Прискорення культурної еволюції на протязі минулих 10-12 тисячоліть суттєво просунуло соціально-економічний розвиток, але разом з цим воно виявилося насильством над природою, що врешті решт призвело до деградації її та водночас й тілесності людини. На порозі XXI століття людство вперше ступило в період "свідомої еволюції" (П. Куссі). Формується сучасна концепція органічного взаємозв'язку та взаємообумовленості буття людини та Всесвіту. Сьогодні основою для розуміння майбутнього є ідея становлення ноосфери. Теорія ноосфери ще не створена. Роботи вчених В. І. Вернадського, Е. Леруа, П. Тейяр де Шардена, з іменами яких пов'язуються поняття ноосфери , не містять в собі закінченої концепції ноосфери. Так, життя та вищий його витвір - людське суспільство розглядаються не як випадкове явище на нашій планеті, а як необхідний елемент еволюції Землі й Космосу. Цілісний саморозвиток системи "суспільство-природа" пов'язує між собою як космічні фактори, фізико-хімічні, біологічні фактори біосферних процесів, так й характерну виробничу діяльність, техногенні, демографічні фактори, політичні відносини, проблеми духовного життя суспільства (Г.А.Бачинський, В.Д. Комаров, Ю.Г. Марков, Ж.Д. Маркович). Сучасна філософія, природничі та гуманітарні науки використовують категорію "ноосфера" для позначення вищої організованості людства з переважанням гуманістичних засад і "всесвітнього спілкування життя" (В.П. Казначеєв, Є.А. Спірін). Відповідно ноосферної концепції повинна суттєво зрости у розвитку суспільства роль духовних, інформаційних факторів по відношенню до речовинно-енергетичних. При цьому важливо формування екогармонійної особи, здатної забезпечити оптимальне взаємовідношення людини з соціальним та природним середовищем.

Ноосфера не означає тільки наявність свідомості людини у її соціогенезі. Ноосфера розуміється як майбутнє людського суспільства, якщо його розум не згубить себе у екологічній чи термоядерній катастрофі. Хоча у кожної людини є розум, сучасна ноосфера зовсім не являється сферою розуму (ноосферою). Ноосфера співпадає з процесом гуманізації, бо не сумісна з насильством як засобом вирішування глобальних, загальнолюдських проблем і може реалізуватись лише у формах демократії. Сучасна людина лише як носій розуму є "людиною розумною" (Гомо сапієнс). Але це ще не свідчить про раціонально-гуманістичний характер діяльності людей. Так, у сучасному суспільстві широко розгортаються загальноцивілізаційні рушійні тенденції, кризові ситуації, що з другої половини XX століття загрожують людству загибеллю.

У сучасних умовах бурхливого індустріально-інформаційного розвитку суспільства правомірно ставити питання не тільки про "біосферний", але й глобально-космічний характер ноосфери. Така проблема як виживання не може вирішуватись локально чи регіонально. Збереження життя на Землі, виживання людства й гарантований екологобезпечний розвиток є приоритетною загальнолюдською потребою, яка відсовує соціально-економічні відмінності на друге місце. Безумовно, при цьому не виключається можливість існування різноманітних соціальних систем. Але виживання - це спільна мета, а не окремої держави чи групи розвинених країн. Сьогодні духовна перебудова пов'язується перш за все з боротьбою за владу, неминучим насильством, національним протистоянням. На шляху ж до ноосфери необхідно керуватися фундаментальними загально-людськими цінностями, інтересами, потребами. Майбутнє суспільства повинне базуватися на можливості спільного розвитку суспільства та природи в цілому. Ноосферою не може бути суспільство, яке не спроможне забезпечити гармонію з природою. Процес становлення ноосфери можливий при гуманістичному орієнтуванні не тільки на людину, суспільний прогрес, але й на систему оптимального розвитку Життя, Розуму та Космосу у Всесвіті.

Сьогодні все повніше й точніше установлюються можливості людського існування. Так у контексті антропного принципу життя й людина стають космічними явищами, включеними у всеєдність універсуму. Це, у свою чергу, може стати основою збагачення універсальності, філософського плану, таких як уява про космічну відповідальність духу. Але усвідомлення такої відповідальності можливе, якщо ми знаємо про космічну додатковість людини у відношенні до світового цілого, про її стикання з цим абсолютним цілим у взаємопов'язаних аспектах Істини, Добра та Краси.

У переддень XXI століття гуманізм як форма соціальних відносин та принцип діяльності стає характеристикою соціоприродних відносин. Процес формування цього гуманістичного мислення, спрямованого на реалізацію коеволюції природи та суспільства, повинен базуватися не тільки на наукових знаннях, але й познаукових. Це необхідно враховувати особливо у процесі реалізації Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття") при ствердженні моральної відповідальності усіх фахівців за ноосферний розвиток людства.