Vorona

Ворона √ геніальний птах

Володимир Корнієнко

учень середньої школи ╧287

м. Київ.

Ворона (Corvus corone) √ птах ряду горобцеподібних, довжина тіла до 50 см, маса 460-690 г. Існують два підвиди ворон - сіра й чорна. Між ними інколи виникають гібриди. Сіра ворона звичайна на всій території України, а чорна лише зрідка залітає до нас під час сезонних міграцій. Гніздо починає мстити в кінці лютого √ на початку березня. Для цієї справи цуплять все, що їм здається доладним. Наприклад в Бомбеї, подружжя ворон збудувало гніздо, котре оцінили в 30 фунтів стерлінгів. Воно суціль складалось з оправ окулярів, вкритих позолотою. Пернаті злодюжки поцупили їх через вікно сусідньої майстерні. А є ще ворони ледацюги, які не будують власного гнізда, а лише ремонтують чуже чим прийдеться. І все ж, переважно ворони є працьовитими господарями і не підбирають будь-що поряд з землі, а старанно відламують гілочки з дерев і ретельно майструють майбутню колиску для свого потомства. Гніздо будує переважно самиця, але інколи їй допомагає самець.

В безпосередній близькості від гнізда ворона майже завжди поводить себе так, щоб не виказувати своєю присутністю гнізда. Насиджування яєць триває близько 17-ти днів, однак пташенята ще більше місяця проводять у гнізді, аж поки не підростуть і не увіб'ються в пір'я.

Родина воронових (Corvidae) нерідко вважається вінцем еволюції птахів. Ворони дійсно мають складну поведінку і високий інтелект. Не поступається кмітливістю вороні й близький родич √ крук. Пташенята крука й ворони швидко стають ручними, легко піддаються дрисируванню і швидко вчаться усіляким витівкам, наприклад знімати капелюха з завітавших гостей, вмикати телевізор, запалювати сірники, тощо. Товаришують із іншими домашніми звірятами. Можуть бути поштовими птахами на зразок голуба, але блискучих посилок довіряти не варто, бо поцуплять. Цікаво, що ворони роблять схованки для своїх скарбів. У якості своєрідних скарбниць стають невеликі дупла, розломи, розщелини у деревах та спорудах. Одна ворона може мати понад чотири таких схованки, куди регулярно навідується, щоб поповнити свою скарбницю або помилуватися результатами своїх "трудових здобутків". Найчастіше ворони вважають скарбами скельця від битих пляшок, ложки, дрібні монети і, якщо пощастить, навіть справжні коштовності.

Кмітливість ворон вражає. Підгледівши, що господар збирається годувати свого собаку, вони непомітно наближуються, щоб обдурити вірного помічника людини. Одна ворона дзьобає собаку у хвіст і коли та розлючена відвертається від миски, інша пройдисвітка вихоплює ласий шматок з-під самого носа у бідолашного охоронця осель.

Крилаті генії навчилися використовувати силу гравітації, вони кидають з висоти міцні волоські горіхи, які не можуть роздовбати дзьобом. Взимку ворони гріють на теплих коминах підприємств зальодьонілий харч. Ще гави здатні рахувати до п▓яти, а деякі з числа особливо обдарованих, навіть до семи.

Ворони живляться падлом, комахами, дрібними хребетними, а інколи навіть роблять облави на зайців. Не гидують пташенятами, яйцями з чужих гнізд. Причому яйця, на відміну від інших марадерів, їдять не в гніздах, а на певній відстані від місця злочину. Щоб громіздке яйце не випало із дзьоба, ворона продовбує дірку з тупого кінця, встромляє туди верхню половинку дзьоба і тримуючи у такий спосіб, летить з ним геть.

Останнім часом орнітологів непокоїть безпричинна агресія з боку ворон. Вони збираються великими зграями, безжально тероризують і навіть вбивають голубів, невелике птаство, а подекуди й котів. Ось як висловлюється з цього приводу арнітолог Василь Костюшин:

√ Це (тобто, безжальний терор) властиво тільки міським воронам. В природі вони √ індивідуалісти й гніздяться на великих відстанях один від одного - від кількох сотень метрів √ до кілометра. Вони рано ⌠дорослішають■. Вже на першому році життя знаходять собі пару й починають розмножуватись. Дорослі самці захищають свою територію від вторгнення молодих, але це благородні бійки один на один, а не ⌠розбірки■ всією зграєю. А ось покоління, що виросли в місті, повністю змінюють свої звички. Вони полюбляють суто міські молодіжні "тусовки", але "вступають у шлюб" лише на третьому році життя. Через відсутність сімей та нагальних справ, ⌠холості■ дворічки збираються в справжні банди. Іноді вони нахабніють настільки, що наважуються нападати навіть на яструбів, орлів, до яких раніше на гарматний постріл не наважувались наближатися. Справжній терор вони учиняють молодим хижакам √ яструбам, орлятам, соколятам. Фізично ворони їм поступаються, адже в них немає ні потужніх дзьобів ні міцних лап. Однак вони здатні використовувати ⌠заборонені прийоми■. Кілька птахів навалюються молодому орлу на крила, не дають злетіти, а інші дзьобають в голову. Раніше птахи також виявляли агресію, однак це було не так помітно, не настільки сильно й не так часто.

З точки зору соколярства, незважаючи на неможливість споживання людиною у якості дичини, ворона вважається досить вагомим і почесним трофеєм. Вона вправно літає, має порівняно сильний дзьоб, кмітлива, надто обережна і навіть полохлива. Влучно висловився з цього приводу видатний натураліст, мисливець, кінолог та рибалка Л.П. Сабанєєв: ⌠Притравлювати яструбів на сорок, вальдшнепів, куріпок та ворон можна лише тоді, коли яструб вже впевнено бере перепелів, дроздів і дупелів. В перший раз цих дужих птахів потрібно пускати або прив▓язаних до мотузки або підстрелених в крило, причому що до ворон, то потрібно наперед добре подбати, щоб вони не могли сильно відбиватись від молодого і ще недостатньо навченого яструба. Вважається, що ворона птах особливо небезпечний, отже навіть дуже вправного яструба не можна пускати на кількох ворон одночасно.

Вони здатні швидко мобілізуватись, кинутись відбивати зловлену товаришку, а при щасливому для них збігові обставин, можуть навіть затовкти ловця до смерті■. Ось така то вона, ворона - хитра, вправна і розумна.

Відгуки з приводу даного матеріалу надсилайте за адресою: nature@nature.kiev.ua

╘ При передруковуванні посилання на автора та на журнал "Натураліст" є обов'язковими.