Экология Украины


Популярные статьи

Партнеры





Лучший Детский форум




ПОРІВНЯЛЬНА СИНФІТОІНДИКАЦІЙНА ОЦІНКА ПОДІЛЬСЬКИХ ЛУЧНИХ СТЕПІВ

Г. Лисенко, І. Данилик, Л. Борсукевич

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Інститут екології Карпат НАН України

Ботанічний сад Львівського національного університету імені Івана Франка

У статті наведені результати синфітоіндикаційних розрахунків параметрів низки екологічних факторів, що характеризують екотопи лучних степів північно-західної частини Поділля. Найближчими до справжніх північних лучних степів, поширених на Лівобережній Україні, виявились екотопи Касової та Чортової гори, тоді як екотопи гір Хомець і Страдчанська більше тяжіють до власне лісових. Екотопічні характеристики гір Лисої,Білої, Святої та Високої займають проміжне положення. Поширення лучно-степової рослинності на Подільській височині тісно корелює зі значеннями низки кліматичних і, особливо, едафічних факторів середовища, які є визначальними екологічними чинниками у формуванні лучно-степового типу рослинності цього регіону.

Ключові слова: подільські лучні степи, екологічні фактори, синфітоіндикація, градієнтний аналіз.

Унаслідок суворого антропопресингу степовий біом зазнав наймасштабнішої трансформації порівняно з іншими природними ландшафтами планети. Результатом цього є істотні зміни всіх без винятку компонентів степових екосистем. Саме тому природні степові ділянки з відносно непорушеним рослинним покривом у межах степової області Євразії трапляються фрагментарно і зазвичай представлені невеликими за площею рефугіумами, особливо у давно освоєних регіонах Західної та Східної Європи.

Зазначена ситуація характерна і для західних регіонів України, особливо Подільської височини. Степова рослинність тут представлена переважно невеликими флористично збідненими та вторинними угрупованнями, що утворилися на схилах останцевих гір на місці зведених лісів [2, 11, 15]. Поряд із тим, унаслідок свого екотонного положення на межі Центральноєвропейської та Східноєвропейської флористичних провінцій, рослинний покрив регіону характеризується низкою особливостей. Крім того, у межах досліджуваної території збігається межа Центральноєвропейської та Східноєвропейської провінцій Європейської широколистяно-лісової області. Північнозахідний край Гологоро-Кременецького кряжу розділяє Поліську та Західноукраїнську підпровінції Східноєвропейської провінції, яка на півдні межує з Європейсько- Сибірською лісостеповою областю [5, 6, 10].

Степова рослинність на території Львівської та Івано-Франківської обл. поширена переважно на пологих, подекуди досить крутих, схилах південної, південно-західної та південно-східної експозиції, на яких ґрунтотвірними породами є вапняки, мергелі та вапнисті пісковики, які іноді виходять на денну поверхню. На думку багатьох авторів [2, 6, 15], саме зазначені геолого-морфологічні особливості зумовили екстразональне поширення степової рослинності в умовах субатлантичного клімату.

Метою нашого дослідження є порівняння значень ряду провідних екологічних факторів, отриманих з використанням методу синфітоіндикації, що характеризують екотопи подільських лучних степів.

Для аналізу було обрано сім лучно-степових ділянок: г. Хомець (Регіональний ландшафтний парк «Знесіння»), г. Страдчанська, г. Королева (заповідник «Розточчя»), г. Лиса, г. Біла, г. Свята, г. Висока, г. Касова, г. Чортова, – що репрезентують подільські лучні степи й остепнені луки, які належать до складу Східноєвропейського блоку провінцій Причорноморсько-Казахстанської підобласті Степової області Євразії [9]. Емпіричним матеріалом є 48 повних геоботанічних описів, виконаних у липні 2009 р. на досліджуваних об’єктах, розташованих на території Львівської та Івано-Франківської обл.

Для обчислення значень низки екологічних чинників: узагальнений терморежим (Tm), континентальність (Kn), гумідність (Om) і морозність клімату (Cr), вологість (Hd) і змінність зволоження (fH) ґрунтів, їх кислотний (Rc) та азотний (Nt) режими, вміст карбонатів у ґрунтах (Ca) і загальний сольовий режим ґрунтів (Tr) – було використано метод фітоіндикації екологічних факторів [3]. Отримані дані статистично опрацьовані.

Для визначення положення Подільських лучних степів згідно з градієнтами середовища було проведено порівняльний градієнтний аналіз екотопічних характеристик степових ділянок досліджуваного регіону [14].

Досить суворі екологічні режими визначають флорогенез і формування специфічного степового типу рослинності, до якого Є.М. Лавренко [9] зараховував трав’яні угруповання північного помірного поясу з домінуванням багаторічних довговегетуючих, переважно полікарпічних мікротермних (більш за все гемітермофільних) ксерофільних і часто склерофільних рослин, переважно дернинних злаків із родів Stipa L., Festuca L., Agropyron Gaertn., Koeleria Pers., Cleistogenes Keng., Helictotrichon Bess. та ін.

В орографічному та геоморфологічному аспектах зона Лісостепу в межах України досить неоднорідна. На Правобережжі виділяють такі структурні елементи, як Волино-Подільска та Придністровська височини. Досліджувані нами об’єкти репрезентують подільські лучні степи й остепнені луки, що розташовані в межах Подільської височини [2]. У недалекому минулому в цьому регіоні великі площі займали дубово-грабові та дубові ліси з домінуванням Quercus robur L., від яких на сьогодні залишились тільки незначні за площею ділянки. На вододілах, особливо на крутих схилах південної та близьких до неї експозицій, на малопотужних дерново-карбонатних ґрунтах формувалися фітоценози лучних степів. Подільські степи досить своєрідні за флористичним складом, і хоча у складі фітоценозів присутні види, що звичайно трапляються у східноєвропейсь- кому лісостепу, проте вони все ж ближчі до центральноєвропейського типу.

Повний текст




Совсем недорого металлолом самовывоз для всех клиентов. | Атомная энергетика