Територія смерті

Село Сілець Сокальського району одне з найстаріших і найбільших у Львівській області. Ще до середини ХХ ст. краєвиди Сільця вражали зеленню і мальовничістю. Сьо­годні село мало нагадує те, яким воно було півстоліття тому. На місці лісу виріс найбільший терикон у Європі, ґрунтові води стали помаранчевого кольору, а повітря важке від шахтного пилу. Багато сімей, які живуть біля терикону, хворіють поколіннями від одних і тих самих хвороб.

На скарги, заяви і протести мешканців місцева влада реагувала мляво. Проте цього року стався небаче­ний прецедент: Європейський суд зобов'язав Україну виплатити 65 тис. євро моральної компенсації двом сім'ям, що живуть біля терикону.

Алла Ваків живе на хуторі Вільшина, що в Сільці, від са­мого народження. Пам'ятає своє село ще не отруєне шахтами. За часи бурхливої вугільної діяльності місце­вість перестала бути придатною для проживання. Проте для мешканців Вільшини, здебільшого колишніх шахта­рів, іншого вибору немає: "У нашому селі практично не­має здорових людей, – розповідає Алла Ваків у комента­рі "Погляду", – від шахтного пилу в усіх проблеми з брон­хами, більшість хворіють серцевими та онкологічними хворобами. За хоча б придатне існування ми були змушені постійно боротись. Аби нам провели новий во­допровід, ми чекали 7 років".

Відповідну заяву до суду сім'я Ваків разом з іншими одно­сельчанами подала ще у 2000 році. Червоноградський суд не розглядав скарги цілий рік. Причина гальмування справи, як пояснили позивачам, – тритижневе стажуван­ня судді, що мав розглядати справу мешканців Вільшини.

Абсурдність ситуації вражала: де рік, а де 3 тижні? Це і стало однією з причин, чому мешканці Вільшини подали скаргу до Європейського суду.

"Багато сімей, які подали до суду разом із нами, – про­довжує Алла Ваків, – розчарувались в такому ході спра­ви. До кінця пішла моя сім'я і сім'я Дубецьких. На рішення Європейського суду ми чекали довгих 7 років".

В українських судах справу 10-річної давнини так і не ви­рішили остаточно. Проте суд у Гаазі після багаторічного розгляду таки зобов'язав Україну виплатити двом сім'ям-позивачам моральну компенсацію у розмірі 65 тис. євро. Ці гроші сім'ї поділять між собою. Рішення Європейського суду вступає у дію через три місяці.

"Куди я хочу витрати гроші? – перепитує Алла Ваків. – Я навіть про це й не думала, потрібно спочатку їх отрима­ти. Проте, зрозуміло, кошти витратимо на придбання но­вого житла. Адже на нас, окрім катастрофічно забрудне­ного довкілля, чигає ще одна небезпека – глибокі шах­тні виробки, які розташовані якраз під нашими помеш­каннями. Кожного року ґрунт осідає все більше, боїмося, що, зрештою, наш будинок опиниться під землею".

Хутір Вільшина, як і все село Сілець, опинилося у спра­вжньому "трикутнику смерті": щороку село страждає від постійних підтоплень, оскільки ґрунт із року в рік сут­тєво осідає, повітря і вода понаднормово "збагачені" важкими металами і хімікатами. Щоб відселити людей у держави, як завжди, немає коштів. Інші мешканці Віль­шини, яких надихнула перемога односельчан, теж пода­ватимуть скарги до суду, аби вибороти для себе найго­ловніше – придатне місце для проживання своїх сімей.

До речі, таке судове рішення може направду стати пре­цедентом. Найперше, вже готові позиватися односель­чани переможців, до яких із рішенням Європейського су­ду повернулась віра у справедливість. Окрім того, не вик­лючено, що схожі позови "потечуть" з інших куточків країни, оскільки кількість небезпечних об'єктів та небез­печних для життя територій в Україні, зокрема на Львів­щині, вистачає. Екологічні адвокати переконують, що перемога вільшан має підштовхнути інших громадян до активного захисту своїх екологічних прав. І не лише то­му, що право на безпечне для здоров'я довкілля гаранто­ване Конституцією. Це, фактично, право на ЖИТТЯ.

Коментар для "Погляду"

Ярина Остапик, адвокат постраждалих "Справа мешканців Вільшини є безперечним прецеден­том у судовій практиці України, адже Європейський суд розглядає порушення основних прав, які прописані в Конвенції прав людини. Екологічні питання майже не розглядаються. Проте нам вдалося довести, що забруд­нене повітря і вода порушують основні права людини на житло та повагу до сімейного та особистого життя. Це перше рішення в Україні, яке стосується захисту еколо­гічних прав через визнання порушень основних прав лю­дини. Європейський суд у повному розмірі задовольнив вимоги позивачів щодо морального відшкодування – 65 тис. євро. Ці гроші сім'ї отримають з Держбюджету че­рез казначейство".

Дмитро Скрильніков, адвокат Бюро екологічних розслі­дувань: "Справа мешканців Вільшини є знаковою не лише для позивачів, а й для інших країн, оскільки в Європейському суді стався вагомий прецедент, за яким тепер будуть ви­рішувати схожі до Вільшинської справи питання. Для Ук­раїни результат цієї справи теж є знаковим, оскільки ба­гато схожих позовів раніше були приречені на поразку. Справа в тому, що таких ситуацій, як у Вільшині, безліч по всій країні. Неодноразово люди, які живуть в санітар­них зонах шахт, фабрик та інших небезпечних підпри­ємств залишалися ні з чим, хоча мають право на відсе­лення та забезпечення їх відповідним житлом. Проблема в тому, що межі санітарних зон шляхом різних махінацій скорочували самі підприємства. Те саме й з Вільшиною, де раніше санітарна зона становила 500 м, а тепер 300. У справі мешканців цього села Європейський суд не звертав уваги на межі санітарної зони і повністю задо­вольнив позов. Тепер позивачі зі схожих питань мають більше шансів на перемогу, оскільки держава вже не зможе не рахуватись з таким рішенням".

ДОВІДКА "ПОГЛЯДУ"

На сьогодні за рішеннями судів Україна заборгувала сво­їм громадянам 130 млрд грн. Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Валерія Лут­ковська оптимістично переконує, що уряд планує рес­труктуризацію цієї заборгованості і поступове погашен­ня.

Автор: Галина ЧОП

Джерело: «Новий Погляд»

Добавить в: