а то й двох невеликих пташок на день.

**** Вкрадена Андр╕╓м Боголюбським у Вишгород╕ п╕д Ки╓вом ╕кона Божо╖ Матер╕, пере╕менована ╕ зветься ⌠╤кона Володимирсько╖ Божо╖ Матер╕■, а нин╕ збер╕га╓ться у Москв╕.

*****Характерно, що князем Новгородським у 970 роц╕ (а п╕зн╕ше Великим Ки╖вським князем) став саме Володимир, який був нешлюбним сином Святослава ╤горевича та Малуш╕ (доньки того самого древлянського князя Мала) ╕ плем╕нником Добрин╕, який був його вихователем ╕ по р╕дн╕ ву╓м (братом матер╕). Таким чином, немов би сама доля помстилась Ольз╕ та ╤горев╕ за ╖х непом╕рну жадн╕сть п╕зн╕шим зайняттям Ки╖вського престолу Володимиром - прямим потомком волелюбного деревлянського князя Мала (Н╕скин╕). Страшною символ╕чною помстою дол╕ вже померлим ╤горю та Ольз╕ була загибель ╖х онук╕в, обох Святославових д╕тей - Олега та Ярополка.

С во╖ враження ви можете лишити у Гостьов╕й книз╕ або над╕слати на адресу: <nature@nature.kiev.ua>