Екологи б’ють на сполох:у Європі з’явилася нова «гаряча точка». Йдеться про Хотиславську «міну уповільненої дії» — піщино-крейдяне родовище в Республіці Білорусь, інтенсивна розробка якого, на думку фахівців, може вкрай негативно вплинути на екологічний стан значної території українського Полісся і навіть змінити клімат Східної Європи.

Цій темі був присвячений Міжнародний круглий стіл, організований у Києві ГО «Центр суспільних досліджень «Український Меридіан», до роботи якого була запрошена і Благодійна організація «Сумська обласна фундація «Українсько-польський дім». Наскільки, дійсно, загрозлива ситуація навколо родовища, і чому на таку поважний захід були запрошені сумчани, розповів співголова фундації Маріуш Нічипорук.

— Маріуше Сергійовичу, здається, де той Хотислав і де та Сумщина, і до чого тут «Українсько-польський дім»? Чому на такий поважний захід запросили саме Вашу організацію?

— По-перше, наша фундація опікується серед іншого ще й транскордонними екологічними проблемами, а розробка Хотиславського родовища загрожує майбутньому Полісся — зоні лісів, річок і озер, розташованій на території чотирьох країн – Польщі, Білорусії, України і Росії.

По-друге, на круглому столі наголошувалось на необхідності залучення до обговорення проблеми і громадського контролю над ситуацією з боку широких кіл громадськості, насамперед в України, та в Польщі – бо ці країни вона найбільше зачіпає.

І, по-третє, зелена зона Полісся, займає 17% території Сумщини. Полісся – це єдина екологічна система, єдиний живий організм, тому наслідки знищення озер і річок, флори і фауни на території Волині, яка межує с Хотиславським родовищем, неминуче відгукнуться і на зоні польського Полісся і сумського, розташованого на території Шосткинського, Глухівського, Кролевецького, Ямпільского і Серединобудського районів.

Не треба сподіватися, що Сумщину ця проблема обмине. Йдеться не тільки про екологію, зміну клімату, а й про економіку, адже лісова галузь, деревообробка, зелений туризм для районів, що знаходяться в зоні Полісся – один з головних видів бізнесу та джерел поповнення місцевих бюджетів.

— В чому саме полягає проблема розробки Хотиславського родовища, чим вона так бентежить вчених і громадськість?

— Родовище піску та крейди «Хотиславське» – одне з найбільших у Європі. Балансові запаси піску оцінюються у 26,3 млн. куб. м, крейди – у 38,8 млн. куб. м, причому крейда там дуже високої якості. Поки що освоюється верхній шар родовища – піщаний, але планується будівництво в селі Хотислав потужних заводів: один — з виробництва цементу та силікатної цегли, другий - з виробництва вапна та крейди.

Для білоруського бізнесу – це дуже вигідний проект, настільки вигідний, що дехто в Білорусії готовий закрити очі на негативні наслідки освоєння родовища і не дуже зважає на те, чим загрозливі вони для сусідніх держав.

Наслідки, до речі, вже очевидні. Рівень води в річках, озерах та колодязях, що входять в екосистему родовища, за останні роки впав на кілька сантиметрів. А з часом на місці сьогоднішнього кар’єру залишиться лише кратер глибиною до 43 м і площею до 50 га.

За даними вчених, поклади родовища мають карстовий характер і знаходиться у зоні дії підземних землетрусів силою в 1-2 бали. Родовище ж розташоване всього в 300 м від українського кордону і його екологічної «перлини» — Шацького національного парку, відомого своїми озерами, серед яких і унікальне за лікувальними властивостями озеро Світязь. У разі промислової розробки кар’єру навіть незначні підземні поштовхи можуть спричинити збій в системі підземних вод і призвести до утворення карстових пустот, які заповняться водами українських озер. Озера Шацького парку обміліють і висохнуть, або перетворяться на болота.

— І це, мабуть, не єдиний наслідок розробки родовища?

–Так. Вчені застерігають, що обміління озер суттєво вплине на екологічний стан усього навколишнього середовища. Висохнуть торф’яники – виникне ризик самозаймання торфу і лісових пожеж. Вже сьогодні вітри, що дують переважно з Білорусії в Україну розносять дисперсний пил з відвалів верхніх торф’яних шарів родовища, який утворюється внаслідок їх пересихання. Населення прилеглих районів може залишитися без питної води, знизиться врожайність сільськогосподарських земель. Промислові викиди заводів, які планується побудувати, очікуються в об’ємі до 1200 т щорічно, а це дуже велике навантаження на рослинний і тваринній світ. Один лише крейдовий пил, який негативно впливає на ікру, може призвести до вимирання риб у прилеглих водоймищах.

На цій мапі добре видно, як знищеня зони лісів Полісся (виділено жовтим), яка є живим бар'єром від північних вітрів, може суттєво вплинути на клімат в України

— Економіка і екологія часто вступають у конфлікт. Як правило, перемагає економіка. Навряд чи, білоруська сторона, знаючи про перераховані наслідки, відмовиться від освоєння родовища?

— Питання непросте. Згодний, що не можна вирішувати його за принципом «або заводи, або природа». Білоруські вчені теж досліджують можливий вплив освоєння родовища на оточуюче середовище. Але, запевнять вони, розробка кар’єру менш вплине на довкілля, чим це уявляють українські екологи. Обидві сторони не можуть прийти до єдиної думки.

Представники фірми «Трайпл», яка здійснює розробку кар’єру, запевнять, що проводитимуть роботи паралельно з природоохоронними заходами. Зокрема, передбачалося спочатку по периметру кар’єру створити гідравлічні завіси – своєрідну «стінку в грунті», але через високу вартість таких робіт вирішили спорудити менш затратний так званий компенсаційний канал. Втім, він діятиме, говорять самі ж білоруські фахівці, не більше 25 років, а потім доведеться таки будувати завіси. Крім того, мало хто вірить в те, що приватна фірма всерйоз опікуватиметься екологічними проблемами сусідніх держав.

— Тож, виходу з цієї ситуації немає?

— Ні, він є. По-перше, треба більш глибоко вивчити можливі негативні наслідки освоєння родовища і провести для цього міжнародну екологічну експертизу. По-друге, варто підключити до вирішення цієї проблеми міжнародні природоохоронні організації, ЮНЕСКО і ООН, засоби дипломатичного впливу, а, можливо, і тиску, адже йдеться про території оголошені міжнародною спільнотою заповідними, про спільну світову власність і про екологічну катастрофу міжнародного рівня. До того ж маємо на сьогодні порушення білоруською стороною міжнародних природоохоронних угод та Протоколу двосторонніх українсько-білоруських консультацій з оцінки впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті проекту «Розробка крейдових покладів родовища «Хотиславське» від 29 червня 2010 року.

— В інформації, яку ми знайшли в мережі Інтернет згадується і Ваш виступ на круглому столі «Сучасний стану та екологічні проблеми Шацького поозер’я». Про що Ви говорили, і яким бачите внесок фундації «Українсько-польський дім» у вирішення проблеми, про яку йшлося в Києві.

— Основні тези мого виступу — роль громадських організацій і громадськості в цілому в питаннях захисту і збереженні навколишнього середовища, досвід Польщі в цьому напрямку. Хоча я живу і працюю останні п’ять років на Сумщині, більша частина мого життя пройшла в Польщі. До речі, народився я у містечку, яке розташоване на території всесвітньовідомої Біловезької Пущі.

Як фахівець з лісової галузі, я добре обізнаний з проблемами збереження природи і тим, як до цієї справи підходять мої співвітчизники. Їм вдалося задіяти такі соціальні та економічні механізми, які самі по собі переконують ставитися поляків до природних багатств, як до власного скарбу. Це стосується не тільки заповідних лісів та водоймищ, але й сільськогосподарських угідь.

Потрібно залучати до охорони навколишнього середовища місцевих жителів, а вони стануть свідомо активними сторожами своїх територій тоді, коли зрозуміють, що їхнє майбутнє – це чиста природа, збережені флора і фауна, що на цьому можна більше заробити, ніж важкою працею на цементному заводі чи браконьєрством.

Полісся, майбутньому якого загрожує Хотиславське родовище, — це наше спільне майбутнє, українців і поляків. У відносній близькості від родовища знаходяться Поліський народовий і Надбужанський парки Польщі, екосистеми яких тісно пов’язані з екосистемою Шацького національного парку України. Ланцюгова реакція зміни природного середовища на Волині відгукнеться, на захід і безпосередньо торкнеться польської сторони, а в подальшому, і на схід у напрямку до сумського Полісся.

Звісно, ми розуміємо, що частка Сумської фундації «Українсько-польський дім» у вирішенні проблеми, пов’язаної із Хотиславським кар’єром – невеличка. Такою вона і залишиться, якщо ми і подібні нам організації не підключать до цього громадськість України, Польщі, Росії і Білорусії. А це вже – велика сила. Принаймні, наша місія полягає хоча б у тому, щоб поінформувати суспільство про те, що діється. І це інтерв’ю, яке ваше видання опублікує, теж ще один крок до нашої спільної мети – упередити майбутню екологічну катастрофу.

Крім цього, я поінформував Посольство Республіки Польща в Україні про висновки круглого столу, про ті загрози, які несе моїй країні розробка Хотиславського родовища. Якщо Україна і Польща об’єднають свої зусилля в тому, щоб зупинити розробку білоруського кар’єру до отримання висновків міжнародної екологічної експертизи – то ми зможемо також записати це на рахунок добрих справ нашої фундації.

Я оптиміст і вірю в те, що здоровий глузд таки переможе, адже ми знаємо приклади, коли всі три країни – Білорусія, Польща, Україна – знаходили спільну мову у питаннях збереження навколишнього середовища. Так, у жовтні минулого року вони заключили Угоду про створення транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся», який складається з біосферних резерватів «Шацький» (Україна), «Прибузьке Полісся» (Білорусь) та «Західне Полісся» (Польща). Діє програма транскордонного співробітництва Польщі і Білорусії у частині охорони довкілля Біловезької Пущі і Августовського каналу. Прикладів, коли ми знаходили порозуміння вистачає, і це наповнює нас надією і на позитивне рішення щодо майбутнього Полісся..

Автор: Олександр Альошин

Джерело: XPRESS

Читайте также: