САЛЮКИ НА П╤ВНОЧ╤ АРЕАЛУ

 

Сер Теренс Кларк
переклад Серг╕я Копильця

У 1985-1990 рр., коли я жив в ╤раку, мен╕ доводилося часто
в╕дв╕дувати м╕сцевих мисливц╕в на п╕вноч╕ кра╖ни ╕ неодноразово
перетинати невидиму межу м╕ж двома ясно вираженими популяц╕ями салюки.

На п╕вденному боц╕ хребта Джабал С╕нджар, на просторах Джаз╕ра чи на п╕вдн╕ р╕внини К╕ркук хорти були переважно гладкошерстими, 61-66 см. у холц╕, легкого типу, бо вже дал╕ на п╕вн╕ч Курдистану, вони мали б╕льш розвинутий шерстний покрив ╕ м╕цну потужну будову т╕ла, хоча й р╕дко були вищ╕ за 69см.
Це дуже узагальнен╕ дан╕, бо в багатьох м╕сцевостях обидва типи наст╕льки зм╕шалися, що в тамтешн╕х хортах можна знайти вс╕ комб╕нац╕╖ вищеназваних характеристик.

 

 

Тайра - моя гладкошерста
салюки з ╕ракського Курдистану

(Фото сера Теренса Кларка)

Пол╕тичн╕ обмеження, що ╕снували на той час,
не дозволили мен╕ подорожувати в ╤ран
та Радянський Союз, щоби простежити як далеко
на п╕вн╕ч простяга╓ться ареал популяц╕╖, однак,
я все ж зд╕йснив дек╕лька вилазок до сх╕дно╖ Туреччини, де бачив салюки под╕бних до п╕вн╕чно-╕ракських
та сир╕йських. Нав╕ть у наш час подорож╕ в тому рег╕он╕ надто складн╕, тому там дуже важко д╕стати в╕рог╕дну ╕нформац╕ю. Однак, деяк╕ недавн╕ контакти з людьми добре об╕знаними з тими краями ╕ нашою породою дали мен╕ певну ╕нформац╕ю, яку, на м╕й погляд, варто представити до уваги широко╖ аудитор╕╖.

Останн╓ л╕то я пров╕в в археолог╕чн╕й експедиц╕╖ на шляху во╓нних поход╕в Олександра Великого.
Серед мо╖х компаньйон╕в тод╕ були колишн╕й британський посол в Афган╕стан╕ Джон Картер та його дружина П╕рс.
У наших бес╕дах ми пост╕йно поверталися до салюки. П╕д час одн╕╓╖ з розмов, хтось ╕з них д╕став з книжки закладку. Це була стара чорно-б╕ла св╕тлина, на як╕й я побачив салюки - дуже сво╓р╕дну хортицю Чипак (афганська назва малого сокола з яким полюють на перепелиць), що належала Картерам. ╥╖ щеням з корол╕вського розпл╕дника подарувала ╖м принцеса Б╕лк╕с - дочка останнього короля Афган╕стану Зах╕ршаха.
Картери розпов╕ли, що в Афган╕стан╕ вони бачили дуже мало таз╕,
* де т╕ вважалися корол╕вською власн╕стю, под╕бно лебедям у Велик╕й Британ╕╖, ╕ тому ╖м була потр╕бна л╕ценз╕я на вив╕з сво╓╖ собаки за меж╕ кра╖ни. Чипак супроводжувала Картер╕в у багатьох мандр╕вках по Афган╕стану ╕ показала себе чудовим мисливцем на зайц╕в, та нав╕ть байбак╕в, до яких вона п╕дкрадалася так близько, що встигала схопити ╖х до того, як вони сховаються до нори.

Коли Картери повернулися до Англ╕╖ в 1973 р., ╖х сп╕ткала велика проблема з ре╓страц╕╓ю Чипак у
"Кеннел Клаб╕" як афгана через що вони мусили збирати докази ╖╖ походження у член╕в афганського корол╕вського двору, як╕ на той час розпорошилися по р╕зних кра╖нах, п╕сля революц╕╖ на ╖х батьк╕вщин╕.
Але, нарешт╕, вона була заре╓стрована як Чипак Баркак (блискавка) ╕ навела в 1974р. в╕сьмох прекрасних щенят, яких я бачив п╕зн╕ше, коли в╕дв╕дав Картер╕в. Вони також продемонстрували ф╕льми, де була знята Чипак в Афган╕стан╕. А нещодавно я д╕знався, що деяк╕ з ╖╖ нащадк╕в продовжують цю л╕н╕ю в Австрал╕╖.

Чипак привернула мою особливу увагу тим, що зовн╕шньо була значно ближче до п╕вн╕чного типу салюки, н╕ж до перес╕чних афганських хорт╕в, принаймн╕, до тих, котрих ми звикли бачити. ╤ д╕йсно, пор╕внюючи екстер'╓р Чипак з описом ц╕╓╖ породи у книз╕ пан╕ Дафни Г╕ "Все про афган╕в" ("The Complete Afghan"), треба в╕дзначити ╖╖ б╕льш масивну голову ╕з дещо б╕льшими очима, а шерстний покрив скор╕ше в╕дпов╕да╓ типу "лочак", який нин╕ ми р╕дко зустр╕ча╓мо на Заход╕. На фото, де знято Чипак у щенячому в╕ц╕ видно хорта, що практично не в╕др╕зня╓ться в╕д б╕льшост╕ ╕ракських салюки.

 

 

 

Чипак.

(Фото Дж. Картера)

 

 
Дещо важкувата чорна морда досить р╕дко зустр╕ча╓ться в салюки на п╕вноч╕ та заход╕ ╤раку.

 

 

Руда чорноморда салюки
╕з Рутби на заход╕ ╤раку.

(Фото сера Теренса Кларка).


Коли Чипак подоросл╕шала, то стала б╕льш
под╕бною до афган╕в, що розводяться на Заход╕

 

 

Чипак.

(Фото Дж. Картера).

 Тут ми ма╓мо добрий приклад
р╕зновиду салюки виведений
╕ адаптований для полювання
в умовах г╕р Афган╕стану.
Ц╕каво, що чолов╕к принцеси Б╕лк╕с Абдул Вал╕, перед в╕д'╖здом Картер╕в з Афган╕стану, запропонував ╖м Афганського хорта абсолютно гладкошерстого, та вони змушен╕ були в╕дхилити цю пропозиц╕ю, бо в╕дчували, що й одн╕╓╖ собаки ╖м досить для владнання формальностей при пере╖зд╕ до Британ╕╖.

Дивлячись на Чипак, я згадав про статтю Рос╕йського к╕нолога Михайла Лебед╓ва у Новозеландськ╕й "Кеннел Газет", яка називалася "Аборигенн╕ породи хорт╕в ╕з Радянського Союзу", в котр╕й в╕н описував середньо-аз╕йських таз╕ ╕ тайгана. Св╕тлина тайгана, що супроводжувала статтю дуже нагадувала Чипак. Зображення таз╕ на ╕нш╕й чорно-б╕л╕й св╕тлин╕ з ц╕╓╖ cтатт╕ надзвичайно нагадувало мен╕ одну знайому салюки. Що це, д╕йсно ориг╕нальн╕ породи хорт╕в, чи просто туб╕льн╕ вар╕ац╕╖ - пор╕ддя салюки?!
Ф╕нський кореспондент Сар╕ Мант╕ла, що мала
досв╕д розведення середньо-аз╕йських хорт╕в над╕слала
мен╕ колекц╕ю св╕тлин, на яких таз╕ знят╕ в Рос╕╖ виглядають аж надто под╕бно до наших салюки.

 

 

Б╕лосн╕жка, Санкт-Петербург

(Фото ╤. Н╕кола╓ва)

 

╤снують численн╕ ╕сторичн╕ факти,
як╕ доводять ╕снування хорт╕в у
Середн╕й Аз╕╖ протягом сотень л╕т.

 Нам достов╕рно в╕домо, що п╕д час мусульманських завоювань вих╕дц╕ з Арав╕╖, для котрих полювання з ловчими птахами й салюки було основною розвагою на дозв╕лл╕, досягали тих кра╖в.
Дев╕д ╕ Гоуп Вотери, у сво╖й книз╕ "Салюки в ╕стор╕╖ мистецтв╕ ╕ спорт╕", наводять прекрасну картину "мисливц╕ повертаються додому" китайського художника Х ст. Ху Хуая, де зображено трьох справжн╕х салюки, яких везуть на конях ╖х господар╕ п╕сля полювання в степу, що ясно доводить про знайомство з полюванням ╕з цими хортами в тих краях вже тисячу рок╕в тому. Х╕ба не природньо, що салюки могли вкоренитися серед м╕сцевих племен, а згодом набути локальних ознак, таких, як видовжене п╕дшерстя та б╕льш м╕цна статура?

Серед людей, що брали участь у т╕й археолог╕чн╕й експедиц╕╖ був ще один видатний британський
посол, сер Ден╕с Райт, котрий пропрацював в╕с╕м л╕т в ╤ран╕ за час╕в Шаха.
Д╕знавшись про мо╓ зац╕кавлення салюки, в╕н запропонував мен╕ познайомитися з Левом Тампом,
чудовим старим ╕з Тегерана, який полював ╕ розводив салюки в ╤ран╕.
Наступного вересня у Британ╕╖ я мав запрошення на ланч в╕д сера Ден╕са, де й познайомився з цим чудовим 92-х р╕чним, але ще бадьорим чолов╕ком, який в╕льно розмовляв, принаймн╕, п╕вдюжиною мов.
╤ яку ж дивну ╕стор╕ю розпов╕в мен╕ старий!
В╕н був в╕рменином, народженим у Груз╕╖ ще за час╕в царату. Коли в╕н подоросл╕шав, то вт╕к в╕д Сов╓т╕в
до Перс╕╖, перепливши прикордонну р╕чку Аракс. Зв╕дти в╕н перебрався до Н╕меччини, та в 1933 р.,
коли Г╕тлер прийшов до влади, знов повернувся до Перс╕╖.
В ╤ран╕ Тамп працював ╕нженером на буд╕вництв╕ дор╕г ╕ часто мандрував по кра╖н╕. Але в 1946 р., коли
в ╤ран╕ до влади тимчасово прийшли комун╕сти, в╕н
перебрався в ╤рак ╕з нам╕ром ем╕грувати до Австрал╕╖. Однак, у Багдад╕ його запросили до Корол╕всько╖ мисливсько╖ харт╕╖, якою оп╕кувався регент Абдул╕ллах. Тамп прийняв запрошення ╕, к╕нець-к╕нцем, став ╓герем, де мав можлив╕сть дати повну волю сво╖й мисливськ╕й пристраст╕ ╕ утримувати псарню, яка складалася не лише ╕з салюки, але й з╕ згра╖ дорсет-фоксгаунд╕в.

 

  

Корол╕вська мисливська харт╕я, Багдад.

(Фото Л. Тампа).

 

Революц╕я 1958-го року повернула його до Тегерана, де в╕н ╕ жив з того часу, в╕ддавшись сво╖й пристраст╕ верхового полювання з хортами.

 

 

Лев Тамп ╕ його таз╕ в ╤ран╕.

(Фото пан╕ М.Тамп).

А тепер щодо його салюки...
То були потужн╕ опушен╕
* * хорти п╕вн╕чного типу,
62-70 см. у холц╕, добре пристосован╕ для полювання
на високих плато в горах.
В ╤ран╕ ╖х вважають найб╕льшими та найпотужн╕шими
╕ застосовують нав╕ть в полюванн╕ на вовк╕в.

Цей тип хорт╕в ма╓ ╕ранську назву "долаа" на в╕дм╕ну в╕д меншого за розм╕рами та тенд╕тн╕шого типу "таз╕". Хорти Тампа сполучали в соб╕ признаки обох тип╕в. Ще к╕лька рок╕в тому Лев регулярно полював верхи з╕ сво╖ми салюки, та нин╕ вже залишив це заняття, передавши його сво╖й дружин╕ - н╕мкен╕ Маргрет.
Вони розводили власну л╕н╕ю салюки протягом десятил╕ть, пер╕одично доливаючи ╖м кров╕ курдських хорт╕в, коли курди кочували в т╕й м╕сцевост╕.

В останн╓ л╕то Тампи отримали щенят в╕д сво╓╖ чотирир╕чно╖ темно-шагренювато╖ суки "М╕ну"
та курдського пса незвичайного вуг╕льно-чорного забарвлення.

 

 

 Курдський чорний таз╕ з ╤рану

(Фото пан╕ М.Тамп)

 

 

 

Цей чудовий припл╕д складався з двох рудих чорномордих пс╕в, один з яких у десять м╕сяц╕в мав зр╕ст у холц╕
70 см. ╕ довжину т╕ла 68 см., другий - 68 см. ╕ 65см., кремово╖ суки - 60 см. у холц╕ й 58 см. завдовжки та високого вуг╕льно-чорного пса 72 см. у холц╕ ╕ 68 см. завдовжки.

 

Таз╕ Л.Тампа в Тегеран╕

(Фото Л. Тампа)

 

 

Це, без сумн╕ву, чудов╕ салюки, як╕, однак, з╕ сво╖м забарвленням та м╕цною статурою мають багато сп╕льного з хортами розповсюдженими дал╕ на п╕вн╕чний сх╕д, у Середн╕й Аз╕╖, яка, вт╕м, в╕дсто╖ть в╕д тих кра╖в усього лише на к╕лька сотень миль. Тамп розпов╕в мен╕ ╕стор╕ю, яка добре ╕люстру╓ поширення ╕ вза╓мне перекривання ареал╕в р╕зних тип╕в хорт╕в того рег╕ону.
Зда╓ться, к╕лька рок╕в тому Тампи подорожували в центральному Афган╕стан╕, поблизу знаменитого м╕нарету в Джам╕, що в 200 км. на зах╕д в╕д Бам╕ана. ╤ там ╖м пощастило побачити к╕лькох хорт╕в,
як╕ зовн╕ були практично так╕ сам╕, як ╖х власн╕.
Тампи попросили показати ╖м собак, та були змушен╕ чекати деякий час, поки тих вивели з
плем╕нних шатр╕в покритих гарним зеленим шовком.
Це, певно, було видовище! Та заслугову╓ особливо╖ уваги твердження Тампа, що це були саме салюки,
хоча вони подолали довгий шлях в╕д меж загальноприйнятного ареалу породи.

В останн╕ роки Тамп звернув увагу на зменшення к╕лькост╕ салюки у тих краях, хоча ╖х ╕ще можна
зустр╕ти, головним чином, у курд╕в та циган╕в на п╕вноч╕ ╤раку, Сир╕╖ та п╕вденному сход╕ Туреччини.

Ще к╕лька рок╕в тому тюркське населення Газв╕на, що, приблизно в 150 км. на зах╕д од Тегерана,
майже у кожн╕й хат╕ мало пару салюк╕ для полювання на лисиць та ╕нших хутряних зв╕р╕в на продаж.
(Це в╕добража╓ ситуац╕ю в Казахстан╕ в 1930-х роках, де таз╕ розводилися тисячами для полювання
на хутряних зв╕р╕в).

Однак, розвиток Газв╕на, зда╓ться, зовс╕м урбан╕зував це плем'я ╕ вони б╕льше вже не займаються полюванням. Курди, що живуть у цьому рег╕он╕, обр╕зають вуха хортам, бо вони переконан╕,
що вовкам тод╕ не вдасться легко поранити собаку, але вони не видаляють рудиментарних пальц╕в
на ногах, бо вважають, що т╕ можуть бути корисними на б╕гу. Курди, як правило, розводять хорт╕в
паруючи кращих мисливських собак ╕з кращими у сво╖х поселеннях, але можуть для цього ╖здити
й досить далеко. Вони судять про хорт╕в, в основному, за ╖х робочими якостями.

Курди заселяють величезну територ╕ю в Зах╕дн╕й Аз╕╖ де, не зважаючи на пол╕тичн╕ кордони,
завжди жили незалежно, широко м╕груючи шляхами, що з давн╕х давен склалися п╕д економ╕чним
та пол╕тичним тиском часу. ╤ де б не жили курди, ╖х супроводжують салюки, звичайно ж, в ╤ран╕,
╤раку, Сир╕╖, а також в Туреччин╕.

Останнього л╕та Сауд╕вський принц зд╕йснив експедиц╕ю на п╕вдень Туреччини для придбання салюки!
В╕н просувався на п╕вн╕ч через Сир╕ю, де не зм╕г знайти того, що хот╕в, але в Туреччин╕, в курдських поселеннях, в╕н придбав чотирнадцять дорослих хорт╕в для сво╓╖ мисливсько╖ експедиц╕╖ до Судану,
яку було заплановано на наступний р╕к.
Ц╕ хорти складають враження дещо в╕дм╕нне в╕д загальноприйнятого образу турецьких таз╕ ╕ являють
собою буквально перех╕дний тип м╕ж п╕вденним та п╕вн╕чним пор╕ддями салюки.

 

 Турецьк╕ таз╕.

(Фото В. Берггауза)

  Майже вс╕ ц╕ хорти були гладкошерстими, що дуже здивувало Едгара Берггауза, видатного н╕мецького експерта ╕ знавця турецьких таз╕, бо ран╕ше в сво╖х подорожах по областях центрально╖ Анатол╕╖, що лежали дал╕ па п╕вн╕ч, йому н╕коли не зустр╕чалися гладкошерст╕ таз╕. Дванадцятеро з цих хорт╕в були чорними з рудими п╕дпалинами ╕ дв╕ суки п╕сочно-рудого забарвлення. Майже вс╕ хорти, що звичайно для курдсько╖ практики, мали обр╕зан╕ вуха ╕ це дуже псувало ╖хню зовн╕шн╕сть. Б╕льш╕сть з цих собак були м╕цно╖ статури ╕ зр╕ст у холц╕ в них перевищував довжину корпуса. Шестеро з них мали б╕льшу висоту н╕ж довжину, п'ятеро мали квадратний формат ╕ лише тро╓ були трохи розтягнутими. Принц узяв деяких з них до Судану разом з╕ сво╖ми арав╕йськими салюки. Ц╕кавим результатом ц╕╓╖ подорож╕ було те, що найкращим мисливцем на газелей показав себе турецький опушений чорно-рудий хорт легко╖ конституц╕╖, котрий до того газелей не бачив, ╕ був спочатку виснажений незвичною арав╕йською спекою.

 

 

 

Турецький опущений
таз╕ в Сауд╕вськ╕й Арав╕╖.

(Фото М. Реткл╕ф).

 

 

Найкращим зайчатником виявилась гладкошерста руда турецька сука б╕льш м╕цно╖ статури.

 

 

Турецька гладкошерста
сука таз╕ в Сауд╕вськ╕й Арав╕╖.

(Фото М. Реткл╕ф)

 

 

 

 

Заслугову╓ на увагу той факт, що опушен╕ хорти темних кольор╕в завжди вважались адаптованими до суворого кл╕мату б╕льш п╕вн╕чних та г╕рських областей.
Гладкошерсту руду суку можна було би вважати б╕льше пристосованою до умов пустел╕ н╕ж
чорного пса, якби вони не походили з одн╕╓╖ област╕ турецького Курдистану.
Важко робити як╕сь беззаперечн╕ висновки з вищенаведених нечисленних факт╕в без ретельно╖
науково╖ перев╕рки генотипу наших хорт╕в, але зовн╕шня под╕бн╕сть ус╕х цих собак на величезн╕й
територ╕╖ вража╓, ╕, якщо не доводить остаточно, то, принаймн╕, да╓ можлив╕сть припустити,
що вс╕ вони належать до одн╕╓╖ породи ╕з незначними локальними вар╕ац╕ями.
___________________________

* Таз╕ - у ц╕й статт╕ ми збер╕га╓мо написання "таз╕", яке пода╓ автор. Саме така вимова у назв╕ породи характерна для рег╕ону, котрий опису╓ться в даному матер╕ал╕. Тому в працях зах╕дних автор╕в ми найчаст╕ше знаходимо "tazi".
Для собак що походять з колишнього СРСР, прийнято вживати написання "тази", бо так вимовляють це слово казахи в╕д котрих ми ма╓мо б╕льш╕сть цих хорт╕в. Саме написання "тази" застосовано в стандарст╕ породи прийнятому в СРСР, так само називають ╖╖ в сво╖х працях радянськ╕ к╕нологи.
Насправд╕ ж, "тази", "таз╕", "тоз╕", "тазий" - це одне й те саме слово ╕ р╕зниця тут поляга╓ у в╕дм╕нност╕ вимови у р╕зних аз╕атськимх народ╕в.
Ця назва характерна для тюрських та ╕ранських мов. За словами сера Теренса Кларки, це слово походить в╕д арабського "та╖з╕", тобто особа з м╕ста Та╖з, що в ╢мен╕ ╕ вжива╓ться стосовно араб╕в узагал╕.
У сп╕лкуванн╕ з таждиками, чия мова в╕дноситься
до ╕ранських, мен╕ доводилося чути саме таке застосування слова "тоз╕", так вони називали ╕ хорт╕в, ╕ арабських коней, ╕ самих араб╕в.
У тюрських мовах цей терм╕н сп╕впав з одним з╕ значень слова "тази", що означа╓ - "чистий".
Як в╕домо, за канонами ╕слама собаки вважаються нечистими тваринами, хорти ж ╓ тваринами чистими, отже в тюрк╕в це слово набуло подв╕йного значення.
Араби називають цю породу "салюки" ╕ саме ця назва найб╕льш поширена на Заход╕.
Сер Теренс поясню╓ походження слова "салюки" в╕д назвим м╕ста Салюк╕я, що лежить на п╕вн╕ч в╕д Багдада ╕ ╓ одним ╕з центр╕в розведення хорт╕в у араб╕в.
Це ╓ арабською транскрипц╕╓ю грецько╖ назви м╕ста Селевк╕я - м╕ст з такою назвою к╕лька на Середньому Сход╕ ╕ назван╕ вони на честь Селевка - одного з полководц╕в Олександра Великого (Македонського). (Прим╕тка перекладача)

* * Терм╕н "feather" - опушений сер Теренс Кларк вжива╓ стосовно собак ╕з розвинутим оборним волоссям: розвинут╕ бурки, очоси на ногах та п╕дв╕с на хвост╕.


Ukrainian magazine "Naturalist"

Ця стаття вперше була опубл╕кована в м╕жнародному журнал╕ "Saluki International"
в дванадцятому числ╕ (весна/л╕то) 1998 р.

This article was first published in "Saluki International", volume six, issue twelve,
spring/summer 1998.

Key words: afghan hound, afghan, afgan, khort, chart, saluqi, saluki, slugi, tazi, tazy, taigan, taighan,
falconry, wolfhound.