Крячки Чорноморського Запов╕дника.

Серг╕й Уманець
Зав╕дувач Музею
Чорноморського б╕осферного запов╕дника

 

Життя крячк╕в трива╓ на меж╕ трьох стих╕й: земл╕, пов╕тря та води. На земл╕ вони будують сво╖ гн╕зда, виводять пташенят, в╕дпочивають. В пов╕тряному океан╕ пролягли вс╕ ╖х мал╕ та велик╕ шляхи. Вода да╓ птахам харч та огорожу╓ ╖х поселення в╕д ворог╕в. Але ╕нод╕ та ж сама вода, п╕д тиском потужного в╕тру, не лиша╓ потомству крячк╕в жодних шанс╕в на виживання.
Птахи рухом╕ незбориною житт╓вою силою продовження власного роду починають все спочатку. Життя продовжу╓ться. Колон╕я швидко в╕дновлю╓ться - адже побудова гн╕зда не займа╓ багато часу. Ямка в п╕ску з невелиою к╕льк╕стю сухо╖ рослинност╕, а то й без не╖ - ось ╕ вся нехитра споруда. Дуже ц╕каво спостер╕гати за самим процесом риття ямки. Пташина ляга╓, впира╓ться грудьми в п╕сок ╕ на якийсь час перетворю╓ св╕й опорно-руховий апарат на п╕скоструйний. Б╕ля новоствореного гн╕зда шлюбн╕ пари п╕дтверджують свою прихильн╕сть один до одного жвавими вес╕льними танцями та залицяннями з неодм╕нним шлюбним подарунком - рибкою. В ямку в╕дклада╓ться в╕д одного до трьох рябеньких я╓ць. П╕сля тритижневого насиджування в багатоголосну кокофон╕ю колон╕╖ влива╓ться писк пташенят. П╕дкоряючись вимогливому тону дитячого сигналу, спочатку один з батьк╕в, а через якийсь час обо╓ разом, вирушають на пошуки харчу.


У оч╕куван╕ корму, пташенята ховаються в╕д сонця в трав╕ та кущах. Вони активно реагують на кожну т╕нь, що проноситься над ними.
Коли з▓явля╓ться дорослий птах з╕ здобиччю, пташенята з рад╕сним гам╕ром б╕жать назустр╕ч. Рибка д╕станеться тому, хто виявиться проворн╕шим. А це в свою чергу залежить в╕д в╕дчуття голоду. Але одна справа проковтнути др╕бного бичка, а зовс╕м ╕нше - сп╕вставити можливост╕ власного дзьобу, довжини стравоходу, м╕сткост╕ шлунка, з метою поласувати рибою-голкою. Доросл╕ птахи сп╕вчутливо спостер╕гають за потугами пташеняти в бажанн╕ проковтнути ⌠негабаритну■ рибку. ╤ ось процес прийняття харчу зак╕нчено, тож до наступного прильоту батьк╕в можна сховатись в т╕нь в╕д жаркого сонця щоб подр╕мати. Час в╕д часу слабенький писк кр╕зь солодкий нап╕всон, св╕дчить про те, що пташеня на╖лось не назавжди, а лиш перехопило ╕ в наступн╕й розпод╕льч╕й кампан╕╖ ма╓ нам╕р обов▓язково прийняти участь.


Ось таке одноман╕тне ╕снування до пер╕оду змужн╕ння ╓ в повн╕й м╕р╕ виправданим, адже прогулянка берегом ╓ досить небезпечною. Сус╕дам-родичам под╕бна повед╕нка з боку пташеняти може не сподобатись. Покинути р╕дну дом╕вку в даному випадку майже р╕внозначно смерт╕. Бо сильн╕ дзьоби, дан╕ природою крячкам не лише для того, щоб чистити п╕р▓я. Хоча, дореч╕, велику частку свого часу, вони присвячують саме чистц╕ оперення. Зазвичай пернат╕ чистюл╕ подовго сидять на п╕щаних косах, де безперестанно купаються та чепуряться.
Все життя крячк╕в пов▓язане з водою. Однак вони н╕коли не с╕дають на ╖╖ поверхню, хоча пташенята вс╕х вид╕в чудово плавають. Може
тому, що плавання вони в╕дносять до дитячих забав. Однак п╕рнання з висоти - прив╕лея дорослих. Заприм╕тивши поживу, крячок тремтливо зависа╓ над водою, а то й просто з нальоту, не роздумуючи, кида╓ться у воду. Ц╕ пташки - природжен╕ п╕рнальники. Виключенням ╓ крячок чорнодзьобий (Gelochelidon nilotica Gmelin, 1789). В╕н п╕рна╓ за здобиччю вкрай р╕дко. Дари моря в його харчовому рац╕он╕ займають досить скромне м╕сце. Гастроном╕чна зац╕кавлен╕сть виду зм╕щена в б╕к приморського степу. Щоб хоч якось сприяти пошуку харчу в таких умовах, Бог над╕лив птаха трохи довшими лапками ╕ типово чаячим дзьобом. Це полегшу╓ йому зл╕т з поросло╖ травою земл╕ ╕ промисел комах, а якщо пощастить, то ящ╕рок, а подекуди й др╕бних гризун╕в.

Розглядаючи ╕нод╕ маленьке пухнасте пташеня з дзьоба котрого зв╕шу╓ться довгий хв╕ст ящ╕рки, подумки над╕ля╓ш новим смислом стару дитячу загадку: ⌠д╕виця в темниц╕ а коса надвор╕■. Ще одн╕╓ю незугарн╕стю чорнодзьобого крячка ╓ характерний голос. Його н╕коли не сплута╓ш з криками ╕нших крячк╕в. Мелод╕йний поклик ц╕╓╖ птахи при╓мно почути ╕ в степу ╕ над затокою.
Поселення р╕зних вид╕в крячк╕в виглядають по р╕зному. Чорнодзьоб╕ крячки прив▓язують побудову сво╖х гн╕зд до вологих, порослих солончаковою травою, остр╕вних д╕лянок. Розр╕джен╕ колон╕╖ крячк╕в нер╕дко розтягнут╕ уздовж узбережжя на десятки метр╕в. Ц╕ птахи найб╕льш ревно, до нестями захищають сво╖ волод╕ння. В╕дчайдушн╕ш╕ з них зд╕йснюють безперервн╕ атаки на непрошеного гостя у щирому бажанн╕ вц╕лити дзьобом у т╕м▓я. Налапуючи м╕сце влучного попередження ╕ морщачись в╕д болю, нев╕льно в╕дчува╓ш повагу до мужн╕х пташок.
Загалом нечисельн╕ у Чорноморському запов╕днику мал╕ крячки (Sterna albifrons Pallas, 1764) ╕нод╕ гн╕здяться у сус╕дств╕ з р╕чковими крячками (Sterna girundo Linaeos,1758). Особливо симпатичними виглядають поселення малих крячк╕в з шилодзьобками.
Найб╕льш╕ з крячк╕в - чеграви (Hydroprogne tschegrava Lep.) протягом багатьох рок╕в гн╕здяться на однакових м╕сцях, позбавлених рослинност╕. Вс╕ назви крячк╕в, котрими ╖х над╕лили люди, якось характеризують птах╕в. Р╕чковий крячок охоче селиться на пр╕сноводних водоймах. Назви малого, чорнодзьобого та рябодзьобого (S. sandvicensis Lath.) крячк╕в коментар╕в не потребують. А ось щоб розгадати та╓мницю назви чеграви, треба лиш вслухатись у ╖╖ голос. Мелод╕йним його аж н╕як не назвеш.


Щ╕льн╕ше за вс╕х туляться гн╕зда рябодзьобих крячк╕в. ╥х колон╕я явля╓ собою щось на подобу нашо╖ комунально╖ квартири, котра п╕д зав▓язку заповнена скрекотом гам╕рних мешканц╕в. Птахи, що сидять на яйцях перебувають у безперервних сварках ╕ сутичках з сус╕дами. А ╖х ст╕льки, що нав╕ть за увесь сезон нема╓ н╕яко╖ можливост╕ пересваритись з ус╕ма. Час в╕д часу хтось з особливо неспок╕йних ⌠вдаря╓ на сполох■.

 

 

 

Мало кому зрозум╕ла фраза митт╓во сприйма╓ться як обов▓язкова команда ╕ зд╕йма╓ на крило одночасно к╕лька тисяч птах╕в. Вони за мить перетворюються на б╕лу п╕няву котра застить небокрай над островом. Згодом хмара знижу╓ться ╕ птахи розс╕даються на стар╕ м╕сця. Але, чи небезпека не зникла, чи комусь моц╕он здавсь не довол╕ тривалим ╕ знову на пташин╕й мов╕ луна╓ команда за якою все ма╓ повторитись ⌠на б╕с■. Прохання задовольня╓ться.
Ось в такому метушливому житт╕ зароджу╓ться ╕ м╕цн╕╓ нове пташине покол╕ння, щоб з настанням холод╕в твердо стати на крило ╕ податися в далекий вир╕й.