ЗУБРАМ НА БУКОВИНІ БУТИ!

На Буковині тривають наукові дослідження одного з найрідкісніших видів наземних тварин – зубрів, розпочаті ще у 2008 році. Вчені Чернівецького національного університету запрошені до участі в розробці і проведенні паспортизації популяцій тварин, що знаходяться в межах Чернівецької області. Співвиконавцем дослідження є інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України.
Зубр – червонокнижний вид і найбільша з усіх наземних тварин нашої країни. У Карпатах чернівецькими вченими зафіксовані особини з довжиною тіла до 3 метрів та висотою в холці – до 2 метрів. Вага таких биків сягає тонни.

Колись у Карпатах жила численна популяція зубрів, до 1923 року він був практично повністю винищений у наших лісах, – розповідає співвиконавець проекту, завідуючий кафедрою зоології біологічного факультету ЧНУ В.Череватов. Роботи з відновлення цього виду розпочалися після війни. Зубри завозилися у дику природу з зоопарків і, завдяки роботі тогочасних спеціалістів, сьогодні зубри живуть і в Буковинських Карпатах. На територію Північної Буковини зубри були завезені у 70-х роках. Усі вони – біловезько-кавказької генетичної лінії. Тварин завозили двічі: перші 19 особин у 1970 р., ще 4 зубри привезли в 1977 р. На Буковині зубри добре прижилися. І це не дивно, бо в Карпатах вони мешкали до 1762 року, а на Буковині – до початку ХІХ ст. По сьогодні в Буковинських Карпатах та Передкарпатті збереглись назви урочищ та потоків – «Зубровиця», «Зубринець», «Зубрівка». Пік чисельності цих тварин на території Чернівецької області припав на початок 90-х років – біля 200 голів. Це була найбільша субпопуляція в Україні.

«Зубри – миролюбні і лагідні тварини, незважаючи на свої розміри та грізний вигляд. Зазвичай, улітку зубри тримаються невеликими стадами до 10 голів. Взимку старі бики часто ходять поодинці. Тварин у холодну пору року підгодовують сіном. Ще вони люблять ходити на солонці. Не відмовляються від яблука чи морквини», – розповідає одна з виконавців проекту спеціаліст із популяційної біології Л. Хлус. Дикий зубр – обережна тварина. Самка, що оберігає теля, або ж самець – ватажок стада часто кидаються на людей, проте завжди зупиняються за кілька кроків. Чернівецькі вчені, спостерігаючи за зубрами виявили, що влітку, мандруючи гірськими схилами, зубри піднімаються на висоту до 1000 м над рівнем моря!

Керівник дослідження цього виду тварин з боку Чернівецької області завідуючий кафедрою зоології та гідробіології факультету біології, екології та біотехнології ЧНУ В.Череватов відзначає, що, на жаль, в улюблених місцях перебування стад зубрів здійснюється інтенсивна господарська діяльність. Проводяться всі види рубок лісу: від «освітлень», до рубок головного користування. Рубки відлякують тварин. Але водночас вченими встановлено, що деякі з зубрів настільки звикли до постійного шуму, що не звертають на нього уваги, і можуть пастися неподалік від місця рубки лісу. Такі тварини можуть стати легкою здобиччю для браконьєрів. Нинішні зубри на Буковині – це дев’яте-десяте покоління від завезених у 70-х роках. Наразі, після практично 2-х років спостереження за тваринами, встановлено, що на території ДП «Берегометський ЛМГ» сьогодні проживає 7 особин. Це найнижчий показник за всі роки, з часу завезення тварин. Найбільше зубрів у цих угіддях проживало в 1994 та в 1996 роках – аж 135 тварин. Державні служби, що повинні займатися охороною та відновленням популяцій червонокнижних тварин в нашій області пояснюють таку невтішну статистику фактами міграції та природної смерті тварин. «Серед причин зменшення кількості зубрів в Буковинських Карпатах вони називають хвороби, кліматичні фактори і навіть перехід зубрів на територію Румунії, хоча наші колеги з-за кордону таких фактів підтвердити не можуть», – зауважує В.Череватов. За даними управління охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області, минулої зими аж 9 особин перейшли україно-румунський кордон. Чиновники кажуть – відстрілів у цей час не проводилось, окрім «випадкового» вбивства зубра одним з місцевих мешканців на початку 2009 року.

У Сторожинецькому держлісгоспі вчені нарахували 21 особину. Така ж кількість тут проживала під час адаптації тварин до наших кліматичних та географічних умов, майже одразу після завезення – у 1981 році. В.Череватов розповідає, що нині у гірській місцевості нашого краю живе 18 самок зубра, 6 крупних самців і усього троє телят. У зв’язку з тим, що потомства дуже мало, про початок відновлення виду вченим говорити не приходиться. Адже проти трьох новонароджених телят, втрати виду за минулий рік складають аж 10 дорослих особин. І це у той час, коли 2009 рік було проголошено окремими екологічними організаціями та управлінням охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області «Роком зубра». «Якщо такі негативні тенденції збережуться, – констатує В.Череватов, – зубри можуть зникнути як вид з території Буковини взагалі».

Програма дослідження буковинських зубрів розрахована до 2011 року. А саме дослідження здійснюється у рамках виконання наказу Держкомлісгоспу та Мінприроди “Про затвердження Плану дій щодо збереження зубра в фауні України”. За результатами спостережень вчені ЧНУ та інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена НАН України планують сформувати конкретні пропозиції щодо збереження зубрів в природних угіддях Чернівецької області. Буковинські вчені схиляються до думки, що окрім, власне, охоронних заходів, над розробкою яких працюють і науковці й природоохоронці, знадобляться й радикальні і дороговартісні кроки – оновлення популяції зубра. Адже усі тварини, що нині живуть на Буковині – нащадки двох десятків тварин, які, в ході ізольованого проживання, неодноразово схрещувалися і тепер мають велику генетичну спорідненість. Такі тварини слабші і більш вразливі. Проте подібні питання щодо відновлення популяції зубрів потрібно вирішувати на державному рівні. Збереження гірських красенів-зубрів у нинішній «час екологічних криз» наша спільна з вами важлива справа. Група вчених, які досліджують популяцію зубрів на Буковині, запрошує усіх бажаючих долучитися до роботи. Зокрема, науковці просять жителів гірських районів краю, у разі зустрічі з тваринами у їхньому природному середовищі, повідомляти за телефоном (0372) 584841 або надсилати повідомлення на електронну скриньку kafedrabison@gmail.com. Зоологічна експедиція, яка працює над проектом, з Вашою допомогою зможе більш оперативно відстежувати пересування стад тварин гірською територією.

Джерело: «BukNews – Всі новини Буковини»

Зубр - Bison bonasus (Linnaeus, 1758)

Клас — Ссавці (Mammalia).

Ряд — Парнокопитні (Artiodactyla).

Родина - Порожнисторогі (Bovidae). Один з 2-х видів роду, один вид в фауні України.

Природоохоронний статус виду - Зниклий у природі.

Ареал виду та його поширення в Україні

Історичний ареал виду від Піренеїв для Зх. Сибіру, Англія і пд. Скандинавія. В Україні на початок 1990-х рр. утримувалися 10 популяцій у Волинський, Київській, Чернігівській, Сумській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Вінницькій обл. Зараз зубр зберігся скрізь, крім Чернігівської обл. Чисельність і причини її зміни Вид, чисельність якого в усіх країнах крім України, росте рік від року. З 1965 по 1967 рр. в Україну було завезено 41 особина. Максимальна чисельність в 1990 р. — 685 голів. На 2008 р. поголів’я зменшилося більш ніж в три рази і зараз становить менше 200 зубрів. Причини зміни чисельності: браконьєрство і недбале ведення мисливського господарства.

Особливості біології та наукове значення

Традиційно вид, що здійснював величезні міграції, зараз веде осілий спосіб життя.

Тримається невеликими сім’ями або стадами (до 50 особин). Старі самці живуть поодинці, пристають до гурту лише під час гону. Живиться травою, листям, пагонами і гілками дерев та чагарників, корою, а також добре їсть сіно. Статевої зрілості самець досягає у 2–3-річному віці, а самка у 2-річному.

Гін у серпні–вересні. Самка раз на рік після 9-місячної вагітності народжує одне, рідко двох малят. Лактація триває 8–10 місяців. Рівнині та гірські ліси (переважно листяні і мішані, з вирубками, луками та болотами). Виходить на сінокоси та ін. сільськогосподарські угіддя.

Морфологічні ознаки

Величезний бик. Довжина тіла більш ніж 3 м, в плечах до двох метрів, маса до 1 т. Волосся темно-коричневе. Голова опущена, з вираженою «бородою» і двома відносно невеликими рогами.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Вид занесений до І і ІІ видань ЧКУ (1980, 1994), а також як вид, існуванню якого можлива за- гроза, до Червоної книги МСОП як вид, що підлягає охороні, до ІІІ додатку до Бернської конвенції. Охороняється в мисливських гос- подарствах. Потребує спеціальної охорони, а також наукової програми відтворення, яка передбачала би поповнення українських популяцій.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Розмножується добре. Практично все сучас- не поголів’я походить від тварин, яких роз- водять в неволі з 1929 р.

Господарське та комерційне значення

Традиційно мисливський вид.

Основні джерела інформації

Гептнер, Насимович, Банников, 1961; Красная Книга СССР, 1984; Природа Украинской ССР, 1985; Редкие и исчезающие животные Украины, 1988; Kryzhanovskii, 2004.

Автор: С.В. Межжерін - "Червона книга України"

Фото: Київський зоологічний парк