На це елементарне, здавалося б, запитання дати відповідь не так просто. Бо вустами очільників влада каже одне, а в документах знаходимо інше.

«Маріїна Гать» – з дозволом чи без?

Чергова сесія Путильської райради затвердила технічну документацію з нормативно-грошової оцінки землі, наданої в користування на умовах оренди. Йдеться про три земельні ділянки, які орендує зовнішньоекономічна асоціація «Новосвіт» з Вінниці, для будівництва та обслуговування малої гідроелектростанції «Маріїна Гать» на території Яблуницької сільради, але поза межами населеного пункту. (До речі, як наголошували київські екологи, в їхньому середовищі «Новосвіт» має не вельми добру репутацію).

А напередодні начальник управління охорони навколишнього природного середовища (ОНПС) Борис Баглей на прес-конференції переконував журналістів, що «будівництво малих гідроелектростанцій на гірських річках Буковини недоцільне та необґрунтоване». Принаймні цю фразу Бориса Михайловича розтиражували місцеві ЗМІ – як газети, так і телебачення.

Коли ж авторка цих рядків особисто звернулася до першого захисника природи краю з проханням прокоментувати дії Путильської райради, то почула наступне: «Без дозволу управління будувати не мають права, як і без екологічної експертизи та громадського обговорення. Наразі маємо Регіональну програму розвитку малої гідроенергетики Чернівецької області на 2011-2015 роки, відповідно до якої будівництво малих ГЕС здійснюватиметься на місцях розташування гідрологічних споруд, що функціонували ще за радянських часів, та згідно з вимогами чинного законодавства і врахуванням гідроенергетичного, екологічного та туристичного потенціалів, якщо будемо будувати, то тільки в межах чинного законодавства. Але я вважаю недоцільним будувати міні ГЕС на заповідних територіях. Адже йдеться про Черемоський національний природний парк. Тим паче, рішення сесії я ще не бачив».

Та буквально через кілька днів після розмови, учасники громадянського руху «Врятуємо Карпати від малих ГЕС, врятуємо малі ГЕС для відновлюваної енергетики» надіслали до редакції електронною поштою копію документа з Мінекології, на якому стоїть підпис нашого очільника управління ОНПС, яким він погоджує виділення земель під будівництво МГЕС на Білому Черемоші.

І пригадався мені анекдот про «чесну» жінку, яка переконувала свого чоловіка, який «застукав» її з коханцем, щоби не вірив її благовірний своїм очам, а вірив її совісті.

Зрештою, можна було б сподіватися і на главу облдержадміністрації, який теж переконував журналістів, що його принципова позиція – відсутність в області як АЕС, так і міні ГЕС. Але ж Михайло Папієв, на жаль, не гарант, а лише губернатор, тобто людина підневільна…

Собі – добре, а сусідам?

А тим часом ось що написала до редакції активістка руху проти загат на річках Оксана СУСЯК з Івано-Франківщини:

– Кажуть, що мала гідроелектростанція у селі Яблуниця Путильського району, яка відновила свою роботу у 2009 році, не завдає екологічної шкоди населенню краю. Так, буковинцям, можливо, і не завдає. Але як бути нам, тим, хто мешкає у Верховинському районі? З нашого боку води майже нема, можна спокійно переходити річку. Зате на Путильській стороні вода нещодавно була на подвір’ях та у підвалах. Наша влада, коли у них запитуєш про цю МГЕС, каже, що вона не наша, а чернівецька. А хто дав право будувати міні ГЕС без відома чи дозволу іншого району?

До історії питання: Рятувати Карпати і… малі ГЕС

А почалася катавасія довкола малої гідроенергетики після того, як екологічна громадськісь довідалася, що уряд планує будувати у Карпатах понад 500 міні ГЕС і одна з них уже споруджується у Закарпатті. Комітет активістів утворився стихійно, а невдовзі він оформився у громадянський рух протесту і розпочав боротьбу із забудовою гірських річок. Минулого тижня у Верховній Раді відбувся круглий стіл за участі комітету ВРУ з питань екологічної політики, науковців та громадських активістів на тему «Проблеми будівництва малих ГЕС у гірській місцевості».

Від громадянської кампанії «Врятуємо Карпати від малих ГЕС, врятуємо малі ГЕС для відновлюваної енергетики» виступив Ярослав Мовчан, голова Національного екологічного центру України, завідувач лабораторії екобезпеки Науково-навчального центру «Екобіобезпека» Національного авіаційного університету, професор кафедри екології Інституту екобезпеки Національного авіаційного університету. Він наголосив: «Те, що відбувається у Карпатах, свідчить: навіть найкраща ідея, за певних умов, може перетворитися на лихо».

Чому? Мабуть тому, що професіоналізм як такий починає зникати з обріїв України. Натомість його величність дохід застеляє очі можновладцям і підприємцям. Подібне твердження без фактів – лише лірика, тому перейдемо до останніх. Відповідь на те, чому екологи називають Програму масового будівництва сотень МГЕС у Карпатах екологічною катастрофою № 1 в Україні, знаходимо в Аналітичній довідці, підготовленій до засідання круглого столу. У ній, зокрема, йдеться про те, що, як правило, міні ГЕС проектують у верхів’ях річок, де ухил найбільший, тож вода, що падає, дає найбільшу енергетичну віддачу. Але саме у верхів’ях річки мають невисоку водність, тому, щоби виробити якомога більше електроенергії, з річок забирають великі об’єми води, залишаючи замість живого потоку сухе русло, вкрите камінням. Замість кількох кілометрів річки отримуємо кілька кілометрів труб. I проблема не лише у спотворенні природних краєвидів. У засушливі періоди вода дериваційних МГЕС по трубах спрямовуватиметься на турбіни, а природне русло річок висихатиме, стаючи купою каміння, як це вже було з Краснянською, Пробійнівською МГЕС та МГЕС у с. Грамотному на Івано-Франківщині.

За інформацією Мінприроди, забір основної частини води з гірської річки внаслідок будівництва МГЕС викличе несприятливі наслідки для довкілля, а саме: зміну середовища існування видів тварин і рослин; втрату рідкісних і зникаючих видів; розвиток несприятливих геологічних процесів (зсуви, ерозія берегів тощо), що є однією з нагальних проблем гірських Карпат; зміну природного ландшафту та втрату рекреаційної привабливості; можливість зміни гідрологічного режиму гірських річок, а в окремих випадках — зміну русла річки тощо. Крім того, будівництво каскаду гребельних МГЕС створить небезпеку для людей, які живуть нижче. Все це разом здатне призвести до регіональної екологічної катастофи.

– Громадськість не заперечує проти будівництва малих ГЕС, – каже чернівецький професор-еколог Юрій МАСІКЕВИЧ. – Більше того, ми усвідомлюємо їхню необхідність. Як постійно підкреслює мій колега, лауреат Державної премії Ярослав Мовчан, сучасні технології на рівні маленького дозволяють різко зменшити потреби у великому. Маленькі вітрячки, що займають кілька сотень гектарів, дають гігават, який перекриває один блок на атомній електростанції. Але все це вимагає виваженого підходу, продуманості в обранні місць. Усе має бути прораховано. Особливо, якщо це стосується гідроспоруд на гірських річках.

Приміром, наша Яблуницька міні ГЕС має таку потужність, що нам треба 300 подібних об’єктів, щоби забезпечити річну потребу Чернівецької області в електроенергії, бо споживаємо 1,2 млрд. кВт на рік. Тут і вся Дністровська ГЕС не потягне, бо дає лише 500 млн. кВт.

До слова, енергетики дали прибуток державі у 2,4 млрд. грн, а взяли позики на 2,6 млрд. грн – я вивчав це питання. А щодо будівництва МГЕС, то необхідно насамперед проаналізувати, дослідити їхню фінансово-економічну доцільність. Бо економічний ефект від розвитку рекреаційного потенціалу Карпатського регіону, зокрема, санаторно-лікувального, етнографічного та зеленого туризму, які не потребують значних капіталовкладень, може виявитися значно більшим, ніж реалізація електроенергії.

На думку Івана Зайця, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, який відкрив круглий стіл, відсутність екологічного мислення та професіоналізму у тих, хто приймає рішення, і призвела до виникнення подібних злочинних, за його словами, прожектів, як зведення доброї півтисячі МГЕС у Карпатах.

Утім, наголосив нардеп, в Україні існують і позитивні приклади будівництва ГЕС, але вони одиничні. Скажімо, у кінці ще позаминулого століття на Південному Бузі звели млин, а потім й електростанцію. Але при цьому не перегатили річку, а лише відгородили шматок річища від русла та спрямували воду каналом. Тому там і риба збереглася, і ГЕС досі діє. Тоді як ніхто сьогодні не скаже, чим може закінчитися перегородження Білого Черемошу у Чернівецькій області. Ніхто ж бо не враховував сейсмічності району, підтоплення грунтів тощо. Інститут екологічної експертизи настільки ослаблений, а точніше – знищений, що бізнес легко лобіює свої інтереси.

А боротися їм є за що: важелем для розвитку малої енергетики стали зміни в українському законодавстві і, зокрема, постанова Кабміну, яка змінила механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію. Та й прибуток, отриманий від діяльності міні ГЕС, практично не обкладається податком…

Тож за умови, що екологічна експертиза нині практично не потрібна, хто відмовиться від суперприбутків?

Джерело: Газета "Версії"

Читайте также: