В Україні масово винищують рідкісних тварин

Хоча минулих вихідних в Україні офіційно відкрили мисливський сезон, та ні для кого не секрет, що в нас звірину вбивають і поза ним, а крім того масово винищують червонокнижних тварин. Штраф за порушення правил полювання нікого не лякає, адже становить усього від 34 до 680 гривень. Тож не дивно, що Україна - перша на пострадянському просторі за темпами зникнення зубрів, лосів та інших тварин. Тему вивчала Тетяна Мельниченко.

На цьому полігоні під Києвом як на полі битви - стрілянина не вщухає. З року в рік з початком сезону полювання - мисливці відточують свою майстерність

Юрій Коршунов, менеджер по зв'язках з громадськістю спортивно-стрілкового клубу:

- Все призиденты, которые у нас были, уже побывали тут. Леонид Данилыч был одним из первых. И действительно среди них много любителей настоящей охоты. Очень довольны, что можно на открытом пространстве потренироваться.

Царська розвага, полювання, набирає обертів. Але хижі звірі, які справді становлять небезпеку, мисливцям мало цікаві. Під прицілом - ссавці.

Професор Інституту зоології Сергій Межерін, автор розділу про ссавців у "Червоній книзі", каже, за останні 10 років видання потовщало втричі. Понад 5 сотень тварин опинилися на межі зникнення. І цей процес невпинний. У Мінприроди зізнаються - не вберегли.

Микола Стеценко, перший заступник голови Державної служби заповідної справи Мінприроди України:

- От ми кажемо, ведмедів залишилося 300. але ще 25 років тому ми давали ліцензії на відстріл ведмедів. Для регулювання їх чисельності.

Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру:

- Медведь обитает только в Карпатах. У него там маленькие популяции и конкретно, сколько его там, никто не знает. Дается колличество 300 особей. Но зубров давалось тоже 500, пока мы не стали разбираться и не поняли, что это вранье все.

Зубр уже давно в Червоній книзі. А популяція його стрімко зменшується. Ці ссавці вже були під охороною закону,коли на них продовжували полювати і навіть здавали на м'ясокомбінати.

Сергій Межерін, завідувач відділу Інституту зоології:

- Зубра содержат в 7 странах мира, и везде он на подьеме. Везде численость за последние 15 лет возросла. Они уже не знают, куда этих зубров девать. Только в Украине численость упала в 5 раз.

На окремих заповідних територіях України взялися відновлювати зубра. Але тварини зникають швидше, ніж розмножуються. На Чернігівщині - вже перевелися. Володимир Борейко певен: до 2015 можуть зникнути і по всій Україні.

Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру:

- Понимаете, он ровесник мамонтов. Это не лось, это не кабан. Это действительно уникальный зверь, это один из символов древней Украины.

Ці кадри вже давно заполонили Інтернет. І це не художній фільм. Це промо-ролик про Україну - для мисливців з Європи. Їх запрошують пополювати. На червонокнижних тварин.

Тепер навіть іноземцям в Україні ловити нічого. Все вистріляли свої. Але браконьєрів ніхто не знаходить. І навіть не шукає.

Микола Стеценко, перший заступник голови Державної служби заповідної справи Мінприроди України:

- А на превеликий жаль, це люди, які приїжджають і вбивають цього зубра з автоматів, у пагонах великих, у джипах, з нічними прицілами. Багато з них мають значки, посвідчення і т.д. І цьому бідному єгерю…. він сидить і не вийде вночі.

Лосі теж давно мали б поповнити червонокнижний список. Але наразі в Україні обмежилися забороною на відстріл і штрафом. Кажуть,якби внесли до книги, тварин спіткала б така ж доля, як зубрів.

Сергій Межерін, завідувач відділу Інституту зоології:

- Я разговаривал с начальником хозяйства. Они мне говорили, у меня 5 лосей или 11. Если внесете их в красную книгу, я все равно их всех постерляю. За каждого лося я имею по 5 тысяч доларов. И что б вы там по красной книге не долали, оно будет так как я хочу.

«Ми вирізаємо їх з нашого життя». Такі плакати цього літа розвісили по всій Україні. Це - акція на захист різноманіття видів. Але насправді - це крик душі від імені тварин, яких уже одиниці.

Василь Толкачов, координатор проекту "Ми вирізаємо їх із нашого життя":

- Тому що беркута в нас в Україні лише 10 пар. і бурого ведмедя десь біля 300. Зубра біля 200, морський коник практично зник. Значить щось не те і не так ми робимо

Це Чорноморський біосферний заповідник. Тут заборонене будь-яке полювання. До нього входить і Тендрівська затока. Це теж заповідна зона. А берег уже ні. Все більше земель тут відводять під приватні угіддя і браконьєрство процвітає.

Дмитро Черняков, директор Чорноморського біосферного заповідника:

- Я получил как директор, и мой инспектор, судебное извещение о возбуждении судебной тяжбы со стороны охотников голопристанской чайки за составление протокола в прошлом году на охотника в охранной зоне. С нас хотят 5 тысяч гривен морального ущерба.

Під прицілом у польоті всі однакові каже директор заповідника. Тому червонокнижні все частіше потрапляють під гарячу руку тих, хто називає себе мисливцем.

Дмитро Черняков, директор Чорноморського біосферного заповідника:

- Дело в том, что многие виды 90% охотников не в состоянии распознать. В любую охоту по перу, то есть на водно-болотную птицу, обязательно какой-то процент краснокнижных видов всегда присутствует, это неизбежно.

Євген вже 7 років працює таксидермістом він робить трофейні опудала для тих, хто полює. Червонокнижних тварин та птахів не бере принципово.

Але за час своєї роботи бачив чимало випадків безглуздої загибелі не лише червонокнижних. Цей яструб полював разом зі своїм господарем, а вполювали його.

Євген Нагорний, художник-таксидерміст:

- Бывает, что стреляют во все, что движется. Это опасно, потомучто могут и люди пострашать, а во-вторых, страдают животные, которые не являються охотничьими видами. И не интересны для того ж охотника. Он просто выстрелит, а потом подумает, что с ним делать. Чаще всего это даже не забирается. А остатется, где было добыто.

Євгенові найбільше шкода коли тварин вбивають просто так, заради розваги або на м’ясо. А шкуру викидають. Художник-таксидерміст певен, що вдихає у цих істот друге життя. А заодно увіковічнює для історії. Його роботи - у музеях і в приватних колекціях.

Ще донедавна він був сам вправним мисливцем. Але каже, вже кілька років як зачохлив зброю. І все частіше виходить на полювання з фотоапаратом - милуватися тваринами. Від цього азарту не меншає.

Тетяна Мельниченко, журналіст:

- І вовки ситі, і вівці цілі. Тут кожен може відчути себе справжнім мисливцем, підстрелити качку чи зайця, але на ваших руках не буде їхньої крові.

Це той самий полігон, де тренуються затяті мисливці. Але здоровий спортивний інтерес все частіше бере гору над інстинктом убивці. "Качки і зайці" тут умовні. Їх замінюють на тарілки, які так само вправно втікають з-під прицілу. Влучити в них - справжнє мистецтво.

Тетяна Мельниченко, Вікторія Лакезіна, Володимир Банас, Олексій Трушин.

Джерело: «Перший Національний»