Гори сміття на узбіччях - давно не дивина для середньостатистичного українця. Ми звикли бачити пластмасові пляшки, обгортки від цукерок, пластівців під ногами і в центрі, і на околицях міста

Багатьом волинянам добре відома зона екологічного лиха на Волині - сміттєзвалище, що знаходиться за чотирнадцять кілометрів від Луцька у селі Брище (на фото), має площу 8,89 гектара і експлуатується протягом трьох останніх десятиліть. За рік на полігон вивозять 540 тисяч кубічних метрів твердих побутових відходів. Полігон уже відпрацював 70 відсотків своєї потужності.

Ще до початку світової економічної кризи іноземці планували інвестувати кошти в будівництво сміттєпереробного заводу. Дійшло навіть до того, що на об'єкті почали працювати робітники, була задіяна спеціальна техніка. Місцеві жителі надіялись позбутись свого дошкульного головного болю, але не судилося. Щойно залихоманило вітчизняний ринок, завбачливих іноземних підприємців як вітром здуло. Майстер полігона Володимир Кисляк згадує, що бачив на небагатій брищенській землі й китайців, й німців, і австрійців... Екс-мер Луцька обіцяв всіляко підтримувати усі можливі пропозиції щодо будівництва подібного заводу, а поки це не реалізовано, вчасно розраховуватись із сільрадою. Та чи варті ці копійки, котрі Шиба називав "живими грішми", здоров'я та життя людей, що тут проживають? Адже якість води жахлива, в повітрі відчувається специфічний запах та й екологічний стан в цілому бажає бути кращим.

Селяни неодноразово просили владу хоча б посадити лісову смугу, що слугувала б своєрідним природним фільтром, бар'єром між сміттєзвалищем і поселеннями. Але навіть обов'язкового правила пересипати сміття землею ніхто не дотримується вже понад півроку, через що поліетиленові мішечки і пакети часто літають над дахами будинків. Звичайно, певні прохання були таки виконані: для води розпочали встановлювати очисні споруди (хоч вони як мертвому кадило), для дітей - змайстрували новий ігровий майданчик. Нинішній очільник області Микола Романюк теж висловив свою думку стосовно цієї проблеми, він обмовився декількома словами про нових інвесторів, що начебто мають бажання займатися побудовою заводу, але чи не закінчиться це тим самим.

Не так давно полігон розширили, було укладено гідроізоляційну плівку німецького виробництва, яка перешкоджає потраплянню шкідливих речовин у грунт. Та сміттєзвалище уже настільки відстало від сучасних вимог, технологій, що для цивілізованих людей це виглядає дикунством. За Союзу сюди звозили сміття з руберойдового, пластмасового заводів, тож усіляких нечистот вистачає. До речі, щодня на міське сміттєзвалище тільки з Луцька потрапляє близько 1300-1500 кубічних метрів відходів.

Як стверджують фахівці, таке сусідство обернеться для людей серйозними хворобами. Он сусідня Білорусь впроваджує нові технології, зокрема і для переробки побутових відходів. В Україні, бачте, все по-іншому. Кожен ніби розуміє важливість проблеми, але сміття довкола нас від цього менше не стає.

Володимир ГРИСЮК

Джерело: Незалежна громадсько-політична газета "Волинь"

Добавить в: