Підсолений Прут

Уявіть собі кілограмову пачку звичайної кухонної солі, яку за гривну шістдесят можна придбати у першому–ліпшому гастрономі. Уявили? А висоту соляної кучугури, в яку звалено сто тисяч (!) таких пачок відтворити в уяві можете? Зробити це, напевно, значно складніше. А даремно! Адже саме стільки цієї речовини, наукова назва якої хлористий натрій (хімічна формула NaCl), вивалили на чернівецькі дороги лише другого календарного дня зими.

Якщо вірити оперативній інформація про стан систем життєзабезпечення Чернівців, яку щодня поширює прес-служба мерії, наразі це цьогорічний соляний рекорд. У решту днів грудня дороги та тротуари обласного центру «солили» значно меншою кількістю солі: від 1,5 – 2 до 45 тонн на день. Не покладаючи рук майже щодня над цим трудилися десятки працівників «місьШЕПу», від 10 до 50 одиниць спецтехніки, які виконували щонайменше 2, а траплялося і всі 89 рейсів. Дещицю до цієї кількості додає також «Калинка» зі свого 25-тонного стратегічного запасу. А ще ж є ресурси для посипання доріг державного значення філіями дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор», які обчислюються вже навіть не в сотні, а ледь не в три тисячі (!) тонн технічної солі.

Важливу роль, яку в людському житті відіграє сіль годі переоцінити. Платити за сіль ціну золота по курсу один до одного, щоб не допустити «загнивання» крові в обезсоленому через спеку організмі, готові були у середньовічному Судані. Врешті, хіба не з сіллю, що засвідчує її неабияке значення, порівнювала свою любов до батька наймолодша донька короля Ліра? Інша річ, коли йдеться про її надлишок в організмі. Відтак інтерес до того, куди комунальні та дорожні служби збувають щедро підсолений взимку сніг набуває далеко не теоретичного звучання. Особливо після тривожного сигналу, який надійшов від громадського правозахисника в середині грудня. «Працівники комунальних служб скидали брудний сніг з мосту прямо у Прут. Ківш екскаватора зачерпував брунатне місиво й зсипав його через поручні мосту в районі Дріжзаводу у воду, – розповів «Добі» Олексій Крикливець. – Через кілька днів після першого інциденту на тому самому місці сніг скидали вже не спецтехнікою, а вручну лопатами. На усі мої спроби з’ясувати, хто дав команду чинити таке неподобство, робітники просто відмовчувалися». Сигнали про скидання «підсоленого» снігу надходили також з берегів річки Клокучки, що в районі парку імені Шіллера. Але ж йдеться фактично про наше з вами здоров’я. Чи нам мало того, чим нас щедро щодня обдаровують інші джерела забруднення міського середовища? Спробуйте, як колись у дитинстві, скуштувати на смак чистого снігу або посмоктати бурульку на вулиці. Відвідин лікарні вам майже напевно не уникнути, – переконані екологи. «Всі речовини, що є у повітрі, сніг у себе так чи інакше вбирає. Через цю особливість снігу, досліджуючи згодом лід, науковці навіть можуть визначити, яким був склад повітря у ту чи іншу історичну епоху», – пояснив кухню справи професор хімфаку Ярема Тевтуль. Це саме тут варто згадати щорічні звіти статистики про кілограми шкідливих речовин у повітрі, які припадають на кожного живого і ненародженого буковинця.

Про інцидент з брудним снігом на мості через Прут начальник Держекоінспекції в області Василь Дутчак знає. «Наші інспектори двічі виїздили на місце, але зафіксувати порушення не змогли. От якби ми мали хоча б фотографію з номерами тієї техніки, яка скидала сніг у воду, тоді інша річ. Ми могли б оцінити збитки завдані природі і покарати винних штрафом: громадян – у розмірі приблизно 200 гривень, а посадових осіб – 800. Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає покарання за порушення правил охорони водних ресурсів, смуги відводу автомобільних шляхів і благоустрою територій міст». Начальник екоінспекції не відмовив собі також у задоволенні вказати, що проконтролювати скільки й куди снігу насправді вивозять, так само як і порахувати витрачене для цього пальне, практично неможливо. У будь-якому разі, шкода, що небайдужий буковинець Олексій Крикливець на той час ще не обзавівся спеціальним посвідченням громадського екологічного інспектора, яке регіональна Держекоінспекція нещодавно пообіцяла видавати усім охочим. Тоді новоспечений еколог міг би зафіксувати порушення, яке сталося у нього на очах, скласти відповідний протокол та відправити його в інспекцію. Бо забруднювати воду, звалювати сніг у смугах відводу автомобільних шляхів, врешті просто вивозити його у невстановлені для цього місця безкарно не можна.

Тим часом директор навчально-наукової геофізичної обсерваторії Андрій Ніколаєв, який спеціально досліджував «снігову» проблему, категоричний у своїх висновках: у межах 80 відсотків того, чим землю щедро посипають взимку, врешті потрапляє до поверхневих та підземних вод. З усіма невтішними наслідками для здоров’я людей, які з цього випливають. Адже води річок та колодязів – наразі головні джерела забезпечення буковинців питною водою. Перевантажені очисні споруди, до яких через систему зливової каналізації теоретично потрапляє талий сніг, захищають води річок лише від решток органіки та завислих частинок. Перешкодити потраплянню в річки солі вони наразі не в змозі. Дай їм Боже справитися хоча б з тим піском, тисячі кубометрів якого разом із сіллю висипають на автошляхи області. На одні лише чернівецькі вулиці з початку грудня вже висипали 1050 кубометрів піщано-сольової суміші. Запаси, які належать «Чернівецькому облавтодору», взагалі обчислюються у понад 10 тис. м3 піску та гранітних висівок. Навесні, під час вітровіїв, все це повернеться до нас. Щоправда вже у вигляді піску не під ногами, а в очах і на зубах. Врешті саме негативне антропогенне навантаження на відходи людської життєдіяльності стали причиною відмови від використання людських фекалій, як добрив на полях області. «Ідею використовувати вміст каналізаційних відстійників, як добрива на полях області, ще за часів колишнього СРСР визнали шкідливою, – розповів начальник Чернівецького центру облдержродючості Михайло Денисюк. – Причина – в забрудненні відстійників різними хімічними домішками, порошками, антибіотиками тощо, що могли завдати шкоди грунтам». Чи це, бува, не через підсолений взимку сніг чахнуть клени на вулиці Кобилянської?

У департаменті житлово-комунального господарства міста свої резони: про шкідливий вплив солі на довкілля тут знають. Дію пункту 4.11 чинних Санітарних правил утримання територій населених місць (СанПиН 42-128-4690-88), що прямо забороняє обробляти тротуари та дорожнє покриття кухонною сіллю (NaCl), наразі ніхто, як запевнили у міськСЕС, не скасовував. Проте надійної альтернативи їй наразі не бачать. «Вулиці сіллю посипають не тільки у нас, але й в розвинутих країнах Європи та США», – запевнив заступник директора профільного департаменту Ярослав Кушнірик. З чиновником погоджуються науковці. Заміна кухонної солі хлористим кальцієм разів у десять зменшує присутність хлоридів у снігу. Проте цей хімічний реагент чи значно дорожчий за сіль дрібний гранітний відсів (крихта) поки що широко не застосовуються. Так само, до слова, як і практика застосування разом з сіллю інгібіторів корозії, які рятують автомобілі від її руйнівної дії. Тож проблема тут справді існує. Ось і останні дні принесли повідомлення, поширені національними інформагенствами, про готовність Німеччини й Австрії рятуватися сіллю з України. За тонну технічної солі в Європі готові платити чималі гроші, де ціна на неї зросла з 70 до 200-300 євро.

Тож якщо повністю відмовитися від солі не можна, потрібно бодай мінімізувати її негативний вплив на довкілля. Окрім вже згаданих Санітарних правил утримання територій населених місць, які визначають правила поведінки комунальних служб у зимовий період, у більшості населених пунктів також діють розроблені місцевими радами Правила їх благоустрою. Є такі й в Чернівцях. Залишимо цілком на совісті комунальників прописану у Правилах вимогу «здійснювати прибирання негайно з початку снігопаду, для запобігання накату, безперервно – до закінчення снігопаду». Обраній темі більше пасує положення про вивезення снігу. Виявляється, що здійснювати його можна тільки «в спеціально відведені місця, визначені рішеннями районних в місті рад за погодженням з міськСЕС». Остання вимога цілком узгоджується з вимогою Закону України «Про благоустрій населених пунктів», якою заборонено вивозити і звалювати сніг у не відведених для цього місцях. Чи належить до таких місць міст через Прут? Питання, звісно, риторичне.

Згідно з зізнанням начальника «МіськШЕПу» Михайла Ігнатьєва, зібраний на Соборній на Центральній площах, а також на вул. О.Кобилянської та інших автомагістралях сніг комунальники складують на березі Пруту у районі так званого старого мосту. Хоча тут таки на новому мості, каже Михайло Ігнатьєв, можна побачити труби, через які зливові чи талі води потрапляють до Пруту. Так чи інакше, але сіль до води все одно потрапляє. Тож чи єдина надія тут на притаманне вітчизняним чиновникам вміння прикрашати дійсність. Наприклад, значно завищуючи реальні обсяги витраченої на боротьбу зі снігом солі. І, схоже, це якраз той випадок, коли цій особливості залишається тільки тішитися.

Юрій ЧОРНЕЙ, «ДОБА»

Джерело: BukNews – Всі новини Буковини

Добавить в: