Analysis of literature data and materials of wide field investigations let us speak about true nesting,
in the bounds of region, of only several pairs (3-5) of golden eagles, and only 1-2 pairs of them
propagate themselves. Majority of meetings in nesting time as well as out of this period belongs,
probably, to immature individuals.

Хижi птахи нiколи не були численними. Особливо складно вижити їм у наш час, коли майже всi природнi територiї перетворено в одноманiтнi малопривабливi сiльськогосподарськi угiддя. Потерпiли вони й вiд прямого переслiдування людиною. Так, на кiнець 60-х – на початку 70-х рокiв гнiздовi популяцiї багатьох, особливо великих, хижих птахiв були пiдiрванi, багато з них опинилося на межi зникнення (Галушин, 1980).

Вже понад чотири десятирiччя iснує заборона на вiдстрiл хижих птахiв, але переважна бiльшiсть видів так i не змогла вiдновити свою чисельнiсть. Така ж доля спiткала й орла-беркута – одного з найбiльших пернатих птахiв РФ, занесеного до Червоної книги.

На пiвночi Нижнього Поволжя на початку другої половини XX сторiччя Э.Эверсман (1866) вважав беркута звичайним птахом. На Правобережi Нижної Волги пiвденна межа гнiздового ареалу проводилась М.Богдановим (1871) по територiї Петровського повiту (нинi Петровського району Саратовської областi) в межах “борiв третинного басейну”, однак у негнiздовий перiод зустрiчi беркута були звичайними майже до Сарепти (тепер Красноармiйського району м. Волгограда).

У 1920-х роках знову з’являються повiдомлення про гнiздування беркута у Саратовськiй областi: İ.Б.Волчанецький (1925) вiдносить цього орла до типових птахiв вододiльних лiсiв. Мiж iншим, 28.04.1928 р. орел був добутий бiля с.Стара Булатка, 17.04.1920 р. на околицi м.Хвалинська, а 05.07.1924 р. бiля с.Стара Яблонiвка в Хвалинському районi (Козловский, 1949). На основi польових дослiджень 1960-1964 рр. схiдна межа репродуктивної областi поширення беркута проводилась в цей перiод по р.Волга (Лебедева, 1967). Проте, було достовiрно вiдомо про гнiздування беркута у Старополтавському районi Волгоградської областi пiвнiчнiше с.Кожушково (Салтовський лiс) майже до кiнця 1940-х рр. (Чернобай, 1992).

Нинi зареєстровано перебування беркута в гнiздовий перiод на територiї Балтайського, Вольського, Хвалинського районiв Саратовської областi. Найбiльш придатнiшим мiсцем гнiздування є великий лiсовий масив бiля с.Черкаське на пiвночi правобережної частини областi, де орлiв спостерiгають регулярно i є повiдомлення лiсникiв про знахiдку гнiзда (Красная книга …, 1996).

На достовiрний характер гнiздування пернатого хижака в межах Черкаського лiсництва в 1974 р. вказують i Г.В.Шляхтин та iн. (1993).

Крiм цього, в 1997 р. ослаблений молодий птах був переданий працiвникам зоологiчного музею Саратовського державного унiверситету мешканцями Єкатеринiвського району, за свiдченням котрих в декiлькох кiлометрах вiд однойменного районного центру iснує гнiздо орла, iз якого й вилетiв цей птах.

Кочуючi на пiвнiч хижаки в околицях м.Саратова спостерiгаються на протязi мiсяця, з третьої декади березня. Однак є вiдомостi, що на гнiздуваннi птахи приступають до вiдкладки яєць вже у другiй декадi березня, молодi льотнi птахи вiдмiчаються вже на початку серпня.
Гнiздовий бiотоп беркута – поєднання лiсових масивiв з великими вiдкритими просторами. В пiслягнiздовий перiод характерна поява чимало молодих птахiв в межах областi, де максимум їх зустрiчiв припадає на серпень. Холостi кочовi птахи в заволжських степах спостерiгаються i ранiше – на початку-серединi лiта. В 1960-х роках вони були звичайними в окремих районах Лiвобережя. Якщо в лiтнiй перiод беркут рiдкiсний птах на пiвночi Нижнього Поволжя, то з настанням холодiв їх кiлькiсть значно зростає. Отаких зимуючих беркутiв спостерiгали взимку 1990-1991 рр. та 24.02.2001 р. в Д΄яковському лiсi та 16.12.1991 р. в районi с.Апалиха Хвалинського району. Тут за день було вiдмiчено 5 орлiв, а 22-23 грудня зареєстровано 10 беркутiв на дiлянцi промислового вiдстрiлу лося, де хижаки, напевно, живились падлом.

Таким чином, проведений аналiз лiтературних джерел та матерiалiв особистих польових дослiджень дозволяют говорити про достовiрне гнiздування в межах пiвночi Нижнього Поволжя лише декiлькох пар (3-5) беркута, з яких регулярно розмножуються тiльки 1-2 пари.

БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК

Богданов М.Н. Птицы и звери черноземной полосы Поволжья и долины Средней и Нижней Волги // Труды Казанского общества естествоиспытателей. Казань, 1871. Т.1. Отд. 1. С.1-226.

Галушин В.М. Современное состояние численности дневных хищных птиц в Европейской части СССР // Экология, география и охрана птиц. Ленинград, 1980. С. 156-167.

Козловский П.Н. К орнитофауне Саратовской области // Ученые записки Саратовского государственного педегогического института. Факультет естествозн. Саратов, 1949.Вып.13.С. 55-126.

Красная книга Саратовской области: Растения, грибы, лишайники. Животные. Саратов,1996. С.1-264.

Лебедева Л.А. Птицы саратовского Заволжья (эколого-фаунистические особенности орнитофауны): Дис. ...канд. биол. наук. Саратов, 1967. С. 1-220.

Мензбир М.А. Птицы России. М., 1895. Т. 1. С. 1-567.

Радищев М.А. Материалы к познанию орнитофауны Саратовской губернии. Хвалынский уезд // Труды Саратовского общества естествоисп. и любителей естествозн. 1899. Т.1, вып.1. С. 43-79.

Чернобай В.Ф. Редкие и исчезающие позвоночные животные // Красная книга: Редкие и охраняемые растения и животные Волгоградской области. Волгоград, 1992. C. 90-106.

Шляхтин Г.В., Мосейкин В.Н., Хрустов А.В. Редкие и исчезающие виды птиц и млекопитающих Саратовской области // Краеведческие чтения: докл. и сообщ. 1-3 чтений. Саратов, 1993. С. 80-84.

Эверсманн Э.А. Естественная история птиц Оренбургского края // Естественная история Оренбургского края. Казань, 1866. Т. 3. С. 1-621.