Ендемік Етни "завойовує" Великобританію
Подорожуючи поїздом із Манчестера до Кембріджа я звернув увагу на один із видів жовтозілля (Senecio) - родина складноцвітних (Asteraceae), зарослі якого є невід'ємним елементом ландшафту вздовж англійских залізниць. В Кембріджі я попросив директора університетського ботанічного саду професора Дональда Піготта допомогти мені встановити видову назву цього жовтозілля. У відповідь я не лише одержав необхідну інформацію, а й почув цікаву історію про поведінку цього виду за межами його природнього ареалу. Виявилось, що Senecio squalidus L. - така наукова назва цього жовтозілля, в XVIII cтолітті був завезений до Англії з Італії та інтродукований в ботанічному саду Оксфорського універсітету. Приблизно в 1800 р. по кам'яній огорожі саду вид проник в місто. І з того часу почалась його інтенсивна експансія просторів вздовж британських залізниць. На початку XX століття він досяг Шотландії, а зовсім недавно проник до Ірландії. Подібна поведінка характерна для багатьох інтродуцентів і нічого дивного не було б в цьому, якби мова йшла не про вид, який є досить рідкісним у себе на батьківщині. Він вузький ендемік вулкану Етна в Сіцілії. Спеціальні дослідження англійських екологів дозволили встановити, що камені, якими вимощені залізниці в їх країні, механічно і хімічно подібні до сухої лави вулкану Етна. Цей цікавий факт опосередковано вказує на те, що можна успішно зберігати ex situ (поза межами природних місцезростань) найбільш рідкісні види рослин, змоделювавши умови природнього середовища їх існування. Гербарні зразки Senecio squalidus із Великобрітанії передано в Гербарій Центрального ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України.
В.І. Мельник, доктор біологічних наук Центральний ботанічний сад НАН України ім. М.М. Гришка