Користуючись зручностями цивілізації, ми ніколи не думаємо, як вони працюють, і що від того буває. Кожен впевнений, що про це вже подумали інші, а ми – просто платимо за можливість ними користуватись.

Наприклад, мало хто з нас думав хоч раз куди дівається вода, що витікає з наших душових кабін, раковин і, даруйте, унітазів. На те вони і зручності, щоб не перейматись ними.

Звісно, про таку річ хтось мав подумати ще коли будували наш будинок. Проте бувають випадки коли, будівельна кампанія вирішує не витрачати грошей на підключення до міської каналізаційної мережі, а просто пробиває діру до колектора, яким тече підземна річка.

Дуже зручно: і дешево, і річка завжди віднесе відходи…кудись.

От і виходить, що таким чином частина киян щодня грішить, спускаючи воду в унітазі.

Мабуть, не багатьом відомо, що річка Хрещатик, на честь якої названо центральну вулицю Києва, існує і досі. Один з її витоків знаходитися просто під Майданом Незалежності.

Нині вода в ньому зовсім не чиста і прозора, адже свої стоки у підземну річку скидає мережа кафе на Майдані. Влітку таких самовільних врізок було три, зараз, завдяки зусиллям дигерів та "автодору", залишилась одна.

Можна і зараз зазирнути: в стелі колектора просвердлена невелика дірочка, в неї вставлена труба, що веде до рукомийника кафе. Туди ж скидають й інші відходи.

Робітники кафе і гадки на мають, куди зливають свої нечистоти.

Більшість малих річок Києва сховані від ока простих киян. Вони закуті під землею в колектори і прямують до Дніпра або інших київських водойм по бетонних тунелях. Але навіть там, у довічній темряві на річки чекає чимало халеп.

Загалом, мережа підземних комунікацій Києва чітко поділяється на дощову та фекальну каналізації. Зрозуміло, що по мережах першої течуть підземні річки, туди ж збігає з вулиць дощова вода. Друга половина каналізації – це винятково побутові стоки житлових і інших будинків.

Столичні підземелля унікальні. Однак, люди не завди це цінують. Фото acis.org.ua

Дощова і фекальна мережі перетинаються лише у спеціально відведених місцях, що називаються "гейтами".

У них у разі переповнення дощового колектора дощові води потрапляють у фекальну каналізацію, але не навпаки, оскільки фекальні колектори прокладені нижче, аніж дощові.

Для довкілля сенс такого розділення полягає в тому, що річки і дощова вода прямують просто у Дніпро, а відходи нашої з вами діяльності – до очисних споруд.

Першою опікується Київавтодор, другою – Київводоканал.

Відповідно, за підключення до каналізації потрібно платити "водоканалу". Однак, не завжди будівельні кампанії і навіть прості власники приватних будинків хочуть це робити.

Частина "народних умільців", з числа останніх, потай підключає свою каналізацію до дощових колекторів. Служба, яка могла б виявити такі порушення знаходиться на балансі "Київводоканалу", і виявляє незаконні підключення лише до її мереж.

Шкода від тих підключень – тільки "водоканалу", адже до них не потрапляють кошти за незаконні підключення до його мереж.

А от працівники "автодору" спускаються в колектори лише в аварійних ситуаціях, наприклад, якщо колектор засмітився настільки, що вода з нього тече просто вулицями.

Проте є група людей, яка готова витрачати свій час задля чистоти підземних річок Києва та і власне, Дніпра.

Ці люди, в пошуках правди про забруднення довкілля проводять довгі години в підземеллях і реально добиваються ліквідації самовільних скидів неочищених стоків.

Мій співрозмовник – борець за чистоту підземних річок, Михайло Сторожук. У його ноутбуці – таблиці, фотокопії актів перевірок, карти, графіки підземних рейдів, фотографії з усього Києва – результат щоденної праці дигерів.

Ось так виглядають самовільні врізки

На початок 2011 року в Києві існувало понад 40 незаконних врізок.

Стоки скидались до багатьох підземних річок міста. Це річки Клов, Либідь, Глибочиця, Сирець, Горіхуватка, Борщагівка, Мокра, Бусловка та Ямка (звісно, всі ці річки зараз протікають під землею).

Після розголосу невідомої раніше проблеми в пресі, безлічі звернень, дигерам вдалося добитися створення комісії, що складу якої увійшли представники Київавтодору, Санстанції, районних ШЕУ та власне, дигери. Комісія працювала майже місяць, і до початку серпня склала акти про 25 незаконних врізок.

Представники ШЕУ по різному реагували на порушення, що були знайдені на підпорядкованих їм територіях.

"У той час, як інженер ШЕУ Святошинського району Пилипенко зробив все, щоб ліквідувати самовільні врізки, начальники ШЕУ деяких інших районів зробили все, щоб показати, що врізок нема", - розповів Михайло.

Після першого етапу – документації врізок, мав слідувати наступний – ліквідація. Дехто з порушників, побоявшись відповідальності перед екологічною прокуратурою, ліквідували врізки самостійно.

Першою самостійно ліквідованою порушниками врізкою стала врізка до ріки Сирець, так само дивом зникли врізки до річки Клов під вулицею Мечникова, та до річки Бусловки під бульваром Дружби Народів.

Багато врізок за допомогою дигерів або й самостійно ліквідували представники ШЕУ. Так, у Святошинському районі були затампоновані всі врізки до ріки Нивка, а їх було більш, ніж з десяток. Нивка вперше за останні кілька років потекла чистою до річки Ірпінь.

Але наступного ранку жителі приватних будинків, в яких перестала працювати каналізація схопили ломи, кувалди, та пробили врізки наново.

Герої "з ломом", чий унітаз "збагачує" води ріки Нивка, проживають на бульварі Вернадського, 15.

Власників несанкціонованих врізок чимало: від кіосків "дрібного розливу" до висотних новобудов та адміністративних споруд.

Так, донедавна труби стоків врізалися в річки під спорудами Будинку меблів, лікарні на Кловському узвозі, ресторану "Галявина" на Нивках і навіть під Будинком профспілок. Сьогодні всі вони ліквідовані.

Натомість на повну "працюють" стоки ресторану "Буржуй" на Майдані Незалежності, локомотивного депо поблизу залізничного вокзалу, магазину на вулиці Мечникова та інших.

Схема відомих самовільних врізок у колектори. Графіка – Григорій Коломицев

Про яку чистоту Дніпра, з якого мільйони українців п’ють воду, можна говорити, коли жителі, наприклад, столичного Печерська, спускають в нього воду зі своїх унітазів.

Здається, мало хто з любителів поплавати у Дніпрі сприйме цю новину позитивно.

У місці, де річка Либідь витікає з-під землі біля дорожньої розв’язки та метро "Видубичі", воду – мутна, білувата, а береги, завалені сміттям, туалетним папером, брудом…

Офіційно стоків до Либіді ніхто не скидає, на практиці – у річку тече піна з автомийок та відходи АЗС.

Такі ж стоки є на вулиці Єреванській – піна тече по колектору ріки Кадетський Гай, на Виноградарі, де піна скидається у зливосток на Проспекті Правди.

Піна у підземному колекторі

Дигери переконані, що єдиним варіантом гарантованого вирішення цієї проблеми є влаштування очисних споруд на виході кожного з колекторів (або хоча б фільтрувати води ріки Либідь, до якої впадають кілька десятків малих підземних рік).

Іншого варіанту нема, оскільки відстежити всі можливі скиди неможливо.

"Зараз найбільшу загрозу становить річка Глибочиця, в яку скидають велику кількість нечистот. Проте звідки вони течуть – важко визначити навіть дигерам. Витік річки досить вузький, щоб туди дістатись людині і побачити все на власні очі", - пояснив Сторожук.

На щастя, в цьому році ситуація кардинально перемінилась.

Після того, як дигери і журналісти показали, що тече підземними річками, комісією з незаконних врізок зацікавився голова КМДА Олександр Попов.

Тепер Київавтодор активно співпрацює з дигерами. Тож кияни можуть сподіватися, що незаконних врізок ставатиме дедалі менше, а в Дніпрі перестануть плавати фекалії.

Фото надані Сторожуком та з сайту acis.org.ua

Автор: Олексій Василюк, Національний екологічний центр України

Джерело: Українська правда - Київ

Читайте также: