ОСНОВНІ ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ВІДНОВЛЕННЯ БУКОВИХ ЛІСІВ КАРПАТ

Одним із важливих шляхів вирішення комплексної проблеми відтворення букових лісів регіону, підвищення їх продуктивності та посилення природоохоронних функцій є оптимізація процесів природного і штучного лісовідновлення.

Аналіз породної структури насаджень, які ростуть у букових типах лісу, свідчить, що бук лісовий, як головна лісоутворювальна порода, тією чи іншою мірою бере участь у формуванні більшості з них. У середньому на 26 % площ він формує чисті насадження, ще на 54 % площ – постає як переважаюча порода (5 – 9 одиниць складу), а на 7 % площ (40,2 тис. га) – як домішка. Особливу стурбованість викликають 71,7 тис. га букових типів лісу, де цільова порода відсутня. Більша частина таких насаджень (59 %) зосереджена у Закарпатській області, 9,7 тис. га – в Івано-Франківській, 13,5 тис. га – у Львівській і 6,2 тис. га – у Чернівецькій областях.

Плановими обсягами лісовідновних заходів по буковому господарству на минулий ревізійний період передбачалося лише 41 – 42 % лісокультурних площ для створення лісових культур, однак фактично цей захід практикується на 78 – 80 % ділянок, що не завжди є обґрунтованим заходом. На 46 % обстежених свіжих зрубів чистих букових деревостанів у субучинах і бучинах кількісний та якісний стан самосіву й підросту даэ змогу орієнтуватися на природний шлях їх відновлення, ще майже на такій же частині площ існує необхідність створення часткових лісових культур і лише на близько 10 % ділянок – створення суцільних лісових культур. У свіжих букових дібровах після рубки деревостанів із переважанням у складі дуба та участю бука обидві породи беруть участь у формуванні молодняків, однак на значній частині площ має місце недостатня участь бука. В дубово- грабових бучинах, за відсутності у складі материнського деревостану дуба, на зрубах формуються чисті букняки.

З позицій планування способу лісовідновлення на кожному конкретному зрубі поряд із кількісною оцінкою забезпеченості і характером розміщенням природного поновлення, необхідно звертати увагу на його якість. Стаціонарними дослідженнями встановлено, що у 64 % перерослого підросту бука, посадженого "на пень" після завершення лісосічних робіт, є в наявності стовбурова гнилизна різного ступеня розвитку. Окрім цього 44 – 92 % зали- шеного великомірного підросту мають ознаки пошкоджень механічного характеру. Тому плануючи природний спосіб лісовідновлення зрубів орієнтуватися необхідно здебільшого на дрібний самосів і підріст бука.

Постійна лісонасінна база бука лісового в більшості державних підприємств Карпатського регіону сформована на гідному рівні, однак ефективність її використання низька. Відсутність необхідної кількості насіння бука лісового, недосконала технологія його зберігання та ведення лісорозсадницької справи зумовлюють забезпечення лісовідновних робіт стандартним садивним матеріалом (сіянцями і саджанцями) лише на рівні 11 – 38 % від потреби, решта покривається за рахунок лісових дичок. Як свідчать матеріали виконаних досліджень, безпосереднє перенесення 1 – 2-річного самосіву досліджуваної породи, навіть якісно заготовленого у зріджених насадженнях, на зруби малоефективне (відпад досягає 75 – 85 %). Для цієї мети краще використовувати рослини більш старшого віку, дорощений у лісових розсадниках дрібний самосів або ж переносити дички бука з перегущених куртин на вільні місця відновлюваних зрубів.

Початкова густота чистих і змішаних букових лісових культур, за даними аналізу відомчих матеріалів, переважно достатня для відтворення корінних деревостанів. До віку переведення культур у вкриті лісовою рослинністю землі на більшості ділянок формуються молодняки змішаного походження різної якості, однак на 40 % обстежених площ кількість бука в них не відповідає нормативним вимогам. Основними причинами такого становища є масове використання для закультивування лісових дичок, а також запізнення з проведенням лісівничих доглядів. Сформовані молодняки відзначаються куртинним характером розміщення головних порід. Місця культур, що відпали, займають граб, береза або осика.

Часткові культури бука та інших деревних порід створюють на ділянках з наявним природним поновленням густотою 1,7 – 2,7 тис. садивних місць на одиниці площі. Однак як випливає із матеріалів натурних обстежень, цієї кількості, особливо на зрубах в дубово-букових типах лісу, часто не вистачає для формування корінних складів молодняків навіть у віці їх переведення у вкриті лісом площі. Тому обґрунтовано доцільність збільшення густоти до 3 – 4 тис. шт./га.

Суцільні лісові культури в чисто букових типах лісу створюються здебільшого на зрубах похідних деревостанів з початковою густотою 4,5 – 5,0 тис. шт./га. В їх складах домінує бук лісовий з участю клена-явора, ясена звичайного, дуба скельного і модрини європейської.

У змішаних хвойно-листяних лісах не завжди забезпечується достатня участь у складах вирощуваних молодників усіх типоутворювальних порід, як це передбачено нормативними вимогами. Чіткої залежності між початковою густотою культур бука, ялиці та смереки у змішаних насадженнях і біометричними показниками їх росту не встановлено.

Збагачення корінного породного складу насаджень, вирощуваних в умовах свіжих і вологих бучин, можливе за рахунок культивування модрини європейської, дугласії тисолистої, ялиці гігантської при їх введенні до 20 % початкової густоти культур, яка не перевищує ценотичного оптимуму. В екстремальних умовах високогір’я для підвищення стійкості насаджень та посилення їх екологічних функцій доцільно культивувати ялиці: бальзамічну, суцільнолисту і кавказьку. Використання для цієї мети ялин шорсткої та корейської доволі проблематичне.