actinidii

Актінідії - незвичайний дарунок природи

Микола Рудь

Свого часу Іван Мічурін - один з найвідоміших мрійників-натуралістів, котрі марили бажанням реформувати природу і взяти від неї все, що можна, вважав, що актінідії є справжнім земним чудом і згодом навіть витіснять таку культуру як виноград.
Тут принагідно треба згадати, що тоді виноградарство страждало від філоксери, котру науковці тривалий час не могли побороти. Звичайно, що дикі, лісові актінідії такими хворобами не уражувались, тому й перспектива їх культури здавалась райдужною і безтурботною. Та цього не сталося, як доречі і не збулось жодного пророцтва малоосвічерного садівника-любителя з Козлова, котрого комуністична влада підносила до небес за відсутністю справжніх, а не мнимих наукових досягнень у сфері садівництва та агрокультури.

В природі актінідії поширені в Гімалаях, Східіній та Південно-Східній Азії. Деякі види досягають на півночі Сахаліну, Приморья та Курильських островів - саме вони є найбільш перспективними для культивування в помірному географічному поясі, а відтак в Україні.

Садівники часто помилково, наявних у них актінідій, незалежно від виду, звуть повзуном, максимовником, китайським агрусом ізюмом. Не завжди аматори чітко розрізняють два найбільш поширених у нас види актінідій - коламікту та вузьколисту (аргуту), хоча остання має набагато більші розміри і її можна легко визначити за гігантськими пагонами, котрі можуть сягати значної довжини. Дряпаючись доверху кам"янистими кручами і по стволах дерев, пагони рослини можуть сягати 25-ти метрів. Однак це не рекорд. За літературними даними, в межах природнього ареалу (в Уссурійському Краї) дослідниками було знайдено рослину, пагони котрої досягла висоти 100 метрів! В культурі, не маючи за що чіплятись, а відтак і можливості для досягнення значної висоти, рослина перетворюється на кущ заввишки 2-3 метри.
Розмножуються актінідії переважно кореневими відростками або вкоріненням пагонів, що чібляються за трухлі пні та при допомозі повітряних корінців на кінчиках пагонів, котрі легко вкорінюються, досягаючи будь-якого поживного грунту. Найбільш морозостійкою є актінідія коломікта. Вона витримує зниження температури до - 40^оС. Саме з цієї причини вона і є найбільш поширеною в наших краях.

Окрім найбільш відомої актинідії коломікти (Actinidia kolomikta Maxim.), не менш корисними і цікавими є ще такі види, як китайський агрус (Actinidia melanandra, Franch), актинідія гостра ( А. arguta) та актинідія руфа (Actinidia rufa (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq.). Загалом до роду Актинідія входить біля 40 видів дводомних дерев▓янистих ліан з сезонним опадаючим листям.
Майже всі вони зустрічаються в культурі і до цього часу є предметом досліджень, як професійних науковців, так і аматорів-садоводів.
Незважаючи на те, що науковцям вдалось впровадити в культуру багато сортів та форм актинідій, ці чудові, урожайні рослини донині є досить рідкісними. Нажаль їх ще нечасто можна побачити в звичайних українських сільських садках біля хат. А даремно! Адже їх плоди, за рідким виключенням, є чудодійним природнім концентратом вітаміну С та безлічі інших корисних речовин.
Проте, плоди не всіх видів атінідій їстивні. Відомо, що ягоди актинідії багатодомної (A.poligama) мають сильний жагучо-пекучий смак, через що місцевим населенням звуться "перцем". Не маючи можливості споживати такі ягоди, японські гурмани прилаштувались готувати смачні страви з листя цього виду, котре має неповторний аромат і смак. Але японці не єдині цінителі запашної вегетації актінідій - в Південно-Східній Азії в китайських ресторанах традиційно споживають молоді пагони актінідії мозолистої.

Окрім власне задовільної врожайності і високої харчової цінності плодів, актінідії цікавлять фітодекораторів та ландшафтних дизайнерів неабиякою декоративністю. Листя чоловічих рослин коламікти цікаве своєю непередбаченою оригінальністю забарвлення. Жоден листок рослини за формою і забарвленням навіть приблизно не сходий на інший.

Кольорові варіації листя від зеленого
до білувато-рожевого і яскраво-червоного
на кінчику листової пластинки, справді
дивують і радують око в тих садах,
де рослини мають солідні розміри і
органічно прикрашають інтер"єр.

Останнім часом актінідій почали утримують в кадках в приміщеннях або на лоджіях. Такі рослини чудово зимують на заскленому балконі з підвищеною температурою, а починають вегетаційний період вже в березні-квітні, коли тривалість світлового дня помітно збільшується.

Такі вазонні рослини вже з добре сформованою, потужною кроною, можна виставляти на подвір"я в другій декаді травня, коли заморозки трапляються рідко. Як правило, і цвітіння і плодоношення у таких екземплярів розпочинається значно раніше, а врожай рясніший.

На прикладі актінідії коламікти, можна навести перелік чудової
гами речовин збалансованих у гармонійний еліксір здоров▓я:
вміст вітаміну С первищує удвічі і більше разів ніж в апельсинах
і яблуках, вміст каротину (провітаміну А) сягає майже 0, 25 %,
перелік замінних та незамінних амінокислот вражає своєю різноманітністю.
Вміст цукру в ягодах сягає 10%, чого недостатньо для процесу природього консервування (зацукрювання ягід). Однак, варто
у якості природнього консерванту, додати до ягід 60% маси
цукру та ретельно перемішати та перетерти масу на
м"ясорубці - цього буде достатньо для утворення суміші,
котра тривалий час майже повністю зберігатиме всі природні
якості первинного продукту.
З нього можна готувати велику кількість напоїв,
що мають тонкий аромат і добре тамують спрагу.
Плоди, листя та кора актінідій здавна включені в реєстр
лікарських засобів східної медицини. Багатьма східними
народами з лікувальною метою найчастіше використовувались
плоди, котрі вважаються ефективним протиглистяним,
протицинготним та антиавітамінозним засобом.

В китайській медицині плоди застосовують як проносний та болезаспокіливий засіб.
Ягоди також призначають при туберкульозі, кашлюкові, карієсі і, що особливо цікаво, як протиглистяний засіб. Відвар плодів застосовують як загальнооздоровлюючий напій, при анемії, при захворюваннях
кишково-порожнинного тракту, при порушеннях обміну речовин.