Еколого-геологічний стан України
Наш гість: Яковлев Євген Олександрович - доктор технічних наук, заступник директора Державного Геологічного Підприємства "Геоінформ", член національної комісії з радіаційного захисту, дійсний член Нью-Йоркської Академії Наук.
Еколого-геологічний стан України почав турбувати науковців задовго до Чорнобильської Катастрофи. Однак ця подія ще в більш значній мірі загострила всі наявні негативні процеси. Біля 25% всього державного доходу колишнього Радянського Союзу припадало на Україну. У зв'язку з цим на території нашої Батьківщини дуже інтенсивно використовувались надра, вода, повітря, земельні ресурси - тобто практично всі компоненти довкілля. Однак при цьому не зверталась увага на те, що практично всі шкідливі види діяльності в кінцевому рахунку негативно впливають на людей. В результаті в Україні практично на 70% розорений земельний ландшафт, котрий формує базу для біосфери, для поверхневого стоку і навіть для якості приземного шару атмосфери. На території України практично повністю зарегульовано поверхневий стік. І це не лише Дніпро за рахунок котрого на 8-10 метрів піднявся рівень грунтових вод, а й ті 26 000 ставків, великих та малих водосховищ, котрі зупинили всі малі річки, внаслідок чого відбувся стабільний підйом рівня грунтових вод. В результаті такої діяльності людини, навіть нормальні опади в таких традиційно благополучних областях, як Миколаївська та Херсонська, приводять до підтоплення сільськогосподарських угідь. Так наші традиційно родючі українські грунти, в результаті перенасичення вологою, втрачають міцність, активізуються зсуви на схилах, утворюються карстові провали. При підтопленні збільшується забруднення підземних вод за рахунок дифузії та вимивання токсикантів, а також знижується сейсмічна стійкість грунтів. По кваліфікованій оцінці за останій час ми втратили 2 бали сейсмічної стійкості на більшій частині території. Протягом тривалого часу технічний стан грунтів залишався поза увагою широкого кола науковців, окрім аграріїв. Чорнобильська трагедія змінила приорітети. Нині ми розуміємо, що Україна в геохімічному відношенні є унікальноою державою - на її території практично не лишилось природних ландшафтів с первинними геохімічними характеристиками. Отже, харчовий ланцюг українця з моменту його народження є унікальний у своїй відмінності за радіонуклідними, біохімічними, та іншими характеристиками.

Отже, нині те, що з прадавніх часів в Україні, на геологічному рівні формувало націю, нині зазнало радикальної зміни. В навколишнє середовище, звідки надходить вода, їжа, повітря, котре дає притулок і захист, внесено суттєвий мутаційний фактор. Нині не один лише радіаційний фактор становить загрозу. Значно більшу небезпеку становить комплекс токсикантів, котрий "отруює нам життя" в комплексі з важкими металами та продуктами взаємодії. Чи не так?

Так! Саме так... з ризиком нестабільності процесу етногенезу на популяційному рівні. Адже це поняття в котре входить культура, мова, національні промисли, повинно бути забезпеченим необхідною кількістю земельних, водних, мінерально-сировинних, енергетичних ресурсів належної якості. Отже враховуючи, що всі перелічені ресурси змінили свої первинні характеристики, що зробило їх непридатними до користування, етногенез (процес існування та розвитку етносу) втратив свої перспективи.

Чи не може це свідчити, що наша нація не має перспективи для свого розвитку?

Поняття етносу включає такий важливий чинник, як територія проживання. Хоча є народи, що не мають своєї власної землі. .. Однак, їм не позаздриш.

Що ж виходить - українці перетворились на націю, котра має землю на якій досить скоро можна буде існувати лише умовно?

Історичну перспективу має та нація, котра від сьогоднішнього дня зберігає найбільший екологічний ресурс своїх ландшафтів, своєї території і своєї біосфери.

Тобто в країні, де найбільше збереглось реліктових лісів, степів, де найменший відсоток агротехнічного використання земель, застосування гербіцидів, пестицидів, отрутохімікатів - там найкращі перспективи і народ цієї щасливої країни має шанси прожити у віках?

Має найбільшу стійкість у розвиту, краще здоров'я і майбутнє.

Фактично Ви передрікаєте трагічне майбутнє для України.

Ризик суттєвий. Факторних проявів достатньо: ми маємо досить суттєве зменшення тривалості життя: для чоловіків - 63,4 роки - дві третини з них не доживає до пенсії, для жінок - 71 рік. Перед Чорнобильською Катастрофою ми мали показники біля 69 років у чоловіків і 74 у жінок. Загалом ми мали 52,5 мільйона чоловік, а нині лише біля 50 мільйонів. На фоні загального зниження рівня життя спеціалісти говорять про ситуацію, котра є гіршою по багатьом показникам ніж після 2-ї Світової Війни.

Згадуючи нашу історію, не можна оминути увагою Фінляндії - єдиної частини Московії, котрій пощастило вислизнути з її "братських обійм". На фоні всіх показників на той час і нині, Україна не витримує ніякої критики. Чи не є наш нинішній жебрацький стан наслідком перебування у складі так званого СРСР?

Без сумніву. Адже рівень використання природніх ресурсів на території України у порівнянні з іншими республіками був на порядок вищим. В результаті цього у нас не лишилося жодної живої ландшафтної зони. А погляньте, в що перетворився Донбасс! Нині ми повинні закрити 120 шахт з 250-ти! А що це означає? Це неконтрольований підйом води, підтоплення, невідомі шляхи міграції газу, локальні горні удари в режимі землетрусу, вихід солоних шахтних вод. Ці шахти розташовані на колоссальній площі і в перспективі здатні впливати навіть на стан Азовського моря. Однак, нажаль на даний час Україна навіть не має коштів на проведення екомоніторингу. Тобто ми втратили можливість хоча б інформаційно тримати ситуацію під контролем. Іншими словами - нині ми сліпі і глухі.

Чи не буде це початком спуску водосховищ, котрого так чекають багато гарячих голів?

Можливо, однак забруднення навколишнього середовища в даному випадку не уникнути. Мова йде про те, щоУкраїні прийдеться серйозно зайнятись регулюванням водно-екологічних параметрів водосховищ. Але поки не буде розроблено серйозних технологій, котрі гарантуватимуть нам безпечне життя наших онуків та правнуків, розпочинати цю справу передчасно. Спуск водойм потрібно співставляти з реальним перетворенням великих площ дна водоссховищ на суходіл. Велика кількість радіонуклідів поглинутих муловивми відкладами може перетворитись на пил і розноситись вітром. Адже протягом тривалого часу території колишнього дна водосховищ не будуть вкритими рослинністю. Отже небезпека перенесення вітром значної кількості радіоактивних речовин може бути співставлена з новим Чорнобильським вибухом.

В такому випадку, чи не варто було б повернутись до цієї ідеї після вирішення нагальних економічних проблем, вийти з кризи, нормалізувати процеси в науковій сфері, а лише потім...

Згоден з цим.
Розмову вів Микола Рудь